УДК 616.98-02:616-022.7:579.84

Рід Capnocytophaga об’єднує понад дев’ять видів грамнегативних факультативно анаеробних бактерій, які є коменсалами ротової порожнини людини та тварин. За певних умов, зокрема при імунодефіцитних станах, ці мікроорганізми можуть проявляти патогенні властивості, зумовлюючи тяжкі інфекційні процеси – сепсис, менінгіт, ендокардит, бактеріємію, хоріоамніоніт, викидні та передчасні пологи. Однак роль Capnocytophaga spp. у розвитку патологічних станів ротоглотки та репродуктивних розладів у імунокомпетентних осіб залишається маловивченою.

Мета роботи – представити клінічний випадок тривалого субфебрилітету та клінічних проявів тонзиліту з виділенням Capnocytophaga spp. у пацієнтки 38 років; проаналізувати можливий зв’язок цієї інфекції з репродуктивними втратами та іншими патологічними станами.

Клінічний випадок. Пацієнтка О., 38 років, звернулася до репродуктолога зі скаргами на безпліддя протягом семи років і втрату двох вагітностей в малому терміні. Під час обстеження виявлено тривалий субфебрилітет (37,2–37,6 °C), явища тонзиліту, гіперемію мигдаликів із мереживоподібним нальотом. При бактеріологічному дослідження слизу з мигдаликів виділено грамнегативні палички, ідентифіковані системою Vitek-2 як Capnocytophaga spp. Враховуючи результати антибіотикограми, призначено лікування левофлоксацином. Температура тіла нормалізувалася на 8-й день лікування, клінічні прояви тонзиліту зникли. Через два місяці після лікування тонзиліту, у зв’язку з тривалим безпліддям, втратами двох вагітностей, зниженням оваріального резерву, ендометріозом яєчника, була запліднена методом in vitro. Вагітність перебігала без ускладнень і завершилась вчасними пологами. В анамнезі у пацієнтки також відзначалася нижньочасткова пневмонія невідомої етіології, що могла бути пов’язана з персистенцією Capnocytophaga spp. Через два роки після епізоду тонзиліту у жінки був діагностований рак мигдалика, однак пряма етіологічна роль Capnocytophaga spp. у цьому процесі не доведена.

Висновок. Представлений випадок демонструє можливість розвитку тонзиліту, асоційованого з Capnocytophaga spp., в імунокомпетентної пацієнтки, а також потенційний зв’язок цієї інфекції з невиношуванням вагітності та, можливо, іншими хронічними патологічними процесами. З огляду на труднощі мік­робіологічної ідентифікації та широкий спектр клінічних проявів, Capnocytophaga spp. слід розглядати як можливий етіологічний чинник при затяжних субфеб­рилітетах, нез’ясованих тонзилітах, а також у випадках репродуктивних втрат чи пневмоній невідомого генезу.

 В структурі інфекційної захворюваності однією з найбільш небезпечних для життя і непередбачуваних за перебігом є менінгококова інфекція (МІ). МІ має широкий діапазон клінічних проявів – від безсимптомного бактеріоносійства і гострого назофарингіту до надшвидкого розвитку менінгококцемії, що може закінчуватися летально навіть протягом першої доби від початку захворювання. Незважаючи на значні досягнення в галузі сучасної інфектології на сьогодні занепокоєння викликають генералізовані форми менінгококової інфекції: особливо менінгококцемія – надгострий менінгококовий сепсис та менінгіт. МІ у вигляді спорадичних випадків або незначних групових спалахів, здебільшого серед дітей, реєструють у всіх країнах світу. За даними CDC (Centrers for Disease Control and Prevention), найвищі показники захворюваності відзначаються в Африці, в так званому ,,менінгітному поясіʼʼ, що простягнувся на південь від Сахари. У цьому регіоні відбуваються великі спалахи МІ кожні 5-12 років, при чому частота випадків складає 1000 на 100 000 населення. В інших регіонах світу спостерігається нижчий загальний рівень захворюваності. Так, у Сполучених Штатах, Європі, Австралії та Південній Америці показники захворюваності коливаються від 0,12 до 3 випадків на 100 000 населення на рік. Найвища захворюваність на генералізовану менінгококову інфекцію (ГМІ) спостерігається у немовлят віком до 1 року. При цьому рівень смертності коливається від 10 до 14% пацієнтів, які отримують лікування, і до 50% у пацієнтів, які не отримують лікування. Летальність пов’язана практично лише з блискавичною формою менінгококцемії, ускладненою інфекційно-токсичном шоком, ДВЗ-синдромом. В останні роки почастішали повідомлення про розвиток ГМІ у дітей перших місяців життя [4,5,6], проте даних про захворювання у близнюків в такому віці є вкрай мало. З огляду на цей факт вважаємо за доцільне поділитися даними нашого спостереження 

Підручник англійською мовою, містить основні положення сучасного акушерства та гінекології. Висвітлені провідні чинники розвитку акушерських ускладнень та гінекологічних захворювань, сучасні прагматичні алгоритми профілактики, діагностики та лікування різноманітної патології.