УДК 378.4:61:004.77

 Пандемія Covid-19, воєнний стан у країні стали поштовхом до ситуації, коли онлайн-заняття взяли верх над традиційним навчанням. Така ситуація принесла абсолютно новий аспект у навчання. Завдяки прогресу технологій і доступності Інтернету онлайн-заняття проводяться за допомогою різних програм, таких як Zoom, Google Classroom, Free Conference Call, Telegram, Skype, YouTube і FaceTime тощо, які надають інтерактивну платформу для навчання в розширеному режимі. Учасники освітнього процесу переходять і адаптуються до такого нового педагогічного підходу, повністю використовують ресурси, які пропонує віртуальний світ. Медична наука —сфера, де відбуваються нові відкриття та досягнення, що призводить до швидких інновацій в медичній інформації та технологіях. Студентам-медикам як і лікарям доведеться керувати значно більшою кількістю біомедичних і клінічних записів, незалежно від спеціальності, яку вони обрали. Тому, з метою забезпечення високої якості медичної освіти, необхідно переглянути звичні методи навчання, адаптувати динамічний формат навчання з урахуванням реалій сьогодення. Онлайн-навчання є потенційним освітнім методом, який може задовольнити цю потребу, надаючи студентам-медикам оновлену інформацію на постійній основі та навчаючи основних навичок біомедичної інформатики. Проте завжди постають питання: наскільки онлайн-навчання краще за традиційні дидактичні методи навчання в медичній освіті? Чи онлайн-викладання та навчання прийнятні для всіх у медичній співдружності? Як і де використовувати дистанційні технології в медичній освіті? Труднощі для розуміння та відсутність попередньої підготовки можуть бути основними прогалинами, на які посилаються викладачі. Що необхідно зробити, щоб доповнити чинні моделі викладання та підготовленість викладачів шляхом включення онлайн-завдань і методів оцінювання, зміцнення цифрової інфраструктури в медичних вишах. Хоча технологія змінила спосіб навчання, чи має вона достатньо передових цифрових інструментів, які можуть задовольнити потреби викладання та навчання медицини

   Неконтрольоване використання антибіотиків (антибактеріальних, протимікробних засобів) призводить до зростання антибіотикорезистентності, що стало глобальною проблемою охорони здоров’я. До боротьби з антибіотикорезистентністю Україна долучилася у 2019р., коли Розпорядженням КМУ № 116-р від 06.03.2019р. було затверджено Національний план дій щодо боротьби із стійкістю до протимікробних препаратів.
   Запровадження електронного виписування рецепта на антибактеріальні лікарські засоби (ЛЗ) з 01.08.2022р. покликане сприяти контрольованому використанню антибіотиків, а також зменшенню їх споживання. Електронний рецепт (е-рецепт) забезпечує надання можливості більшого обліку і контролю лікарських призначень антибактеріальних ЛЗ, що особливо актуально для боротьби з антибіотикорезистентністю.
    Остання редакція класифікаційної бази даних «AWaRe» є наведена у Додатку 3 Стандарту медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгіальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою», затвердженого Наказом МОЗ України № 823 від 18.05.2022р. База даних «AWaRe» включає 258 МНН антибіотиків, у т.ч.: 87 Адоступні (Access), 142 В-піднаглядові (Watch) та 29 С-резервні (Reserve) із зазначенням їх фармакологічних класів, кодів ATC класифікації та статусу у списку основних лікарських засобів ВООЗ; зокрема в переліку ОЛЗ ВООЗ-21, на який посилається Стандарт, є 21 антибіотик у групі А (24,1%), 12 – у групі В (8,5%), 9 – у групі С (31,0%). 

Зростає динаміка до «системного мислення», яке повʼязане з усвідомленням того, що охорона здоровʼя подібна до інших важливих для безпеки галузей щодо захисту інформації. Обсяг системи охорони здоровʼя непросто визначити встановленими межами. Впродовж останніх двох десятиліть у сфері охорони здоровʼя спостерігається стрімке зростання сфери медичної інформації та її застосування. Доступність до даних про пацієнтів за допомогою веб-технологій набула великого значення для надання якісних медичних послуг у глобальному масштабі. З огляду на першочергові аспекти, такі як конфіденційність та безпеку медичних записів, важливою мірою сучасності є захист медичної інформації, надійної передачі даних і автентифікації.

УДК: 613.84]-053.81:[61:378]

Куріння сигарет та інших тютюнових виробів є значною проблемою серед студентів медичних закладів.
Нами було проведено анонімне анкетне опитування, в якому учасники відповідали на запитання, що оцінювали споживання тютюнових виробів, потяг до їх вживання та залежність від них. Опитування за допомогою Google-форми складалось з двох частин: соціально-демографічної анкети (стать, вік, спеціальність, поточний рік навчання) та вид тютюнопаління (споживання, стаж, потяг до тютюнопаління та залежність).
Загалом 442 студенти повністю відповіли на запитання анкети. За результатами опитування три чверті учасників анкетування – жінки-студентки (75,79%), (99%) з них були у віці до 30 років. Хоч кількість курців у нашому дослідженні не була тривожно високою, але необхідно впроваджувати низку заходів щодо припинення тютюнопаління, щоб запобігти шкідливому впливу куріння на студентів.
Слід заохочувати студентів-медиків, які мають намір кинути палити. Медичні факультети повинні пропонувати програми відмови від куріння. Крім того, програми боротьби з тютюнопалінням і стратегії профілактики повинні бути орієнтовані на студентів. Необхідно також надати інформацію про вплив альтернативних тютюнових виробів на здоров’я та підтримку споживачів у відмові від куріння. Наразі жоден із медичних факультетів, які брали участь у нашому дослідженні, не пропонує студентам окремої програми відмови від куріння.
Статус куріння та нікотинова залежність є предикторами погіршення стану здоров’я студентів-медиків.
Чітка та комплексна політика відмови від тютюну є важливим інструментом для створення середовища, сприятливого для відмови від тютюнопаління та пошуку підтримки у припиненні куріння.
Проведене дослідження підтверджує докази згубного впливу куріння на студентів, які вивчають медичні дисципліни. Необхідно провести довгострокове когортне дослідження, щоб визначити, чи має куріння причинно-наслідковий вплив на академічний успіх студентів, довгостроковий професійний успіх і потенційні наукові досягнення порівняно з групою некурців.
Незважаючи на те, що в усьому світі було досягнуто значного прогресу в акцентуванні у темах медичних
закладах вищої освіти щодо впливу тютюнопаління на здоров’я людини, потрібні більш інтенсивні зусилля щодо
впровадження та інтегрування освітніх курсів щодо ризиків тютюнопаління в медичні дисципліни та навчальні
процеси як постійної частини медичних навчальних програм.
Ключові слова: медична освіта, тютюнопаління / куріння, студенти, заклади вищої освіти.