УДК 611.314.15:616.314.15

Якимович Данило Володимирович. Особливості будови пришийкових ділянок постійних зубів різних груп :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Д. В. Якимович. - Львів, 2024. - 205 с. - Бібліогр.: с. 161-187 (228 назв).

Особливості будови пришийкових ділянок постійних зубів різних груп – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 221 – Стоматологія (22 – Охорона здоров’я). – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2024. Дисертація присвячена вивченню особливостей топографії твердих тканин постійних зубів різних груп у пришийковій ділянці та дослідженню їх якості і мінерального складу. Результати наукових досліджень та дані офіційної медичної статистики засвідчують, що стоматологічна патологія маніфестується сьогодні у 60-80% населення, сягаючи в ендемічних регіонах 95-99% Ураження зубів пришийкової локалізації належать до найбільш поширених стоматологічних патологій та характеризується вираженою тенденцією до зростання. Найчастіше серед них маніфестується пришийковий карієс зубів, а також некаріозні ураження – клиноподібні дефекти, ерозії тощо. Причини їх виникнення, а також способи профілактики і лікування привертають увагу різних дослідників. Вивченню загальних та локальних етіологічних чинників пришийкової патології зубів присвячені численні клінічні та експериментальні дослідження. Проте велика кількість етіологічних чинників, наведених у літературних джерелах, на думку різних авторів є свідченням їх вторинності, оскільки, жоден з них, чи навіть їх сукупність, не здатні зруйнувати емаль, особливо у захищеній яснами пришийковій ділянці, де практично неможливо травмувати її напряму. Пришийкові ураження є малопомітними на початкових етапах, але, не отримавши необхідного лікування, з часом стають серйозною
естетичною та стоматологічною проблемою і можуть привести до значного руйнування або й до втрати зуба. Очевидно, що ефективна профілактика пришийкової патології потребує не лише визначення чинників ризику її розвитку, але й розуміння їх ізольованого чи поєднаного впливу на найбільш уразливі ділянки певних груп зубів. Тому першочергового значення набирають дослідження, що мають на меті вивчення причин та передумов виникнення пришийкової патології, з’ясування її частоти та особливостей локалізації. У зв’язку зі значною поширеністю уражень твердих тканин зубів патологією каріозної та некаріозної етіології, а також постійною тенденцією до зростання їх кількості та до омолодження даної групи патологічних процесів особливо актуальним є пошук шляхів їх раннього виявлення та профілактики. 

Проведено порівняння можливих варіантів емалево-цементного з’єднання в ділянці шийок великих кутніх зубів верхньої та нижньої щелеп. Опрацьовано 120 великих кутніх зубів, видалених за клінічними показами, на яких визначали співвідношення емалі, цементу та дентину в ділянці шийки кожного зуба на його вестибулярній, оральній, медіальній та дистальній контактних поверхнях.

УДК 611.314-07

Пришийковий карієс є сьогодні актуальною стоматологічною і загальномедичною проблемою. Опрацьовано 320 зубів (по 10 зубів 11-18, 21-28, 31-38 та 41-48), видалених за клінічними показами, на яких визначали співвідношення емалі, цементу та дентину в ділянці шийки кожного зуба на його вестибулярній, оральній, медіальній та дистальній контактних поверхнях.

УДК 611.314-018.4:612.015.31]-073.75

Сучасна наукова медична література містить численні публікації, присвячені вивченню мінерального складу твердих тканин зубів, Проте лише поодинокі праці присвячені комплексному вивченню та порівнянню мінерального складу емалі, дентину та цементу. Мета: вивчення
особливостей мінерального складу твердих тканин зуба та з’ясування співвідношення вмісту основних мінеральних елементів у дентині, емалі та цементі постійних зубів. Методи. Для дослідження використано 20 повністю сформованих постійних зубів без патології твердих тканин, видалених за ортодонтичними показами або в результаті травми. Мінеральний склад твердих тканин зубів досліджували шляхом проведення атомно-абсорбційного та емісійного спектрального аналізу, виконаного на атомно-абсорбційному спектрофотометрі AAS-1N (CarlZeissJena, Німеччина) із використанням полум’я пропан-бутан-повітря. Досліджували вміст семи мінеральних елементів (Ca, P, Mg, Na, К, Sr і Zn). Для об’єктивізації отриманих результатів вміст досліджуваних елементів у зразках твердих тканин визначали у відсотках. Щільність твердих тканин 40 постійних зубів визначали на апараті для дентальної радіовізіографії фірми Siemens з програмним забезпеченням Trophy Radiology. Результати. Отримані результа-
ти спектрального аналізу мінерального складу твердих тканин постійних зубів засвідчили вміст всіх досліджуваних мінеральних елементів у емалі, дентині та цементі у кількостях, достатніх для визначення.тВстановлено, що найбільш представленими у всіх твердих тканинах зубів є кальцій і фосфор, найменшітчастки належать калію і стронцію. Вміст кальцію в емалі є удвічі більшим, ніж в дентині і майже удвічі більшим, ніж в цементі. Кількість фосфору найвища в цементі, а найнижча в емалі, але різниця вмісту даного елемента у всіх трьох тканинах є неістотною. Вміст магнію в емалі лише незначно вищий, ніж в дентині і утричі більший, ніж в цементі. Кількість натрію в дентині у п’ять разів менша, ніж в емалі, а в
цементі утричі менша, ніж в емалі Вміст калію однаковий в дентині та цементі та істотно нижчий в емалі. Кількість цинку в емалі удвічі вища, ніж в цементі та майже у п’ять разів вища, ніж в дентині. Вміст стронцію в емалі удвічі вищий, ніж в цементі, але у 1,5 раза нижчий, ніж у дентині. Співвідношення щільності емалі, дентину та цементу є подібним до співвідношення вмісту в них магнію і має обернений зв'язок з вмістом фосфору. Підсумок. Співвідношення досліджуваних мінеральних елементів є різним в емалі, дентині та цементі, що, очевидно, має вплив на їх якісні характеристики.

УДК 611.314-07

За даними різних авторів, від каріозних уражень зубів страждає практично 100% населення землі. Каріозні ураження пришийкової ділянки зубів привертають особливу увагу, оскільки їх локалізація не сприяє ранньому виявленню патологічного процесу, а особливості мікробіоценозу ротової порожнини та структурні особливості емалево-цементно-дентинного з’єднання є вагомими чинниками ризику розвитку та прогресування пришийкового карієсу.