УДК: 615.012.1.076:547.789.6

Гойдик Михайло Володимирович. Синтез та біологічна активність нових хромено[4’,3’:4,5] тіопірано[2,3-d]тіазолів та їх 3-заміщених похідних : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 226, 22 / М. В. Гойдик. - Львів, 2026. - 190 с. - Бібліогр.: с. 168 -190. (180 назв).

Дисертаційну роботу присвячено синтезу нових похідних тіопірано[2,3-d]тіазолу та їх 3-заміщених аналогів, дослідженню їх фізико-хімічних властивостей і біологічної активності. Обґрунтовано вибір ефективних синтетичних підходів, зокрема реакцій [4+2]-циклоконденсації, доміно-реакцій типу Кньовенагеля–гетеро-Дільса–Альдера, а також методів алкілювання, ацилювання та ціаноетилювання. Застосування системного
підходу дозволило сформувати структурно різноманітну бібліотеку сполук і провести аналіз залежностей «структура–активність». Показано, що реакція доміно-Кньовенагеля–гетеро-Дільса–Альдера є ефективним
методом одержання конденсованих похідних тіопірано[2,3-d]тіазолу. Встановлено оптимальні умови її перебігу з використанням 4-тіоксо-2-оксо-тіазолідин-2-ону та похідних 2-алілоксибензальдегідів у середовищі ацетонітрилу за наявності EDDA. Запропоновано раціональні маршрути синтезу ряду функціоналізованих похідних, зокрема N-арилалкіламідів, із мінімізацією кількості стадій та витрат розчинників. Синтезовано серію тіопірано-тіазолів з піразоліновим фрагментом у положенні 3 тіазолідинового циклу та їх структурні аналоги. Структуру однієї з ключових сполук підтверджено методом рентгеноструктурного аналізу. Проведено фармакологічний скринінг, за результатами якого похідні було розподілено на чотири групи залежно від
впливу на перебіг судомного процесу. Ідентифіковано сполуки з вираженою протисудомною активністю, серед яких N-(4-хлорофеніл)-3-(тіопірано[2,3-d]тіазол-3-іл)пропанамід проявив найвищу ефективність, суттєво зменшуючи частоту, тяжкість і летальність судом у тварин.
Результати молекулярного докінгу з рецептором GABAA показали високу спорідненість найбільш активних сполук, зі значеннями докінг-балів, що перевищують показники діазепаму та флумазенілу, що свідчить про імовірний бензодіазепіноподібний механізм дії. Поглиблені фармакологічні дослідження на шести моделях судом підтвердили модель-залежну протисудомну активність, у низці випадків порівнянну або вищу за
референтні препарати.
У дослідженнях in vitro встановлено низьку цитотоксичність найбільш активних протисудомних сполук щодо нормальних клітин людини. Водночас одна з синтезованих структур проявила виражену протипухлинну активність на широкому спектрі ракових клітинних ліній із помірною, але селективною дією.
За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт.
Ключові слова: синтез, тіопірано[2,3-d]тіазоли, доміно-реакції, гетеро-Дільса– Альдера, протисудомна активність, протипухлинна активність, молекулярний докінг.

УДК: 615.012.1:(547.789.1+547.77):542.913

Федусевич Ольга-Марія Володимирівна. Синтез та біологічна активність похідних тіазолу та 4-тіазолідинону з азольними фрагментами у молекулах :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 226, 22 / О. М.-В. Федусевич - Львів, 2025. - 182 с. - Бібліогр.: с. 159-172 (111 назв).

Федусевич О.-М.В. Синтез та біологічна активність похідних тіазолу та 4-тіазолідинону з азольними фрагментами у молекулах. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 226 – Фармація, промислова фармація (22 – Охорона здоров’я). – Львівський̆
національний̆ медичний̆ університет імені Данила Галицького МОЗ України, Львів, 2025. Дисертаційна робота присвячена синтезу нових похідних тіазолу та 4-тіазолідинону з азольними фрагментами у молекулах, вивченню їх фізико-хімічних параметрів та біологічних властивостей.
На основі аналізу літературних джерел визначено підходи та методи синтезу цільових сполук, з використанням реакцій [2+3]-циклоконденсації, Кньовенагеля, Кляйзена-Шмідта та гетеро-Дільса-Альдера. Встановлено, що поєднання тіазолідинонового або тіазольного фрагментів з індольним ядром в одній молекулі є перспективним підходом до молекулярного дизайну біологічно активних сполук. Встановлено, що 2-((5-ацетил-4-метилтіазол-2-іл)аміно)ізоіндолін-1,3-діон, 3-(2-(5-ацетил- 4-метилтіазол-2-іл)гідразиніліден)індолін-2-он та 1-(4-метил-2-(2-((2-феніл-1Н-індол-3-
іл)метилен)гідразиніл)-тіазол-5-іл)етан-1-он є ефективними реагентами у реакції конденсації Кляйзена-Шмідта з альдегідами в умовах абсолютного етанолу та за каталітичної дії трет-бутилату калію, що дозволяє отримати серії 5-(3-арилакрилоїл)-4- метилтіазолів з ізоіндольними та індольними фрагментами у молекулах. Взаємодія 5-(3- арилакрилоїл)-4-метилтіазолів з гідразин-гідратом у середовищі оцтової приводить до утворення до піразол-тіазольних гібридних молекул, що підтверджено синтезом 3-(2-(5-(1- ацетил-5-(4-метоксифеніл)-4,5-дигідро-1H-піразол-3-іл)-4-метилтіазол-2- іл)гідразиніліден)індолін-2-ону. Показано, що реакцією Кньовенагеля ізороданіну та його 3-заміщених похідних з серією індол-3-карбальдегідів при використанні етилендіаміндіацетату як каталізатора в середовищі етанолу синтезовано ряд 5-індоліден- 4-тіоксо-2-тіазолідинонів, як вихідних гетеродієнів для молекулярного конструювання нових тіопірано[2,3-d]тіазолів в реакціях [4+2]-циклоприєднання. Показано, що 2-(5-((1H- індол-3-іл)метилен)-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3-іл)-3-фенілпропанові кислоти є перспективними похідними для конструювання структури потенційних протимікробних агентів, що продемонстровано ідентифікацією двох сполук-хітів з селективним ефектом
щодо референтного біоплівкоутворюючого штаму Staphylococcus aureus, а також суттєвою активністю щодо нереферентного небіоплівкоутворюючого штаму Staphylococcus epidermidis, клінічного біоплівкоутворюючого штаму Staphylococcus aureus, Streptococcus
agalactiae та Pseudomonas aeruginosa. Показано, що дослідження з використанням методу молекулярної динаміки свідчить про високу структурну стабільність комплексу тубуліну з rel-(4aR,7aR,8S)-8-(1H-індол-3-іл)-3,4a,7a,8-тетрагідропіроло[3',4':5,6]тіопірано[2,3- d]тіазол-2,5,7(6H)-тріоном, яка забезпечується, в основному, за допомогою водневих зв’язків, які утворює сполука-хіт з біомішенню. У результаті скринінгових досліджень на протимікробну активність вперше встановлено, що 5-індоліденроданін-3-алканкарбонові кислоти проявляють суттєвий ефект щодо грам-позитивних мікроорганізмів (стафілококів та стрептококів), включаючи біоплівкоутворюючі та небіоплівкоутворюючі штами, а
також ефект щодо Klebsiella variicola та XDR Klebsiella і пробіотичного штаму Lactobacillus fermentum.