УДК : 616-001.17:355-079.4-004.8-089-037

Фармага Тарас Ігорович. Оптимізація діагностики та лікування ран опікового ґенезу : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / Т. І. Фармага. - Львів, 2025. - 182 с. - Бібліогр.: с. 159 -174 (148 назв).

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання — підвищення ефективності діагностики та лікування хворих з опіковими ранами шляхом інтеграції цифрової планіметрії та безконтактної термографії, розроблення прогнозуючої моделі для обґрунтованого вибору хірургічної тактики та удосконалення методики хірургічного лікування.

1. Розроблено комп‘ютерну програму «Аналізатор рани», що забезпечує швидке, точне та безконтактне вимірювання площі рани з можливістю збереження й обробки даних; може широко застосовуватись у практичній хірургії як об‘єктивний інструмент контролю загоєння, а його точність, підтверджена порівнянням із методом R. W. Sessions, становить: ширина — 98,96 % ± 1,28 %, довжина — 99,43 % ± 0,79 %, радіус — 99,61 % ± 0,65 %, периметр — 98,96 % ± 1,19 %, площа — 99,52 % ± 0,67 %.
2. Підтверджено, що безконтактна термографія є надійною, неінвазивною та економічно ефективною методикою диференціації поверхневого та глибокого опіків, згідно якої температура здорової шкіри становить 34,7 °C (34,4–35,1 °C), що вище за глибокий опік (32,4 °C; 32,0–32,8 °C) і нижче за поверхневий (35,8 °C; 35,5–36,2 °C), температурні різниці: здоровий – поверхневий опік 1,1 °C (0,7–1,5 °C), здоровий – глибокий опік 2,3 °C (2,2–2,4 °C), поверхневий – глибокий опік 3,4 °C (3,0–3,8 °C).
3. Доведено, що комплексна оцінка глибини опікових ран із використанням клінічних та інструментальних маркерів володіє високою прогностичною значущістю для об‘єктивної диференціації поверхневих та глибоких уражень: капілярний рефіл (AUC = 0,81), колір рани (AUC = 0,70), характер пухирів (AUC = 0,63) та температурні показники (AUC = 0,94– 0,99), що підвищує точність діагностики та забезпечує надійну основу для вибору оптимальної хірургічної тактики.
4. Створено модель штучного інтелекту, що інтегрує клінічні, планіметричні та термографічні дані і забезпечує високу точність диференціації глибини опікових уражень (Accuracy ≈ 96,8%; F1-score = 0,97), де найінформативнішими ознаками виступали термографічні параметри.
5. Запропоновано та впроваджено методику тангенціального висічення з одночасною аутодерматопластикою, доповнену термографічним контролем і цифровими технологіями оцінки глибини рани, яка дозволила оптимізувати обсяг висічення, зменшити кількість оперативних втручань (з 3,0 ± 1,4 до 1,6 ± 0,9 втручань), частоту інфекційних ускладнень (з 31,0 % до 16,4 %) та інших ускладнень (з 53,4 % до 25,4 %), скоротити термін загоєння ран (з 28,3 ± 5,4 до 15,5 ± 3,9 доби) і забезпечити кращі функціональні та косметичні післяопераційні результати.

УДК: 611.711+[616.711:615.212.7]- 018. 2 - 018.1 - 08

Паньків Мар’яна Володимирівна. Морфологічні особливості структурних компонентів міжхребцевого диску в нормі та при експериментальному опіоїдному впливі  : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / М. В. Паньків. - Львів, 2022. - 243 с. - Бібліогр.: с. 198-222 (219 назв). 

У дисертаційній роботі викладене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо встановлення особливостей структури міжхребцевого диску в нормі та патоморфологічних змін його структурної організації на різних термінах перебігу експериментального опіоїдного впливу.

1. На підставі результатів макроструктурного дослідження встановлено, що в нормі у щура налічується 13 грудних та 6 поперекових хребців. Всі хребці мають тіло, дугу та відростки. Хребці поперекового відділу є більш масивними, ніж хребці грудного відділу. Міжхребцеві диски (13 грудних та 6 поперекових) складаються з фіброзного кільця та драглистого ядра. Товщина всіх дисків є рівномірною по всій площі. Диски грудного відділу більш масивні у порівнянні з дисками поперекового відділу. У інтактної групи тварин товщина колагенових волокон, що формують задню поздовжню зв’язку становить 14.27 [11.23; 23.28] мкм. Товщина волокон передньої поздовжньої зв’язки дещо менша і становить 11.39 [9.05; 13.86] мкм, товщина драглистого ядра – 332.78 [298.32; 355.75] мкм, а товщина капсули ядра – 60.95 [51.02; 68.47] мкм.

2. Міжхребцевий диск відділений від тіл хребців тонким шаром хрящової тканини замикальних пластинок та гіалінового хряща. Від судин окістя хребця відгалужуються судини, що наближаються до міжхребцевого диска радіально – спереду, ззаду і з боків. У центральній зоні локалізації драглистого ядра виявлено нечисельні нотохордальні клітини, а у периферичній зоні незначну кількість хондробластів, хондроцитів та фібробластів. На поверхні хондроцитів візуалізуються чисельні дрібні цитоплазматичні відростки у вигляді ніжок. Зрілі хондроцити оточені капсулою, що містить дві зони, внутрішня зона світла (в ній знаходиться сітка дрібних силаментів) і зовнішня зона більш електроннощільна і представлена фібрилами колагенових волокон. Основними клітинними елементами волокнистого кільця є фібробласти та фіброцити, а також клітини хондробластичного диферону.

3. При опіоїдному впливі через 7 діб на мікроструктурному рівні виявлено початкові явища структурних змін з поступовим їх наростанням, що проявлялося у вигляді дегенеративних змін нотохордальних клітин драглистого ядра, а також розшарування колагенових волокон волокнистого кільця. У хондроцитах хрящових замикальних пластинок відзначали розвиток дистрофічних змін. Починаючи з 14 доби прогресували альтеративні зміни нотохордальних клітин драглистого ядра, а також деструкція колагенових волокон фіброзного кільця. Унаслідок розвитку некротичних змін кількість нотохордальних клітин у драглистому ядрі зменшувалась.

4. На пізніх термінах експерименту, починаючи з 21 доби встановлено подальше наростання деструктивних змін. Унаслідок некротичних змін нотохордальних клітин у драглистому ядрі візуалізувались об’ємні безклітинні зони. У хрящовій тканині замикальних пластинок реєстрували виражені дистрофічні та некротичні зміни хондроцитів. Наростали виражені дегенеративні зміни у пульпозному ядрі. Через 42 доби виявляли чисельні розриви колагенових волокон. Що приводили до просочування елементів драглистого ядра, В результаті чого воно зменшувалось в об’ємі та було деформоване. Нотохордальні клітини зустрічались рідко. У вогнищах пошкодження волокнистого кільця відзначали появу ділянок мінералізації. Між розшарованими колагеновими волокнами волокнистого кільця зустрічались щілини та поздовжні тріщини

5. На основі проведеного морфометричного дослідження впродовж експерименту виявлено, що всі показники мали тенденцію до рівномірного зниження, однак статистичної достовірності вона не мала. З огляду на тенденції значень товщини капсули ядра попередніх та наступних термінів таке різке потовщення може трактуватися як спорадичне. Наприкінці експерименту всі показники, за винятком товщини волокон задньої поздовжньої зв’язки, характеризувалися великою варіативністю товщини – спостерігалися як ділянки стоншення, так і ділянки набряку із різким потовщенням. У задній поздовжній зв’язці натомість спостерігалась деградація товстих волокон в глибині зв’язки. Через 42 доби товщина колагенових волокон, що формують задню поздовжню зв’язку становить 14.22 [10.56; 18.12] мкм. Товщина волокон передньої поздовжньої зв’язки становить19.04 [14.00; 28.57] мкм, товщина драглистого ядра – 287.60 [132.71; 360.97] мкм, а товщина капсули ядра – 48.85 [28.06; 70.67] мкм.

6. На ультраструктурному рівні в провдовж експерименту виявлено ознаки помірних дегенеративних змін окремих нотохордальних клітин та хондроцитів. У подальшому з 7 по 14 доби опіоїдного впливу прогресували явища деструкції цитоплазматичних відростків у хондроцитах. В цитоплазмі хондроцитів збільшувалась кількість вакуолей різного розміру. Реєстрували вогнищеве руйнування колагенових волокон. Поступово на 21 добі наростали альтеративні змін клітинних елементів драглистого ядра, що характеризувались розвитком некротичних змін нотохордальних клітин, а також хондроптозу хондроцитів. В подальшому з 28 доби зміни прогресували, що проявлялося утворенням у драглистому ядрі безклітинних зон. Починаючи з 35 доби та впродовж 42 діб, прогресували зміни в структурних елементах драглистого ядра та волокнистого кільця. Переважна більшість хондроцитів та нотохордальних клітин зазнавала важких деструктивних, альтеративних та некротичних змін

7. При відміні опіоїдного впливу (наприкінці 56 доби) у структурних елементах міжхребцевого диска були присутні деструктивні зміни. Драглисте ядро було деформоване та зменшене в об’ємі, клітинні елементи у драглистому ядрі не візуалізувались. Колагенові волокна фіброзного кільця зруйновані а колагенові пластинки зазнавали значної деструкції. У

зруйнованих елементах драглистого ядра значна частина хондроцитів зазнавала некротичних змін.

8. Після відміни опіоїдного впливу спостерігали динаміку морфометричних показників, що проявлялась зменшенням розмаху всіх елементів «ящиків з вусами» (боксплотів). У групі відміни позитивним можна вважати лише зменшення ділянок із набряком ядра, що проявляється морфометрично зменшенням максимального їх значення. Однак показники центральної тенденції залишаються меншими за такі ж показники контрольної групи, що свідчить про переважання декомпенсаторних змін. При відміні впливу опіоїда товщина колагенових волокон, що формують задню поздовжню зв’язку становить 16.55 [12.99; 19.53] мкм., товщина волокон передньої поздовжньої зв’язки 16.92 [11.64; 21.49] мкм., товщина самого ядра –201.10 [145.05; 273.99] мкм., та товщина капсули драглистого ядра – 43.58 [29.41; 68.27] мкм.

9. На ультраструктурному рівні при відміні опіоїдного впливу наприкінці 56 доби, нами було виявлено виражені альтеративні зміни у нотохордальних клітинах та у переважній більшості хондроцитів. Більшість клітинних елементів драглистого ядра перебували на різних стадіях некрозу, а деякі хондроцити – хондроптозу. Ядро ущільнювалось, спостерігалась конденсація хроматину, фібрили колагенових волокон розташовувались нещільно, розшаровувались, розпадались та зазнавали лізису.