Первинно злоякісні пухлини серця – рідкісне захворювання, відтак метастатичне  ураження серця трапляється частіше. Метастази гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК),  які можуть уражати серцево-судинну систему та легені, мають тенденцію до поширення через внутрішньопечінкові кровоносні судини, лімфатичні шляхи або прямий інфільтрат. Результати аутопсії свідчать про частоту передсердних метастазів  ГЦК у 2,7–4,1%. Різні серцеві симптоми або прояви, як-от: задишка, набряки нижніх  кінцівок, раптова смерть або розширення яремних вен, як правило, спостерігають у пацієнтів з ГЦК з внутрішньосерцевим ураженням.  ГЦК є найпоширенішою первинною пухлиною печінки, що становить 75–85% випадків . За захворюваністю це шосте місце у світі після раку грудної залози,  легенів, колоректального раку, раку передміхурової залози та шлунка [2]. За рівнем смертності ГЦК – на третьому місці для обох статей, та показники захворюваності та  смертності у чоловіків порівняно з жінками у 2–3 рази вищі. 
Представляємо рідкісний випадок вторинного mts-ураження серцево-судинної  системи та легень у молодого пацієнта без вираженої клінічної симптоматики з  радіологічно встановленим діагнозом гепатоцелюлярної карциноми

ABSTRACT
The aim: To study medical and pharmaceutical specialists’ approaches to outpatient injection treatment and their impact on the quality of medical care.
Materials and methods: The object of the study was the answers of health care professionals (n=1408) to the questions on the use of injectable pharmacotherapy in personal treatment, listed in a specially designed questionnaire on a single protocol. System analysis, questionnaire survey, statistical, comparative-and-analytical methods were used.
Results: The quality of outpatient injectable pharmacotherapy, according to the results of a survey of medical and pharmaceutical specialist, can be considered inappropriate, as in 52.9% of respondents the local adverse reaction were significantly more likely to develop compared to the respondents who did not have any local adverse reaction (χ2=21.7819, p<0.05). Most often, the following complications of injectable pharmacotherapy occurred in the analyzed respondents: pain – 45.8%; hardening – 28.3% and reddening – 21.7%. When conducting home-based treatment, 42.8% of the respondents involved persons without medical education for the execution of procedures, which is significantly more frequent (χ2=26.5556, p<0.05) in comparison with the respondents who invited medical personnel (27.0%) and used the method of self-injection (30.2%).
Conclusions: The results of a survey of medical and pharmaceutical specialists revealed that home-based injectable treatment, based mainly on their own experience, is common in the occupational environment of health care professionals.

Монографія присвячена узагальненню експериментальних досліджень впливу лікарського засобу з політропними фармакологічними властивостями вінборону на фармакодинаміку широковживаного нестероїдного протизапального засобу – ібупрофену. Представлено дані про вплив ібупрофену та його комбінації з вінбороном на шлункову секрецію, проліферацію та апоптоз епітеліоцитів шлунку. Проведено оцінку ефективності комбінованого застосування ібупрофену та вінборону в лікуванні експериментального ревматоїдного артриту за даними гематологічних, біохімічних та патоморфологічних досліджень. Монографія буде корисною для широкого кола лікарів-клініцистів, фармакологів, біохіміків, патофізіологів та здобувачів закладів вищої освіти медичного, фармацевтичного та біологічного профілів. 

This monograph summarizes the experimental studies on the pleiotropic effects of vinboron on pharmacodynamics of ibuprofen which is a widely used non-steroidal anti-inflammatory drug. Data on the effect of ibuprofen and its combination with vinboron  on gastric secretion, proliferation and apoptosis of gastric epitheliocytes are presented. The effectiveness of the combined use of ibuprofen and vinboron in  the treatment of experimental rheumatoid arthritis was evaluated in  hematological, biochemical and pathomorphological studies.  The monograph will be of intersest for clinicians, pharmacologists, biochemists, pathophysiologists as well as for medical, pharmacy and biology students.