Гіпертрофічний пілоростеноз (ГПС) є одним із найчастіших чинників блювання в новонароджених, що потребує хірургічного втручання [1,21]. Незважаючи на спроби медикаментозної терапії [11,24], пілороміотомія залишається основним методом лікування ГПС [2,10,16]. Тоді як інтраопераційні ускладнення і безпосередні результати пілороміотомії широко висвітлені в літературі [14,15,22], то віддалені наслідки цього втручання, особливо залежно від методу корекції, недостатньо вивчені та містять суперечливі результати [6,7,17,19].

Перекрут придатків матки найчастіше відбувається в жінок репродуктивного віку, проте може спостерігатись у будь-якому віці, починаючи від моменту народження і до 18 років [1,6,12]. Ця патологія становить близько 4% серед дівчат, які звертаються до хірургів із приводу гострого абдомінального болю [6,11]. Своєчасне встановлення діагнозу перекруту придатків матки часто буває утрудненим, що зумовлене відсутністю патогномонічних симптомів, а це, своєю чергою, спричиняє відтермінування хірургічного втручання [6,11,29]. Запізніле втручання призводить до зростання ризику розвитку некротичних змін у придатках матки, а також виникнення інших ускладнень, зокрема перитоніту, кровотечі, сепсису [15,26], а в подальшому – до зниження фертильності [28]. Донедавна стандартом хірургічного лікування дітей і дорослих із перекрутом придатків матки була оваріектомія через побоювання, що  тканина яєчника нежиттєздатна, а деторсія без видалення може спричинити тромбоемболію та розвиток злоякісного процесу в залишеному яєчнику [15,21,26]. На сьогодні хірургічна тактика лікування дівчат із цією патологією передбачає проведення деторсії, незважаючи навіть на некротичні зміни під час хірургічного втручання [2,4,14]. Слід зазначити, що питання проведення оваріектомії або деторсії за наявності перекруту придатків матки залишається предметом дискусій між дитячими хірургами та гінекологами [4,25].

Гіпертрофічний пілоростеноз (ГПС) у новонароджених є одним із найчастіших факторів блювання, який потребує хірургічного втручання [1,8,20]. Незважаючи на достатньо високу частоту цієї вади, етіологія захворювання чітко не встановлена [14,25]. ГПС характеризується стовщенням м’язів пілоричного відділу шлунка, яке зумовлює його обструкцію [6]. Переважно діагноз ГПС встановлюється на основі клінічного обстеження, зокрема, наявності симптому «оливи» та видимої перистальтики кишок [6,12,19]. Проте часто ці симптоми не виявляються під час клінічного обстеження дитини, що може зумовити запізнілу діагностику і, як наслідок, подальше блювання із суттєвими розладами водно-електролітного балансу, зневодненням організму і порушенням функції нирок [4,23]. Усе це зумовлює необхідність швидкого і точного встановлення діагнозу. Упродовж багатьох років основним діагностичним методом у дітей з підозрою на ГПС була рентгеноскопія. Незважаючи на високу точність рентгенологічних методів обстеження, вони несуть певні ризики, зокрема ризик виникнення блювання із можливою аспірацією, а крім того, це достатньо тривале обстеження зі значним променевим навантаженням [11]. У 1977 р. вперше використали ультрасонографію (УСГ) у діагностуванні ГПС [21]. Поступово УСГ стала основним діагностичним методом у дітей з підозрою на ГПС.

Засіб у формі гелевої композиції для лікування запальних та дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонта, який містить як активний компонент бензидаміну гідрохлорид, який відрізняється тим, що містить бензидаміну гідрохлорид у формі розтертої до порошкоподібного стану таблетки Т-септ та додатково містить як активний компонент протефлазід у складі гелевої основи, що містить альгінат натрію, ніпагін та воду для ін'єкцій, при наступному співвідношенні компонентів, мас. %: альгінат натрію 5,0 ніпагін 0,15 бензидаміну гідрохлорид, що відповідає вмісту 1 розтертої до порошкоподібного стану таблетки Т-септу 0,03 протефлазід 15,0 вода для ін'єкцій 79,82.

The purpose of the present research was to prove the assumption that considering students’ personality type and self-determination, including motivation about their profession choice, has a direct positive effect on building their English for professional purposes competence. Considering obtained theoretical and empirical data, we can state that personality type and self-determination are interrelated with developing English for professional purposes competence of students majoring in non-philological specialities, namely in Sciences. To collect the data, we employed theoretical analysis and conducted two questionnaire polls to define the significant personality types of students and their motivation for their occupational choice. English for professional purposes competence is an integral characteristic of occupational and personal qualities of future specialists majoring in non-philological specialities. Acquisition of linguistic, specialised and cultural knowledge and building abilities and skills in speaking, writing, listening, and reading involve many psychophysiological mechanisms. Some conscious acts alter into a series of automatic, unconscious operations in language learning. Thus, building English for professional purposes competence involves focusing on activities consistent in the gradual accomplishment of different tasks, concentrating on structured performance according to the instructions, performing a series of automatic, unconscious operations and building associative links. In this way, constructing cognitive maps will bring fruitful results.