УДК 616.61–036.12–06:616.12–008.9] –092–036–07–038–037–08(048.8)

Introduction. Cardiorenal metabolic syndrome (CRMS) is a complex, multisystem disorder resulting from the intricate interplay between cardiovascular, renal, and metabolic dysfunctions. In individuals with chronic kidney disease (CKD), CRMS markedly elevates the risk of cardiovascular events, progressive kidney function decline, and overall mortality. Despite its clinical relevance, CRMS remains underdiagnosed, and both its pathophysiological mechanisms and management approaches continue to evolve. Accordingly, a thorough and up-to-date synthesis of the available scientific evidence is essential.

The aim of the study. To conduct a comprehensive review of current scientific information on the pathogenesis, diagnostic approaches, risk factors, prognosis, and therapeutic perspectives of cardiorenal metabolic syndrome in patients with chronic kidney disease, based on an analysis of the literature and the description of a clinical case.

Results. The review identified the key pathophysiological mechanisms underlying CRMS in CKD, including hemodynamic disturbances, neurohormonal activation, chronic inflammation, and endothelial dysfunction. Current diagnostic strategies—encompassing both conventional methods and emerging biomarkers—were analyzed. Particular emphasis was placed on risk stratification models, prognostic indicators, and therapeutic perspectives, including the use of SGLT2 inhibitors and comprehensive renoprotective approaches. The presented clinical case further illustrated the typical course and management challenges of CRMS in the context of CKD.

Conclusions. CRMS in patients with CKD necessitates an interdisciplinary approach to both diagnosis and treatment, incorporating clinical evaluation, laboratory testing, and instrumental diagnostics. Early identification, accurate risk stratification, and the application of modern therapeutic strategies are critical for improving patient outcomes and slowing the progression of the disease.

UDC: 617.77-002:616-056.3]-06-07 

Abstract. Blepharitis is a very common disease in ophthalmology, dermatology, and allergist practice. It can be acute or chronic. Acute blepharitis is most often caused by viruses (Herpes simplex and Varicella zoster) and bacteria (Staphylococcus). Chronic blepharitis is a symptom of allergies, metabolic syndromes most often associated with liver disease, autoimmune diseases, fungal infections, and Demodex. The liver is a vital organ that supports immunity, metabolism, digestion, stores vitamins, and is responsible for detoxification. Therefore, liver dysfunction can also cause skin lesions around the eyes. Stress, through the activation of the pituitary-hypothalamic-adrenal system, promotes cell activation and the release of biologically active cytokines, which in turn
is a factor in skin damage. Clinically, blepharitis is manifested by redness, itching, and swelling of the eyelids, sometimes the formation of scales on the eyelids. As a rule, both eyes are affected and the disease has a recurrent course. In most cases, blepharitis does not pose a threat to the patient's life, but it reduces the quality of life and is dangerous for the development of such complications as conjunctival lesions and the formation of corneal marginal ulcers.
The article presents clinical cases of patients with chronic blepharitis who had similar symptoms but differed in etiology and treatment regimens.
Key words: blepharitis, contact dermatitis, toxic blepharitis.

Резюме. Хронічні обструктивні захворювання бронхолегеневої системи є одними з найбільш поширених у світі. Бронхіальна астма (БА) та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) значно обмежують пацієнтів, знижують їхню працездатність і потребують чималих фінансових витрат. Сьогодні ми маємо можливість допомогти таким пацієнтам, призначивши доступні та дієві ліки. Однак частина пацієнтів не може досягти контролю над хворобою. Частою причиною цього є погана прихильність до лікування.
Мета дослідження: визначення прихильності до лікування та її вплив на перебіг хвороби
Матеріали та методи. У дослідження було включено 52 пацієнти з бронхіальною астмою та хронічним обструктивним захворюванням легень. Важкість захворювання визначали за допомогою шкали оцінки важкості задишки (MRC), спірометричними показниками. Прихильність до лікування оцінювали за допомогою опитувальника, що включає 7 запитань.
Результати. Оцінку результатів тестувань проводили на першому візиті, через 3 та 6 місяців після початку лікування. Через 6 місяців середні показники опитувальника MRC покращилися в обох групах, однак у групі пацієнтів БА кількість пацієнтів, які оцінювали свою задишку як важку, була значно меншою (7 пацієнтів у групі ХОЗЛ та 2 пацієнти в групі БА). Прихильність до лікування незначно відрізнялася в обох групах (4,5±0,1 бала проти 4,2±0,3 бала, р<0,05). Основними факторами, що впливають на прихильність, є вартість препарату, тривалість використання та
можливі побічні дії.
Ключові слова: бронхіальна астма, хронічне обструктивне захворювання легень, прихильність до лікування.  

УДК 61(092):615.014

У книзі представлено життєвий і науковий шлях професор Ольги Миколаївни Заліської, доктора фармацевтичних наук, з 2004 року, завідувача кафедри організації і економіки фармації, технології ліків та фармакоекономіки ФПДО – єдиної кафедри з фармакоекономіки у післядипломному навчанні у закладах вищої освіти в Україні.

Представлено основні етапи впровадження нової дисципліни з 1999 року «Фармакоекономіка» (Pharmacoeconomics) в Україні як напряму наукових досліджень і навчальної дисципліни у до- і післядипломну освіту провізорів (фармацевтів) України. Заліська О. М. – автор типових навчальних програм «Фармакоекономіка», 2001, 2007, які затверджені МОН і МОЗ України для студентів фармацевтичних факультетів, типових програм та уніфікованих планів післядипломної освіти й безперервного професійного розвитку провізорів (фармацевтів), 2003, 2012, 2014, 2016, 2018.

Професор Ольга Заліська є автор першого й єдиного в Україні підручника «Фармакоекономіка», 2007, затвердженого МОН і МОЗ України та 6 навчальних посібників «Фармакоекономіка» 2000, 2002, 2007, 2014, 2020 для до- і післядипломної підготовки провізорів (фармацевтів), затверджених МОН і МОЗ України, які впровадженіу навчальний процес, наукову роботу медичних закладів вищої освіти.

Професор Ольга Заліська є автор 890 друкованих праць, впровадила системну співпрацю з Міжнародними товариством фармакоекономічних досліджень ISPOR з 2001 року. Вона створила Український відділ ISPOR - це ISPORUkraineChapter, створила вперше вітчизняний сайт www.uspor.org.uaУкраїнського відділу ISPOR з 2008 року для поширенння знань і вмінь з фармакоекономічного аналізу та оцінки медичних технологій, де є навчальні модулі, вперше сформувала на міжнародному сайті ISPORwww.ispor.org  з 2008 року офіційну сторінку для України .

Професор Ольга Заліська є науковий керівник Українського студентського відділу ІSPOR, 2011 року для формування кадрового потенціалу з фармакоекономіки та досліджень з економіки здоров’я (HEOR). Сформувала напрями досліджень  наукової школи проф.О.Заліської, під її керівництвом захищені одна докторська дисертація та 10 дисертацій з фармакоекономічного аналізу та ОМТ, результати яких впроваджені у роботу МОЗ України, формулярних комісій, обласних об’єднань аптек.

Заліська Ольга постійно є членкиня робочих комісій, груп МОЗ України з 2004 при формуванні Національної політики ліків, Національного переліку основних лікарських засобів, реімбурсації ліків, договорів керованого доступу для інновацій, для впровадження екосистеми оцінки медичних технологій за 2010-2025 роки. Наведено етапи формування термінології науки «Фармакоекономіка» та оцінки медичних технологій у взаємозв’язку з доказовою фармацією, організацією і економікою фармації.

Книга призначена для фахівців системи охорони здоров’я, лікарів і фармацевтів, клінічних фармацевтів, науковців, професіоналів, які проводять фармакоекономічні дослідження, оцінки медичних технологій ліків, медичних виробів, у співпраці з ISPOR, HTAi та FIP для раціонального використання ліків для збереження здоров’я нації.

Резюме. Дотепер не встановлені характеристики вуглеводного метаболізму на ранній стадії стеатотичної хвороби печінки, асоційованої з метаболічною дисфункцією стадії метаболічно-асоційованого стеатозу печінки (МАСП), оскільки наявні джерела літератури розглядають її разом зі стеатогепатитом, що зумовило актуальність та доцільність нашого дослідження.
Мета роботи – охарактеризувати параметри вуглеводного метаболізму та їх кореляційні зв’язки за умов МАСП та встановити їх діагностичну цінність.
Матеріал і методи. До дослідження залучені 450 пацієнтів із кардіоревматологічною патологією, які поділені на основні групи (n=324) із супутнім МАСП та контрольні групи (n=126) з інтактною печінкою, в яких оцінено вміст глюкози натще, її кореляційні зв’язки, частота гіперглікемії, діагностична цінність цієї ознаки. У групі 2 проведений стандартний пероральний глюкозотолерантний тест (ПГТТ) та визначено чутливість печінки до інсуліну за індексом HOMA-IR та чутливість периферійних тканин до інсуліну за індексами Gutt та Cederholm. Результати опрацьовано статистично, за рівень істотності прийнято р<0,05.
Результати. У пацієнтів без цукрового діабету (ЦД) вміст глюкози натще за умов МАСП істотно перевищував аналогічний за умов інтактної печінки (5,67±0,26 проти 4,86±0,22 ммоль/л; р<0,05). Вміст глюкози натще за умов МАСП істотно корелював з іншими критеріями метаболічного синдрому, параметрами запалення, ендогенної інтоксикації та структурно-функціональними параметрами стану печінки та серця. Пацієнти з супутнім МАСП істотно відрізнялись від осіб з інтактною печінкою за вищими значеннями глюкози на 30 ́, 60 ́ та 120 ́ та площею під кривою глюкози, що супроводжувалось істотно нижчими значеннями індексів інсуліночутливості периферійних тканин Gutt та Cederholm. Гіперглікемія натще збільшувала ймовірність виникнення МАСП у 4,73 раза порівняно з інтактною печінкою (95% СI=1,83-12,22; Z-statistic 3,211; р=0,0013).
Висновки. Вуглеводний метаболізм змінюється вже на стадії стеатозу печінки, зі збільшенням інсулінорезистентності печінки та зменшенням інсулі-
ночутливості периферійних тканин; тому гіперглікемія є істотною ознакою диференціації інтактної печінки та стеатозу.
Ключові слова: метаболічно-асоційований стеатоз печінки, глюкоза натще, глюкозотолерантний тест, інсуліночутливість периферійних тканин, гіперглікемія.