Міграція населення є складним суспільним процесом, що впливає на соціально-економічні, демографічні та епідеміологічні аспекти життя. За даними ООН, на початку XXI століття кількість мігрантів у світі сягнула 175 мільйонів осіб, і ця цифра продовжує зростати 51. В Україні міграційні процеси набули особливого значення через війну, яка розпочалася у 2014 році та посилилася повномасштабним вторгненням росії у 2022 році. Станом на 2023 рік, за даними Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (UNHCR), близько 6,9 мільйонів українців стали біженцями за кордоном, а 3,7 мільйонів є внутрішньо переміщеними особами (ВПО). У 2025 році, за оновленими оцінками Центру економічної
стратегії, кількість біженців станом на листопад 2024 року становила 5,2 мільйона, але з урахуванням триваючого відтоку і часткового повернення та тих, хто виїхав через війну, загальна кількість може сягати 6,8 мільйона 52 . За 2023-2024 роки найбільше українців прийняли у Німеччині (1,17 млн), Польщі (960 тис.) та Чехії (381 тис.). Інші держави прихистили також велику кількість наших громадян: Словаччина (115,9 тис.), Англія (253 тис.), Іспанія та Італія (до 200 тис.), Нідерланди (150 тис.), Австрія (85 тис.), Бельгія (75 тис.), Норвегія, Франція, Швейцарія понад 60 тис. кожна 53 . Динаміка 2024 року показує чистий відтік близько
0,5 млн осіб, і прогнозується додатковий відтік 0,2 млн у 2025 році. Переміщення населення створюють умови для поширення інфекційних хвороб, таких як ротаноровірусна інфекції, туберкульоз і гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), через перенаселеність, обмежений доступ до медичних послуг і погіршення санітарних умов 54, 55, 56 . Нашою метою було здійснення аналізу впливу міграційних процесів на формування епідемічних ускладнень в Україні та оптимізація рекомендації щодо запровадження
протиепідемічного забезпечення населення і території в залежності від інтенсивності, обсягів і
направленості переміщення населення в часі війни.
Ресинхронізаційна терапія – сучасний метод лікування пацієнтів із серцевою недостатністю та систолічною дисфункцією лівого шлуночка в поєднанні з порушеннями внутрішньошлуночкової провідності. Суть ресинхронізаційної терапії полягає у відновленні передсердно шлуночкової, внутрішньошлуночкової та міжшлуночкової синхронії, що дає змогу забезпечити координацію роботи шлуночків та покращити їх систолічну функцію. Існує два основних методи ресинхронізаційної терапії – бівентрикулярна кардіостимуляція та стимуляція провідної системи серця. «Класичним» методом ресинхронізаційної терапії з найбільшою доказовою базою є бівентрикулярна кардіостимуляція. Проте останнім часом велика увага приділяється стимуляції провідної системи, що є відносно новим методом ресинхронізації. За багатьма критеріями стимуляція провідної системи, а особливо зони лівої ніжки пучка Гіса, не лише зіставна з бівентрикулярною кардіостимуляцією, а навіть має переваги порівняно з нею. У деяких випадках для
досягнення кращого ресинхронізаційного ефекту застосовують методи оптимізації ресинхронізаційної терапії, які полягають в одночасній стимуляції більшої кількості локусів, а також у поєднанні бівентрикулярної кардіостимуляції та стимуляції провідної системи (LOT CRT, HOT CRT). У цьому огляді проаналізовано клінічні аспекти та особливості застосування різних методик ресинхронізації, їх переваги і недоліки.
Conduction system pacing (CSP), which includes His bundle pacing (HBP) and left bundle branch area pacing (LBBAP), is
increasingly recognized as a physiological and clinically effective alternative to conventional right ventricular pacing
(RVP) and biventricular pacing (BiVP). The 2023 EHRA consensus provided a detailed overview of implantation
techniques and procedural endpoints, while the 2025 EHRA/ESC clinical consensus expands the discussion to clinical
decision-making and patient selection across various scenarios.
This review highlights the evolving role of CSP specifically in the context of bradycardia management and cardiac
resynchronization therapy (CRT). We focus on how recent recommendations guide the choice of pacing strategy or
resynchronization modality depending on individual clinical scenarios.
Introduction: Proper oral care is essential for overall health. The effectiveness of daily hygiene depends on its thoroughness and personalization. Without regular cleaning, the oral cavity accumulates pathogenic microbes, damaging soft tissues and hard tooth structures, compromising bodily integrity. This study aimed to evaluate oral hygiene products and develop an effective daily-use preventive rinse. Methods: We reviewed studies on dental diseases and hygiene products via PubMed, Scopus, and Web of Science. The rinse was developed considering ingredient properties and regulatory guidelines. Microbiological safety, organoleptic, and physicochemical properties were tested. Results: Mouthwashes enhance oral hygiene by mechanically cleaning teeth, gums, and interdental spaces, removing debris and pathogens. Regular use prevents disease and improves tissue blood flow. Based on existing evidence, we formulated a rinse containing zinc sulfate (inhibits plaque and calculus) and clove oil (antimicrobial and antioxidant). A scalable production process was designed. Quality was assured through organoleptic, physicochemical, and microbiological tests. Conclusion: The developed antimicrobial and anti-inflammatory rinse is suitable for daily use, improving interdental cleaning.
This editorial highlights the critical significance of integrating traditional and modern methodologies in drug discovery, emphasizing the role of herbal substances and phytomedicines in advancing global health and scientific progress. By examining the latest research and innovations, it underscores how the fusion of plant-based therapies with contemporary scientific techniques can enhance therapeutic efficacy and determine novel approaches for treatment of various ailments. This comprehensive approach offers unique opportunities to develop effective and sustainable therapies, thereby advancing
pharmaceutical science and improving global health outcomes.
Lysiuk R. The Role of Biochemicals and Phytomedicine in Complementary Medicine and Modern Drug Discovery: Bridging Tradition and Innovation. Journal of Biochemicals and Phytomedicine. 2024; 3(2): 1-3. https://doi.org/10.34172/jbp.2024.13 https://jbcpm.com/Inpress/jbp-65.pdf