Briefly describe the current legal framework (all sources of law) regarding the protection and empowerment of vulnerable adults and situate this within your legal system as a whole. Consider state-ordered, voluntary and ex lege measures if applicable. Also address briefly any interaction between these measures.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК України), привід полягає у примусовому упроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
Не часто під юридичний дослідний мікроскоп потрапляє сфера паліативної допомоги, проте проблематика заслуговує спектральних підходів і залучення мультидисциплінарної команди для вироблення дорожньої мапи розвитку цієї царини в Україні та забезпечення прав паліативних пацієнтів, членів їхніх сімей і надавачів послуг. У межах дослідження привернемо увагу до окремих питань нормативного забезпечення паліативної допомоги.
Відомчий нормотворець підготував численні зміни до провадження господарської діяльності з медичної практики, чи навіть зміни в змінах, за принципом «мотрійчиного» законодавства, що вже стало традиційним стилем нормопроєктування для МОЗ України. Яскравим прикладом такого трансформаційного оновлення є обов’язок усіх суб’єктів господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики до набрання чинності Постановою КМУ від 27.12.2023 №1393, тобто 30.03.2024, подати до МОЗ України «Відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня». Строк виконання цього обов’язку встановлено не пізніше ніж протягом року з дня опублікування Постанови КМУ №1393, тобто не пізніше 30.12.2024.
Проаналізовано закони про паліативну допомогу низки зарубіжних країн (Італії, Іспанії, Німеччини, Словаччини, Франції), визначено їх особливості, важливі для національного закону, необхідність прийняття якого визріла в Україні. Сформовано мозаїку стратегії спеціального закону крізь призму преамбули, понятійно-категоріального апарату і принципів. Розкрито авторське бачення контенту акта, у структурі якого мали б бути, зокрема, правовий статус паліативних пацієнтів, законних представників паліативних пацієнтів, членів їхніх сімей, а також правовий статус медичних працівників, які забезпечують надання паліативної допомоги. Обґрунтовано необхідність позначення ключової дефініції досліджуваної сфери саме як «паліативна допомога» (без хоспісної).