Репозитарій

УДК 612.015

Михайло Тимочко. Життя в науці. Спогади рідних, колег, друзів : монографія / уклад. І. Ф. Тимочко ; Львів. нац. мед. ун-т ім. Данила Галицького. - [Львів] : Кварт, 2020 - 170 с. : кольор. фот. - ISBN 978-617-7196-22-7 

   Книга присвячена пам’яті визначного українського вченого, доктора біологічних наук, професора Михайла Тимочка. У споминах рідних, однокласників, друзів, колег по роботі висвітлені сторінки його життя.

   Допитливий і цілеспрямований науковий новатор, надзвичайно харизматичний лідер Михайло Тимочко упродовж усього життя вчився сам і навчав інших, пропонував наукові гіпотези і концепції, наполегливо пізнавав Людину, формулював теорію довголіття.

   Окремим розділом представлена наукова спадщина Михайла Тимочка. До цього розділу увійшов перелік основних праць професора, окремих публікацій про нього. На особливу увагу заслуговують праці, в яких описані механізми генерації ендогенного кисню. Вивченню цієї проблеми, значною мірою, були присвячені останні роки життя вченого. Можливість утворення ендогенного кисню професор Тимочко розглядав як важливий універсальний реґуляторний механізм мобілізації потенційних енергетичних резервів, що може істотно підвищувати адаптаційний потенціал організму за різних експериментальних та клінічних умов, забезпечувати продовження повноцінного життя людини.

   Немає жодного сумніву, що теоретичні розробки та досягнення Михайла Тимочка принесуть суспільству ще багато корисних практичних впроваджень, спонукатимуть творчу молодь до наукових починань та відкриттів.
   Книга дозволить глибше пізнати багатогранну особистість професора Тимочка, зануритись у світ справжньої науки, ознайомить широке коло читачів з науковими надбаннями великого вченого.

Диференційований підхід до використання гіпертермічної та нормотермічної внутрішньочеревної хіміотерапії після циторедукції у пацієнтів з рецидивом раку яєчника / Differential approach to the use of hyperthermic and normothermic intraperitoneal chemotherapy after cytoreduction in patients with recurrent ovarian cancer

УДК: 618.11-006.6-036.65-003.93-085.277-085.832:617.55

Фецич Маркіян Тарасович. Диференційований підхід до використання гіпертермічної та нормотермічної внутрішньочеревної хіміотерапії після циторедукції у пацієнтів з рецидивом раку яєчника : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / М. Т. Фецич - Львів, 2022. - 209 с. - Бібліогр.: с. 179-198 (170 назв).

Удосконалення методів лікування хворих на рецидивний РЯ є актуальною і складною проблемою сучасної онкогінекології, та потребує розробки індивідуальної тактики лікування з урахуванням характеристик метастатичного процесу. Перспективним є намагання підвищити ефективість комбінованого лікування хворих з рецидивом раку яєчника, шляхом диференційованого застосування циторедуктивної хірургії, з наступною гіпертермічною або нормотермічною внутрішньочеревною хіміоперфузією, а відтак системною хіміотерапією. Представлене дослідження було проведено на кафедрі онкології і радіології ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького на базі КЗ ЛОР Львівського державного онкологічного реґіонального лікувально-діагностичного центру (клінічна база кафедри) протягом 2015-2021 років.

Клінічно-інструментальне обґрунтування ефективності реєстраційних матеріалів для встановлення міжщелепових співвідношень у пацієнтів при незнімному протезуванні / Clinical and instrumental substantiation of the effectiveness of registration materials for the establishment of inter-maxillary relations in patients with fixed restoration

УДК: 616.314-77:(616.314-71+616.314.21/.22)-071-072

  Глушко Тарас Романович. Клінічно-інструментальне обґрунтування ефективності  реєстраційних матеріалів для встановлення міжщелепових співвідношень у  пацієнтів при незнімному протезуванні : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Т. Р. Глушко - Львів, 2022. - 223 с. - Бібліогр.: с. 194-207 (150 назв).

    У сучасній ортопедичній стоматологічній практиці діагностика порушень горбково­ямкових контактів у пацієнтів з інтактними зубними рядами та при їх одно­ та двосторонніх дефектах має проводитися шляхом поєднання клінічно­лабораторного обстеження й інструментального функціонального визначення цифровими способами просторово­часових характеристик максимальної інтеркуспідації стоматогнатичної системи з репрезентативною фіксацією міжщелепового положення пропонованими способами індивідуалізованого застосування реєстраційних матеріалів Futar D, металізований віск і Консіфлекс.
    Результати проведених досліджень виявили особливості порушення статичного та динамічного позиціювання максимального горбково­ямкового контакту через втрату зубів, формування включених і кінцевих дефектів бічних відділів зубних рядів (відповідно до систематизації Eichner A2, A3 класів), що зумовлює необхідність диференційованого підходу до застосування способів встановлення міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації та вибору матеріалу для реєстрації максимальної інтеркуспідації.
    При виконанні порівняльних досліджень клінічних показників біометричного відхилення міток зубів­антагоністів у фронтальній і бічних ділянках зубних рядів, величин відхилень цих показників на гіпсових моделях у положенні максимальної інтеркуспідації встановлено, що при застосуванні реєстраційного матеріалу Futar D у хворих контрольної групи вони складали 0,04±0,05 мм, 1­ї основної – 0,04±0,04 мм, 2­ї основної – 0,03±0,03 мм; Консіфлекс – 0,07±0,06 мм, 0,06±0,05 мм, 0,06±0,04 мм відповідно; металізованого воску – 0,07±0,06 мм, 0,06±0,05 мм, 0,06±0,04 мм відповідно. Отримані результати дають підставу засвідчувати фактичну тотожність клінічних і лабораторних значень біометричного відхилення міток, що об’єктивно підтверджує практичні можливості використання застосовуваних реєстраційних матеріалів у пацієнтів як з інтактними зубними рядами, так і при їх одно­ та двосторонніх дефектах.
    У результаті порівняльних досліджень інструментальних показників застосованих методик реєстрації максимальної інтеркуспідації та встановлення міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації досліджуваними матеріалами в пацієнтів контрольної групи виявлено, що після використання металізованого воску медіана значень
параметра симетричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації становила 5,80 %, інтеркуспідації – 8,00 %, ∆ – 19,20 % при тривалості оклюзійного змикання зубів у міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації 0,33 с. При застосуванні матеріалу Futar D порівняно з металізованим воском значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів пацієнтів зростали при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації вдвічі (11,80 %), інтеркуспідації – в 1,53 раза (12,20 %), ∆ – 2,64 раза (50,60 %) при подовженні тривалості оклюзійного змикання в міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації в 1,2 раза до 0,41 с. При використанні реєстраційного матеріалу Консіфлекс порівняно з металізованим воском значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних дуг хворих збільшувалися при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації у 2,3 раза (13,40 %), інтеркуспідації – 1,05 раза (8,40 %), ∆ – 2,2 раза (42,00 %) при подовженні тривалості оклюзійного змикання в міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації в 1,15 раза (0,38 с). Застосування реєстраційних матеріалів Futar D і Консіфлекс і їх клінічно­інструментальне порівняння з металізованим воском дозволило встановити зростання значень показників оклюзійних просторових положень інтеркуспідації, максимальної інтеркуспідації, ∆ у 2­2,64 раза та часових параметрів оклюзійного змикання зубів у максимальній інтеркуспідації порівняно з інтактними зубними рядами в 1,15­1,2 раза, що об’єктивно підтверджує доцільність практичного використання реєстраційного матеріалу металізований віск при збереженій цілісності зубних рядів у хворих у ході ортопедичної модифікації оклюзійних поверхонь зубів способами мікропротезування. 
    У результаті проведення порівняльних досліджень інструментальних показників застосованих способів визначення та фіксації максимальної інтеркуспідації реєстраційними матеріалами в пацієнтів основної та контрольної груп було встановлено, що після застосування металізованого воску медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації зростала вдвічі та становила 11,6 %, інтеркуспідації – 1,83 раза (14,60 %) і лише при ∆ знижувалася до 9,00 %. При використанні матеріалу Futar D порівняно з даними, отриманими в контрольній групі, показники медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів хворих основної групи при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації мали більші значення в 1,25 раза та складали 14,80 %, інтеркуспідації – 1,1 раза (14,40 %), ∆ – менші в 3,3 раза (15,20 %).
    При застосуванні реєстраційного матеріалу Консіфлекс порівняно з даними, одержаними в контрольній групі, значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів пацієнтів основної групи при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації збільшувалися в 1,6 раза та становили 21,00 %, інтеркуспідації – 1,8 раза (15,20 %), ∆ – зменшувалися в 1,53 раза (27,40 %).
    Отримані результати порівняльних значень просторової симетричності цифрових показників оклюзії в основній групі хворих дозволяють об’єктивно стверджувати про переваги рекомендованих способів використання реєстраційного матеріалу Futar D порівняно з Консіфлексом і металізованим воском при включених і кінцевих дефектах бічних відділів зубних рядів A2, A3 класів за класифікацією Eichner.
    Проведеним порівняльним аналізом клінічно­інструментальних показників пацієнтів основної групи до та після завершення протезування незнімними протезними конструкціями встановлено, що при використанні реєстраційного матеріалу Futar D медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації зменшувалася у 2,3 раза (до 10,00 %), інтеркуспідації – 1,17 раза (19,00 %), ∆ – 1,38 раза (до 28,60 %). При застосуванні матеріалу Консіфлекс медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації знижувалася у 2,26 раза (до 10,00 %), інтеркуспідації – 1,38 раза (до 17,00 %), ∆ – 1,32 (до 17,00 %). При використанні металізованого воску медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації, навпаки, збільшувалася в 1,63 раза (до 15,40 %), інтеркуспідації – 1,08 раза (до 10,20 %), ∆ – 5,11 раза (до 26,60 %). Отже, порівняльні клінічні та цифрові інструментальні дослідження застосовуваних способів і матеріалів реєстрації максимальної інтеркуспідації дозволили об’єктивно встановити, що використання реєстраційних матеріалів Futar D і Консіфлекс у вказаній послідовності достатньо ефективно забезпечує стабільність просторово­часових параметрів цифрових характеристик оклюзії у міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації для незнімного протезування хворих з включеними та кінцевими дефектами зубних рядів.
    Проведені порівняльні наукові дослідження дозволили обґрунтувати диференційований підхід до вибору способів реєстрації міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації та використання реєстраційних матеріалів, комплексно розпрацювати практичні рекомендації їх застосування в сучасній стоматологічній практиці, що суттєво покращує якість і підвищує ефективність кінцевого клінічного результату незнімного протезування хворих з дефектами зубних рядів.

Evaluation of long-term results of orthopedic treatment of defects and deformations of dentitions and occlusion in patients with congenital cleft lip and palate.

УДК: 616.314+616.314.2]-007.24-06:(616.317.1+616.315)]-007.254]-089.23-036.8

Олійник Маркіян Юрійович. Оцінка віддалених результатів ортопедичного лікування дефектів та деформацій зубних рядів і прикусу у хворих з вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / М. Ю. Олійник. - Львів, 2022. - 216 с. - Бібліогр.: с.159-186 (219 назв).

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичного завдання – підвищення ефективності ортопедичного лікування дорослих хворих з вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння після операційних втручань шляхом опрацювання різноманітних варіантів тимчасових і постійних ортопедичних конструкцій для забезпечення функціональної і естетичної їх реабілітації та забезпечення якості їх життя.

1. Визначено що сагітальний недорозвиток верхньої щелепи у дорослих хворих з вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння після завершення операційних втручань як з однобічними так із двобічними незрощеннями найбільш виражений у передньому відділі верхньої щелепи, де, недорозвиток верхньої щелепи у порівнянні з нормальними показниками сягає, у середньому, для однобічних незрощень 2,17±0,20 мм., для двобічних 5,24±1,90 мм. (p<0,05) при нормативних показниках щодо зубного ряду нижньої щелепи, що трактується як «несправжня прогенія». Виражені сагітальні аномалії верхнього зубного ряду супроводжуються аномаліями, серед яких найбільш поширеними є звуження зубного ряду верхньої щелепи та його асиметрія при однобічних незрощеннях. Визначені особливості співвідношення зубних рядів між верхньою і нижньою щелепами надали підставу визначити три варіанти типізації деформацій верхньої щелепи у її співвідношенні з нижньою щелепою, що забезпечує оптимальний вибір майбутньої ортопедичної конструкції.

2. Визначена доцільність та перспективність застосування попередніх тимчасових протезів у дорослих хворих з вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння, які дозволяють передбачити естетичний та оклюзійний вигляд майбутньої постійної конструкції, обрати оптимальний варіант різцевого перекриття, врахувати можливості об’ємного моделювання базису для досягнення максимального естетичного ефекту, особливо у сагітальній та трансверзальній площинах, враховуючи западання верхньої губи та невідповідність розмірів верхньої та нижньої щелеп.

3. Залежно від запропонованих нами варіантів типізації деформацій верхньої щелепи у її співвідношенні до нижньої щелепи, загальної клінічної ситуації у порожнині рота (кількість та стан зубів, дефекти альвеолярного відростка тощо) та попереднього тимчасового протезування методом вибору є або незнімна конструкція з об’ємним моделюванням дефектів альвеолярного відростка рожевою керамічною масою, або комбінована: незнімна (фіксувальна) і знімна, яка виповнює дефект альвеолярного відростка і забезпечує об’ємне моделювання верхньої губи.

4. Результати визначення кількості оклюзійних контактів у хворих з вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння до і після ортопедичної реабілітації засвідчили, що якщо їх кількість при протезуванні незнімними конструкціями до лікування склала всього 6,07±0,43 контактуючих зубів, то після лікування сягнула 13,11±0,15 контактів зубів (p<0,001). Аналогічно збільшилась загальна кількість контактів з 9,92±0,65 до лікування до 24,59±0,59 (p<0,001). При застосуванні знімних (комбінованих) конструкцій зубних протезів визначено, що якщо до лікування кількість контактуючих зубів склала всього 5,2±0,58, то після лікування вона досягла 14,7±0,38 зубів (p<0,001), а загальна кількість контактів у кількості 8,4±0,67 до лікування збільшилася до 26,6±1,04 (p<0,001).

5. Встановлено, що у результаті визначення параметрів аналізу губ за Рікетсом (Rickets) виявлено, що внаслідок ортопедичного протезування у хворих з вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння незнімними конструкціями положення верхньої губи у сагітальній площині покращилося, в середньому, на 23,6% ± 14,54 %, тоді як при протезуванні знімними протезами цей показник становив 24,28% ± 10,96%, що підтверджує однотипність позитивних змін цього показника незалежно від виду конструкції. У результаті аналізу параметрів носо-губного кута, який характеризує положення верхньої губи у вертикальній площині виявлено, що внаслідок ортопедичної реабілітації у хворих із незнімними конструкціями положення верхньої губи у вертикальній площині покращилося, у середньому, на 14,85% ± 10%, тоді як у хворих із знімними (комбінованими) конструкціями цей показник становив 17,44% ± 15%. Отже, аналіз показників профілю нижньої частини лиця засвідчив, що у результаті ортопедичної реабілітації хворих з вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння незалежно від типу незрощення як при незнімному так і при комбінованому варіанті протезування значно покращився, що вплинуло на естетичні параметри обличчя.

6. Визначено, що за результатами опитування за анкетою рівень якості життя хворих з вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння після ортопедичної реабілітації незнімними конструкціями зубних рядів з їх об’ємним моделюванням склав 6,857±0,906 проти 70,428±1,0148 до лікуваня (p < 0,001), а комбінованими конструкціями 24,714±0,682 до лікування проти 3,357±0,464 після їх ортопедичної реабілітації, що засвідчують високу можливість ортопедичної реабілітації хворих з вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння із застосуванням різних варіантів ортопедичних конструкцій.