Репозитарій

Вступ. Конституція України визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю/ Здоров’я є важливим соціальним та економічним чинником, від рівня якого значно залежать економічні ресурси, фізичний, духовний і моральний потенціал суспільства. Пріоритетною складовою державної політики у сфері охорони здоров’я є розбудова фармацевтичної безпеки, під якою розуміють комплекс заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, пов’язаних з обігом лікарських засобів (ЛЗ) і медичних виробів (МВ) в контексті безпеки населення, фармацевтичних підприємств, довкілля, а також оборонної та економічної незалежності країни. Важливим є забезпечення населення ЛЗ та МВ, підвищення рівня їх фізичної та економічної доступності для пацієнтів як в мирний час, так і в умовах воєнного стану. Загрозами фармацевтичній безпеці держави визнають високу залежність від імпорту як в частині активних фармацевтичних інгредієнтів, виробничого обладнання тощо, так і в частині готових ЛЗ, що вироблені за кордоном та за контрактним виробництвом в Україні, псевдоеластичність у розвитку роздрібного фармацевтичного ринку, розбалансованість системи спеціального медичного постачання через не опрацювання на державному рівні дієвого механізму освіження (заміни) та осучаснення асортименту ЛЗ і МВ регіонального матеріального резерву, тотальне знецінення фармацевтичної освіти та фаху, а також суттєве скорочення досліджень галузевої й університетської фармацевтичної науки в Україні. 24 лютого 2022 року у зв'язку з повномасштабним вторгненням російських військ в Україну Верховною Радою України було прийнято Закон України (ЗУ) «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"», а вже 17 березня 2022 року, за три тижні з моменту введення воєнного стану, були опубліковані заяви Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба), контекст яких визначає неспроможність держави належно забезпечити фармацевтичну безпеку. Так, МОЗ закликало волонтерів до об’єднання зусиль заради допомоги українським лікарням, а в інформаційному повідомленні Держлікслужби констатовано, що в перші дні війни працювало близько 10 % аптечних закладів (АЗ), окрім цього регулятор закликав не піддаватись паніці, адже на ринку спостерігався ажіотажний попит на певні види ЛЗ. У зв’язку з цим актуалізуються питання фармацевтичної безпеки держави в умовах повномасштабної російськоукраїнської війни.

Метою роботи було проведення аналізу структури АЗ, що перебувають у спільній власності територіальних громад, крізь призму фармацевтичної безпеки держави.

Матеріали та методи У процесі дослідження використано такі методи: правового аналізу, контент-аналізу, системного підходу, спостереження, порівняння та узагальнення, абстрагування. Матеріалами для дослідження слугували ЗУ та інші нормативно-правові акти, які стосуються фармацевтичної галузі, інформаційні повідомлення центральних органів виконавчої влади, наукові публікації вітчизняних науковців та дані 42 відповідей за запитами на отримання публічної інформації (запити), що були надіслані до 22 обласних рад (ОР) та Київської міської державної адміністрації (КМДА)

Healthcare plays a crucial role in public and national safety as a significant part of state activity and a component of national safety, whose mission is to organize and ensure affordable medical care for the population. The four stages of the genesis of healthcare safety development with the corresponding safety models of formation were defined: technical, human factor or security management, systemic security management, and cognitive complexity. It was established that at all stages, little attention is paid to the issues of the formation of the pharmaceutical sector’s safety.
Taking into account the development of safety models that arise during the four stages of the genesis of safety science, we have proposed a model of the evolution of pharmaceutical safety formation.
At the same time, future research is proposed to focus on new holistic concepts of safety, such as “Safety II”, evaluation and validation methods, especially in the pharmaceutical sector, where the development of this topic remained in the second stage of the evolution of science, the search for pharmaceutical errors related to drugs.

Монографія охоплює важливі аспекти досліджень потенційно протипухлинної дії сульфурвмісних гетероци-
клів на молекулярному, субклітинному, клітинному та органному рівнях організації. Встановлено, що новосинте-
зовані похідні 2-аміно-5-бензилтіазолу є ефективним інгібіторами клітинного циклу у фазі G2/M ракових клітин
лінії U251 і T98G гліобластоми людини та лінії MDA231 аденокарциноми молочної залози людини. Виявлено
сполуку цитотоксичну щодо медикаментозно стійкої сублінії клітин HL-60/ADR гострого промієлоцитарного
лейкозу людини. Поряд із тим похідні тіазолу були малотоксичні щодо псевдонормальних ембріональних клітин
нирки людини та клітин шкіри – кератиноцитів. Похідні 2-аміно-5-бензилтіазолу також індукують мітохондрі-
альний механізм апоптозу в гліомних клітинах ліній U251 і T98G та лейкозних клітинах ліній HL-60 і K562. Дія
досліджуваних похідних тіазолу важливим чином скерована також на активність ферментів антиоксидантної
системи клітин лімфоми. Ці речовини призводять до підвищення активності супероксиддисмутази у клітинах
лімфоми та знижують активність каталази і глутатіонпероксидази, що може зумовлювати токсичне накопичення
Н2О2 у пухлинних клітинах і спричиняти розриви ДНК, апоптоз і зниження інтенсивності гліколізу. Ці ключові
ферменти антиоксидантного захисту, можуть бути мішенями для протипухлинних препаратів, оскільки зміни
ферментативної активності впливатимуть на рівень вмісту первинних і вторинних продуктів ПОЛ, які можуть
бути токсичними для ракових клітин. З іншого боку похідні тіазолу в концентраціях рівновеликих значенню IC50
для пухлинних клітин і навіть у десять разів вищих не проявляли цитотоксичної та генотоксичної активності
в ана-телофазному тесті. Похідні на основі 4-тіазолідінону мають антинеопластичну активність in vitro та проти-
пухлинну активність in vivo. Окрім протипухлинної активності, похідні 4-тіазолідинону здатні знижувати рівень
вільних радикалів, який є важливим для інактивації шкідливих вільнорадикальних метаболітів у біологічних
системах. Оскільки досліджувані похідні тіазолу, виявляють високу селективну цитотоксичність стосовно пух-
линних клітин і суттєво менше впливають на неракові клітини, ці речовини є перспективними як протипухлинні
препарати, і надалі можуть бути використані для доклінічних досліджень.
Для біологів, хіміків і медиків, яких цікавлять проблеми онкології та пошук нових протипухлинних пре-
паратів, а також для студентів і аспірантів медико-біологічного профілю.

My interest in specific nanomaterials and nanobiotechnologies for biology and medicine started in 2005, when a couple of my colleagues who are organic and physical chemists sent me a proposal to investigate the biological activities of their products in order to evaluate the potential biomedical applications of the synthe-sized products. The role of my department at the Institute of Cell Biology, NAS of Ukraine, was to study the possibility of using new products, organic polymers and C60-fullerene nanoparticles, as platforms for drug and gene delivery. The need for such platforms exists because of the inaction of many medicines and their adverse effects in the treated organism. In addition, the physicochemical properties of many drugs, for example, with their poor water solubility, do not allow for a convenient application of these drugs. As a result of the realization of joint research projects with my colleagues working in Eastern and Central European countries, several nanoplatforms were developed for drug and gene delivery. Thus, there was a need
for the analysis and summarization of our experience in the molecular design, chemical synthesis, and biomedical application of novel nanomaterials in order to pass that experience to other scientists who work in this rapidly developing field of materials science. Most co-authors of this book participated in the TechConnect World Innovation Conference in Washington, DC (USA), in 2017. Their oral and poster presentations were visited by Merry Stuber, Senior Editor with Springer Nature Publishers. She asked Dr. Sandor Vari, Director of International Research and Innovation in Medicine Program (Cedars-Sinai Medical Center, Los Angeles, CA, USA) and RECOOP Association (https://www.cedars-sinai.org/research/administration/recoop.html), who managed our participation at the TechConnect World Innovation Conference, if he would prepare a book devoted to our results in the development of novel nanomaterials and nanobiotechnologies for biomedical use. This initiative was interrupted by COVID-19-related problems, but finally, we can present our
book to readers. The logistics of composing the presented materials is based on offering to read-ers a unique manual for their strategy for developing their own nanomaterials for biomedical applications, starting from their molecular design and synthesis, and moving to necessary steps of their physical-chemical and toxicological characteris-tics (biodegradability, biocompatibility, controlled delivery and clearance in the organism, as well as potential bio-risks for the environment). Both the organic (novel surface-active comb-like PEG-containing polymers) and mineral (novel water-soluble C60-fullerene-based nanoplatforms and magnetic iron oxide-based nano- and micro-particles for theranostics) materials used in biomedical applica-tions are described by the leading specialists in the corresponding fields. The nano-toxicology-related aspects of these and other biomedical materials are described
both in general, including genotoxicity and environmental toxicity, and specifically, hepato-, cardio-, nephro-, and immune-toxicities. Environmental aspects of the application of various nanomaterials have been characterized for freshwater and marine organisms, as well as for the multipollutant strategy of assessment of the environmental quality and health risks caused by air nano-pollutants. Bioimaging of nanomaterials is a central element for monitoring their biological action, and this aspect is described in the book as characterization of novel polymeric nanocarriers for gene delivery, which is a crucial step in gene therapy that is considered to be the future of medicine. The co-authors of all chapters of this book are thankful to the people who initi-
ated its writing, as well as to numerous members of the research teams who assisted in the experiments aimed at the development of novel nanomaterials and nanobio-technologies for biomedical applications.