Мета: з’ясування частоти маніфестації патологічних змін у молочних залозах при скринінговому мамографічному обстеженні у рандомізованій 
вибірці жінок зрілого і літнього віку.
Матеріал та методи. За результатами  опрацювання рандомізованої вибірки архівних анонімізованих мамограм 100 жінок (50 – зрілого і 50 – літінього віку), що проходили скринінговий або профілактичний огляд. Проведено оцінку стану молочних залоз по шкалі BI-RADS за ступенем ризику наявності новоутворів, використовуючи наступні категорії оцінки: 0 – неповне дослідження (потрібне дообстеження); 1 – негативна (новоутвору не виявлено); 2 – доброякісні зміни.
Результати та висновки. Скринінгові огляди молочних залоз жінок різних вікових груп, результати яких відкривають можливість проведення ранньої діагностики патологічних змін, набирають особливого значення. Встановлено, що серед жінок зрілого та літнього віку, які проходять скринінгові або профілактичні мамографічні обстеження лише у 19% в молочних залозах верифіковано тільки вікові зміни. Доброякісні зміни у вигляді кальцинатів, кальцифікованих судин, аксилярних чи інтрамамарних лімфатичних вузлів без метастатичних ознак переродження, які відповідають категорії 2 по шкалі BI-RADS виявлено в одній молочній залозі або білатерально у 72% обстежених осіб. 28% обстежених жінок зрілого та літнього віку потребують додаткового обстеження для верифікації діагнозу. Встановлено, що серед жінок зрілого та літнього віку за даними мамографії категорії 1 і 2 за шкалою BI-RADS частіше маніфестовані справа, категорія 0 – зліва, а частота маніфестації змін, що відповідають категорії 0 за шкалою BI-RADS серед осіб літнього віку збільшується у порівнянні із зрілим. Вивчення частоти виявлення патологічних змін у молочних залозах при скринінгових обстеженнях у рандомізованих вибірках може стати теоретичним підґрунтям для прогнозування динаміки захворюваності МЗ жінок різних вікових груп, визначення груп ризику та розпрацювання профілактичних заходів щодо патології молочних залоз різного ґенезу та способів її ранньої діагностики.

Двостулковий клапан аорти – це вроджена вада серця, поширеність якої складає 0,9-1,37 у загальній популяції, і, можливо, вона є найчастішою серцево-судинною дисплазією. Дана вада втричі частіше зустрічається у чоловіків ніж у жінок [1]. Двостулковий клапан складається з двох стулок (передньоі і задньоі чи правої та лівої), зазвичай неоднакових за розміром, можливо, внаслідок неадекватної продукції фібриліну-1 в період пренатального онтогенезу. Стулки клапана з’єднані двома спайками, які можуть бути частково зрощеними [2]. Безсимптомний перебіг двостулкового клапана аорти впродовж багатьох років істотно підвищує ризик виникнення його ускладнень: аортального стенозу, недостатності аортального клапана, дилатації висхідної аорти, утворення аневризми аорти. Основним методом діагностики даної вади є ехокардіографія, яка може визначити остаточний діагноз у більшості пацієнтів

Abstract. The mechanisms of formation of male infertility are increasingly becoming immune-dependent. Immunological isolation of the testes is provided by the anatomical blood-testis barrier and the special tolerance of the immune system to antigens expressed on male gametes. For a better understanding of the immunopathogenetic mechanisms of infertility, a study of the role of various immune factors is required.
The aim: to study the role of pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines in blood serum to clarify their role in spermatogenesis.
Materials and Methods: 45 infertile men aged 22-48 were examined. They were divided into 2 groups: first group – 22 men with a systemic autoimmune disease - rheumatoid arthritis; second group – 23 somatically healthy patients
with idiopathic infertility. The control group included 27 fertile healthy men aged 22-48 years. Determination of the
cytokines concentration in blood serum was carried out by the immunoenzymatic method. Student's t-test was used to compare the significant difference in mean values between groups. P < 0.05 was considered significant.
Results. Patients with autoimmune diseases (rheumatoid arthritis) had the highest rate of leukocytospermia, indicating a possible long-term inflammatory process. In patients with idiopathic infertility, oligozoospermia was diagnosed in 3 patients (13.04%), oligoasthenozoospermia in 7 patients (30.36%), asthenozoospermia in 8 patients (34.78%) and leucocytospermia in 5 patients (21.82%). In patients with rheumatoid arthritis, the concentration of IL-18 (cytokine of the IL-1 family) in the blood serum of infertile men was 1.36 times higher than that of fertile men. The level of IL-6 was 6 times higher, and the concentration of IFN-γ exceeded the norm by more than three times. The level of IL-10 was 9,4 times higher than in control group. Significant changes in the serum cytokine profile were recorded in men with idiopathic infertility. The level of pro-inflammatory cytokines increased statistically significantly: IL-18 – 1.45 times, IL6 – 2.85 times, IFN-γ – 2.65 times. Simultaneously, the level of anti-inflammatory cytokines increased: IL-10 – 3.0 times.
We also analyzed the ratio of serum levels of pro- and anti-inflammatory cytokines. Significant increase in ІL10/TNF-α ratio was recorded in men with idiopathic infertility and infertile men with rheumatoid arthritis. Specifically, in men with idiopathic infertility the ІL-10/TNF-α ratio was 3.3 times higher and in patients with rheumatoid arthritis the ІL-10/TNF-α ratio was 4.1 times higher than in control group. In patients with rheumatoid arthritis the ІL-10/ІFN-γ ratio
was in 3 times higher than in control group. Significant positive correlations were found in healthy fertile men: TGF-β1 – IFN-γ, IL-10 – IL-18 and IL-10 – TNF-α. In men of the control group, the synthesis of IL-18 and TNF-α was balanced by the production of IL-10. The synthesis of IFN-γ was by balanced by the production of TGF-β1.
Conclusions. The development of infertility associated with various accompanying pathologies is related with by changes in both systemic and local immune reactivity. The pro-inflammatory cytokine profile of blood serum and a decrease in the concentration of IL-1β are observed in patients with idiopathic infertility. The largest number of deviations of immune reactivity was found in infertile men with concomitant autoimmune diseases

Сьогодні населення України переживає значні труднощі в різних сферах життя, проте однією з найактуальніших проблем залишається забезпечення належного рівня здоров’я та збереження життя нації. Тому особливої уваги потребує зараз якість медичної допомоги не лише як пряма функція, але і як своєрідний критерій рівня діяльності системи охорони здоров’я та державної політики в цілому. Одним з інноваційних напрямків організації надання медичної допомоги населенню в ХХІ сторіччі є цифрові, а також інформаційні та телекомунікаційні технології, застосування яких дозволило створити єдиний медичний інформаційний простір, що об’єднує в собі практичну та теоретичну медицину, забезпечує планування нових наукових досліджень та цілеспрямовану підготовку фахівців різних галузей медицини, які в подальшому впроваджують знання та вміння в медичну практику.
Мета дослідження - вивчення напрямків використання телемедичних технологій у роботі медичних закладів та можливостей удосконалення надання медичної допомоги населенню шляхом їх застосування.
Методи дослідження. Використані методи системного підходу та системного аналізу дали змогу комплексно дослідити можливості оптимального використання телемедичних технологій та проаналізувати наявні проблеми і запропонувати шляхи їх вирішення.
Результати. Сучасні джерела фахової літератури розглядають телемедицину в різних ракурсах: як сукупність засобів і комплексів, які забезпечують користувачам доступ до сучасних медичних ресурсів, у тому числі міжнародних, реалізують потенціал сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій в охороні здоров'я; а також, як багаторівневу та багатокомпонентну систему, що включає як медичні організації з їх професійними, інформаційними та освітніми ресурсами, медичними діагностичними пристроями, базами даних і користувачами системи, так і технічні засоби доступу до телекомунікаційних мереж, канали зв'язку і мережові засоби, давачі та інші перетворювачі медичної інформації в цифрові електричні сигнали для подальшої передачі каналами зв'язку. Беручи до уваги багатопрофільність медицини та широкий спектр медичних послуг, особливого значення набуває уніфікація клінічних, анамнестичних, лабораторних, променевих тощо баз даних та можливість їх передачі і отримання з використанням устаткування різних виробників. Одним з уніфікованих та найширше застосовуваних сьогодні стандартів у галузі передачі медичних зображень є DICOM (Digital Imaging and Communications in Medicine) – міжнародний стандарт для обробки та передачі радіологічних та інших медичних зображень від медичних пристроїв до комп'ютера, який знайшов широке застосування в різних галузях медицини.