УДК 616.31:616.36/.361

Мета роботи – на підставі узагальнення відомостей фахової літератури визначити взаємозв’язок між патологією гепатобіліарної системи (ГБС) та станом органів порожнини рота.
Матеріали і методи. Виконали бібліосемантичний аналіз українських і іноземних джерел фахової літератури, що індексуються в наукометричних базах даних PubMed, Scopus, Web of Sciences та Google Scholar. Пошук джерел здійснили за ключовими словами: гепатобіліарна система, захворювання печінки, захворювання жовчовивідних шляхів, карієс, пародонтит, захворювання слизової оболонки порожнини рота.
Результати. На підставі аналізу даних фахової літератури дійшли висновку, що патологічні зміни у гепатобіліарному комплексі асоційовані з порушенням багатьох життєво важливих процесів в організмі людини. Так, описано розвиток гепаторенального, гепатоенцефалічного, гепатопульмонального синдромів, дерматологічної та серцево-судинної патології, що поєднана з патологією ГБС. Доведено також вплив захворювань ГБС на розвиток хвороб органів і тканин порожнини рота, зокрема пародонта, слизової оболонки рота, слинних залоз, твердих тканин зуба. Згідно з результатами досліджень, пародонтит
визначено як фактор ризику, асоційований із виникненням гепатобіліарної патології. Підтверджено зв’язок між патологією ГБС і станом тканин порожнини рота.
Висновки. Порушення метаболічної функції печінки, синтезу, накопичення та розподілу білків у тканинах різних органів, накопичення гормонів, вітамінів і мінеральних речовин, активація прозапальних процесів впливають на розвиток і прогресування захворювань різних органів. Встановлено, що патологічні зміни мікробіома, які виявляють при пародонтиті, відіграють важливу роль у патогенезі неалкогольної жирової хвороби печінки та неалкогольного стеатогепатиту. Патологія органів ГБС впливає на розвиток захворювань органів порожнини рота, а саме порушення процесів регенерації і сполучнотканинної основи кістки, і м’яких тканин. Результати експериментальних і клінічних досліджень показали, що вірусні гепатити супроводжуються патологічними змінами у слинних залозах.

Aim: to determine the relationship between hepatobiliary system (HBS) pathology and oral health status based on a synthesis of professional literature.
Materials and methods. A bibliosemantic analysis was performed on research results from Ukrainian and international professional literature indexed in PubMed, Scopus, Web of Science, and Google Scholar. The search utilized keywords: hepatobiliary system, liver diseases, biliary tract diseases, dental caries, periodontitis, and oral mucosal diseases.
Results. The study indicates that pathological changes in the hepatobiliary complex disrupt numerous vital systemic processes. Existing research has explored the development of hepatorenal, hepatoencephalic, hepatopulmonary, dermatological, and cardiovascular syndromes associated with HBS pathology. The authors have identified a significant influence of hepatobiliary diseases on the development of oral conditions, specifically affecting the periodontium, oral mucosa, salivary glands, and dental hard tissues. Furthermore, periodontitis is increasingly recognized as a risk factor that may contribute to the progression of hepatobiliary pathology. Evidence confirms a bidirectional correlation between HBS disorders and oral tissue health.
Conclusions. Impairment of hepatic metabolic functions, including protein synthesis, accumulation, and distribution, as well as hormone and vitamin regulation and the activation of pro-inflammatory processes, negatively impacts various organ systems. It has been established that microbiome alterations observed in periodontitis play a significant role in the pathogenesis of non-alcoholic fatty liver disease and non-alcoholic steatohepatitis. Hepatobiliary pathology impairs the regeneration of both connective tissue and bone structures within the oral cavity. Clinical and experimental data also confirm that viral hepatitis is frequently accompanied by pathological changes in the salivary glands

 УДК : 618.11-006.6-089.48-031:611.381-085.28:546.92

Фернеза Северин Романович. Прогнозування чутливості до препаратів платини при гіпертермічному внутрішньочеревному введенні у хворих з ІІІС стадією раку яєчників. : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / С. Р. Фернеза. - Львів, 2026. - 233 с. - Бібліогр.: с. 161 -208. (302 назви).

• У результаті проведеного дослідження встановлено, що BRCA1-статус пухлини має важливе значення для прогнозування відповіді на платиновмісну хіміотерапію в режимі НІРЕС. Наявність соматичних або гермінальних мутацій гена BRCA1 асоціюється з вищою чутливістю пухлини до HIPEC у поєднанні з системною платиновмісною терапією, а також із кращими показниками загального виживання у пацієнток після виконання повної циторедукції (CC-0).
• При оцінці зв’язку між рівнем TNF у плазмі крові та відповіддю на платиновмісну хіміотерапію встановлено, що плазмовий рівень TNF не має самостійного прогностичного значення щодо чутливості раку яєчників ані до платиновмісної терапії, як до внутрішньочеревної гіпертермічної хіміотерапії, так і системної. Таким чином, TNF не може розглядатися як ізольований предиктивний маркер для селекції лікування пацієнтів в режимі НІРЕС.
• У ході дослідження зв’язку між рівнем експресії miR-200a та miR-200c у плазмі крові і традиційними факторами прогнозу при раку яєчників встановлено, що достовірної асоціації між рівнями цих мікроРНК та стадією захворювання або морфологічним варіантом пухлини не виявлено.
• Дослідження впливу плазмових рівнів miR-200a та miR-200c на чутливість до платиновмісної терапії показало, що висока експресія обох мікроРНК асоціюється з вищою чутливістю раку яєчників до внутрішньочеревної гіпертермічної хіміоперфузії, а підвищення рівня miR-200c пов’язане також із кращою відповіддю на системну платиновмісну хіміотерапію. Таким чином, мікроРНК родини miR-200, особливо miR-200c, можуть розглядатися як перспективні молекулярні предиктори ефективності платиновмісного лікування, у тому числі при застосуванні HIPEC.
• При аналізі взаємозв’язків між рівнем експресії мікроРНК, BRCA1-статусом пухлини та плазмовими рівнями TNF не встановлено статистично достовірних кореляцій між цими показниками.
• Аналіз виживаності пацієнток дозволив встановити прогностичну роль miR-200c як молекулярного маркера, асоційованого з тривалішим виживанням хворих на рак яєчників. Зокрема, підвищений рівень експресії miR-200c може розглядатися як потенційний біомаркер сприятливого прогнозу, у тому числі щодо довготривалого виживання понад 8 років.
• Сукупність отриманих результатів дає підстави рекомендувати включення BRCA1-статусу, рівнів miR-200a/miR-200c разом з клінічними показниками до критеріїв селекції пацієнток для проведення внутрішньочеревної хіміотерапії в гіпертермічному режимі.
• Нами запропоновано наступний алгоритм селекції пацієнток з рецидивним раком яєчників для комбінованого протирецидивного лікування з включенням циторедукції та хіміотерапії в режимі HIPEC, а саме оцінку PCI та прогнозування можливості досягнення СС0–СС1 перед операцією, визначення BRCA1-статусу пухлини та визначення рівня експресії miR-200c і miR-200a в сироватці крові.

УДК 614.885(477.83/.86)

У статті на прикладі Української Повстанської Армії розглянуто організацію та діяльність медичної служби в умовах ворожої окупації України та ведення партизанської війни, взаємодію Санітарної Служби УПА та Українського Червоного Хреста, наголошено на виконанні медичними працівниками своїх професійних обов’язків у підпіллі. Мета статті полягає у всебічному дослідженні особливостей організації та функціонування різних ланок медичної служби УПА, як українського національного збройного формування, зокрема, джерел забезпечення ліками та медичними інструментами в умовах партизанської боротьби без підтримки зовні. При підготовці роботи ми використали комплекс загальнонаукових методів – історичний, порівняльний, хронологічний, синтезу й аналізу. Застосування різних методів і широкої джерельної бази дозволило розкрити мету дослідження, отримати відповідні результати і зробити конкретні висновки. Детально проаналізовано функціонування шпиталів і медичних пунктів для надання медичної допомоги хворим і пораненим воякам УПА, їх укомплектованість лікарями, фельдшерами і санітарами. Окрему увагу приділено постатям найвідоміших лікарів Української Повстанської Армії – представникам різних національностей та наголошено на їх внеску у визвольну боротьбу українського народу.

УДК 61(092)(477.83)

У статті досліджено постать знаного українського лікаря кінця ХІХ – початку ХХ століття Сильвестра Дрималика, що жив і працював у Жовкві та Львові. Мета статті полягає у всебічному дослідженні лікарської та наукової діяльності Сильвестра Дрималика. При підготовці дослідження ми використали комплекс загальнонаукових методів – історичний, хронологічний, порівняльний, синтезу й аналізу, а також дотримувалися принципів історизму та науковості. Застосування різних методів і широкої джерельної бази дозволило розкрити мету дослідження, отримати відповідні результати та зробити висновки. Детально проаналізовано  лікарську працю Сильвестра Дрималика в різноманітних українських установах – міським лікарем Жовкви, членом лікарської комісії Наукового товариства імені Т.Шевченка, співзасновником і директором Українського лікарського товариства, лікарем і директором «Народної лічниці» у Львові. Окрему увагу приділено науковій праці лікаря, зокрема, видання ним кількох лікарських посібників для широкого загалу пацієнтів. З’ясовано його участь в громадському житті, а саме: заснування і підтримка кооперативу «Народний дім» у Жовкві, осередків «Просвіти», читалень, Притулку для воєнних сиріт у Львові. Доведено, що Сильвестр Дрималик був визначним представником української інтелігенції в Галичині кінця ХІХ – початку ХХ століття, котрий активно займався не лише лікарською практикою, але й просвітницькою і громадською роботою, підтримуючи українські інституції – товариство «Просвіта», читальні, кооперативи тощо. Наукова новизна дослідження полягає у його комплексності, адже нами представлено різні аспекти життя і діяльності українського лікаря Сильвестра Дрималика, його роль і місце у розвитку української медицини і суспільства. 

УДК 61:618.1(092)

У статті представлено багатогранну постать лікаря Фелікса Сельського і  його внесок у розвиток української та світової медицини. Мета статті полягає у комплексному дослідженні особистого внеску українського лікаря-гінеколога, ученого, громадського діяча Фелікса Сельського у розвиток вітчизняної та світової медицини і медичної науки. При підготовці дослідження ми використали комплекс загальнонаукових методів – історичний, хронологічний, порівняльний, синтезу й аналізу, а також дотримувалися принципів історизму та науковості. Застосування різних методів у поєднанні з  широкою джерельною базою дозволило розкрити мету дослідження, отримати відповідні результати та зробити висновки. Детально проаналізовано шлях Фелікса Сельського до здобуття ґрунтовної медичної освіти, його навчання і громадську діяльність серед українських студентів у Відні. Досліджено лікарську працю у Львові, зокрема, в акушерсько-гінекологічному відділі Крайового загального шпиталю. Він був співзасновником безкоштовної поліклініки і приймав пацієнток аж до свого від’їзду зі Львова. Навіть після виходу на пенсію лікар продовжував допомагати жінкам при пологах, проводив профілактичні огляди , а також підтримував прагнення молоді здобути медичний фах. Окрім лікарської практики, займався науковими дослідженнями в царині акушерства та гінекології, насамперед, прогресивних методів оперативного лікування патології матки, писав статті українською мовою, першим упроваджуючи українськомовну фахову термінологію. Як учений, Фелікс Сельський був дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка, а упродовж 1898 – 1901 рр. очолював Лікарську секцію НТШ. Наукова новизна дослідження полягає у його комплексності, адже нами представлено багатогранні прояви діяльності українського лікаря Фелікса Сельського, його внесок у розвиток української та світової медицини, а також покращення громадського здоров’я.