УДК 37.013.5:159.9(07)

Анотація: Метою дослідження є вивчення впливу ігрових методів на когнітивний розвиток дітей дошкільного віку. Особливу увагу приділено https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license аналізу освітніх стратегій, що сприяють інтерактивному навчанню, а також їх ефективності в стимулюванні раннього розвитку таких когнітивних здібностей, як пам’ять, увага, логічне мислення та мовлення. У процесі дослідження застосовувалися методи аналізу й синтезу наукової літератури, порівняння та узагальнення результатів попередніх наукових напрацювань. Результати продемонстрували, що ігрові методи суттєво покращують когнітивний розвиток дітей дошкільного віку, сприяють покращенню пам’яті, уваги, здатності до абстрактного мислення та розвитку уяви, а також забезпечують формування навичок самоконтролю й комунікації. Рольові ігри та інтерактивні завдання виявилися ефективними для розвитку логічного мислення, творчих здібностей та мовленнєвих навичок. Використання ігрових Lego-технологій дає змогу дітям не лише опановувати нові знання, але й стимулює їх до самостійного пізнання та творчої діяльності. Ігри сприяють формуванню соціальних навичок взаємодії, що є необхідними для успішної адаптації до суспільства. Висновки: використання ігрових методів навчання є ефективним інструментом у стимулюванні когнітивного розвитку дітей дошкільного віку. Інтерактивне навчання створює умови для активного залучення дітей до освітнього процесу, підвищуючи їхні когнітивні можливості та мотивацію до навчання. Запропоновані підходи можуть бути інтегровані в освітні програми для дітей дошкільного віку з метою забезпечення їхнього гармонійного розвитку. Ключові слова: когнітивні здібності, ранній розвиток, освітні стратегії, ігрові методи

Abstract: The purpose of the research is to study the impact of game methods on the cognitive development of preschool children. Particular attention is paid to the analysis of educational strategies that promote interactive learning, as well as their effectiveness in stimulating the early development of basic cognitive abilities, such as memory, attention, logical thinking and speech. The research used methods of https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/about ISSN: 2786-9458 Увесь контент ліцензовано за умовами Creative Commons BY 4.0 International license analysis and synthesis of scientific literature, comparison and generalization of the results of previous studies on the topic. The results showed that game methods significantly improve the cognitive development of preschool children, contribute to the improvement of memory, attention, the ability to abstract thinking and the development of imagination, and also ensure the formation of self-control and communication skills. Role-playing games and interactive tasks have proven to be effective for the development of logical thinking, creative abilities and speech skills. The use of Lego technologies allows children not only to master new knowledge, but also stimulates them to independent cognition and creative activity. Games contribute to the formation of social interaction skills, which are necessary for successful adaptation to society. Conclusions: the use of game teaching methods is an effective tool in stimulating the cognitive development of preschoolers, contributing to the early development of key abilities. Interactive learning creates conditions for the active involvement of children in the educational process, increasing their cognitive abilities and motivation to learn. The proposed approaches can be integrated into educational programs for preschool children in order to ensure their harmonious development. Keywords: cognitive abilities, early development, educational strategies, game methods

 УДК 001.32:1/3](477)(02)
Анотація.  Проаналізовано дані анкетування школярів Львівської області, щодо стану носового дихання. Обговорено можливі наслідки при його 
порушенні. Згідно отриманих даних під час проведення спільного проекту, групою фахівців: дитячих отоларингологів, стоматологів, ортопедів, 
епідеміологів, у 2024 році, було встановлено, що основними скаргами при оцінці носового дихання були: порушення носового дихання, хропіння, 
алергічні прояви. Не контрольовані такі симптоми у дитячому віці можуть призвести до деформації лицевого скелету, порушення прикусу, формування неправильного розташування язика, порушення прорізування постійних зубів. Оцінку стану носового дихання та структур ЛОР-органів було проведено із використанням розроблених анкет онлайн-опитування батьків в досліджуваних групах дітей. Проведені дослідження були виконані у відповідності до етичних принципів Гельсінської Декларації, та відповідно до сучасного розуміння патогенезу та клінічних настанов заснованих на принципах доказової медицини. Отримані дані свідчить про недооцінення таких симптомів як виділення з носа, чхання, хропіння. Батьки дітей із частими та постійними симптомами не вважали їх вартим уваги. Недостатність контролю за симптомами алергії у частини дітей в яких вона була діагностована, продовжувались і виділення з носа і чхання. Оскільки навіть при алергічному процесі пов’язаному з сезонними алергенами у слизовій носа зберігається мінімальне персистуюче запалення (Minimal Persistent Inflammation) такі діти потребують тривалого 
лікування. У дітей з домінуванням закладеності носа алергологічне обстеження часто не проводиться, що унеможливлює ранню діагностику 
алергічного запалення носа та приносових пазух, не дозволяє вчасно контролювати хворобу та не дає змоги провести алерген специфічну 
імунотерапію. Наголошено про важливість широкої роз’яснювальної роботи як серед батьків так і серед лікарів первинної ланки для розуміння важкості запалення у носі, раннього виявлення патології носа та приносових пазух, задля вчасного лікування та профілактики можливих ускладнень. 
Ключові слова: діти, школярі, профілактичний огляд, носове дихання, алергія 

УДК 616.717.1–071 

 Вивченню анатомо-топографічних особливостей дистальних відділів верхньої щелепи, а особливо горбово-крилоподібної ділянки, з використанням різних методів дослідження присвячено велику кількість публікацій. З клінічної точки зору горбово-крилоподібна ділянка, і горбовокрилоподібне з’єднання зокрема, є важливим анатомічним орієнтиром, що використовується при ортогнатичних операціях, таких як остеотомія за Ле Фор І, внутрішньо та зовнішньоротових блокадах верхньощелепного нерва тощо. Більше того, в останні декади горбово-крилоподібне широко використовується в стоматологічній імплантації в якості цільового пункту при встановленні так званих горбово-крилоподібних імплантатів. Метою цієї роботи був огляд основних сучасних методів дослідження горбово-крилоподібної ділянки та суміжних анатомічних структур, з’ясування їх діагностичної цінності. Матеріали та методи. Здійснено пошук літературних джерел за останні 20 років у найбільш поширених наукометричних медичних базах інформації за ключовими словами: «Tuberopterygoid area», «Pterygomaxillary junction», «Morphometric analisys», «Multislice spiral computed tomography», «Cone-beam computed tomography», «Magnetic resonance imaging». Відібрано публікації, що стосуються кадаверного та променевого дослідження морфології дистальних відділів верхньої щелепи. Результати і висновки. Горбово-крилоподібна ділянка є пред-метом активного вивчення як анатомами так і клініцистами, оскільки з одного боку має топогра-фічну близькість до низки життєво важливих анатомічних структур основи черепа, а з іншого - є важливим анатомічним орієнтиром, що використовується при ортогнатичних операціях, горбово-крилоподібній імплантації тощо. Як свідчить аналіз літературних джерел, на сьогодні дослідження горбово-крилоподібної ділянки здійснюється, в основному, з використанням променевих методів. Якщо мультиспіральна комп’ютерна томографія або магнітно-резонансна томографія мають об-межене застосування, то конусно-променева комп’ютерна томографія (КПКТ) широко використо-вується на етапі передопераційної діагностики. Існуючі етнічні, вікові, статеві варіації морфологі-чної будови горбово-крилоподібної ділянки свідчать про доцільність подальшого вивчення її особли-востей з використанням різних методів, зокрема КПКТ. Будь-які інвазивні втручання у ділянці гор-бово-крилоподібної ділянки вимагають ретельного персоніфікованого променевого обстеження, беручи до уваги топографічну близькість життєво важливих анатомічних структур. Додаткового вивчення потребує питання якості (щільності) кісткової тканини дистальних відділів верхньої ще-лепи у осіб з різним стоматологічним статусом, оскільки тривала адентія негативно впливає не лише на стан кістки альвеолярного відростка, але і віддалених ділянок, включаючи горбово-крилоподібну. 

УДК : 616.111-091.10.02-616.314-07+616.33/340-001

Актуальність. Проблемі захворювань слизової оболонки порожнини рота (СОПР) присвячена значна кількість наукових досліджень, що пов’язано зі складністю їх діагностики, високою різноманітністю, поширеністю та труднощами лікування. Доволі часто вони виникають на фоні загальносистемних захворювань організму (уражень шлунково-кишкового тракту (ШКТ), сполучної тканини, ендокринних уражень тощо), що потребує певного раціонального підходу до їх діагностики та лікування. В етіології хронічних захворювань ШКТ (гастритів, панкреатитів, виразки шлунку) покладено вживання твердої, гострої, гарячої їжі, вживання алкоголю, а також жирної та смаженої їжі з використанням термопероксидних харчових жирів за умов термічної обробки, в яких відбувається утворення вільних радикалів, пероксидів, альдегідів, кетонів та інших речовин, які мають токсичні властивості. Низкою досліджень показаний вплив порушень споживання жирів на виникнення захворювань ШКТ та на ураження СОПР і пародонта. У низці експериментальних робіт показано, що в результаті згодовування щурам таких жирів, розвиваються запально-дистрофічні процеси в печінці, слизовій оболонці товстої кишки, в тканинах пародонта. У доступній нам науковій літературі ми не знайшли публікацій, де б досліджувалося питання впливу захворювань ШКТ, які виникають внаслідок нераціонального харчування, а саме впливу високожирового раціону та харчових пероксидних жирів, на стан СОПР. У зв’язку з тим, що споживання термопероксидних жирів населенням України збільшується з кожним роком, і, враховуючи існуючі дані про шкідливість продуктів термопероксидації, можна вважати актуальним проведення наукових досліджень по розробці способів профілактики та
лікування захворювань СОПР з урахуванням патогенетичних механізмів.
Мета роботи – вивчити зв’язок та взаємообтяженість розвитку і перебігу захворювань слизової оболонки порожнини рота та уражень травного тракту, які розвиваються на тлі нераціонального харчування.
Матеріали та методи дослідження. У рамках дослідження проведено систематичний аналіз наукової літератури з використанням провідних баз даних, таких як PubMed, MEDLINE, The Cochrane Library та інших. 

УДК: 616.311.2-002+616.314.17-008.64)]-06:616.314.2-007.272]-036-08-059-084

Дубас Максим Андрійович. Особливості перебігу, комплексне лікування та профілактика захворювань пародонту, ускладнених розладами функціональної оклюзії : ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / М. А. Дубас. - Львів, 2025. - 209 с. - Бібліогр.: с. 176-196. (188 назв).

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання сучасної стоматології − клініко-
лабораторне та функціональне обґрунтування підвищення ефективності стоматологічної реабілітації пацієнтів з патологією пародонта, ускладненою
розладами функціональної оклюзії.
1. Виявлено високу поширеність оклюзійних розладів (82,42±2,97%) у пацієнтів з патологією пародонта. Найвищий відсоток гінгівіту спостерігали
при ортодонтичній патології (51,43±8,57%). Генералізований пародонтит ІІ та ІІІ ступеня у найбільшій кількості було виявлено при дефектах зубних рядів. Референтне значення індексу PSR було найнижчим у пацієнтів з ортодонтичною патологією (2,96±0,25 бали), у осіб з іншими оклюзійними
інтерференціями показники індексу свідчили про необхідність пародонтологічної допомоги (3,23±0,26 бали, 3,41±0,30 бали та 3,52±0,28 бали).
Середнє значення індексу РМА у хворих з ортодонтичною та ятрогенною патологією і надмірною стертістю зубів відповідали верхній межі середнього ступеня запального процесу у тканинах пародонта (44,81±6,16%, 48,76±6,63%, 47,16±6,23%, р>0,05), у пацієнтів з дефектами зубних рядів показник засвідчував початок важкого ступеня запалення ясен (52,75±7,13%). Значення Індексу кровоточивості ясенних сосочків було найменшим у пацієнтів з ортодонтичною патологією (1,82±0,20 балів), найвищим – у хворих з дефектами зубних рядів (2,71±0,26 балів, р<0,05). Усереднені значення гігієнічного індексу відповідали «незадовільній» гігієні ротової порожнини.
2. Спостережено значні порушення гомеостазу ротової порожнини: виявлено явища гіпосалівації (швидкість слиновиділення - 0,36±0,04 мл/хв), прямо пропорційно пов’язані з підвищенням в’язкості слини (1,69±0,16 мПас), зсув кислотно-лужної рівноваги ротової порожнини по типу функціонального ацидозу (рН - 5,50±0,49), підвищений вміст муцину (3,55±0,52 г/л) та білка (3,78±0,61 г/л) у ротовій рідині, що підтверджувалось скаргами пацієнтів з генералізованим пародонтитом, ускладненим розладами функціональної оклюзії, на сухість у порожнині рота.
3. Виявлено суттєві зміни мікробіому ротової порожнини при асоціації патології пародонта та оклюзійних інтерференцій: низький вміст корисної
мікробіоти у біотопі пародонтальних кишень - лактобатерій (30,00±8,50 %), Str. Salivarius (33,33±8,75%) та великий відсоток пародонтопатогенної мікрофлори: Peptostreptococcus - 86,67±6,31%, P. gingivalis - 83,33±6,92%, Р. intermedia - 93,33±4,63%, р<0,01. Збудник запальних процесів S.aureus, спостерігали у 86,67±6,31%, р<0,01.
4. Підтверджено порушення оклюзійних співвідношень за данимидіагностики Т-Scan у пацієнтів з генералізованим пародонтитом на тлі
оклюзійних інтерференцій: найменша площа оклюзійних контактів (19,02±3,82мм2), найвищий індекс асиметрії сили між сторонами (17,57±3,02%), рівномірні оклюзійні контакти лише у 2 пацієнтів (6,67%), надмірний контакт у центральній оклюзії у найбільшої кількості пацієнтів (46,67%). При зміщенні нижньої щелепи з положення центрального співвідношення у латеральну та передню оклюзію за силовим навантаженням було досліджено максимальну кількість контактів-перешкод (23,33%). У хворих основної групи досліджено найвищий час оклюзії, дезоклюзії та час досягнення максимальної кількості міжзубних контактів (0,58±0,10 с, 0,68±0,10 с, 0,56±0,08 с), на противагу контрольної групи.
 5. Впровадження розпрацьованого алгоритму для лікування патології пародонта у пацієнтів з розладами функціональної оклюзії сприяло усуненню запалення та кровоточивості ясен. У найдовший термін спостереження (1 рік) виявлено найвищий відсоток осіб зі «стабілізацією» стану тканин пародонта (77,08±6,13%, р<0,01). Запропонований комплекс дозволив досягти ремісіїї генералізованого пародонтиту, що підтверджувалось позитивною динамікою лабораторних, мікробіологічних та функціональних показників, як у найближчі, так і у віддалені терміни спостереження.