УДК 614.274:338.2:35:615.1:303.62(477)

Питання фармацевтичної безпеки України знаходиться у центрі уваги багатьох дослідників. Водночас рівень впливу суб’єктів суспільних відносин на стан фармацевтичної безпеки держави залишається не розвіданим. Мета роботи – з’ясувати думку фармацевтичної спільноти про рівень відповідальності суб’єктів суспільних відносин за стан фармацевтичної безпеки України. Матеріали і методи. Предметом дослідження була роль 14 суб’єктів суспільних відносин. Використано методи: анкетного опитування за допомогою Google Forms, яке поєднане з експертною оцінкою, математичної статистики та узагальнення. В опитуванні взяли участь 166 науково-педагогічних, наукових та аптечних працівників. Результати. Серед 14 суб’єктів суспільних відносин найбільший рівень відповідальності за стан фармацевтичної безпеки України характерний для центральних органів виконавчої влади України у галузі охорони здоров'я (МОЗ України, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Національної служби здоров’я України), а меншою мірою – для органів регіонального управління й місцевого самоврядування та нефармацевтичних громадських об’єднань. Найвагомішим пріоритетом Стратегії національної безпеки України для сприяння розвитку фармацевтичної безпеки майже чотири п’ятих експертів зазначили захист прав, свобод і законних інтересів громадян України. Висновки. Шляхом експертного оцінювання встановлено різний рівень відповідальності 14 суб’єктів суспільних відносин за стан фармацевтичної безпеки України. З’ясовано високий ступінь сприяння розвитку фармацевтичної безпеки п’яти пріоритетів Стратегії національної безпеки України.

Лайм-бореліоз є добре вивченою інфекцією, однак його зв’язок із вогнищевою склеродермією, зокрема атрофодермією Пазіні-П’єріні, досліджений недостатньо. У поданому клінічному випадку тривале дерматологічне ураження та багаторічні діагностичні труднощі зрештою були пов’язані з Borrelia burgdorferi завдяки серологічному обстеженню. Отримані дані підтвердили пізній перебіг Лайм-бореліозу та потребу в етіотропній терапії. Цей випадок підкреслює важливість серологічного тестування у пацієнтів із вогнищевою склеродермією та необхідність підвищення настороженості лікарів щодо можливого бореліозного генезу таких уражень.

У статті наведено результати дослідження, яке вивчало зв’язок між сероварами Leptospira interrogans та ураженням легень у пацієнтів із лептоспірозом. Аналіз 395 медичних карт показав, що пневмонія виникала у 22% хворих і значно частіше — за тяжкого перебігу. У померлих пацієнтів легеневі прояви траплялися у третини випадків. Встановлено, що інфікування сероваром L. Kabura частіше асоціювалося з розвитком пневмонії, тоді як L. Pomona та L. Grippotyphosa частіше зустрічалися у пацієнтів без легеневих уражень. Натомість зв’язку з L. Icterohaemorrhagiae, відомим як високопатогенний серовар, виявлено не було.

У тезах наведено вивчення частоти уражень слизової оболонки та органів ротової порожнини у осіб, які перенесли COVID-19. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновок про те, що COVID-19 має низку клінічних проявів у ротовій порожнині, а також
може спричинити метаболічні порушення (наприклад – гіперглікемію), які супроводжуються характерними проявами в ротовій порожнині.

Мета: з’ясувати проблеми і перспективи надання медичної допомоги постраждалим із травмою зовнішнього
вуха. Об’єкти і методи дослідження. У клініку упродовж 2006–2021 рр. госпіталізовано 54 пацієнтів з травмами зовнішнього вуха. Обставинами отримання травми вуха були дорожньо-транспортні пригоди — 20 (37,1%), виробнича травма (падіння скла) — 12 (22,2%), укус собаки — 6 (11,1%), ножове поранення — 16 (29,6%). Час від моменту одержання травми до госпіталізації знаходився в межах 1–23 год: до 1 год — 19 (35,2%), 1–3 год — 12 (22,2%), 3–12 год — 9 (16,7%), після 12 год — 14 (25,9%). Результати. Усіх пацієнтів прооперовано: впродовж 1 год від госпіталізації — 26 (48,1%), 2–4 год — 15 (27,8%), 5–8 год — 13 (24,1%). Одноетапні операції застосовано у 28 (51,9%) випадках, двоетапні — у 26 (48,1%). Автохрящ
для заміщення вади використано у 24 (44,4%), позавушний клапоть — у 26 (48,1%), повну реконструкцію вуха здійснено у 4 (7,5%) випадках. Післяопераційні ускладнення виникли у 7 (12,9%) пацієнтів. Висновок. Головною проблемою надання медичної допомоги постраждалим із значними вадами вушної раковини є запізніле звертання в установи, що не мають досвіду пластичних операцій. Перспектива в розв’язанні проблеми полягає в генній інженерії та сучасних біотехнологіях.
Ключові слова: травма вуха, первинна допомога, вторинна допомога, спеціалізована допомога, проблеми, перспективи.