У статті змодельовано процес формування англомовної професійно орієнтованої компетентності в усному спілкуванні майбутніх лікарів - педіатрів. Обґрунтовано компоненти лінгводидактичної моделі формування такої компетентності майбутніх лікарів - педіатрів, до яких належать: методологічний, змістовий, організаційно - процесуальний, оцінювально - результативний, корегувальний. Основною метою навчання майбутніх лікарів - педіатрів англійської мови професійного спілкування в ЗВО є оволодіння ними англомовною професійно орієнтованою комунікативною компетентністю на рівні «незалежного
користувача» (В2). Методологічний компонент лінгводидактичної моделі включає підходи до
формування в майбутніх лікарів - педіатрів англомовної професійно орієнтованої компетентності в усному спілкуванні – компетентнісний і комунікативний. Доведено, що до змістового компоненту моделі належать мовний і мовленнєвий матеріал, проблеми, теми, комунікативні ситуації, тексти, критерії добору матеріалу, підсистема вправ і завдань (яку складають три групи вправ), складові англомовної професійно орієнтованої
компетентності в усному спілкуванні майбутніх лікарів - педіатрів: знання (декларативні і процедурні; навички (мовленнєві); уміння (мовленнєві, навчальні, інтелектуальні, організаційні, компенсаційні). Організаційно
- процесуальний компонент моделі базується на етапах формування в майбутніх лікарів - педіатрів англомовної професійно орієнтованої компетентності в усному спілкуванні – ознайомчому; засвоєння й закріплення мовного і мовленнєвого матеріалу та інтенсивної практики в професійно орієнтованому усному
спілкуванні. Оцінювально - результативний компонент включає рівні сформованості англомовної професійно орієнтованої компетентності в усному спілкуванні майбутніх лікарів - педіатрів, критерії сформованості та дескриптори оцінювання рівнів сформованості такої компетентності в усному спілкуванні майбутніх лікарів
- педіатрів відповідно до визначених рівнів. Установлено взаємозв’язки між компонентами моделі формування англомовної професійно орієнтованої компетентності в усному спілкуванні майбутніх лікарів
-педіатрів.

УДК 616.315+616.317)]-007.254–036–089–053.2

Щілина губи і піднебіння залишається однією з найпоширеніших вроджених вад розвитку. Двобічна щілина вважається найскладнішою формою вади. Немає одностайної думки у виборі часу і методу оперативного лікування. Проте більшість публікацій присвячені двоетапному методу закриття дефекту і рекомендують проводити повну корекцію до 24 місяців. Цей клінічний випадок відрізняється від загальноприйнятого підходу лікування дітей з двобічними розщелинами губи та піднебіння, оскільки пацієнт звернувся по медичну допомогу в пізньому віці, зокрема в 11 років, через ряд суб’єктивних і об’єктивних причин

УДК 612.821–053.66

Екосистемні зміни довкілля на планеті, у тому числі в Україні, посилюють несприятливі тенденції у здоров’ї людей, у тому числі сприяють виникненню і поширенню інфекційної патології, зокрема, трансмісивних захворювань. Сучасна геополітична ситуація у державі вимагає розуміння спектру біологічних загроз як для цивільного населення, так і для специфічних контингентів, які перебувають на територіях природної циркуляції збудників. З метою встановлення впливу комплексу чинників на епідемічний процес при трансмісивних інфекціях вивчено структуру та інтенсивність захворюваності на актуальні нозологічні форми за 2004-2023 роки.

УДК 612.821–053.66

Сказ – особливо небезпечна гостра вірусна зооантропонозна хвороба, що є ендемічною для України. У процесі еволюції відбулися зміни екологічних типів сказу. Від давніх часів до початку XVII ст. переважав природно осередковий екотип, у XVII-XIX століттях – міський, у XX ст. і до сьогодні – міський і природно осередковий, а також перехідний між ними варіант. Резервуаром вірусу в осередках міського типу були собаки (Canis lupus familiaris або Canis familiaris), а в природно осередкових – переважно лисиці руді (Vulpes vulpes) та вовки. У повоєнні роки на території Польщі та України сформувався природно осередковий екотип сказу, де резервуарами збудника є лисиця руда. В результаті багаторічної кампанії пероральної вакцинації проти сказу вільноживучих лисиць країни Єврозони є вільними від цього захворювання.

УДК 37.013
У статті здійснено аналіз європейського вектору досліджень українських компаративістів про розвиток вищої та університетської освіти задля визначення здобутків, вузьких місць і перспектив формування історіографії цієї проблеми. Показано, що спрямованість України на інтеграцію до європейського простору вищої освіти актуалізувала вивчення зарубіжного досвіду розвитку вищої та університетської освіти. На початку ХХІ ст. дослідження цієї проблеми стало одним з пріоритетних напрямків української педагогічної компаративістики та інших галузей знань. Це зумовило нагромадження значного масиву різновидових праць з означеної проблеми – дисертацій, монографій, навчальних посібників, статей, матеріалів конференцій тощо. З’ясовано, що українська історіографія про розвиток зарубіжної вищої та університетської освіти є складною та багатоаспектною. Її міждисциплінарний характер виявляється в студіях, підготовлених у галузях філософії освіти, педагогічної компаративістики, управління, економіки і фінансів тощо. З огляду на  територіально - просторову і тематично-змістову спрямованість досліджень, у структурі історіографії виокремлюємо п’ять умовних взаємопов’язаних блоків праць, у яких вища та університетськаосвіта розглядається: 1)
як світова та регіональні системи освіти; 2) у контексті феноменів «Болонський процес/європейський освітній простір – зарубіжні країни –Україна»; 3) в окремих регіонах (переважно європейському); 4) у різних країнах; 5) аспектно в ракурсі основного предмета дослідження