УДК 616.831-001.34-06:616.24-008.4-085.816.2-78]001.8

У статті обговорюється сучасний погляд на проблему респіраторної тера-пії у пацієнтів із черепно-мозковою травмою, ускладненою респіраторним дистрес-синдромом. Досліджується вибір оптимального позитивного тиску наприкінці видиху (ПТКВ) у пацієнтів із внутрішньочерепною гіпертензі-єю. Оскільки неправильне регулювання параметрів механічної вентиляції легень може суттєво погіршити результати лікування. Проведено ретро-спективний аналіз результатів лікування 34 хворих з ЧМТ (як компонента політравми), що були розділені на дві групи згідно з рівнем ПТКВ. Виявлено швидший неврологічний регрес у пацієнтів першої групи, де ПТКВ становив 8 ± 2 см вод. ст. Згідно з результатами можна стверджувати, що проблема технології МВЛ у хворих з ЧМТ потребує подальшого дослідження, залиша-ються невирішеними питання ролі церебрального і легеневого комплаєнсів, впливу ПТКВ на ВЧТ.

Головний біль є дуже частою причиною звернення по медичну допомогу жінок дітородного віку. У проведеному в Норвегії дослідженні Head-HUNT 60 % жінок віком ≤ 40 років повідомили, що впродовж останнього року відчували головний біль [1].

За Міжнародною класифікацією головного болю третього видання (ICHD-3), головний біль може бути як первинний, так і вторинний. До первинного голов­ного болю належать мігрень, головний біль напруги, тригемінальні автономні цефалгії та інші форми, що не ­пов’язані з будь-якою іншою патологією. Вторинний головний біль, з іншого боку, виникає як симптом іншої патології, наприклад травми, інфекції або судинної патології головного мозку [2].

При цьому первинним головним болем, що ­найчастіше спонукає людину звернутися до лікаря, є мігрень. Саме мігрень є третім найпоширенішим захворюванням у ­світі з глобальною поширеністю до 14,7 % (приблизно в ­одного із семи осіб). Зазвичай напади мігренозного ­головного болю вперше можуть виникати у молодому віці (18-50 ­років) [3].

У фертильні роки поширеність мігрені в тричі вища у жінок, ніж у чоловіків. Зокрема, у цій віковій категорії приблизно 25 % жінок мають мігренозні напади [4].

Імовірною причиною цього є гормони, асоційовані із жіночою статтю. Відомо, що коливання естрогену і прогестерону можуть провокувати напади мігрені, а тестостерон, навпаки, підвищувати поріг депресії кортикального поширення (cortical spreading depression), яка є одним із первинних етапів мігренозного нападу [5].

Період вагітності є непростим періодом для діагностування та лікування мігрені. З одного боку, вагітність може зумовити зменшення або зникнення симптомів мігрені, а з іншого — призводити до розвитку нових форм ­мігрені або погіршення вже наявних. Крім того, обмеження вико­ристання ліків, які можуть бути призначені для ­лікування мігрені, ускладнює процес лікування. У цій статті розглянуто актуальні підходи до діагностики і терапії вагітних із потенційною мігренню.

УДК: 616-009.614:616.711-089

Вступ. Хірургія хребта належить до складних та травматичних оперативних втручань, що потребують адекватного анестезіологічного супроводу. Erector spine plane block (ESPB) є ефективним методом зниження інтенсивності болю, проте існує недостатньо даних про його вплив на показники гемодинаміки, крововтрату та можливі ускладнення при його застосуванні.

Мета: порівняти ESPB як компонент поєднаної анестезії із загальною анестезією без реґіонарного компоненту в контексті впливу на кількість опіатів періопераційно, крововтрату та об’єм інфузійної терапії інтраопераційно, больовий синдром постопераційно; вивчити вплив двох методів анестезії на показники гемодинаміки, часу відлучення від апарату штучної вентиляції легень та тривалість госпіталізації.

Матеріали та методи. 151 пацієнту були виконані операції на хребті. Залежно від методу знеболення пацієнти були розділені на дві групи: група 1 – загальна анестезія з ESPB; група 2 – загальна анестезія. Первинні результати дослідження: інтенсивність болю в спокої та при рухах 6, 12, 24, 36, 48 годин після операції, тривалість госпіталізації, час відлучення від штучної вентиляції легень. Вторинні результати: кількість використаного фентанілу інтраопераційно та морфіну післяопераційно, середній артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, об’єм крововтрати та інфузійна терапія, темп сечовиділення, упродовж операції.

Результати. Інтенсивність болю в спокої та при рухах після операції була значно нижчою в групі 1. Тривалість госпіталізації та штучної вентиляції легень була довшою у групі 2. Кількість опіатів інтра- та постопераційно була нижчою в групі 1. Частота серцевих скорочень, середній артеріальний тиск, крововтрата та інфузійна терапія була вищою в групі 2. Діурез не відрізнявся в обох групах.

Висновок. ESPB як компонент поєднаної анестезії зменшує інтенсивність болю після операції на всіх етапах спостереження, кількість наркотичних анальгетиків, тривалість штучної вентиляції легень та госпіталізації пацієнта. ESPB знижує інтраопераційну частоту серцевих скорочень та середній артеріальний тиск, зменшує крововтрату та інфузійну терапію, не впливаючи на діурез.

Barsa M.ERECTOR SPINE PLANE BLOCK WITH GENERAL ANAESTHESIA COMPARED WITH GENERAL ANAESTHESIA WITHOUT REGIONAL COMPONENT FOR SPINE SURGERY: PROSPECTIVE RANDOMIZED CONTROLLED TRIAL Background. Spine surgery is a complex and traumatic surgical intervention that require sufficient anaesthesia supplementation. Erector spine plane block (ESPB) is an effective method of reducing pain intensity, but there is insufficient data on its effect on hemodynamic parameters, blood loss and possible complications.Aim. Compare the impact of ESPB as a component of combined anaesthesia with general anaesthesia without regional component on amount of opiates, blood loss and infusion therapy intraoperatively, intensity of pain postoperatively, to study the consequence of the two methods of anaesthesia on hemodynamic parameters, the time of weaning from artificial ventilation and the duration of hospitalization.Materials and methods. 151 patients underwent spine surgery. Depending on the method of analgesia, patients were divided into two groups: group 1 – general anaesthesia with ESPB, group 2 – general anaesthesia alone. Primary outcomes: intensity of pain at rest and during movements after surgery 6, 12, 24, 36, 48 hours after surgery, duration of hospitalization, time of weaning from the ventilator. Secondary outcomes: amount of fentanyl used intraoperatively and morphine postoperatively, mean arterial pressure (MAP), heart rate (HR), blood loss, diuresis, and infusion therapy during surgery.Results. The intensity of pain at rest and during movement after surgery was significantly lower in group 1. The duration of hospitalization and ventilation was longer in group 2. The amount of opiates intra- and postoperatively was lower in group 1. HR, MBP, blood loss and infusion therapy were higher in group 2. Diuresis did not differ in both groups.Conclusion. ESPB as a component of combined anaesthesia reduces the intensity of pain at all stages of observation after surgery, decrease amount of opiates, duration of artificial ventilation and hospitalization. ESPB diminish HR and SBP, minimize blood loss and infusion therapy without affecting diuresis.Key words: Erector spine plane block, spine surgery, intensity of pain, hemodynamic, hospitalization.

Головний біль (цефалгія) є одним з найпоширеніших неврологічних розладів і входить до 20 найбільш інвалідизуючих захворювань у світі. Більшість випадків головного болю є доброякісними, тоді як інші потребують постійного спостереження та лікування, а деякі загрожують життю. Для осіб з головними болями в анамнезі лікар повинен визначити, чи є поточний головний біль загальновідомим первинним головним болем, загостренням первинного головного болю внаслідок іншого захворювання або новим вторинним головним болем.

Мета дослідження – провести аналіз судинної події у пацієнта з вторинним головним болем, який був діагностований у відділенні неврології у 2023 році.

Матеріали та методи. Використано метод системного та порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення результатів сучасних наукових досліджень, сучасний погляд на проблему вторинного головного болю. Проаналізовано 18 англомовних літературних джерел. Наведено результати власного клінічного досвіду, описано клінічний випадок пацієнта з вторинним головним болем.

Результати. Проведено огляд літератури щодо сучасних даних про вторинний головний біль та описано клінічний випадок. Проведено аналіз клінічного випадку хворого з вторинним головним болем, діагностованого у відділенні неврології у 2023 році. Обговорювалися діагностичні аспекти вторинного головного болю та варіанти лікування.

Висновки. Вторинний головний біль виникає набагато рідше, ніж первинний, але він може бути небезпечним для життя. Клініцист повинен вміти розрізняти первинний і вторинний головний біль і вміти поставити конкретний діагноз для пацієнта з головним болем. Для цього лікар повинен знати критерії для кожного типу головного болю та «червоні прапорці» вторинного головного болю. Вторинні головні болі виникають набагато рідше, ніж первинні, але вони можуть бути небезпечними для життя. Найважливішим аспектом діагностики головного болю є історія та медичне обстеження. Первинний головний біль не є діагнозом виключення, а базується на клінічних даних, отриманих під час обстеження. Наявність нетипових ознак або червоних прапорців повинна викликати занепокоєння щодо вторинного головного болю. Мнемоніка SNOOP A корисна для забезпечення того, щоб червоні прапорці не були пропущені. Клініцист повинен вміти розрізняти первинний і вторинний головний біль і вміти поставити конкретний діагноз пацієнту з головним болем. Для цього лікар повинен знати критерії кожного типу головного болю. Багато типів первинних головних болів можна діагностувати на основі ретельного анамнезу та фізичного огляду без додаткових методів обстеження. Нейровізуалізація необов’язкова, якщо у пацієнта є мігрені або інші первинні головні болі з нормальним неврологічним статусом і відсутністю червоних прапорів і ознак вторинного головного болю. Якщо є ознаки вторинного головного болю, слід використати нейровізуалізацію або інші додаткові діагностичні тести. Бажано провести МРТ головного мозку.

Полінейропатії –це захворювання всього організму з реалізацією патологічного процесу на рівні периферичної нервової системи як множинного ураження периферичних нервів із порушенням їх функції. Більшість полінейропатій є хронічними станами, що значно порушують якість життя
пацієнтів. Це зумовлює актуальність пошуку ефективних підходів до лікування цих захворювань.