Мета роботи – дослідити зв’язок фізичних властивостей слини з резистентністю емалі й інтенсивністю карієсу в наркозалежних хворих.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 70 пацієнтів, яких поділили на три групи: основна група (1) – 28 наркозалежних осіб, у яких діагностовано карієс; група порівняння (2) – 22 хворих на карієс твердих тканин зуба, в анамнезі яких не зафіксовано вживання наркотичних речовин; група контролю (3) – 20 осіб, у яких не виявили каріозне ураження зубів. Оцінили швидкість слиновиділення (обрахували за формулою Шс = V / Т), показник рН ротової рідини встановили за допомогою лакмусових тест-смужок (Kelilong Instruments, Китай), структурну та функціональну стійкість емалі зуба – за експрес-методом TER-test (В. Р. Окушко, Л. І. Косарева, 1983), здійснили клінічне оцінювання швидкості мінералізації за КОШРЕ-тестом (за Т. Л. Редіновою, В. К. Леонтьєвим і Г. Д. Овруцьким, 1982 р.), визначили інтенсивність карієсу зубів, використавши індекс КПВ. 
Для діагностики стану твердих тканин зуба використали Міжнародну систему виявлення та оцінювання карієсу зубів – ICDAS.
Результати. У наркозалежних осіб, хворих на карієс твердих тканин зубів, швидкість слиновиділення найбільше сповільнена, а рН ротової рідини змінений у кислий бік (5,50 ± 0,09 од.) порівняно з пацієнтами з інших груп. У наркозалежних середній показник TER-test становив 9,1 ± 0,4 бала, суттєво перевищуючи параметри ненаркозалежних хворих із каріозними ураженнями зубів (5,4 ± 0,2 бала) й осіб, у котрих каріозні ураження твердих тканин зубів не діагностували (1,9 ± 0,2 бала). Результат КОШРЕ-тесту наркозалежних хворих (6,1 ± 0,3 дні) також значно вищий від показників ненаркозалежних осіб із карієсом та осіб групи контролю. Індекс КПВ у наркозалежних хворих (16,4 ± 0,2 бала) свідчив про дуже високу інтенсивність карієсу з великою часткою глибоких вогнищ уражень твердих тканин зуба.
Висновки. Результати дослідження показали зміщення рН ротової рідини в кислий бік на 23 % у наркозалежних хворих порівняно зі здоровими. Крім того, в них зафіксували зниження швидкості слиновиділення на 22 % порівняно зі здоровими особами. Ці результати пов’язані з погіршенням стійкості емалі зубів в узалежнених пацієнтів (на 79 %) і ремінералізувальної здатності ротової рідини (на 66 %) порівняно зі здоровими без каріозних порожнин. Індекс КПВ у хворих 1 групи на 50 % 
відрізнявся від показника хворих 2 групи, на 98 % – від параметрів обстежених із 3 групи. У наркозалежних хворих зафіксували на 78 % більшу кількість каріозних порожнин у межах дентину порівняно з ненаркозалежними пацієнтами з карієсо

Монографія присвячена вивченню структурно-метаболічних порушень, які виникають в порожнині рота при гепатобіліарній патології як в експерименті так і в клініці.В монографії представлені результати дослідження, котрі дозволили розробити та запропонувати в клініці засоби для профілактики структурнометаболічних змін в тканинах порожнини рота у хворих з гепатобіліарною патологією.

Колективом кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького укладений ілюстрований посібник, метою якого є допомогти студентам стоматологічного факультету при самопідготовці та на практичних заняттях у вивченні мікроскопічних препаратів клітин, тканин і органів, інтерпретації отриманих зображень та опануванні специфічної гістологічної та ембріологічної термінології. Запропонована структура посібника покликана допомагати студентам у вивченні матеріалу, а також підготуватися до здачі іспиту з гістології, цитології та ембріології. Навчальний посібник обговорено та затверджено на засіданні профільної методичної комісії з медико-біологічних дисциплін. Протокол № 1 від 19 січня 2023 року.

УДК 616.311.2+616.314.17)]-089.23-085.454.1:547.56]-038

Доклінічне оцінювання гелевої композиції на основі флавоноїдного комплексу для лікування захворювань пародонта в ортодонтичних пацієнтів
Мета роботи – доклінічне оцінювання гострої токсичності, шкірно-резорбтивної, іритативної та подразнювальної дії, кумулятивної та каталазної активності, а також сенсибілізувальних властивостей гелевої композиції місцевого застосування «Бензидафлазівердин» (ГКБ) для лікування захворювань пародонта в ортодонтичних пацієнтів.
Матеріали та методи. В експеримент залучено 119 тварин, яких поділили на 7 основних і 2 контрольні групи. ГКБ вводили внутрішньошлунково у дозах 300–600 мг/кг та внутрішньошкірно 200 мкг у зовнішню поверхню вуха. Робили аплікації нативного розчину ГКБ на шкіру та слизові оболонки, перорально вводили за методом «субхронічної токсичності» та наносили на поверхню хоріоалантоїсної оболонки (ХАО) курячих ембріонів. 
Інтенсивність перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) оцінювали за рівнем дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду, антиоксидантну систему – за активністю каталази. Використовували реакцію специфічної агломерації лейкоцитів (РСАЛ), реакцію специфічного лізису лейкоцитів і показники пошкодження нейтрофілів.
Результати. Середня летальна доза ЛД50 для щурів і мишей обох статей перевищувала 5000 мг/кг. Іритативну дію ГКБ на слизові оболонки спостерігали на другу добу як гіперемію. Симптоми подразнення зникали через 3–4 доби без медикаментозного втручання. Аналіз судин ХАО після впливу ГКБ у двох спостереженнях на 120 секунді показав початок крововиливу. 
В одному спостереженні ГКБ викликала дрібні крововиливи на 300 секунді експерименту.
Встановлено, що коефіцієнт подразнювальної дії ГКБ становив 5 (середній бал Ме (Q1; Q3) дорівнював 5 (4; 5)). Коефіцієнт кумуляції перевищував (Ккум >8,2). Спостерігали недостовірне збільшення медіанних або середніх значень активності ферменту каталази, дієнових кон’югатів і кількості кінцевого продукту ПОЛ малонового діальдегіду порівняно з тваринами контрольної групи. Тест РСАЛ показав виникнення алергічної реакції сповільненого типу під впливом ГКБ у розведенні 1:10. Розведення у 100 разів не викликало достовірних змін показника в основній групі порівняно з контролем.
Висновки. ГКБ належить до 4 класу токсичності – майже нетоксичні речовини, не характеризується статевою та видовою чутливістю, має слабку кумулятивну активність, мінімальний вплив на систему ПОЛ. ГКБ можна рекомендувати для використання у клінічній пародонтології для медикаментозного супроводу ортодонтичних пацієнтів

Introduction. A search continues for effective means which may reduce the overload of harmful factors, eliminate the inflammatory process, and reduce stress on the periodontal tissues during the active period of orthodontic treatment. We developed and patented the gel composition (GC) Benzidaflaziverdine prepared based on Proteflazid® (flavonoids) and benzydamine hydrochloride (BH) T-Sept® for the local treatment of the periodontal tissues in the form of a periodontal dressing in the orthodontic patients. 
The aim of this study was to evaluate the cytocompatibility of different combinations of components in gel composition based on flavonoid complex and benzydamine hydrochloride (Benzidaflaziverdine) used for the treatment of periodontal diseases in orthodontic patients. For this, mechanisms of their cytopathic and cytoprotective effects will be explored using cultured human and mouse cells. 
Methods. We studied the effect of different supplements used in GC Benzidaflaziverdine on the viability of pseudonormal human keratinocytes of the HaCaT line and mouse fibroblasts of the BALB-3T3 line, and mouse macrophages of the J774.2 line. Various methods of cell survival assessment were used: MTT-assay, staining of cells with fluorescent dyes Hoechst 33342 and Propidium iodide (PI), as well as a test for the genotoxic effects on cells (DNA 
comet assay). The antioxidant properties of the developed GC variants were evaluated using DPPH (1,1-diphenyl-2-picrylhydrazyl), Merck (Dam-stadt, Germany), and DCFDA-H2 (2’,7’-dichlorodihydrofluorescein diacetate). 
Results. We demonstrated that the Sample containing gel base and BH in the form of a solution (Tantum Verde®) possessed weak prooxidant properties. While the Sample contained gel base, powdered BH (T-Sept®) and Sample containing gel base and powdered BH (T-Sept® and Proteflazid®) possessed pronounced antioxidant properties. 
Conclusions. Tests with DPPH and DCFDA dyes were used to confirm the hypothesis regarding the cytoprotective effect of the patented gel composition Benzidaflaziverdine for local application in the form of a periodontal bandage due to the antioxidant activity of the flavonoid complex, which reaches the maximum level at the 2nd hour of exposure. This gel composition can be recommended for use in clinical periodontology for medical support of  orthodontic patients before and during the active phase of orthodontic treatment.
Keywords: Flavonoid complex, Proteflazid®, benzydamine hydrochloride, gel composition, antioxidant activity, cell culture, periodontal diseases, orthodontic patients.