Introduction: Systemic lupus erythematosus (SLE) is an autoimmune disease caused by many polyclonal autoantibodies and characterized by numerous comorbid lesions of internal organs and systems. Research with respect to the role of various infectious agents in the development and course of SLE, and primarily the role of cytomegalovirus (CMV) and Epstein-Barr virus (EBV), is ongoing. It is important to find out whether patients with SLE are infected with CMV and EBV, since the clinical manifestations of SLE and active viral infection are similar.

Aim: To find out the infection of SLE patients with CMV and EBV.

Materials and methods: The study included 115 patients with SLE, among whom women of working age predominated. The study was conducted in three stages: to find out CMV infection, to detect EBV infection, to determine the simultaneous infection of SLE patients with CMV and EBV and, in particular, their active phases. The actual material was processed on a personal computer in Excel (Microsoft) and IBM SPSS Statistics using descriptive statistics.

Results: It was found that the serum of the vast majority of SLE patients has specific antibodies to CMV, and only three have no antibodies to the virus. IgM antibodies to CMV were detected in 22.61% of patients, which may indicate an active phase of infection. Most often, the CMV seroprofile was detected as a combination of IgG (+) and IgM (-) (74.78%) among patients with SLE. It was established that the absolute majority of SLE patients are infected with EBV (98.26%). Active EBV infection was found in 15.65% of SLE patients, and chronic persistent - in 53.91%. Most often (53.91%) there are SLE patients with a seroprofile in the combination of EBV IgG to NA (+) IgG to EA (+) VCA IgM (-).

Most often (41.74%) SLE patients had a combination of laboratory markers of viral infection in the form of seroprofile CMV IgG (+) IgM (-); EBV IgG to EA (+) IgG to NA (+) IgM to VCA (-). The active phase of CMV and/or EBV infection was present in 32.17% of SLE patients, of which: 16.52% had only active CMV infection, 9.57% - only active EBV infection, and 6.09% – a combination of active CMV and EBV infections, which indicates that more than a third of SLE patients have active CMV and/or EBV infections, which can affect the clinical manifestations of the disease and require specific treatment tactics.

Conclusion: Almost all patients with SLE are infected with CMV, among whom 22.61% of patients have active infection. The absolute majority of SLE patients are infected with EBV, of which 15.65% had an active infection. Most often, SLE patients had a combination of laboratory markers of infection in the form of seroprofile CMV IgG (+) IgM (-); EBV IgG to EA (+) IgG to NA (+) IgM to VCA (-). The active phase of CMV and/or EBV infection was present in 32.17% of patients with SLE, of which: 16.52% had only active CMV infection, 9.57% only active EBV infection, and 6.09% – a combination of active CMV and EBV infections.

Introduction: Systemic lupus erythematosus (SLE) is a chronic autoimmune disease that affects almost all internal organs, among which circulatory system organs (CSO)

lesions are not only among the most common but also at the top of the list of causes of mortality. The tactics of treatment of patients with SLE without and in combination with CSO lesions are fundamentally different, and therefore, improving diagnostic methods will help to enhance the effectiveness of the management of this category of patients.

The aim of the study: To determine the diagnostic value of laboratory markers of syntropic lesions of the circulatory system organs in patients with systemic lupus erythematosus.

Materials and methods: The research included 125 patients with SLE with CSO lesions, among whom the vast majority were young women. Patients were stratified according to syntropy. Syntropic lesions were those whose frequency significantly increased with increasing severity of SLE: retinal angiopathy, capillaritis, Raynaud's syndrome, livedo reticularis, atherosclerosis, mitral valve insufficiency, mitral valve thickening, pericardial effusion, pulmonary hypertension, myocarditis, endocarditis, symptomatic arterial hypertension, and vein thrombosis. During the study, the diagnostic value of individual laboratory markers and their constellations in terms

of sensitivity, specificity, and accuracy in patients with SLE with syntropic lesions of CSO was determined step by step, and the one with the highest diagnostic value for the diagnosis of these lesions was chosen. The difference was considered statistically significant if p<0.050. The association coefficient and the contingent coefficient were used to determine the closeness of the relationship between the marker and the syntropic lesion. The relationship was considered confirmed if the association coefficient was ≥ 0.50 or the contingent coefficient was ≥ 0.30.

Results: We studied the diagnostic value of individual laboratory markers and their constellations in terms of sensitivity, specificity, and accuracy in patients with SLE with syntropic CSO lesions. It was found that the best diagnostic value for the diagnosis of retinal angiopathy is the constellation of ↑ LDL + ↑ IA + ↑ anti-ds DNA + ↑ ANA; capillaritis – ↑ β-globulins + ↑ IA + ↑ anti-ds DNA + ↑ antiphospholipid antibodies Ig M + ↑ anti-Sm + ↓ C4; Raynaud's syndrome – a separate marker ↓ C3; livedo reticularis – ↑ ESR + ↑ small CIC + ↑ anti-ds DNA + ↑ anti-Sm; atherosclerosis – ↓ hemoglobin + ↑ LDL + ↑ ANA + ↓ C4; mitral valve insufficiency – ↑ ESR + ↑ anti-ds DNA + ↑ ANA + ↑ antiphospholipid antibodies Ig M; mitral valve stenosis – ↑ ESR+↑ LDL + ↑ small CK + ↑ ANA; pericardial effusion – erythropenia + ↑ C-RP + ↑ lupus anticoagulant; pulmonary hypertension – hypercholesterolemia + ↑ LDL + ↑ anti-ds DNA + ↑ ANA; myocarditis – an individual marker ↓ C4; endocarditis – ↑ ESR + ↑ total fibrinogen + ↑ γ-globulins + hypercholesterolemia + ↑ anti-Sm; symptomatic arterial hypertension – ↑ LDL + ↑ anti-ds DNA + ↑ ANA + ↑ anti-SSA (Ro); vein thrombosis – erythropenia + ↓ hemoglobin + ↑ LDL + ↑ ANA.

Conclusions: For each syntropic lesion in patients with systemic lupus erythematosus, an individual laboratory marker or constellations have been identified that having the best diagnostic value for the diagnosis of these lesions.

УДК 616.711-007.5-085.825.65-76-039.71

Вступ. Завдяки своєчасному розвантаженню хребта, декомпресії міжхребцевих дисків, корекції постави можна запобігти погіршенню його стану, хворобам внутрішніх органів і як наслідок – порушенню зв’язку центральної нервової системи з відповідними органами.
Мета. Ознайомити з конструкцією тракційного крісла для профілактики уражень хребта.
Матеріали й методи. Використано контент-аналіз, метод системного й порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення актуальних  наукових досліджень стосовно конструкцій тракційного крісла для профілактики уражень хребта, методик його застосування. Пошук джерел здійснено в наукометричних базах інформації: PubMed, Medline, Springer, Google Scholar, Research Gate за ключовими словами: кінезотракція, опорно-руховий апарат, тракційна система. Відібрано і проаналізовано 11 джерел англійською та українською мовами, у яких висвітлено цю проблему. Описано конструкцію тракційного крісла для профілактики уражень хребта.
Результати. Конструкція тракційного крісла має такі складники: власне крісло, сидіння, встановлене на напрямних (із можливістю пересування у вертикальній площині та фіксацією у верхньому положенні), опори плечового пояса верхніх кінцівок, закріплені на рухливій спинці, встановленій на напрямних, тракційний підголовник, стійки, блоки, трос, вантаж. Можна здійснювати витягнення як окремих, так і одночасно зазначених відділів хребта, а також усіх відділів у статичному режимі за умови фіксації стегон поясом до крісла в положенні сидячи.
Висновки. Розуміння будови, методик і особливостей використання конструкції тракційного крісла, в основі якої є коригування порушень у нервовій, кістково-суглобовій системах, та запропоновані методики застосування – важливий складник ефективної профілактики хвороб хребта

Results. Antibiotics were administered for 44.2% (95%CI 34.9%–53.9%) of patients. The main reasons for antibiotic prescriptions were acute tonsillitis (30.0%) and acute upper respiratory tract infections (26.0%). Macrolides, cephalosporins, penicillins, and sulfonamides with trimethoprim presented 40.0%, 36.0%, 20.0%, and 4.0% of antibiotic prescriptions, respectively. Antimicrobials from the Access group accounted for 26.0% of antibiotic prescriptions (instead of at least 60.0%, WHO) and antibiotics from the Watch group constituted 74.0% (instead of a maximum of 40.0%, WHO). Antibiotics were prescribed to 61.9% of outpatients with acute upper respiratory tract infections, 93.7% of patients with acute tonsillitis, and 45.5% – with otitis media instead of recommended 0-20% (ESAC-Net). The first-line antibiotics were used in 23.1% of cases of acute upper respiratory infections, 26.7% of cases of acute tonsillitis, and 40.0% of otitis media, which is below the acceptable range (80–100%, ESAC-Net). In total, 22 antibiotic-associated drug-related problems (DRPs) were found in 34.0% of written doctor’s prescriptions with antimicrobials. The most common were: (1) excessive length of therapy (36.4%) and (2) potential drug-drug interactions (31.8%). Conclusions. The rate of antibiotic prescriptions for children is high and associated with different DRPs. The majority of antibiotic prescription quality indicators are outside the recommended ranges. Thus, effective interventions and campaigns to improve antibiotic therapy in children are needed.

УДК 616.72-002.77-06:[616.71-018.4:612.015.7]-073.48-73.75

Вступ. Ревматоїдний артрит (РА) – хронічна системна хвороба сполучної тканини нез’ясованої етіології складного автоімунного патогенезу, яка часто ускладнюється вторинним остеопорозом (ОП), що погіршує перебіг і прогноз основної хвороби.
Мета. Дослідити частоту й характер уражень кісток у хворих на ревматоїдний артрит, виявлених за допомогою ультразвукової та рентгеностеоденситометрії, з’ясувати їх діагностичну цінність для оцінки мінеральної щільности кісткової тканини. 
Матеріали й методи. У дослідження в рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за наявністю РА, діагностованого згідно з критеріями Американської колегії ревматологів та Європейської ліги проти ревматизму (2010) у жінок пременопаузального періоду та чоловіків зрілого віку, включено 74 хворих (62 жінки (84,93 %) і 12 чоловіків (15,07 %) віком від 38 до 60 років (середній вік на час обстеження жінок – 48,67 ± 2,34 року, чоловіків – 45,42 ± 2,78 року)), що лікувалися, вживаючи метилпреднізолон (4,0–24,0 мг/добу) та не отримуючи лікарські засоби для лікування ОП, у ревматологічному відділі Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» з 2013 по 2019 рік (дослідна група – ДГ). Контрольну групу (КГ) створено з 29 здорових осіб (22 жінки (75,86 %) та 7 чоловіків (24,14 %), середній вік жінок на час обстеження 44,95 ± 2,12 року, чоловіків – 40,71 ± 2,75 року) аналогічних статі й віку. Усім хворим проведено оцінку МЩКТ за допомогою ультразвукової кісткової денситометрії п’яткової кістки та рентгеностеоденситометрії кисти.
Результати. Виявлено міцний кореляційний зв’язок між результатами ультразвукової денситометрії п’яткової кістки та рентгеностеоденситометрії кисти, що дає підстави рекомендувати діагностувати зміни МЩКТ обома методами, причому, чутливішим виявився метод рентгеностеоденситометрії. 
Висновки. Застосування обох методів діагностики ОП, а саме – ультразвукової денситометрії п’яткової кістки та рентгеностеоденситометрії кисти у хворих на ревматоїдний артрит є науково обґрунтованим.