УДК: 314.489:314.18(477)«1991/2021»

Вступ. У відтворенні населення в земному періоді його життя смерть поширилась на всіх людей із часу гріхопадіння Адама і Єви. У кінці ХХ–ХХІ ст., згідно зі звітом Організації Об’єднаних Націй (2021), населення України скорочується одним із найшвидших у світі темпів.

Мета дослідження. З’ясувати особливости смертности серед населення України за 30 років (1991–2021) у контексті її впливу на неповоротну втрату людського ресурсу.

Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, проспективне наукове дослідження з використанням біостатистичних даних бази Державного комітету статистики України та Глобальної обсерваторії здоров’я ВООЗ за 1991–2021 рр. із застосуванням комп’ютерного пакета Microsoft Office Excel (2021) та низки наукових медико-біостатистичних методів із урахуванням принципів системности.

Результати. Доведено, що у депопуляції серед населення, де смертність переважає народжуваність у Р = 63,2 % (n = 1,6 разу), істотними особливостями у кількости померлих в Україні за аналізовані роки є як кількісне зростання на Р = 6,6 %, або n = 44 303 випадки, так і збільшення смертей серед міських жителів у n = 1,5 разу, а також – серед осіб жіночої стати (на Р = 1,1 ± 0,1%) та у віці 60 років і більше, за показника вікової структури Р = 75,3 ± 0,9 % із одночасним зменшенням кількости населення на Р = 20,1 %, або n = 10 451 713 осіб.

Висновки. Визначено високий показник смертности (Р = 18,5 ‰) серед населення, що, власне, й підтверджує звіт Організації Об’єднаних Націй (2021): «населення України скорочується одним із найшвидших у світі темпів».

З метою зниження смертности серед населення Україна мусить  негайно напрацювати й реалізувати як на державному, так і на регіональному та місцевому рівнях низку функційних програм для подолання демографічної кризи і досягнення сталого демографічного розвитку з нормалізацією відтворення та підвищення якости життя населення, збереження і відновлення у наявному людському ресурсі життєвого, економічного, соціального, трудового, морально-політичного, воєнного та оборонного потенціалу держави.

УДК: 616.1/.4–07

Один  із визначальних маркерів якості професійної діяльности лікаря – уміння сформулювати клінічний діагноз відповідно до сучасних вимог, які передбачають етіологічний і патогенетичний принцип його побудови, використання сучасних класифікацій хвороб на основі Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10), а також актуальних клінічних класифікацій.

Очевидно, що коректно сформульований діагноз свідчить про належну кваліфікацію клініциста, який завершує діагностичний етап надання допомоги хворому, і є підставою для призначення адекватного комплексного лікування.

Проте, починаючи від первинної ланки медичної служби і завершуючи високоспеціалізованими підрозділами університетських клінік, часто практикуються некоректні моделі його написання, зокрема, через відсутність уніфікованих прикладів формулювання, а також відповідних видань, які б сприяли розв’язанню цієї проблеми.

Це й є обґрунтуванням актуальности доповненого та переробленого другого видання (перше видання вийшло друком у 2005 р.) навчального посібника «Сучасні класифікації з прикладами формулювання  діагнозів найпоширеніших хвороб системи кровообігу», підготовленого до друку колективом кафедр внутрішньої медицини № 1, № 2 та сімейної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького й виданого за сприяння Львівського обласного благодійного фонду «Надії Нації» та керівництва  Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

У навчальному посібнику подаються приклади написання варіантів діагнозів на всіх етапах надання допомоги хворим із особливим акцентом на вмінні формулювати власне клінічний і остаточний діагнози.

Вирішення питань забезпечення раціональним та повноцінним харчуванням військовослужбовців Збройних Сил України (ЗСУ) є надзвичайно важливим і необхідним в умовах сьогодення. Необхідно враховувати, що однією з найчастіших причин зниження опірності та
підвищення загальної захворюваності особового складу є порушення процесів адаптації до умов військової служби. Саме тому особливої актуальності набуває питання розроблення та наукового обґрунтування дієвих заходів, спрямованих на забезпечення раціону харчування військовослужбовців усіма необхідними нутрієнтами для оптимального функціонування організму.
   Для забезпечення високого рівня фізичного, когнітивного, емоційного стану військовослужбовців, виконання службово-бойових завдань необхідне забезпечення повноцінним харчуванням особового складу, налагодження логістики постачання харчових продуктів у польових умовах з відривом від баз постачання. Харчування військовослужбовців повинно відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, нормам а також стандартам якості та калорійності продуктів харчування. Оптимізація системи харчування військовослужбовців досягається шляхом впровадження різноманітних раціонів, використання широкого асортименту продуктів, розробки сухих пайків, призначених для харчування в умовах бойових дій. Сучасні харчові раціони для військовослужбовців повинні бути побудовані на основі вживання різноманітного асортименту харчових продуктів, відповідати діючим фізіологічним нормам за показниками енергетичної цінності, білкової, ліпідної та вуглеводної збалансованості, вмісту вітамінів і мінеральних речовин. При складанні раціонів необхідно враховувати засвоюваність і взаємодію речовин, що входять до складу харчової продукції, сучасні потреби організму в есенційних вітамінах і мікроелементах. Різноманітність раціонів пайків, їх комплектація, технологічні (реторт-пакети) та тактичні (безполуменеві нагрівачі) інновації є суттєвим кроком у напрямку оптимізації харчування військовослужбовців Збройних Сил України.
   Для вирішенні нагальних питань із харчуванням військовослужбовців ЗСУ можна виділити пріоритетні: проведення наукових досліджень з оцінки фактичного харчування; удосконалення законодавства України у частині контролю безпеки та якості; постійний контроль за виконанням законодавчих актів та відповідальність за їх порушення; проведення аналізу чинних документів щодо вимог та організації харчування військовослужбовців та їх вдосконалення відповідно до сучасного рівня наукових знань.
   Мета дослідження - огляд та узагальнення сучасних даних щодо вимог та організації продовольчого забезпечення військовослужбовців ЗСУ.

  Із перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну розроблено мобільну систему харчування військ, в якій важливе місце займає реалізація нового підходу до нормування харчування на основі створення раціонів, здатних забезпечити військовослужбовців їжею, максимально підготовленою до вживання.
   Перехід на нову систему харчування згідно Каталогу дозволяє організовувати повноцінне високоякісне харчування особового
складу з використанням різноманітних груп продуктів та можливістю індивідуального коригування з урахуванням умов перебування
та виконання завдань військового підрозділу. За відсутності умов приготування їжі військові харчуються сухими пайками: загальновійськовий пайок (Норма № 10) або більш вдосконалений і збалансований (Норма № 15).
   Різноманітність раціонів пайків, їх комплектація, технологічні (реторт-пакети) та тактичні (безполуменеві нагрівачі) інновації
є суттєвим кроком в напрямку оптимізації харчування військовослужбовців Збройних Сил України.

Introduction: Biological markers of inflammation are among the main tools for predicting the risk of developing postoperative infectious complications at the preclinical stage. One of these biomarkers is the neutrophil-lymphocyte ratio (NLR), but the insufficient number of studies does not allow judging its value as a marker of infectious complications in colorectal surgery.
Aim: Aim of the study to determine the predictive value of the neutrophil-leukocyte ratio as a predictor of infectious
complications after colon surgery.
Methods: From September 2018 to December 2021, 234 patients were enrolled in the study after colon surgery. The frequency of infectious complications, the differences in the levels of NLR in patients with and without infectious complications were determined.
Results: One hundred and thirty-seven patients met the criteria of NLR-low, and 97 patients were categorized as NLR-high. The NLR status was significantly correlated with T-stage, perineural invasion, and increased likelihood of complications. Univariate analysis indicated that both low albumin and meeting the criteria for the NLR-high group correlated with an increased occurrence of complications. Multivariate analysis identified NLR-high and low albumin levels as independent predictors for complications.
Conclusion: The neutrophil-lymphocyte ratio is a reliable predictor in predicting the risk of developing infectious complications in colorectal surgery. In addition, low values of this biomarker are a significant criterion for a safe discharge of patients from hospital. The prevalence and availability of this test makes it easily reproducible in clinical practice