UDC 616.716.4-089.843-003.9-018-092.4/.9 

   The purpose of the study was to determine the dynamics of histoarchitectural reconstructions of bone-ceramic regeneration after augmentation of an experimental defect of the lower jaw of a rabbit with an osteoplastic material – natural collagen. Despite the already-known results of using osteoplastic materials in clinical practice, complete and high-quality regeneration of the bones of the maxillofacial area, its mechanisms, and dynamics remain incompletely understood and require clarification and detailing. Sexually mature male rabbits aged 6–7 months, weighing 2.5–3 kg, were used for the study. The control group included animals with a bone tissue defect that healed under a blood clot. The experimental group consisted of rabbits in which the bone defect was filled with natural collagen. Control of the post-traumatic state of bone tissue in the area of the defect was carried out for 84 days. Ultrastructural changes were studied by scanning electron microscopy. Three parameters were calculated to determine changes in the composition of the regenerate. The data were analyzed using Student's t-test. The difference at p<0.05 was defined as statistically significant. The study of the surface relief features of the experimental lower jaw bone defect after implantation with Col-C material in animals revealed numerous regenerative changes after injury. It differed from reparative osteogenesis in the control group. Most osteons that regenerate near the outer bone plate do not differ from the typical structure of the native bone. However, in contrast to the group of control animals, the bone plates between the neighboring osteons were weakly structured. A morphometric study of the relative volume of the osteoplastic material in the regenerate established a gradual decrease in the material's content until its almost complete bioresorption.

Key words: rabbits, mandible, maxillofacial apparatus, regeneration, osteoplastic materials, collagen, morphometry, scanning electron microscopy. 

МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГЕНЕРАЦІЇ КІСТКИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ  В ЕКСПЕРИМЕНТІ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ НАТУРАЛЬНОГО КОЛАГЕНУ 
   Метою дослідження було визначити динаміку гістоархітектурних перебудов кістково-керамічного регенерату після аугментаціі експериментального дефекту нижньої щелепи кролика остеопластичним матеріалом – натуральним колагеном. Незважаючи на вже відомі результати застосування остеопластичних матеріалів у клінічній практиці, повна та якісна регенерація кісток щелепно-лицевої ділянки, її механізми та динаміка залишаються не до кінця вивченими, потребують уточнення і деталізації. Для дослідження використовували статевозрілих кроликів-самців віком 6–7 місяців, вагою 2,5–3 кг. До контрольної групи увійшли тварини з дефектом кісткової тканини, який загоювався під кров’яним згустком. Експериментальну групу складали кролики, у яких кістковий дефект заповнювали натуральним колагеном. Контроль посттравматичного стану кісткової тканини в ділянці дефекту здійснювали впродовж 84 діб. Ультраструктурні зміни вивчали методом скануючої електронної мікроскопії. Для визначення змін складу регенерату використовували підрахунок трьох параметрів. Дані проаналізували за допомогою t-критерію Стьюдента, різницю при р<0,05 визначили як статистично значущу. Дослідження особливостей рельєфу поверхні експериментального кісткового дефекту нижньої щелепи після імплантації тваринам матеріалу Кол-К дозволило виявити численні регенераційні зміни, що відбувалися після нанесення травми та відрізнялися від репаративного остеогенезу в контрольній групі. Більшість остеонів регенерату поблизу зовнішньої кісткової пластинки за своєю будовою не відрізнялась від типової будови материнської кістки, проте, на відміну від групи контрольних тварин, між сусідніми остеонами містилися слабо структуровані за геометрією кісткові пластинки. Морфометричне вивчення відносного об’єму остеопластичного матеріалу в регенераті встановило поступове зниження вмісту матеріалу до майже повної його біорезорбції. 
Ключові слова: кролики, нижня щелепа, зубощелепний апарат, регенерація, остеопластичні матеріали, колаген, морфометрія, скануюча електронна мікроскопія. 

УДК: 616-056.3:616.24]-06:616.24-002]-07:616.155.321-07]-092.9

Актуальність. Проблема захворювань бронхолегеневого апарату залишається актуаль-ною для сьогодення. На думку фахівців, одним із провідних впливів на розвиток та прояви легеневої патології вважається стан імунної системи. Мета дослідження – вияснити та порівняти особливості змін де-яких показників імунної системи та зясувати їх роль для патогенезу експериментального алергійного аль-веоліту та експериментального алергійного альвеоліту, поєднаного з експериментальною пневмонією. Ме-тоди. Експериментальні дослідження здійснювали на 67 морських свинках (самцях) масою тіла 0,18 - 0,22 кг. Мурчаків розподіляли на три групи: перша група — інтактні тварини — контроль (10); друга група (дослідна) — тваринки з експериментальним алергійним альвеолітом (ЕАА): на 7-у, 14-ту, 21 -у доби екс-перименту (27); третя група (дослідна) — морські свинки з поєднаною патологією ЕАА та експеримента-льною пневмонією (ЕП) також на на 7-у, 14-ту, 21-у доби експерименту (30). ЕП та ЕАА відтворювали за авторською методикою Регеди М.С. (2024). Декапітацію тварин проводиди за допомогою хлороформного наркозу у зазначені вище терміни експерименту. Результати. Отримані нами результати дозволяють стве-рджувати, що за умов розвитку експериментального алергійного альвеоліту, поєднаного з експеримента-льною пневмонією відбуваються доволі значні зміни зі сторони імунної системи. Це проявлялося знижен-ням рівня Т-лімфоцитів сироватки крові морських свинок як за умов розвитку експериментального алер-гійного альвеоліту так і експериментального алергійного альвеоліту, поєднаного з експериментальною пневмонією. Одночасно ці дві досліджувані патології супроводжуються активацією гуморальної ланки імунітету, що проявлялося підвищенням концентрацції В-лімфоцитів та ЦІК сироватки крові морських свинк у всі терміни досліджуваної патології. Також встановлено, що експериментальний алергійний аль-веоліт асоційований з експериментальною пневмонією викликає більш істотні розлади клітинної та гумо-ральної ланок імунітету. Висновок. Експериментальний алергійний альвеоліт, особливо в поєднанні з пне-вмонією, призводить до поступового пригнічення клітинної ланки імунітету (зниження Т-лімфоцитів) та активації гуморальної ланки (зростання В-лімфоцитів та ЦІК), причому поєднання альвеоліту з пневмо-нією викликає більш виражені імунні розлади, особливо на ранніх етапах розвитку патології.

UDC 616.832-004.2-07:577.164.11:577.161.3

Introduction. Multiple sclerosis (MS) is a chronic autoimmune disease of the central nervous system
characterized by demyelination and neurodegeneration. Emerging evidence suggests a potential role
of folate metabolism, vitamin D status, and MTHFR gene polymorphisms in MS pathogenesis and
progression. In populations without food fortification, such as Ukraine, these factors may be particularly
relevant, highlighting the need to study their interrelationships with clinical disease features.
Aim. To investigate the relationship between folate metabolism markers (homocysteine, folic acid, and
vitamin B12), vitamin D levels, MTHFR gene variants, and the clinical characteristics of disease progression
in patients with MS.
Materials and methods. This study assessed biochemical markers of folate metabolism (homocysteine,
folic acid, vitamin B₁₂), vitamin D levels, and the MTHFR rs1801133 genotype in 113 MS patients, with
in-depth biochemical analysis conducted in a randomly selected subgroup of 36 patients. Clinical and
demographic data were collected, and statistical analyses were performed to evaluate correlations
between biochemical, genetic, and clinical parameters.
Results. Patients demonstrated elevated median homocysteine levels and suboptimal concentrations of
folic acid, vitamin B₁₂, and vitamin D. Significant inverse correlations were observed between homocysteine
and folic acid levels, as well as between vitamin D levels and EDSS scores. Smokers had significantly lower
vitamin B₁₂ levels. Although the difference was not statistically significant, patients with the TT genotype
of MTHFR rs1801133 showed a trend toward lower folic acid levels. Homocysteine levels were highest in
patients with secondary progressive MS, indicating a possible link to disease progression.
Conclusions. Findings highlight the potential contribution of disrupted folate metabolism and vitamin D
deficiency to MS pathogenesis, particularly in populations lacking food fortification. These results
underscore the need for further research into vitamin-based interventions as possible strategies for
modifying disease course.
Keywords: folate metabolism, homocysteine, methylenetetrahydrofolate reductase, multiple
sclerosis, neurodegeneration, vitamin B₁₂, vitamin D

УДК 616.857-008.6-036.86

Ще кілька десятиліть тому можливості фармакологічного лікування мігрені були вкрай обмеженими, що знижувало ефективність контролю симптомів у більшості пацієнтів. Проте останні роки
ознаменувалися суттєвим прогресом у розумінні патофізіології мігрені та розвитку нових терапевтичних
підходів. Враховуючи появу нових препаратів, багаторічне накопичення досвіду використання інших препаратів, важливо зрозуміти, яке місце займають триптани в сучасному абортивному лікуванні мігрені.
Мета статті: проаналізувати роль триптанів у сучасному абортивному лікуванні мігрені. Ця стаття
підготовлена у форматі наративного огляду. Пошук літератури проводився у базах даних PubMed,
Scopus та Web of Science. До аналізу були включені статті, опубліковані в період з 2015 до 2025 року.
Перевага надавалася клінічним настановам, систематичним оглядам, метааналізам, рандомізованим
контрольованим дослідженням та великим обсерваційним роботам. Огляд літератури та обговорення.
Одним з ключових кроків у лікуванні мігрені, який є необхідним для кожного пацієнта — підбір якісного
абортивного лікування. Виділяють 2 основних підходи до абортивного лікування мігрені — стратифікований підхід та поетапний підхід. В умовах спеціалізованої допомоги доцільніше застосовувати
стратифікований підхід, при якому вибір терапії залежить від тяжкості нападу та індивідуальних
потреб і особливостей пацієнта. На сьогодні порівняння між препаратами для абортивного лікування
мігрені значною мірою базується на систематичних оглядах та мережевих метааналізах. Під час аналізу
таких робіт бачимо, що є багато активних препаратів, які демонструють свою ефективність порівняно
з плацебо для досягнення знеболювання через 2 години. Найефективнішими серед них є триптани. При
цьому найвищу ефективність серед триптанів продемонстрував елетриптан. Нові препарати, як-от
ласмідитан, рімегепант і уброгепант, демонструють нижчу ефективність порівняно з триптанами. Але
при цьому у пацієнтів, які недостатньо реагують на триптани, вони можуть бути ефективними. Проте слід враховувати також побічні ефекти і профіль безпеки препаратів. Тут гепанти і НПЗП мають перевагу над триптанами і дитанами. Для досягнення оптимального ефекту від прийому триптанів і мінімізації побічних ефектів важливо дотримуватися правил їх прийому. Також потрібно враховувати ціну препаратів та її співвідношення з ефективністю. Є суттєва різниця в ціні між новими препаратами та триптанами в європейських країнах та в США. Висновки. Останніми роками з’явилися нові препарати для абортивного лікування мігрені, що розширює можливості більш персоніфікованого підходу до лікування. Триптани залишаються найефективнішими ліками для зняття та полегшення нападів мігрені. Водночас гепанти стають новою можливістю для пацієнтів, які не реагують на триптани або погано толерують їх побічні ефекти. При персоніфікованому підході до вибору абортивної терапії також слід враховувати значно нижчу ціну триптанів порівняно з новими препаратами.
Ключові слова: мігрень; лікування; триптани; біль

УДК: 616.36-008.9:612.015.1:616.711/.714-001.3]-092.9

Мета роботи – визначити особливості ензимної та глутатіонової ланок антоксидантного захисту печінки щурів різноговіку за умов експериментальної краніоскелетної травми.
Матеріали і методи. У щурів трьох вікових груп (статевонезрілі, статевозрілі, старі) в умовах тіопентал-натрієвогонаркозу моделювали краніоскелетну травму (КСТ). Щурів виводили з експерименту в умовах наркозу через 3 і 7 діб посттравматичного періоду. В екстракті гомогенату печінки визначали супероксиддисмутазну та каталазну активність, глутатіонпероксидазну (ГП) і глутатіонредуктазу (ГР) активність, вміст відновленого глутатіону.
Результати. Встановлено, що незалежно від віку під впливом КСТ через 3 і 7 діб посттравматичного періоду в печінці піддослідних щурів істотно знижуються показники ензимної та глутатіонової ланок антиоксидантного захисту, що вивчали. Виявили, що показники старих щурів істотно знижені: через 7 діб каталазна активність менша на 30,8 % порівняно зі статевонезрілими, на 27,0 % – порівняно зі статевозрілими тваринами; ГП-активність – на 31,6 % щодо показників статевонезрілих, на 23,5 % – щодо статевозрілих щурів; ГР-активність – на 22,0 % порівняно зі статевозрілими тваринами.
Результати, що одержали, підтверджують системний прооксидантний вплив модельованої травми на органи, віддалені від місця безпосереднього травмування, а також на зниження антиоксидантної здатності печінки щурів зі збільшеннямтвіку.
Висновки. Під впливом КСТ у піддослідних щурів незалежно від віку через 3 і 7 діб поступово знижується активність ензимної та глутатіонової ланок антиоксидантного захисту печінки. За умов моделювання КСТ антиоксидантна здатність печінки старих щурів є нижчою, ніж у статевозрілих і статевонезрілих щурів.