УДК 616.345-002-07:616-003.829.1-056.7-008.89-053.2

Посттрансплантаційний лімфопроліферативний розлад (Posttransplant lymphoproliferative disorder, PTLD) — це лімфоїдна і/або плазмоцитарна проліферація, що виникає внаслідок імуносупресивної терапії (ІСТ), яку призначають пацієнтам для запобігання відторгнення трансплантованого органа, в умовах трансплантації солідних органів або алогенних гемопоетичних клітин. Тригером розвитку PTLD може бути активна реплікація Епштейна–Барра вірусу (Epstein–Barr virus, EBV), а також інші фактори ризику. Цей розлад становить спектр клінічних захворювань, від доброякісного захворювання, подібного до мононуклеозу, до фульмінантної лімфоми. Раннє розпізнавання PTLD важливе при трансплантації органів у пацієнтів, оскільки має тенденцію до швидкого прогресування. Знайомство з клінічними особливостями PTLD і підвищена пильність є важливими для встановлення діагнозу

Анотація
Мета. Виявити особливості застосування відомих методів лікування травм артерій (ТА) у хворих різного віку.

Матеріали і методи. Досліджено дані стаціонарних карт 222 хворих з ТА, які лікувались у Львівській обласній клінічній лікарні з 1992 по 2019 р.р. З карт аналізовано наступні показники: вік, етіологія і механізм травми, вид ТА, топографія, симптоми, вид діагностики, спосіб лікування. Пацієнтів поділено на сім груп відповідно до класифікації V. Quinn (1994): немовлята, раннє дитинство, дитинство, підлітки, молодь, зрілий і похилий вік. Хворі отримували один із трьох видів лікування – консервативне, хірургічне або ендоваскулярне. Хірургічне лікування додатково поділили на прості операції (лігування або шовна пластика) та складні операції (анастомоз кінець-в-кінець або протезування судин).

Результати. Консервативне лікування застосовано у 7,66±1,78%, хірургічне у 90,99±1,92% і ендоваскулярне у 1,35±0,77% потерпілих. Частка консервативного лікування була вищою серед немовлят (88,9±10,48%) і нижчою серед дорослої молоді (0,9%), у порівнянні з середнім загальним показником. Серед оперованих хворих, прості операції виконано у 48,45±3,59%, а складні операції у 51,55±3,59%. Розподіл різних видів простих і складних операцій між різними віковими групами був однаковим. Регресійний аналіз підтвердив вплив фактора віку, поряд із видом ТА, на вибір метода лікування хворих. Крім того, у 20% хворих зрілого та 50% хворих похилого віку в ділянці ТА виявили атеросклеротичні зміни.

Висновки. Вікова категорія хворого впливає на вибір методу лікування хворих з ТА. Особливості виявлені передовсім для дітей перших років життя, яких частіше лікували консервативно. У хворих зрілого та похилого віку ушкодження артерій можуть співпадати з атеросклеротичними змінами в судинах.

УДК:612.776.1-053.2:(616.98:578.834COVID-19)-036.8

Сімейний автозапальний синдром з імунодифіцитом,або без нього, спричинений гетерозиготною мутацією в гені SOCS1 на хромосомі 16р 13, характеризується появою різних аутоімунних ознак зазвичай у перші десятиліття життя, хоча повідомлялося й про пізніший початок. До типових ознак AISIMD належить аутоімунна цитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія і лімфаденопатія. Можливі також зміни у клітинному імунітеті та гіпогаммаглобулінемія. 

УДК: 616-053.2-002.7-07-08:612.017.11

Хронічна гранулематозна хвороба — первинний імунодефіцит з Х-зчепленим та автосомно-рецесивним шляхом спадкування, що характеризується порушенням функції фагоцитарної ланки імунної системи. Хвороба маніфестує тяжкими бактеріальними та грибковими інфекціями з ураженням шкіри, лімфатичних вузлів, легень, печінки, шлунково-кишкового тракту. Патоморфологічно проявляється надмірним запаленням із формуванням гранульом. У статті наведено огляд літератури щодо цієї нозології та описано випадок хронічної гранулематозної хвороби в дитини 8 міс. із характерним клінічним проявом у вигляді тяжкої пневмонії поєднаної бактеріальногрибної етіології. Підкреслено важливість ранньої діагностики та оптимізації лікування хронічної гранулематозної хвороби в дітей.

 УДК: 930.2:070:392477.21
Автор у статті на основі праці Карла Кляузевіца «Про війну» здійснив спробу розглянути розвиток воєнної теорії з позиції діахронії. Він вказав на факт, що війна не є незмінним явищем. Це твердження було ключовою тезою низки філософів, слушність його унаочнена подіями сьогодення. Значна актуальність праці військового теоретика, її значення для розвитку нації створюють необхідність її вивчення на сьогоднішньому етапі історичного розвитку держави. Іноземні армії імітували тренувальні методи й тактичні доктрини Кляузевіца. Необхідність створення кількох перекладів одного й того ж твору мотивована постійно зростаючим інтересом до теоретичних, політичних та історичних праць, які, хоча й писані доволі давно, все ж є актуальними й сьогодні. Розглядаються основні концепції автора: поняття абсолютної та обмеженої війни, сильнішої і слабшої війни (тобто оборони й атаки відповідно), наголошено на тому, що війна за природою є лише продовженням політики чи її інструментом 

 In the article an attempt is made to consider the development of military theory in the diachronic aspect. The fact
that war is not an unchanging phenomenon is being discussed and analyzed in different aspects. Constant change, which was the key thesis of a number of philosophers, retains its meaning even today in the context of modern warfare. With no university education in the background, the author uses philosophical theories established at that time and explains them in context. This contributes to his belief that a general is supposed to be a highly intelligent person. The significant relevance of work and its importance for the development of the nation create the need for its study at today’s stage of the historical and political development of Ukrainian society. In their majority, foreign armies imitated Clausewitz’s training methods and tactical doctrines. The phenomenon of creating several translations of the same work is assessed as well, which is motivated by the ever-growing interest in theoretical, political and historical works. The most prominent works, although written quite a long time ago, are still relevant today. The wartime poses significant challenges for people and requires courage