Мета. Вивчити результати лікування хворих з метастазами в лімфатичні вузли шиї без первинного вогнища.

Об’єкт і методи. Проведено ретроспективний аналіз даних про 86 пацієнтів, що знаходилися на лікуванні у Львівському  онкологічному центрі. Виділено 8 груп залежно від методу лікування. У 13 (15,1%) хворих проведено хірургічне лікування, 12 (14,0%) пацієнтів — операція + ад’ювантна променева терапія, 15 (17,4%) — хіміопроменеве лікування після  операції, а в 6 (7,0%) випадках — післяопераційну хіміотерапію. У 8 (9,3%) хворих проведено курс променевої терапії,  в 4 (4,7%) випадках — лише хіміотерапію, а 25 (29,0%) пацієнтів відмовилися від лікування. Гістологічний розподіл,  відповідно, був таким: плоскоклітинний рак — 67,4% (n=58), аденокарцинома — 17,4% (n=15), меланома — 7,0% (n=6),  недиференційований рак і нейроендокринна пухлина — по 3 (3,5%) випадки.

Результати. Середня тривалість життя  у хворих з метастазами в лімфатичні вузли шиї без первинного вогнища становила 21,34±3,33, а медіана — 7,0 міс. Найефективнішим було комбіноване лікування: операція з наступним курсом хіміопроменевої терапії — медіана виживаності становила 27 міс, а середня тривалість життя — 40,0±10,0 міс. Найнижчі показники виживаності отримано  при монолікуванні: медіана виживаності після променевої терапії становила 8,0 міс, після хіміотерапії — 7,0 міс. Закономірно, що середня тривалість життя у хворих, які відмовилися від лікування, становила лише 4,33±0,9 міс, а медіана — лише 3,0 міс. Методом Пірсона отримано статистично достовірну різницю між групами, р=0,0003. Також низькі показники виживаності констатовано у пацієнтів з метастазами меланоми, де середня тривалість життя становила лише 3,3±0,7 міс. Якщо після проведення базових діагностичних обстежень первинне вогнище не верифіковано, недоцільно витрачати час на його пошуки. Згідно з отриманими даними, загальна виживаність мало залежить від ідентифікації  джерела метастазування, тому слід розпочинати лікування, схеми та методи якого вже давно визначені. Само собою, це не означає відмови від детального контролю стану хворих з метою виявлення первинного вогнища в динаміці.

УДК: 616.313.1-06:616.982.15]-07

Мета дослідження. Обговорення можливостей діагностики актиномікозу ротової порожнини.

Матеріали та методи. Після клінічного огляду було проведено лабораторні дослідження, що включали патогістологічні і мікробіологічні дослідження, які полягали у мікроскопічному дослідженні матеріалу, забраного з виразки, і посіву на кров’яний агар та стандартне мінеральне середовище для актиноміцетів.

Висновки. Після виключення онкологічного процесу за результатами гістологічного дослідження актиномікоз також не було підтверджено. Проте результати мікробіологічних досліджень були позитивними, і відповідна антимікробна терапія та хірургічне лікування були ефективними.

Лікування хворих на гінекологічний рак - серйозний виклик та важка травма для пацієнток, особливо, якщо воно пов'язане з хірургічним втручанням.

Метою дослідження було оцінити інформативність використання NCCN дистрестермометра для скринінгу з метою виявлення психоемоційних розладів у хворих із злоякісними пухлинами жіночої репродуктивної системи після успішного завершення протипухлинного лікування.

Матеріал і методи. В дослідження було включено 47 онкогінекологічних пацієнток після завершення хірургічного або комбінованого (хірургія + хіміотерапія) лікування. Серед них було 17 хворих з раком шийки матки, 18 - з раком ендометрію, 12 з раком яєчника. В усіх хворих компонентом хірургічного лікування була пангістеректомія. У 11-и пацієнтів обстеження проведено невдовзі після завершення оперативного лікування (через 12-14 днів), опитування решти 36 пацієнтів виконано підчас контрольного візиту спостереження через

6-12 місяців після завершення лікування. На момент візиту методами променевої візуалізації (КТ, МРТ) та клінічно підтверджено відсутність ознак прогресування раку.

Всім пацієнткам було запропоновано оцінити рівень дистресу за останній тиждень за допомогою опитувальника – NCCN дистрес термометра Версія 2.2022.

Результати. Виявилося, що в 25 хворих (62%) рівень дистресу був вище граничного ≥ 4. А 9 хворих визначили свій рівень дистресу ≥ 7. Найчастішими проблемами, що зумовлювали дистрес, виявилися хвилювання та тривога (80%), втомлюваність (81,3%), порушення сну (58%), засмученість/депресія (36%), страх (33%). Майже третина (27%) пацієнток визнавали стосункові проблеми з партнером та наявність сексуальних

проблем (22%). Біля 20% констатували проблеми в усвідомленні сенсу життя. Виявлені психоемоційні розлади не залежали від локалізації пухлини.

Висновки.Більше ніж у половини онкогінекологічних хворих виявлено психоемоційні розлади та рівень дистресу вище граничного після успішного завершення лікування раку; NCCN ДТ є ефективним засобом скринінгу для активного виявлення психоемоційних розладів у пацієнтів, які успішно пройшли лікування з приводу гінекологічного раку; Тестування слід проводити не тільки безпосередньо після завершення лікування, але й у віддалений період часу ( через 6-12 місяців), оскільки психоемоційні прояви дистресу ( кризи ідентичності) з часом можуть наростати

Мета. Розглянути причини недостатньої ефективності лікування хворих на рак язика Т1-2N0M0. Обʼ’єкт і методи. Проведено ретроспективний аналіз даних про 97 пацієнтів, що знаходилися на лікуванні у відділенні пухлин голови та шиї Львівського онкоцентру з причини плоскоклітинного раку язика Т1-2N0M0. Виділено 6 груп у залежності від методу лікування. У 29 (29,9%) хворих проведено лише хірургічне лікування, у 41 (42,3%) випадку — операцію + променеву терапію, у 7 (7,2%) — хіміопроменеве лікування після операції. У 8 (8,2%) хворих проведено лише курс променевої терапії, у 4 (4,1%) випадках — лише хіміопроменеву терапію, а 8 (8,2%) пацієнтів відмовилися від лікування. У 77 пацієнтів проведено хірургічне втручання, з них у 29 (37,7%), окрім видалення первинної пухлини, зроблено селективну лімфаденектомію І–ІІІ рівнів.

Результати. Медіана виживаності хворих, які отримали лікування, становила 87 міс, а у пацієнтів, що відмовилися від нього, сягала лише 5 міс (95% довірчий інтервал (ДІ) 4,2–5,7). П’ятирічна виживаність у хворих з категорією Т1становила 71,4%, та була достовірно кращою, ніж у пацієнтів з раком язика Т2, за якої вона становила 48,8% (χ2=30,1; p=0,00042). П’ятирічна виживаність у підгрупі без лімфаденектомії була нижчою і становила 54,5% (95% ДІ 47,3–61,7), а у разіїї виконання — 62,6%  (95% ДІ 53,1–72,1). Якщо променева терапія застосовувалася перед операцією (n=13), загальний рівень виживаності становив 20,2±4,9 міс, водночас при проведенні опромінення в ад’ювантному режимі (n=28) цей показник досягав 49,2±7,0 міс.

Висновки. При ранньому раку язика І–ІІ стадії перевагу має первинне хірургічне лікування, що покращує показники загальної 5-річної виживаності. Навіть за відсутності ураження регіонарних лімфатичних вузлів (N0) доцільно проведення курсу ад’ювантної променевої терапії.

УДК 614.274:338.2:35

З’ясовано, що трактування національної безпеки ґрунтується на двох концептуальних підходах людиноцентричному та ціннісно-орієнтованому. Визначено 20 складників національної безпеки, серед яких фармацевтична безпека. З’ясовано, що окремі науковці вважають фармацевтичну безпеку складником економічної безпеки та вітальної (медичної) безпеки. Обґрунтовано, що під фармацевтичною безпекою слід розуміти невіддільну частину національної безпеки, що характеризується таким станом розвитку фармації, у разі якого забезпечується задоволення потреб населення у рівному його доступі до якісної фармацевтичної допомоги. Визначено основні елементи фармацевтичної безпеки. Здійснено моделювання зв’язків фармацевтичної безпеки з економічною безпекою, людською безпекою, медичною безпекою, соціальною безпекою, гуманітарною безпекою, громадською безпекою та порядком, екологічною безпекою, інформаційною безпекою, кібербезпекою.
Ключові слова: національна безпека, складник національної безпеки, людська безпека, фармацевтична безпека