УДК: 616.53-002.25:615.03:615.262

Мета. Вивчення питання фармацевтичної опіки пацієнтів із акне при застосуванні системних ретиноїдів.

Матеріал і методи. Використано методи: системного підходу, бібліографічний, анкетного опитування, статистичний, фармакоекономічної оцінки. Об'єкти дослідження: релевантні інформаційні потоки; чинні стандарти фармакотерапії, інструкції для медичного застосування ізотретиноїну Державного реєстру лікарських засобів України (n=4), 14-й випуск Державного формуляру лікарських засобів; анкети пацієнтів із акне, які застосовують системні ретиноїди (n=53); цінові пропозиції аптек для лікарських засобів ізотретиноїну та лабораторій для дослідження печінкових проб і визначення рівня ліпідів. Предмет дослідження: належна фармацевтична опіка пацієнтів із акне при застосуванні системних ретиноїдів.

Результати й обговорення. Результати анкетного опитування засвідчили, що, незважаючи на високу обізнаність, практика дотримання пацієнтами рекомендацій, пов'язаних із застосуванням ізотретиноїну, потребує оптимізації, зокрема шляхом фармацевтичної опіки, яку, за оцінками пацієнтів, було надано лише у 30,2% (95ДІ: 18,3-44,3%) випадків. У результаті аналізу чинних нормативно-правових документів визначено 6 основних керунків, що включають 10 ключових меседжів фармацевтичної опіки. Із огляду на вкрай низький рівень належного виконання Програми запобігання вагітності при застосуванні системних ретиноїдів (3,7%; 95ДІ: 0,1-19,0%) та серйозність наслідків нехтування рекомендаціями (тератогенна дія), фармацевтична опіка, на нашу думку, повинна включати питання ефективної контрацепції та проведення тестів на вагітність шляхом не лише інформування, а й пошуку та задіяння інших стратегій підвищення дотримання рекомендацій пацієнтками. Вважаємо, що обговорення із пацієнтом витрат на фармакотерапію системними ретиноїдами (за результатами нашого дослідження - від ₴ 17919,20 до ₴ 25307,50), окрім вартості ізотретиноїну (від ₴ 15417,20 до ₴ 21550,00), повинно включати витрати на проведення лабораторного контролю печінкових проб (від ₴ 1530,00 до ₴ 2340,00), ліпідограми (від ₴ 972,00 до ₴ 1417,50) та задоволення низки інших індивідуальних потреб пацієнта.

Висновки. Вивчення питання фармацевтичної опіки при застосуванні системних ретиноїдів дозволило визначити основні керунки (n=6) та ключові меседжі (n=10), на які можуть орієнтуватися фармацевти під час професійної комунікації з пацієнтами із акне, що дає змогу підвищити ефективність та безпечність фармакотерапії.

УДК: 615.03:615.15:615.859

Мета. Збір, аналіз та стандартизація практичних функцій клінічного фармацевта у вітчизняних та закордонних стаціонарних закладах охорони здоров'я, а також визначення бар'єрів на шляху ширшої інтеграції послуг клінічної фармації в Україні.

Матеріали і методи. Використано методи: системного підходу, бібліографічний, стандартизації, анкетного опитування, груповий метод експертних оцінок, структурно-логічний, аналітично-порівняльний, комп'ютерного опрацювання даних, моделювання. Об'єкти дослідження: протоколи анкетного опитування вітчизняних клінічних фармацевтів (n=22); закордонні стандарти професійної діяльності клінічного фармацевта (n=7); досвід впровадження послуг клінічної фармації закордоном (n=7). Предмет дослідження: функціональні обов'язки клінічного фармацевта.

Результати й обговорення. Результати анкетного опитування засвідчили, що практичні функції клінічних фармацевтів у вітчизняних стаціонарних закладах охорони здоров'я далеко не обмежуються визначеним законодавством адмініструванням антимікробних засобів, а поширюються також на практичну реалізацію 26 додаткових функцій. Розроблено авторську модель стандартизації, яка дала можливість виокремити 13 груп професійних функціональних обов'язків вітчизняних клінічних фармацевтів, у межах надання послуг клінічної фармації. Встановлено, що найпоширенішими є 2 групи функціональних обов'язків: управлінсько-стратегічні (20,2%) та пов'язані із контролем та моніторингом (15,5%). За результатами аналізу та оцінки закордонних професійних стандартів та практик, виокремлено 20 груп функціональних обов'язків, які реалізуються виконанням 160 різноманітних функцій, що забезпечують повний спектр послуг клінічної фармації в умовах стаціонару. Розширення послуг клінічної фармації в Україні наразі обмежене: відсутністю відповідних законодавчих та нормативних актів, які б сприяли наданню в повному обсязі клініко-фармацевтичної опіки хворим; наявними ресурсами; рівнем фахової підготовки фахівців; відсутністю національних чи співпраці з міжнародними фаховими асоціаціями та товариствами клінічної фармації.

Висновки. Розроблена модель стандартизації функцій клінічного фармацевта в закладі охорони здоров'я, дозволила систематизувати основні групи функціональних обов'язків, які дозволяють забезпечувати весь спектр послуг клінічної фармації в умовах стаціонару. Подальша інтеграція клінічного фармацевта у вітчизняну охорону здоров'я, як рівноправного та невід'ємного учасника мультидисциплінарної команди фахівців, можлива за умов створення відповідних законодавчих та нормативних актів і розвитку та оптимізації вітчизняної клініко-фармацевтичної освіти на всіх рівнях.

Aim. Collection, analysis, and standardization of practical functions of a clinical pharmacist in national and foreign inpatient health care facilities, as well as identification of barriers during the integration of clinical pharmacy services in Ukraine.

Materials and Methods. The applied methods include a systematic approach, bibliographic, standardization, group method of expert evaluations, structural-logical, analytical-comparative, computer data processing, and modeling. The object of research: survey protocols of national clinical pharmacists (n=22); international standards of professional activity for clinical pharmacists (n=7); experience of implementing clinical pharmacy services abroad (n=7). Research subject: functional responsibilities of clinical pharmacists.

Results and Discussion. The results of the survey revealed that the practical functions of clinical pharmacists in national healthcare facilities extend far beyond the administration of antimicrobial agents as defined by legislation. They also encompass the practical implementation of 26 additional functions. An original standardization model was developed, which enabled the identification of 13 groups of professional functional responsibilities of national clinical pharmacists within the provision of clinical pharmacy services. It was established that the most common are 2 groups of functional responsibilities: managerial/strategic (20.2%) and related to control and monitoring (15.5%). Based on the analysis and evaluation of international professional standards and practices, 20 groups of functional responsibilities were identified, which are implemented through the realization of 160 different functions, ensuring a comprehensive range of clinical pharmacy services in hospital settings. The expansion of clinical pharmacy services in Ukraine is currently limited by several factors: the absence of appropriate legislative and regulatory acts that would facilitate the provision of full clinical and pharmaceutical care to patients; available resources; the level of professional training of specialists; the absence of national association and the lack of collaboration with international professional associations or societies in clinical pharmacy.

Conclusions. The developed model for standardizing the functions of clinical pharmacists in healthcare facilities has allowed systematic categorization of the main groups of functional responsibilities, enabling the provision of a full spectrum of clinical pharmacy services in hospital settings. Further integration of the clinical pharmacist into national health care, as an equal and integral member of a multidisciplinary team of specialists, is possible under the conditions of the creation of relevant legislative\regulatory acts and the development or optimization of national clinical pharmaceutical education at all levels.

Тривалий період часу стресові та депресивні ситуації не вважались одним із головних факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Велика кількість дослідників дотримувались гіпотези, згідно з якою стресовий фактор не був незалежним фактором ризику, а лише «каталізатором» дебюту серцево-судинних захворювань та їх ускладнень, або ж відіграє другорядну роль у виникненні даних захворювань. Сьогодні стрес є відомим фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань і не виникає сумнівів щодо його ролі у виникненні даної патології. Питання поєднання серцево-судинної патології з психічними розладами та стресовим фактором, а саме їх роль у виникненні цих захворювань є дуже важливою та актуальною темою.

Мета – провести аналіз множинної регресії факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, а також ознак депресії та тривоги у хворих на ішемічну хворобу серця.

Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети було проведено дослідження серед 90 пацієнтів. Вік пацієнтів коливався від 36 до 83 років. Комплексне обстеження включало в себе збір скарг, даних анамнезу захворювання та життя, професії, дані коронароангіографії, рівень холестерину, зріст, вага, індекс маси тіла (ІМТ), куріння, рівень артеріального тиску та госпітальна шкала тривоги та депресії HADS (Hospital Anxiety and Depression Scale – HADS). Цей опитувальник містить 14 запитань, які розділені на 2 основні групи: тривога і депресія. Кожному запитанню відповідають 4 варіанти відповіді, які відображають ступінь наростання симптоматики.

Результати. У пошуках відповіді нами проведено мультифакторний аналіз 15 факторів у хворих з ішемічною хворобою серця (таблиця). Відомо, що значення та ступінь сили кожного з чинників відрізняються. Аналізуючи дані мультифакторної регресії, нами отримано сім незалежних факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань: вік більше 60 років, спадковість, гіподинамія, ІМТ (більше 35,0), стреси, депресія і тривога. При поєднанні зазначених ознак отримано результати, які є статистично достовірними (р<0,05) щодо ризику розвитку серцевосудинних захворювань, що дало можливість досягнути правильності прогнозування з чутливістю 79,7 % та специфічністю 81,2 %.

Висновки. Вивчення взаємозв’язку між соматичним та психічним здоров’ям, роль стресових розладів у виникненні захворювань приводить до застосування комплексного підходу до лікування, включаючи медикаментозну терапію, психокорекцію та психотерапію.

У статті проаналізовано дериваційний потенціал тактильних прикметників на матеріалі творів римського поета Вергілія. З’ясовано, що найчастіше в аналізованих поетичних творах зустрічаються ад’єктиви із непохідною основою. Виявлено, що відприкметникові деривати характеризуються тризонною словотвірною парадигмою із такими семантичними позиціями як: в адвербіальній – адвербіалізація ознаки; у вербальній – наділяти ознакою та набувати ознаку; в субстантивній зоні – абстрагована ознака та рідко носій ознаки; та в ад’єктивній –
вияв і заперечення ознаки. 

УДК: 616.12-008.331.1-06:[616.988:578.834]-07:616.155.32-07

Значне поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та її поліморфні клінічні прояви обумовлені системною запальною відповіддю,
яка також відіграє важливу роль у розвитку артеріальної гіпертензії. Тому тяжкість і прогноз захворювання, а також ефективність лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією на тлі COVID-19 варто оцінювати за змінами концентрації sST2, активності мієлопероксидази та індуцибельної NO-син- тази, що слугують біомаркерами запалення. Мета роботи: проаналізувати прогностичну цінність визначення sST2,
мієлопероксидази та індуцибельної NO-синтази у сироватці крові та лім- фоцитах пацієнтів з АГ та на тлі коронавірусної інфекції.
Методи. Обстежено 2 групи пацієнтів: 1 група – 36 пацієнтів з АГ, які поступали до стаціонару з гіпертонічним кризом; 2 група – 35 пацієнтів з
АГ та полісегментарною пневмонією на тлі COVID-19. Група контролю – 16 практично здорових осіб. Усім пацієнтам проводили антропометричне
обстеження, біохімічний аналіз крові, ехокардіографію, визначення рівнів sST2, мієлопероксидази та iNO-синтази у сироватці крові та в лімфоцитах.
Забір венозної крові проводили на 5 день після госпіталізації до стаціонару на тлі проведеного лікування згідно з чинними протоколами.
Результати. Виявлено зростання у сироватці крові вмісту sST2 у 2,4 раза при АГ та на тлі COVID-19 у 2,9 раза. Рівень мієлопероксидази зро- став у сироватці крові в 2,5 раза при АГ та в 3,4 раза при коронавірусній хворобі. Активність індуцибельної NO-синтази в лімфоцитах зросла у 3,25
раза при АГ та в 4,3 раза при COVID-19. Встановлена позитивна кореляція між рівнем sST2 і розмірами лівого передсердя, лівого шлуночка та фрак- цією викиду в пацієнтів з АГ, у пацієнтів з АГ та COVID-19 – позитивна кореляція з віком. Висновки. Рівні sST2, мієлопероксидази та iNOS є важливими марке- рами важкості ураження серцево-судинної системи, а також при COVID-19.  У пацієнтів з АГ та COVID-19 спостерігали достовірне підвищення рівнів
sST2, мієлопероксидази і iNOS порівняно з практично здоровими особами.
Зазначено достовірне підвищення рівнів мієлопероксидази у пацієнтів з АГ
без коронавірусної хвороби, що свідчить про доцільність використання її
як високочутливого маркера системного запалення низької інтенсивності,
зокрема при артеріальній гіпертензії, тому цей показник є перспективнішим у використанні, ніж С-реактивний протеїн.
Ключові слова: COVID-19, артеріальна гіпертензія, sST2, мієлоперокси-даза, iNO-синтаза