Echinococcosis is an interdisciplinary medical and veterinary problem, highlighting the interconnected nature of human and animal health, particularly in the context of zoonotic disease transmission and control, currently considered within the framework of the “One Health” approach. Among the nine species of helminths belonging to the genus Echinococcus, two are most relevant for Ukraine and Poland: Echinococcus granulosus sensu lato (s.l.) and E. multilocularis. The former causes cystic (hydatid) echinococcosis in humans, while the latter causes alveolar echinococcosis. These dangerous biohelminthoses form parasitic systems involving definitive hosts (carnivorous mammals of the order Carnivora, families Canidae and Felidae) and intermediate hosts (cattle, sheep, pigs, horses, rodents, humans, etc.).

The aim of this study was to determine the main characteristics of the development of epizootic and epidemic processes of echinococcosis at the present stage, considering the impact of the active phase of the Russo-Ukrainian war on the dynamics of the spread of this biohelminthosis. Descriptive techniques of the comprehensive epidemiological method were used to achieve the goal.

Alveolar and cystic echinococcosis are defined as endemic hazardous parasitic diseases under epizootic and epidemiological surveillance in Ukraine. Cystic echinococcosis is widespread nationwide, while alveolar echinococcosis has a more pronounced zonal distribution. Cases of echinococcosis in humans and animals are recorded annually in Ukraine. The epizootic situation has worsened due to the inability to implement anti-epizootic measures for dogs and livestock in active combat zones and frontline areas. In humans, the chronic parasitic disease manifests with multi-organ damage, most commonly affecting the liver and lungs, though other organs such as the spleen, kidneys, and brain may be involved, too. After a long incubation period, it is usually detected in advanced stages through instrumental diagnostic methods. Surgical removal of larvocysts is performed using the PAIR technique (Puncture-Aspiration-Instillation-Reaspiration). In cases of multiple organ involvement, the prognosis may be unfavorable.

The lack of effective preventive measures and the limited efficacy of anthelmintic treatments complicates efforts to combat human echinococcosis. The optimal approach involves adherence to core strategies of the “One Health” program: deworming dogs as definitive hosts of Echinococcus granulosus s.l., improving environmental health, and raising public awareness.

Міграція населення є складним суспільним процесом, що впливає на соціально-економічні, демографічні та епідеміологічні аспекти життя. За даними ООН, на початку XXI століття кількість мігрантів у світі сягнула 175 мільйонів осіб, і ця цифра продовжує зростати 51. В Україні міграційні процеси набули особливого значення через війну, яка розпочалася у 2014 році та посилилася повномасштабним вторгненням росії у 2022 році. Станом на 2023 рік, за даними Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (UNHCR), близько 6,9 мільйонів українців стали біженцями за кордоном, а 3,7 мільйонів є внутрішньо переміщеними особами (ВПО). У 2025 році, за оновленими оцінками Центру економічної
стратегії, кількість біженців станом на листопад 2024 року становила 5,2 мільйона, але з урахуванням триваючого відтоку і часткового повернення та тих, хто виїхав через війну, загальна кількість може сягати 6,8 мільйона 52 . За 2023-2024 роки найбільше українців прийняли у Німеччині (1,17 млн), Польщі (960 тис.) та Чехії (381 тис.). Інші держави прихистили також велику кількість наших громадян: Словаччина (115,9 тис.), Англія (253 тис.), Іспанія та Італія (до 200 тис.), Нідерланди (150 тис.), Австрія (85 тис.), Бельгія (75 тис.), Норвегія, Франція, Швейцарія понад 60 тис. кожна 53 . Динаміка 2024 року показує чистий відтік близько
0,5 млн осіб, і прогнозується додатковий відтік 0,2 млн у 2025 році. Переміщення населення створюють умови для поширення інфекційних хвороб, таких як ротаноровірусна інфекції, туберкульоз і гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), через перенаселеність, обмежений доступ до медичних послуг і погіршення санітарних умов 54, 55, 56 . Нашою метою було здійснення аналізу впливу міграційних процесів на формування епідемічних ускладнень в Україні та оптимізація рекомендації щодо запровадження
протиепідемічного забезпечення населення і території в залежності від інтенсивності, обсягів і
направленості переміщення населення в часі війни.

Ресинхронізаційна терапія – сучасний метод лікування пацієнтів із серцевою недостатністю та систолічною дисфункцією лівого шлуночка в поєднанні з порушеннями внутрішньошлуночкової провідності. Суть ресинхронізаційної терапії полягає у відновленні передсердно шлуночкової, внутрішньошлуночкової та міжшлуночкової синхронії, що дає змогу забезпечити координацію роботи шлуночків та покращити їх систолічну функцію. Існує два основних методи ресинхронізаційної терапії – бівентрикулярна кардіостимуляція та стимуляція провідної системи серця. «Класичним» методом ресинхронізаційної терапії з найбільшою доказовою базою є бівентрикулярна кардіостимуляція. Проте останнім часом велика увага приділяється стимуляції провідної системи, що є відносно новим методом ресинхронізації. За багатьма критеріями стимуляція провідної системи, а особливо зони лівої ніжки пучка Гіса, не лише зіставна з бівентрикулярною кардіостимуляцією, а навіть має переваги порівняно з нею. У деяких випадках для
досягнення кращого ресинхронізаційного ефекту застосовують методи оптимізації ресинхронізаційної терапії, які полягають в одночасній стимуляції більшої кількості локусів, а також у поєднанні бівентрикулярної кардіостимуляції та стимуляції провідної системи (LOT CRT, HOT CRT). У цьому огляді проаналізовано клінічні аспекти та особливості застосування різних методик ресинхронізації, їх переваги і недоліки.

УДК: 615.014.2:615.454.16:615.32:615.32:615.33

 Пошук альтернативних засобів з антимікробною активністю залишається актуальною проблемою, особливо з огляду на зростання антибіотикорезистентності мікроорганізмів. Потенціал інтродукованих рослин для одержання корисних субстанцій використовується лише частково, зокрема видів роду Hemerocallis. Метою роботи було визначення антимікробної активності водних і водно-етанольних екстра-ктів листків і квіток Hemerocallis citrina Baroni та вмісту в них біологічно активних сполук.Матеріали та методи. Вміст фенольних сполук, флавоноїдів і гідроксикоричних кислот в екс-трактах листків і квіток Hemerocallis citrina Baroni визначали спектрофотометричними метода-ми. Антибактерійну й антифунгальну активність екстрактів визначали методом дифузії в агар.Результати дослідження. В екстракті листків, виготовленому із 60% водним-етанолом (ВЕ), вміст фенольних сполук і флавоноїдів був найвищим і становив 11,076 ± 0,093 мг·г-1 сухої маси в перерахунку на галову кислоту й 1,458 ± 0,08 мкг·г-1 сухої маси в перерахунку на кверцетин. Встановлено, що водні та водно-етанольні екстракти листків та квіток H. citrina спричиняли інгібування досліджуваних культур мікроорганізмів (бактерій Bacillus subtilis, B. brevis, B. cereus і дріжджів Candida pseudotropicalis і C. parapsilosis). Екстракти листків H. citrina, виготовле-ні з водним-етанолом, спричиняли менші зони інгібування (ЗІ) більшості тест-культур бактерій, ніж готові лікарські препарати – настоянка шавлії та хлорофіліпт. Екстракти квіток H. citrina мали виражену інгібувальну дію, спричиняли більші (до 2,4 раза) зони інгібування, ніж ротокан. Екстракт квіток H. citrina із 20% водним-етанолом спричиняв зони інгібування C. pseudotropicalis, які були в 1,9 раза більші, ніж від флюконазолу. За результатами кореляційного аналізу виявлено статистично достовірні зв’язки (р < 0,01) між зонами інгібування C. parapsilosis і вмістом фла-воноїдів екстрактів листків H. citrina із 60% водним-етанолом, а також між зонами інгібування C. pseudotropicalis і вмістом гідроксикоричних кислот екстракту листків H. citrina із 20% водним-етанолом. Висновки. Екстракти листків і квіток Hemerocallis citrina Baroni багаті на біологічно активні речовини, які впливають на мікроорганізми, тому дослідження вмісту біологічно активних речо-вин і їхніх біоцидних властивостей залишається перспективним, особливо з урахуванням пошуку їх використання як продуктів функціонального харчування.Ключові слова: Hemerocallis citrina Baroni, водно-етанольні екстракти листків та квіток, антимікробна дія



УДК: 615.322:(582.949.2+582.711)].014.24:576.852.29 

Дедалі частіше до різноманітних захворювань призводять умовно-патогенні гриби Candida parapsilosis. Вони можуть бути коменсалами, але, маючи унікальні властивості інвазивності, вірулентності та стійкості до протигрибкових препаратів (це характерно загалом для грибів з цього роду), у новонароджених і людей з ослабленим імунітетом або у тих, хто використовує катетери, ці гриби стають руйнаторами тканин організму. Вони здатні утворювати міцні біоплівки на катетерах та інших медичних імплантованих пристроях, загрожуючи життю пацієнтів, які зазнали інвазивних медичних втручань. В епоху поширення антибіотикорезистентності актуальним є пошук допоміжних і альтернативних засобів задля уникнення дисемінації або лікування хвороби після виявлення збудника. Такими можуть бути речовини рослинного походження, зокрема, маловивчені, з точки зору антигрибкових властивостей, а саме з чистецю болотяного (Stachys palustris) та пухироплідника калинолистого (Physocarpus opulifolius). Встановлено, що водно-етанольні екстракти з цих рослин мають потен-
ційні антикандидозні властивості щодо Candida parapsilosis, які визначено методами дифузії в агар та додавання в середовище. Водно-етанольні (ВЕ) екстракти з цих рослин пригнічували ріст C. parapsilosis більше, ніж водні. Діаметри зон затримки росту (ДЗЗР) більше 13 мм спричиняли екстракти зі Stachys palustris, виготовлені з використанням 70 % і 95 % ВЕ, і екстракти з Physocarpus opulifolius, виготовлені з використанням 60 % і 95 % ВЕ, однак їхній вплив був удвічі меншим, порівняно з флюконазолом, і трохи більшим, порівняно з настойками шавлії та евкаліпту. Найсуттєвіше впливав екстракт зі Stachys palustris, виготовлений з використанням 95 % ВЕ, спричиняючи ДЗЗР до 20 мм. Екстракт зі S. palustris, виготовлений з використанням 95 % ВЕ, пригнічує ріст досліджуваної культури за вмісту в середовищі у співвідношеннях 1:2, 1:4 і 1:6, а зі Physocarpus opulifolius – 1:2 та 1:4. Швидкий мікропланшетний метод визначення впливу рослинних екстрактів на мікроорганізми з резазурином може бути використаний тільки після додаткового підтвердження, оскільки самі екстракти здатні
відновлювати індикатор.
Ключові слова: Candida parapsilosis, екстракти Stachys palustris і Physocarpus opulifolius, антикандидозний вплив, методи визначення дії екстрактів.


Яворська Г. В., Воробець Н. М., Мороз О. М. Вплив екстрактів з Physocarpusopulifolius (L.) Maxim. і Stachyspalustris L. на Candidaparapsilosis. Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2024; 92: 99-110. Visnyk of the Lviv University. Series Biology. 2024. Issue 92. P. 99-110. HTTPS://DOI.ORG/10.30970/VLUBS.2024.92.08