УДК : 347.121:616-008.9:342.7

Досліджено актуальні проблеми правового регулювання діяльності біобанків в Україні в контексті захисту генетичної інформації та прав донорів біологічного матеріалу. Проаналізовано сучасний стан українського законодавства у сфері біобанкінгу та його відповідність європейським стандартам. Визначено основні прогалини в правовому регулюванні та запропоновано шляхи їх усунення. Обґрунтовано необхідність прийняття спеціального закону про іобанки в Україні.

Стаття присвячена системному дослідженню сучасного стану правового регулювання реклами медичних послуг в Україні з урахуванням та на матеріалах національного законодавства, актуальної практики Суду Європейського Союзу та специфічних особливостей адміністративної відповідальності за порушення законодавства у цій безумовно важливій соціальній сфері. Актуальність дослідження посилюється в умовах цифровізації, коли традиційні механізми контролю стають недостатньо ефективними, а рекламодавці знаходять нові канали комунікації зі споживачами через соціальні мережі, месенджери та інші цифрові платформи. Це, зі свого боку, зумовлює нові запити до регулювання, оскільки сучасні форми реклами медичних послуг часто балансують на межі законодавчо визначених обмежень. У роботі проведено детальний аналіз нормотворчої діяльності українських органів влади та виявлено ключові проблемні аспекти нормативно-правового регулювання, зокрема критичне розширення законодавчого визначення реклами та включення до нього абстрактного поняття «ідея», що створює значну правову невизначеність щодо кваліфікації інформаційних та освітніх матеріалів, які поширюються медичними закладами та фахівцями охорони здоров’я. Дослідження встановлює деякі істотні суперечності між підходами українських регуляторних органів та міжнародними стандартами, сформованими в багаторічній практиці Суду ЄС (Суду Справедливості), щодо досягнення оптимального балансу між забезпеченням свободи комерційного висловлювання медичних установ та ефективним захистом публічного інтересу в сфері охорони здоров’я населення. Особливу увагу приділено виявленню системних недоліків наявних контрольних механізмів за дотриманням законодавства про рекламу в медичній сфері, особливо в швидко розвинутому цифровому просторі та соціальних мережах, де традиційні методи нагляду виявляються недостатньо ефективними. На основі проведеного аналізу запропоновано деякі напрями вдосконалення правового регулювання з урахуванням прогресивних європейських стандартів, охоплюючи необхідність чіткого розмежування понять «реклама» та «медична інформація», гармонізацію положень різноманітних законодавчих актів та розробку сучасних цифрових інструментів моніторингу відповідності.

УДК 347.1

Досліджено порядок транскордонної передачі даних. Проведено аналіз правового регулювання транскордонної передачі даних. Визначено ключові проблеми у цій сфері, зокрема вказано на відсутність належного контролю з боку держави щодо нагляду за дотриманням законодавства у сфері транскордонної передачі даних. Проаналізовано Конвенцію Ради Європи «Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних» від 28 січня 1981 р. № 108 як перший міжнародний юридично зобов’язальний документ, який стосується виключно питань захисту персональних даних, у якій викладено ключові принципи
обробки персональних даних, права особи у зв’язку з обробкою її персональних даних, базові норми щодо транскордонної передачі даних. Наголошено на важливості міжнародно-правових зобов’язань України, які випливають з Угоди про асоціацію та набуття статусу кандидата на членство в ЄС, що вкотре актуалізувало
питання необхідності оновлення та впровадження у національне законодавство новітніх стандартів ЄС у сфері захисту персональних даних.

УДК : 342.731:347.121.1:2-67

В європейській правовій традиції сформувався принцип, за яким світська держава не лише не перешкоджає, а й сприяє здійсненню релігійних потреб людей у лікарнях та інших публічних установах. Парламентська Асамблея Ради Європи в резолюції 2249 “Надання паліативної допомоги в Європі” від 23 листопада 2018 р. підтвердила, що духовна підтримка є компонентом права людини на охорону здоров’я в контексті допомоги невиліковно хворим.
Метою статті є теоретико-правова характеристика особливого об’єкта прав людини – духовної опіки крізь призму європейських правових традицій та в умовах впровадження інституту капеланства в галузі охорони здоров’я в Україні.
Обґрунтовано, що духовна опіка є об’єктом обох конституційних прав – на свободу світогляду і віросповідання та на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Визначено, що в царині охорони здоров’я духовна опіка є складовою медичної допомоги і відповідно об’єктом права на медичну допомогу. Зазначено, що двоїста природа духовної опіки виявляється саме при реалізації права людини на свободу світогляду і віросповідання в сфері охорони здоров’я.
Проаналізовано законодавче забезпечення в досліджуваному сегменті та нормопроєкті новели, зокрема Положення про капеланську діяльність у сфері охорони здоров’я, та викристалізовано нормативні недоліки та колізії.
Висвітлено особливості національного регламенту провадження професійної діяльності капеланом у охороні здоров’я. Досліджено європейський досвід функціонування інституту капеланства, зокрема розглянуто моделі в Італії, Франції, Німеччині, Іспанії, Португалії та Польщі. Доведено, що впровадження інституту капеланства в галузі охорони здоров’я в Україні є послідовним національним кроком при євроінтеграції та виявом імплементації кращих європейських праволюдинних традицій , а діяльність капелана в охороні здоров’я
покликана слугувати ефективізації здійснення прав пацієнта при стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров’я, а також відкриває нові законодавчі можливості до розширення каталогу прав людини в царині охорони здоров’я.