The presented article shows the importance of using such additional clinical markers of the development of pathological and critical conditions as non-specific adaptive reactions, which are integral indicators of the imbalance of all homeostatic systems of the body. The purpose of the study was to establish the types of non-specific adaptive reactions, to take into account changes in the ratio of cellular parameters of peripheral blood, and to use them to improve the effectiveness of diagnosis and treatment of ST-elevation myocardial infarction (STEMI). The results of examinations in three research groups (79 patients) were analyzed: Group I - 28 patients with STEMI and normal body weight, Group II - 24 patients with STEMI and excess body weight, and Group III - 27 patients with STEMI and obesity of the I-III degrees. The diagnosis (acute coronary syndrome) of ACS was made based on a complex clinical, laboratory and instrumental examination. Blood was taken for the study when patients were admitted to the department. The total number of leukocytes and the leukocyte blood formula were determined by standardized methods; the type of non-specific adaptation reaction - according to the method of L.H. Harkavi; the ratio of the absolute content of neutrophils to the absolute content of lymphocytes (neutrophil to lymphocyte ratio, NLR), and the ratio of the absolute content of neutrophils to the absolute content of platelets (neutrophil to platelet ratio, NPR) was determined. The course of ACS occurs against the background of several non-specific adaptation reactions, where the stress reaction was dominant (42.8% - group I, 50% - group II, and 51.9% - group III), indicating the disease's severity. The highest level of NLR (p<0.05) was found in group III, relative to the NLR indicator in group I and group II, and the highest level of NPR was found in group III precisely in case of a stress reaction, which indicates an unfavourable prognosis for patients of this group. Determining the type of nonspecific adaptation reaction can serve as an additional indicator of the severity of the patient and allows us to assess the effectiveness of therapy in patients with STEMI. The indicators of NLR and NPR were useful and powerful indicators of adverse consequences during the hospitalization of patients with ACS. The type of adaptive response and the indicators of NLR and NPR are determined based on clinical blood analysis indicators, and they are economical biomarkers for predicting the severity of inflammation.

Мета дослідження — вивчити показники якості життя пацієнтів із гострим інфарктом міокарда (ГІМ) за наявності надмірної маси тіла (НМТ) та ожиріння із використанням міжнародного опитувальника EuroQol-5D-5L для оцінки якості життя. Матеріал і методи. Обстежено 158 пацієнтів із ГІМ з елевацією сегмента ST (ГІМелST) віком від 32 до 86 років. Усі пацієнти були розподілені на 3 групи: першу групу становили 52 особи з ІМ із нормальною масою тіла (індекс маси тіла (ІМТ) — 18,5-24,9 кг/м2), другу групу — 51 пацієнт з ІМ та НМТ (ІМТ — 25,0-29,9 кг/м2), третю групу — 55 осіб з ІМ та ожирінням І-ІІІ ступенів (ІМТ≥30,0 кг/м2). Результати. Порівняння результатів окремих показників опитувальника показало, що при госпіталізації суб’єктивні показники усіх компонентів опитувальника були достовірно гіршими в пацієнтів ІІ і ІІІ груп порівняно з особами І групи (p<0,05). Виявлено, що через 10 днів після початку лікування суб’єктивні показники догляду за собою не відрізнялися (р>0,05) між групами. Рухливість, звичайна повсякденна діяльність, біль/дискомфорт та тривога/депресія достовірно більше турбували пацієнтів ІІІ групи, порівняно з хворими І групи (р1-3<0,05), достовірної різниці між цими показниками при порівнянні осіб ІІ і ІІІ груп не виявлено (р2-3>0,05). При госпіталізації достовірно більше пацієнтів групи ІІ (з НМТ) та ІІІ (з ожирінням) відмічали наявність помірної тривоги або депресії порівняно з особами групи І (з нормальною масою тіла) (р1-2<0,01, р1-3<0,01). На 10-й день спостереження достовірно більше пацієнтів із нормальною масою тіла (78,85% — група І) відзначили, що не відчувають тривоги або депресії порівняно з особами з НМТ (50,93% — група ІІ) та ожирінням (46,94% — група ІІІ) (р1-2<0,01, р1-3<0,01). Висновки. Ожиріння і надмірна маса тіла є важливими чинниками погіршення якості життя при гострому інфаркті міокарда з елевацією сегмента ST навіть після ефективно проведеної реперфузійної терапії. Перебіг інфаркту міокарда за наявності надмірної маси тіла та ожиріння супроводжується більш вираженими проявами тривоги/депресії, тому, імовірно, слід використовувати методи психокорекції з метою підвищення ефективності лікування й покращення якості життя таких пацієнтів.

The aim of the study was to examine the quality of life in patients with AMI in the presence of overweight and obesity using the international questionnaire EuroQol-5D-5L to assess quality of life. Material and methods. 158 patients with ST-elevation myocardial infarction (STEMI) age from 32 to 86 years were examined. All patients were divided into 3 groups: first group consisted of 52 people with normal body weight (body mass index (BMI) — 18.5-24.9 kg/m2), second group — 51 people with overweight (BMI 25.0-29.9 kg/m2), third group — 55 people with obesity of I-III stages (BMI≥30.0 kg/m2). Results. Comparison of the questionnaire individual indicators results showed that when hospitalized the patients of the groups II and III presented significantly worse subjective indicators results in all components of the questionnaire than the patients of the group I (p<0.05). It was found that 10 days after the start of the treatment, subjective indicators of self-care did not differ (p>0.05) between the groups. Mobility, normal daily activities, pain/discomfort and anxiety/depression were probably more disturbing for patients of the group III than for patients of group I (p1-3<0.05), no significant difference between these indicators was found when comparing persons of the groups II and III p2-3>0.05). At hospitalization, significantly more patients of the group II (overwight) and III (obesity) noted the presence of moderate anxiety or depression compared with persons of the group I (normal body weight) (p1-2<0.01, p1-3<0.01 ). On the 10th day of the follow-up, significantly more patients with normal body weight (78.85% — group I) reported that they did not experience anxiety or depression compared to persons with overwight (50.93% — group II) and obesity (46.94% — group III) (p1-2<0.01, p1-3<0.01). Conclusions. Obesity and overweight are important factors in the deterioration of quality of life in acute myocardial infarction with ST-segment elevation, even after effective reperfusion therapy. The course of acute myocardial infarction in the presence of overweight and obesity is accompanied by a more severe depression, so it is likely to use psychocorrection methods to improve the effectiveness of treatment and improve a quality of life of such patients.

Інфекції, пов’язані з наданням медичної допомоги (ІПНМД): цей термін зараз включає в себе розвиток інфекційних процесів у різних системах органів пацієнтів і у шпиталях різної спеціалізації. Вважається, що ІПНМД — це інфекції, які вперше виникають через 48 годин чи пізніше після госпіталізації або ж через 30 днів після отримання медичної опіки. Мета дослідження: ретроспективний аналіз захворюваності серед дітей в Україні на ІПНМД протягом 2009–2021 рр.

Матеріали та методи. Статистичний аналіз поширеності зареєстрованих випадків ІПНМД в Україні у 2009–2021 рр. за даними ЦГЗ МОЗ України. 
Результати. У середньому щороку в Україні реєстрували 966 ± 489 випадків ІПНМД серед дітей різного віку.
За віковим розподілом серед пацієнтів дитячої категорії з ІПНМД в середньому щороку на новонароджених дітей до 1 місяця життя припадало 65,8 %, від 1 місяця до 1 року — 5,9 %, від 1 до 17 років — 28,3 %. За нозологічною структурою ІПНМД у дітей превалювали інфекції окремих станів, що виникають в перинатальному періоді. У середньому відсоток таких хвороб за 2010–2021 рр. становив 49,5 ± 7,5 % (серед дітей 0–17 років) та 13,8 % від загальної кількості випадків ІПНМД в Україні. Висновки. Останніми роками в Україні спостерігався недооблік випадків ІПНМД як серед дорослих пацієнтів, так і серед дітей. Показники, надані установами окремих регіонів (Одеська та Київська області), дають змогу з певною мірою вірогідності отримати уявлення про структуру захворюваності на ІПНМД в цілому у країні. За віковою структурою ІПНМД у дітей (0–17 років) за 2009–2021 рр. становили 22,06 % від загальної кількості ІПНМД. Найбільшу кількість випадків за вказаний період зафіксовано серед новонароджених дітей, що становить 65,8 % від усіх дітей з ІПНМД. Тож основні зусилля повинні бути спрямовані на зниження рівня ІПНМД серед малюків.

Мета роботи – з’ясувати діагностичну цінність показників NT-proBNP (N-кінцевий фрагмент попередника мозкового натрійуретичного пептиду) та ST2 (стимулювальний фактор росту, що експресується геном 2) і визначити їх прогностичне значення щодо виникнення серцево-судинних ускладнень (ССУ) у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) з елевацією сегмента ST за наявності ожиріння. Матеріали і методи. Усі пацієнти були розподілені на три групи залежно від маси тіла: І групу становили 52 пацієнти з нормальною масою тіла (середній вік (60,83±11,94) року); ІІ групу – 51 пацієнт з надлишковою масою тіла (середній вік (62,04±8,55) року); ІІІ групу – 55 пацієнтів з ожирінням І–ІІІ ступеня (середній вік (60,96±11,31) року). Для детальнішого дослідження було відібрано 60 пацієнтів, у яких додатково визначали концентрацію NT-proBNP та ST2 у сироватці крові імуноферментним методом за допомогою тест-систем виробництва Biomedica і Presage ST2 assay при госпіталізації і на 10-ту добу захворювання. Результати та обговорення. Залежно від перебігу захворювання впродовж стаціонарного лікування вибірку із загальної групи ретельно обстежених пацієнтів (n=60) було розподілено на дві групи: А (n=22) – особи, в яких перебіг захворювання ускладнився появою серцево-судинних подій, Б (n=38) – пацієнти, у яких ГІМ був без ускладнень. При госпіталізації середні показники NT-proBNP були незначно вищими в пацієнтів із ССУ (група А) (612,8 [489,5; 860,4] пг/мл) порівняно з пацієнтами без ССУ (група Б) (598,6 [326,6; 913,1] пг/мл, р>0,05). При повторному визначенні біомаркера NT-proBNP в обох групах пацієнтів спостерігали суттєве його зниження (р<0,01) незалежно від перебігу ГІМ: на 44,52 % – у групі А та 68,24 % – у групі Б. Однак рівні NT-proBNP у пацієнтів групи А на 10-ту добу спостереження статистично значуще переважали відповідні показники осіб групи Б (р<0,05). При госпіталізації середні показники ST2 були статистично значуще вищими в пацієнтів із виявленими ССУ (61,1 [44,8; 133,6] нг/мл – група А) порівняно з пацієнтами без ускладнень (40,8 [33,1; 64,3] нг/мл – група Б, p<0,05). При повторному визначенні біомаркера ST2 в обох групах пацієнтів спостерігали значне (p<0,001) його зниження: відповідно до 23,7 [18,8; 28,3] нг/мл і 24 [19,7; 28,7] нг/мл, без статистично значущої різниці між групами. Висновки. Біомаркер ST2 можна розглядати як предиктор виникнення ССУ в пацієнтів із ГІМ з елевацією сегмента ST у ранній післяінфарктний період. Значення NT-proBNP у пацієнтів, в яких виникали ускладнення в ранній післяінфарктний період, залишаються на 10-ту добу спостереження статистично значуще вищими порівняно з відповідними в пацієнтів, у яких небажані події не виникали. Наявність ожиріння погіршує перебіг ГІМ з елевацією сегмента ST: у таких пацієнтів вищі значення біомаркерів ремоделювання міокарда NT-proBNP та ST2 (у дебюті захворювання) і частіше виникають ускладнення в ранній післяінфарктний період (у групі з ускладненнями ожиріння відзначали статистично значуще частіше, ніж серед осіб групи без ускладнень, р=0,02).

The aim – to find out the diagnostic value of NT-proBNP and ST2 and to determine their correlations with the development of cardiovascular (CV) complications in patients with ST-elevation myocardial infarction (STEMI) and obesity. Materials and methods. All patients were divided into 3 groups depending on body weight: group I included 52 patients with normal body weight (mean age – 60.83±11.94 years); group II – 51 patients with excess body weight (mean age – 62.04±8.55 years); group III – 55 patients with obesity I–III degree (mean age 60.96±11.31 years). 60 patients were selected in whose serum NT-proBNP and ST2 concentration were additionally determined twice, on admission and on the 10th day of treatment, using the test systems by Biomedica and Presage ST2 assay. Results and discussion. Patients were divided into 2 subgroups depending on the course of the disease: group A – 22 patients with STEMI complicated with acute HF with Killip class III–IV, acute left ventricular aneurysm, rhythm and conductivity disturbances; group B – 38 patients with STEMI without CV complications. At admission to the hospital mean levels of NT-proBNP were higher in patients with CV complications (612.8 [489.5; 860.4] pg/ml – group I) when compared to non CV complications patients (598.6 [326.6; 913.1] pg/ml – group II, p>0.05). On the 10th day of the hospitalization serum levels of NT-proBNP decreased in both groups of patients (p<0.01), regardless of the course of acute myocardial infarction: on 44.52 % – in group A and 68.24 % – in group B. However, it should be noted that the values of NT-proBNP in group A on the 10th day of observation significantly exceeded the corresponding indicators in group B (p<0,05). At admission to the hospital mean ST2 values were significantly higher in patients with diagnosed CV complications (61.1 [44.8; 133.6] ng/ml – A) compared with patients without complications (40.8 [33.1; 64.3] ng/ml – B, p<0.05). When re-determining the ST2 biomarker in both groups of patients there was a significant (p<0.001) decrease: to 23.7 [18.8; 28.3] ng/ml (A) and 24 [19.7; 28.7] ng/ml (B), respectively, without a significant difference between the groups. Conclusions. The biomarker ST2 can be considered as a predictor of cardiovascular complications in patients with STЕMI in the early postinfarction period. NT-proBNP values in patients with complications in the early postinfarction period remain significantly higher on the 10th day of observation compared with those in patients without complications. The presence of obesity worsens the course of STЕMI: in such patients the values of biomarkers NT-proBNP and ST2 are higher and complications are significantly more common in the early post-infarction period.

Анотація

Мeта статті — ознайомити кардіологів та лікарів сімейної медицини із сучасними лікувальними підходами, що враховують психологічні особливості пацієнтів. Професійна діяльність лікарів терапевтичного профілю значною мірою (порівняно з хірургічними та анестезіологічними спеціальностями) потребує розвитку комунікативних навиків, оскільки пацієнти відрізняються не лише за клінічними особливостями, а й за психологічними рисами, що виявляються під час діагностики та лікування. Представлено розбір чотирьох клінічних випадків із докладним описом соціально‑демографічних і поведінкових особливостей хворих, які звернулися до кардіолога для корекції медикаментозного лікування. Окрім аналізу скарг, анамнезу й даних лабораторних та інструментальних обстежень, описано типові проблеми спілкування зі «складними» хворими та надано практичні рекомендації. Висвітлено чотири варіанти можливої поведінки пацієнтів, що визначаються їхніми психологічними особливостями та виявляються під час спілкування із лікарями терапевтичного профілю. Як «класичні» обрано психотипи «експресивний», «директивний», «аналітичний» і «дружній». Для двох перших характерною ознакою є наявність високого рівня владності під час спілкування із співрозмовниками, а для двох останніх — низького рівня владності. «Аналітичні» та «директивні» особистості характеризуються значно вищим ступенем самоконтролю порівняно з «експресивними» та «дружніми». Переважно медичні працівники контактують із хворими, які поєднують риси двох психотипів із домінуванням одного з них. Обізнаність лікарів терапевтичного профілю з психологічними особливостями пацієнтів дасть змогу зрозуміти їхні очікування і поліпшити прихильність до фармакотерапії. 

Objective — to acquaint cardiologists and family medicine doctors with modern treatment approaches that take into account the psychological characteristics of patients. The professional activity of therapeutic doctors is to a large extent (especially in comparison with surgical and anesthesiology specialties) related to the need to develop communication skills, since patients differ not only in clinical features, but also in psychological traits that are revealed in the process of diagnosis and treatment. The authors performed the analysis of four clinical cases with a detailed description of socio-demographic and behavioral characteristics of patients who ask for a cardiologist’s consultation for the purpose of correcting drug treatment. In addition to the analysis of complaints, anamnesis and data from laboratory and instrumental examinations, typical problems of communication with «difficult» patients have been described and practical recommendations were provided. Four variants of the possible behavior of patients are presented, determined by their psychological characteristics and manifested during communication with doctors of a therapeutic profile. The following psychotypes were chosen as «classical»: «expressive», «directive», «analytical» and «friendly». For the first two, a characteristic feature is the presence of a high level of authority in the process of communicating with interlocutors, and for the last two — a low level. Also, «analytical» and «directive» personalities are marked by a significantly higher degree of self-control compared to «expressive» and «friendly». Doctors mostly come into contact with patients who combine the features of two psychotypes with the dominance of one of them.
Physicians’ understanding of the therapeutic profile of patients’ psychological characteristics will allow understanding their expectations and improving adherence to pharmacotherapy.