616. 98: 579.834. 114 : 616. 72- 002]
Хвороба Лайма - одна з найпоширеніших природньотрансмісивних інфекцій, яка характеризується переважним ураженням шкіри, серцево-судинної системи, нервової системи та опорно-рухового апарату. Лайм-артрит майже вдвічі частіше розвивається у дітей, ніж у дорослих, і є найпоширенішим проявом пізньої стадії хвороби Лайма, без попередньої появи мігруючої еритеми.
Мета. Вивчити та проаналізувати клінічні та лабораторні особливості Лайм-артриту та артритів іншої етіології.
Матеріал і методи. Під спостереженням знаходилося 16 дітей, які звернулися в КНП ЛОР "Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня" з підозрою на Лайм-артрит. Для виявлення причини суглобового синдрому використовувались IgM та імуноблот до B.burgdorferi, загальний аналіз крові, С-реактивний протеїн,
інтерлейкін-6, креатинінфосфокіназа-МВ.
Результати й обговорення. Ми сформували 2 клінічні групи: у першу увійшли пацієнти з підозрою на Лайм-артрит, другу сформували діти з підтвердженим Лайм-артритом. В групі 1 хлопчики становили 66,7%, у групі 2 - 42,9%, натомість дівчатка - 33,3% та 57,1% відповідно. СРП виявлявся у чотири рази вищим у пацієнтів групи 2, що становило 16,9 мг/л, тоді як пацієнтів групи 1 він становив 4,0 мг/л. Рівень ІЛ- 6 <1.5 пг/мл частіше (у 71,4% випадків) реєструвався у групі 2 у порівнянні із клінічною групою 1, де частка пацієнтів із такими рівнями даного показника становила 44,4%. У жодного із наших пацієнтів групи 2 та лише в 1 пацієнта групи 1 (11,1%) було виявлено рівень IgM <2 Од/мл. Достовірно (р=0,02) частіше рівні IgG >200 Од/мл виявлялись у групі 2, де частка таких пацієнтів склала 42,9%, у той час, як у групі 1 IgG не було виявлено у жодного із пацієнтів.
Висновок. Причиною Лайм-артриту у дітей є ускладнення боррелійної інфекції. Лабораторними критеріями Лайм-артриту є позитивні IgG до B.burgdorferi в імуноферментному та імуноблот-аналізах. Достовірно (р=0,02) частіше рівні IgG >200 Од/мл виявлялись у 42,9% пацієнтів з Лайм-артритом. Для виявлення причин суглобового синдрому у дітей, при відсутності даних про укус кліща та мігруючої еритеми в анамнезі, необхідний об'єктивний метод діагностики Лайм-артриту. Абревіатура: ХЛ - хвороба Лайма ЛБ - Лайм-бореліоз ЛА - Лайм-артрит МЕ - мігруюча еритема IФA - імуноферментний аналіз ВВ - Borrelia burgdorferi Ва -
Borrelia afzelii Вg - Borrelia garinii СРП - С-реактивний протеїн КФК-МВ - креатинінкіназна міокардіальна фракція ЮІА - ювенільний ідіопатичний артрит
УДК 616.315+616.317)]-007.254–036–089–053.2
Щілина губи і піднебіння залишається однією з найпоширеніших вроджених вад розвитку. Двобічна щілина вважається найскладнішою формою вади. Немає одностайної думки у виборі часу і методу оперативного лікування. Проте більшість публікацій присвячені двоетапному методу закриття дефекту і рекомендують проводити повну корекцію до 24 місяців. Цей клінічний випадок відрізняється від загальноприйнятого підходу лікування дітей з двобічними розщелинами губи та піднебіння, оскільки пацієнт звернувся по медичну допомогу в пізньому віці, зокрема в 11 років, через ряд суб’єктивних і об’єктивних причин
УДК: 616.411-089.12-053.2
На сьогодні хірургія селезінки є досить актуальною проблемою дитячої хірургії. Існують захворювання, при яких тільки спленектомія дозволяє дитині жити повноцінним життям. До таких відносять: серповидно- клітинну анемію, ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру, спадковий мікросфероцитоз (хвороба Мінковського- Шоффара), таласемію, аутоімунну гемолітичну анемію. Селезінка вражається при тупій травмі живота у дітей в 25 % – 30 % випадків. Втрата більше 45 % обʼєму циркулюючої крові призводить до нестабільного гемодинамічного стану дитини. Питання хірургічного лікування і збереження селезінки при гемоперитонеумі внаслідок її ушкодження є життєво необхідними.
Мета дослідження – проаналізувати клінічно-лабораторні особливості еритемних та безеритемних форм хвороби Лайма у дітей Львівщини.
Матеріали та методи. У роботі проведено проспективне дослідження за участю 102 дітей віком від 1 рік 4 місяці (16 місяців) до 17 років із підтвердженим діагнозом ранньої локалізованої, ранньої дисемінованої та пізньої стадій хвороби Лайма.
Результати дослідження та їх обговорення. Середнє значення віку пацієнтів складало 8 років у групі 1; 5,5 року – в групі 2 та 8 років – у групі 3.
Середні значення показників периферичної крові були у межах норми в пацієнтів усіх клінічних груп. Встановлено, що С-реактивний протеїн був найвищим у пацієнтів групи 3 і становив 5,0 мг/л. IL- 6 у групі 3 був достовірно вищим порівняно із групами 1 та 2. Серединний рівень КФК–МВ у пацієнтів групи 2 становив 28,0 Од/л і виявився достовірно вищим, аніж такий у дітей клінічних груп 1 та 3. Найвищий серединний рівень антистрептолізин О зареєстровано у пацієнтів групи 3, де цей показник становив 178 МО/мл. У чверті дітей груп 1 та 2 було виявлено рівні IgM >200 Од/мл, тоді як у групі 3 таких показників не було виявлено у жодного із пацієнтів. В усіх клінічних групах найвищими були частки виявлених IgM до p41 та OspC Ba та IgG до p41, VlsE Bb та VlsE Ba.
Висновки. У дітей з Лайм-бореліозом найчастіше діагностовано ізольовану мігруючу еритему (62,75 %). Маркери запального процесу були достовірно вищими у дітей з безеритемною формою хвороби Лайма. IgM>200 Од/мл виявляли лише у пацієнтів з еритемними формами Лайм-бореліозу. Серединні рівні IgG в осіб з безеритемними формами хвороби Лайма були у вісім разів вищими, ніж в дітей з мігруючою еритемою. IgG до VlsE Bа найчастіше виявляли в пацієнтів з безеритемними формами хвороби Лайма.