Adenocarcinoma is the most common type of bronchogenic
carcinoma in pediatric patients. It often has a poor prognosis, and stage 4 of the disease is observed in approximately 50% of the diagnosed cases.1
We present the case of a 17-year-old female patient with a complaint of unproductive cough for 4 months, which intensified during exercises and air temperature changes. Intrusive cough, increased fatigue, and appetite and weight loss were observed. Chest X-ray revealed a right-sided pleural effusion. Drainage of the right pleural cavity was performed and Mycobacterium tuberculosis (Mbt) was detected in the exudate using polymerase chain reaction (PCR).

Diseases of respiratory tract in young children are often accompanied by the development of bronchial obstruction syndrome. Recurrent episodes of bronchial obstruction are a common problem in young children with respiratory disorders in neonatal period. The aim of our work was to test secondary prophylactic measures concerning development and progression of recurrent bronchial obstructive syndrome in young children, who had suffered respiratory disorders in neonatal period. Prophylactic complex included basic therapy (inhalation of glucocorticosteroids—fluticasone propionate or budesonide), administration of immunomodulating drug Ribomunyl and conducting of prophylactic vaccination in specialized inpatient department after prior preparation whith antihistamines.

Objectives:

The feature of disease course was assessed based on the need of using drugs with symptomatic action, frequency of exacerbations, their mean duration and severity in 60 children, who had breathing disorders in neonatal period. Children were randomly divided into two groups. The study of efficacy of secondary prophylactic measures was conducted in 30 children (basic group) and in other 30 patients secondary prophylactic complex was not used (control group).

Methods:

Algorithm of secondary prophylactic complex included basic therapy involving inhalation glucocorticosteroids, administration of immunomodulatory drug Ribomunyl as recommended and conduction of planned prophylactic inoculations with the use of antihistamines.

Conclusions:

In children, who were administered secondary prophylactic complex was a positive dynamics in clinical picture and laboratory data.

Results:

Administration of secondary prophylactic complex enabled, to a certain extent, to prevent progression of bronchial obstructive syndrome and achieve a reliable increase in γ-INF, IgA, IgM, IgG levels and decrease in IL-4 (р < 0.01).

Abstract

Background: In children, facial neuropathy is the most common disease that occurs due to damage of the cranial nerves. Facial nerve palsy (FNP) in children can be congenital or acquired. Congenital FNP may occur at birth due to trauma and with certain genetic syndromes. Acquired FNP can be caused by HSV types 1,2, HHV-6, cytomegalovirus, EBV, VZV, the bacterium B. burgdorferi or can result from inflammatory diseases, trauma and tumors. Unilateral or bilateral FNP is the most common complication of Lyme disease in children. The study that was conducted by Furuta Y. et al. indicates that reactivation of VZV infection is an important cause of acute peripheral FNP in children aged 6-15 years. Case Report: We have described a rare clinical case of bilateral peripheral FNP in a 14-year-old child with a confirmed diagnosis of Lyme disease and reactivation of VZV infection. Conclusions: Prescribed therapy with doxycycline for 21 days and valaciclovir for 7 days made it possible to achieve functional recovery of nerve on both sides.

УДК 616.9-053.2-036:355(477)

Представлено клінічні випадки хвороб у дітей,переміщених із зони бойових дій, які тривалий час перебували в бомбосховищах у тісному контакті з великою кількістю людей, в тому числі хворих на різні інфекційні недуги. Діти за короткий час перенесли по декілька
інфекційних хвороб, що послабило їх імунний статус. Клінічні випадки демонструють: тяжку геморагічну форму вітряної віспи з вторинною тромбоцитопенією; мультисистемний запальний синдром, асоційований з COVID-19, із симптомокомплексом, схожим на кір; вторинний гнійний менінгоенцефаліт (E. coli), який ускладнив субдуральну гематому. Командна робота кваліфікованих фахівців різних спеціальностей дала
бажаний результат – усі діти одужали.

УДК 616. 988. 55 : 616. 31 - 008. 87 - 092. 19 ] - 08 - 053.2

Клименко, Христина Петрівна. Корекція порушень мікробіоти ротової порожнини і місцевого імунітету у дітей з інфекційним мононуклеозом спричиненим вірусом Епштейн-Барр  : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 228 / Х. П. Клименко. - Львів, 2021. - 216 с. - Бібліогр.: с. 153-207 (375 назв). 

Зростання показників захворюваності інфекційним мононуклеозом дитячого населення України, спричиненим вірусом Епштейн-Бар, упродовж останніх років в значній мірі зумовлено не лише збільшенням випадків захворювання але і кращою діагностикою цієї інфекції. Рівень контагіозності, варіабельність шляхів зараження збудником, виражена тропність вірусу до різних тканин забезпечують тривалу та безсимптомну персистенцію в організмі, яка супроводжується рекурентними випадками хвороби, a відсутність обов’язкових програм з профілактики розповсюдження, здатність Епштейн-Барр вірусу до малігнізації, хронізації процесу на тлі імуносупресії визначають подальшу доцільність дослідження даного захворювання. Основний симптомокомплекс ІМ у дітей включає тонзиліт, лімфаденопатію, ураження паренхіматозних органів, висип, тривалу гіпертермію. В літературі описують ключову роль дисбіотичних змін мікробіому слизових оболонок ротової порожнини у розвитку деструктивних процесів в мигдаликах, що сприяє росту патогенних збудників на фоні інфікування організму герпесвірусами.
Сталість складу орального мікробіому має вирішальне значення для збереження системного здоров’я та протекції розвитку хвороб за рахунок підтримки гомеостазу показників місцевого імунітету. Інфікування організму ЕБВ супроводжується імуносупресією, ослабленням бар’єрної функції слизових оболонок, що сприяє реалізації патогенного потенціалу бактеріальної мікрофлори. Метою нашої роботи було підвищити ефективність лікуванняінфекційного мононуклеозу у дітей на підставі встановлення клініколабораторних та імунологічних особливостей перебігу хвороби, порушеньмікробіоценозу ротової порожнини та застосуванні засобу місцевоїантисептичної дії. Основну групу було сформовано з 280 хворих з інфекційним мононуклеозом (B27 згідно з МКХ–10), до групи порівнянняувійшло 26 дітей, госпіталізованих з діагнозом «Гострий бактерійний
тонзиліт» (CA03 згідно МКХ–10); основну групу було розділено на 2 підгрупи: до підгрупи 1 було включено 234 хворих з ІМ зумовленим ЕБВ інфекцією, допідгрупи 2 – 46 пацієнтів з ІМ спричиненим коінфекцією вірусів ЕБВ та ЦМВ. Хворі були госпіталізовані протягом 2016–2021 та отримували лікування у Львівській обласній інфекційній клінічні лікарні. Дітей підгрупи 2 було госпіталізовано на 5,4±0,8 день від початку хвороби. Практично у всіх дітей з ІМ (95%) загальний стан був охактеризований, як середньо важкий. Перебіг захворювання супроводжувався гіпертермічним синдромом, який був тривалішим у пацієнтів підгрупи 1 (6,08±0,54 днів), лімфаденопатією, гепато та спленомегалією. Гнусявість голосу, наявність налетів на язику, набряк та гіпертрофія мигдаликів частіше спостерігалися серед пацієнтів підгрупи 2. Лейкоцитоз у периферичній крові при госпіталізації спостерігався у 69,2% пацієнтів підгрупи 1 і перевищував показник у хворих підгрупи 2. Відповідно лімфоцитоз частіше виявляли у дітей підгрупи 2 у 60,9% при госпіталізації та 41,3% в динаміці захворювання. Частота виявлення атипових 4 мононуклеарів при поступленні була практично однаковою у обох підгрупах і становила 94,0%, проте в динаміці кількість АМ знизилася у 73,5% дітей підгрупи 1, в той час як у підгрупі 2 показник залишився незмінним. В динаміці лікування АМ частіше виявлялися у пацієнтів підгрупи 1. Цитолітичний синдром з підвищенням рівня АЛТ частіше виявляли у 33,7% дітей підгрупи 1, в той час як мезенхімально-запальний синдром у вигляді підвищення рівня тимолової проби було виявлено у 71,7% дітей підгрупи 2. Холестатичний синдром (підвищення рівня білірубіну спостерігався у 13% дітей обох підгруп. Мікробіота ротоглотки при ІМ, спричиненому ВЕБ характеризується широким спектром грам позитивних патогенів – піогенного стрептококу, пневмококу, золотистого стафілококу, цьому сприяє глибоке проникнення вірусної інфекції в епітеліальну тканину і пошкодження її. Характерним при ЕБВ вірусному тонзиліті є формування бактерійно-грибкових асоціацій, про що свідчить висівання дріжджеподібних грибів та S.pyogenes у дітей з коінфекцією. Виявлено більш високий рівень резистентності до β-лактамних антибіотиків (пеніцилінового ряду і цефалоспоринів ІІІ покоління) в порівняннями з ізолятами від дітей двох інших груп. Високий рівень резистентних до антибіотиків штамів виявлено серед ізолятів Enterococcus spp. Виявлено зростання частки висівання ванкоміцин резистентних ентерококів від дітей з ІМ, спричиненим як ЕБВ, так і ко-інфекцією. Біохімічними маркерами порушення мікробіоценозу є підвищення концентрації масляної кислоти у пацієнтів із коінфекцією вірусів ЕБВ та ЦМВ що свідчить про дисбіоз, зумовлений збільшенням аеробної флори, а підвищення концентрації оцтової кислоти, є ознакою патологічного процесу викликаного анаеробними патогенами. Показниками деструктивних змін у тканинах мигдаликів є наростання активності ЛДГ слини, найвища активність спостерігається у дітей із наявною мікст інфекцією, а наявність супутньої патогенної мікрофлори на мигдаликах 5 пацієнтів зумовлює підвищення активності ЛДГ у слині пацієнтів з ІМ. У всіх дітей з ІМ виражено знижений рівень секреторного імуноглобуліну А в слинній рідині, що характеризує недостатність ланки місцевого захисту. У дітей з мікст інфекцією рівень SIgA нижчий порівняно із показниками у дітей підгрупи 1. Було встановлено, що ризик колонізації патогенною мікрофлорою слизових оболонок піднебінних мигдаликів був вищим у дітей старших 10– річного віку (OR=1,26), у хворих з виразним гіпертермічним синдромом (OR=1,33), з гепатомегалією (OR=1,22) та у пацієнтів, у яких виявлено прискорену ШОЕ (OR=2,07). Результати проведених електронно-мікроскопічних дослідженнь виявили відмінності у локалізації кокової флори (яку за морфологічними ознаками можна типувати як стрептококи) у епітеліальних тканинах при тонзилітах різної етіології – позаклітинна локалізація бактерій при гострому бактерійному тонзиліті та внутрішньоепітеліальна при тонзилітах на тлі ІМ, що свідчить про синергетичну роль ЕБВ та стрептококів при ураженнях верхніх дихальних шляхів у дітей з ІМ. Високий ступінь адгезії бактерій до епітеліальних поверхонь служить підґрунтям для масивної бактерійної колонізації, що спостерігається при ЕБВ тонзилітах з формуванням мембранозних нашарувань.
З метою корекції порушення мікробіоценозу ротогорла у дітей з інфекційним мононуклеозом, нами було запропоновано включення до комплексного лікування дітей комплексного препарату який вміщає лізоциму гідрохлориду 20 мг та піридоксину гідрохлориду 10 мг протягом 10 днів. Результати проведеного дослідження засвідчують кращу позитивну динаміку перебігу захворювання (за основними симптомами захворювання, динамікою показників ЗАК, бактеріологічних досліджень) у дітей, що підтверджено статистично вірогідними відмінностями цих показників на 10 добу стаціонарного лікування. З огляду на позитивну динаміку основних 6 симптомів захворювання комплексний препарат, який вміщає лізоцим в дітей, хворих на інфекційний мононуклеоз, є патогенетично обґрунтованим.