Introduction. Acinetobacter lwoffii is a rare cause of bacterial meningitis, particularly in immunocompetent individuals without prior healthcare exposure. To date, only a very limited number of cases have been documented in the literature.

Case Report. A 17-year-old male patient presented with fever, severe headache, meningeal irritation, and neurological symptoms. Cerebrospinal fluid analysis revealed neutrophilic pleocytosis and elevated inflammatory markers. Phenotypic analysis with the Vitek 2C system identified the cerebrospinal fluid isolate as A. lwoffii. Empirical antibiotic therapy was initiated and subsequently adjusted based on sensitivity testing, improving clinical and laboratory parameters.

Conclusions. This case highlights the pathogenic potential of A. lwoffii to cause severe central nervous system infections in healthy individuals. It emphasizes the importance of early microbiological diagnosis and targeted antibiotic therapy. The clinical picture, diagnostic approach, treatment strategy, and outcome are discussed in relation to the existing evidence.

Хвороба Лайма – одна з найпоширеніших трансмісивних інфекцій, яка характеризується значною різноманітністю симптомів та проявів. Спричинюється спірохетами комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato (Вbsl), переносниками яких є іксодові кліщі. У складі комплексу B. burgdorferi sensu lato описано 18 різних видів боррелій, але на сьогоднішній день лише B. burgdorferi sensu stricto, B. garinii та B. afzelii добре відомі як такі, що спричиняють захворювання у людей. Захворювання характеризується переважним ураженням шкіри, опорно-рухового апарату, серця та нервової системи. За даними Центрів з контролю та профілактики захворювань хвороба Лайма була і продовжує залишатися хворобою, яка стрімко розвивається. За рівнем захворюваності і поширеності, важкістю клінічних проявів, частим переходом до рецидивного і затяжного перебігу Лайм-бореліоз (ЛБ) є однією з найбільш актуальних проблем сучасної інфекційної патології
Північної Америки, Азії і багатьох країн Європи. В останнє десятиріччя захворюваність на ЛБ
невпинно зростає як в європейському регіоні в цілому, так і в Україні зокрема, тому ця ендемічна
зоонозна хвороба стала предметом пильної уваги дослідників. Мета роботи: удосконалити діагностику та прогнозування перебігу хвороби, на підставі вивчення клінічних проявів та результатів лабораторних досліджень у дітей з Лайм-бореліозом. За допомогою лінійного імуноблотаналізу ми встановили етіологію захворювання у дітей з ЕФ та БЕФ ЛБ. У 38 пацієнтів (59,38%) з ІМЕ та у 14 дітей (87,5%) з ММЕ, Лайм-бореліоз був спричинений поєднанням трьох видів борелій (B.afzelii, B.burgdorferi, B.garinii). Поєднання двох видів борелій, B.afzelii та B.burgdorferi, виявлено у 17,19% дітей з ІМЕ. B.garinii була найчастішою причиною ІМЕ у пацієнтів, в яких ЛБ спричинений одним видом борелій (6,25 %). Поєднання двох видів борелій, B.afzelii та B. garinii, було причиною ММЕ у 12,5% дітей. У дітей з БЕФ ЛБ, поєднання трьох видів борелій стало причиною захворювання у 10 осіб (45,45%); поєднання B.afzelii та B.burgdorferi зустрічалося у
чотирьох борелій. Лайм-артрит у дітей частіше розвивався внаслідок інфікування поєднанням
борелій: B.burgdorferi, B.afzelii, B.garinii. Причинами інших артритів були аутоімунні, інфекційні та
травматичні чинники. 
Ключові слова: Лайм-бореліоз, інфекція, діти, імуноблот, імуноферментний аналіз, Лаймартрит, Лайм-кардит, борелії, інтерлейкіни, антитіла, регресійна модель, цитокіни

UDC 616.923-053.2

В Європі й Україні у останні роки реєструють зростання захворюваності на кашлюк. Метою дослідження було з’ясувати особливості перебігу кашлюку у дітей перших трьох років життя у період після пандемії COVID-19 та порівняти їх з клінічними та лабораторними даними аналогічних пацієнтів які хворіли на кашлюк до початку пандемії. Проведено ретроспективний аналіз 97 карт стаціонарного хворого віком 0-36 міс з діагнозом кашлюк, які перебували на стаціонарному лікуванні у Львівській обласній клінічній інфекційній лікарні в періоди 2017–2019 рр. і 2023–2024 рр. Встановлено, що перебіг захворювання у когорті дітей у період після епідемії був легшим, водночас з вищою частотою респіраторних ускладнень; виявлено низку відмінностей в клінічних проявах, показниках загального аналізу крові у дітей різних вікових груп, та у період до та після виникнення пандемії SARS-CoV-2. Після завершення пандемії COVID-19 ослаблення популяційного імунітету, генетичні мутації Bordetella pertussis та можливий вплив перенесеної SARS-CoV-2-інфекції на імунну відповідь сприяли зростанню сприйнятливості дітей до кашлюку та зміні клінічних проявів захворювання.

УДК 616.514-078:57.083.3]-053.2-085

Мета роботи — визначити рівень загального IgE у дітей із гострою кропив’янкою (ГК) з метою підвищення діагностичної точності, оцінки тяжкості її перебігу та обґрунтування доцільності застосування персоналізованого терапевтичного підходу. Додаткова мета — з’ясувати ефективність мультидисциплінарної взаємодії педіатра й дерматолога у веденні таких клінічних випадків. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі лікувально-діагностичного центру «Сімейний» у Львові. У ньому взяли участь 82 пацієнтів віком від 1 до 18 років. До основної групи було включено 38 дітей з клінічними проявами ГК, зокрема із наявністю або відсутністю ангіоневротичного набряку. Контрольну групу сформували зі 44 здорових дітей без ознак хронічної патології. Усім учасникам дослідження було проведено клінічний огляд, зібрано детальний алергологічний анамнез, а також визначено рівень загального IgE у сироватці крові за допомогою імунохімічного методу з хемілюмінесцентною детекцією. Результати та обговорення. У пацієнтів з ГК виявлено достовірно підвищені рівні загального IgE порівняно з такими в учасників контрольної групи (p < 0,05). Найвищі показники IgE спостерігали в підгрупі пацієнтів із супутнім ангіоневротичним набряком. Виявлено позитивну кореляцію між рівнем IgE у сироватці крові та тяжкістю клінічних проявів, таких як свербіж, поширеність висипань та системні реакції (r = 0,41; p < 0,05). У дітей з повторними епізодами кропив’янки рівень IgE залишався стабільно підвищеним, що вказує на наявність персистувальної сенсибілізації. Отримані результати підтверджують, що рівень IgE є вагомим діагностичним критерієм у веденні дітей із ГК, особливо у складних або рецидивних випадках. Педіатр відіграє ключову роль у ранньому виявленні симптомів та виключенні супутньої патології, тоді як дерматолог здійснює клінічну верифікацію діагнозу, диференціюючи уртикарні стани з васкулітами, спадковою ангіоедемою та іншими нозологіями з подібною клінічною картиною. Висновки. У дітей із ГК рівень загального IgE значно вищий, ніж у здорових осіб, і достовірно корелює з виразністю клінічних проявів та рецидивністю перебігу. Включення цього показника до діагностичного алгоритму дає змогу виявляти IgE-опосередковану реакцію та підбирати індивідуалізовану терапію. Злагоджена співпраця педіатра і дерматолога дає можливість підвищити якість медичної допомоги та запобігти ускладненням і хронізації процесу

Objective — to assess total serum IgE levels in children with acute urticaria in order to improve diagnostic accuracy, determine disease severity, and substantiate a personalized therapeutic approach. An additional objective was to evaluate the effectiveness of multidisciplinary collaboration between pediatricians and dermatologists in the clinical management of such cases. Materials and methods. The study was conducted at the «Simeyniy» Diagnostic Center in Lviv, Ukraine. A total of 82 children aged 1 to 18 years were enrolled. The main group comprised 38 children with clinical manifestations of acute urticaria, with or without concomitant angioedema. The control group included 44 healthy children with no evidence of chronic pathology. All participants underwent a comprehensive clinical examination and provided a detailed allergological history. Total serum IgE was quantified using a chemiluminescent immunoassay technique. Results and discussion. Children with acute urticaria demonstrated significantly elevated total IgE levels compared to the control group (p < 0.05). The highest IgE concentrations were observed in the subgroup with concurrent angioedema. A moderate positive correlation was established between serum IgE levels and clinical severity indicators such as pruritus intensity, extent of skin involvement, and systemic symptoms (r = 0.41, p < 0.05). In patients with recurrent episodes, IgE levels remained persistently elevated, suggesting ongoing sensitization. These findings confirm the utility of total IgE measurement as a valuable diagnostic marker in the evaluation of pediatric acute urticaria, particularly in complex or recurrent presentations. The pediatrician plays a pivotal role in early symptom recognition and exclusion of comorbid conditions, while the dermatologist ensures accurate clinical verification of the diagnosis, distinguishing urticarial lesions from vasculitis, hereditary angioedema, and other nosologies with overlapping features. Conclusions. Children with acute urticaria exhibit significantly higher total IgE levels than healthy controls, with a statistically significant correlation with clinical severity and recurrence. Incorporating this parameter into diagnostic algorithms enables the identification of IgE mediated responses and the tailoring of individualized treatment strategies. Coordinated interdisciplinary management involving both pediatricians and dermatologists enhances the quality of treatment and helps prevent complications and chronicity of the disease course.

УДК 612.8

В статті висвітлюється актуальне питання сьогодення щодо особливостей сучасного підходу до діагностики та менеджменту харчової алергії у дітей. В останні десятиліття відмічається зростання поширеності харчової алергії, що обумовлює пошук нових діагностичних підходів та ефективних терапевтичних засобів. Факторами, що сприяють зростанню алергічних захворювань, називають екологічні (забруднення повітря, нові харчові продукти, зміни способу життя), а також воєнні та гуманітарні виклики, що створюють додаткове навантаження на імунну систему дитячого населення. В роботі було розглянуто ефективні підходи до діагностики та менеджменту харчової алергії у дітей різних вікових груп. Було зазначено, що харчові алергії різняться за типом алергену, тяжкістю та основною етіологією, що ускладнює діагностику. Перехресна реактивність між алергенами, наявність кількох харчових алергій та харчова непереносимість, яка часто імітує харчову алергію, додають додаткової складності діагностиці. Харчова алергія у дітей залишається динамічною проблемою, щодо якої постійно вдосконалюються діагностичні методи та тактика ведення. Сучасні лабораторні методи значно відрізняються за чутливістю, специфічністю та клінічним застосуванням, що зумовлює потребу у комплексному підході до верифікації діагнозу. Серед діагностичних методів “золотим стандартом” залишається оральна провокаційна проба, тоді як молекулярна діагностика дає змогу прогнозувати тяжкість та персистенцію алергії. В статті зазначається, що у дітей раннього віку переважають IgE-опосередковані реакції на білки коров’ячого молока, яєць та пшениці, з тенденцією до 

формування толерантності у 70-80 % випадків до 5 років. У підлітків зростає частота полісенсибілізації з проявами у вигляді орального алергічного синдрому, анафілаксії, поєднання з бронхіальною астмою. Менеджмент базується на поєднанні елімінаційної дієти, пероральної імунотерапії, біологічної терапії (омалізумаб, дупілумаб) та освітніх програм для пацієнтів та їх сімей. Розробка персоналізованих, безпечних та зручних для пацієнтів підходів має вирішальне значення для покращення якості життя та зменшення ризиків тяжких реакцій. Інформований підхід до діагностики та моніторингу, поєднаний із міждисциплінарною координацією догляду, є ключовим фактором для оптимізації результатів у дітей із харчовою алергією. Отже, оптимізація менеджменту харчової алергії у дітей потребує мультидисциплінарного підходу, персоніфікованих схем терапії та національної стратегії щодо створення реєстру анафілаксій та впровадження сучасних підходів до діагностики та лікування таких пацієнтів.

The article highlights the topical issue of the modern approach to the diagnosis and management of food allergies in children. In recent decades, there has been an increase in the prevalence of food allergies, which has led to the search for new diagnostic approaches and effective therapeutic agents. The factors contributing to the increase in allergic diseases include environmental factors (air pollution, new foods, lifestyle changes), as well as military and humanitarian challenges that place additional stress on the immune system of the children population. The paper reviewed effective approaches to the diagnosis and management of food allergies in different age groups of children. It was noted that food allergies vary in terms of allergen type, severity, and underlying etiology, which complicates diagnosis. Cross-reactivity between allergens, the presence of multiple food allergies, 

and food intolerance, which often mimics food allergy, add additional complexity to diagnosis. Food allergy remains a dynamic field in which diagnostic methods and management are constantly evolving. Modern laboratory methods vary significantly in sensitivity, specificity, and clinical application, necessitating a comprehensive approach to diagnosis verification. Among diagnostic methods, oral food testing remains the gold standard, while molecular diagnostics allow predicting the severity and persistence of allergies. The article notes that in young children, IgE-mediated reactions to cow's milk, egg, and wheat proteins predominate, with a tendency to develop tolerance in 70-80% of cases by the age of 5. In adolescents, the frequency of polysensitization and the risk of anaphylaxis increase when combined with bronchial asthma. Management is based on a combination of elimination diet, oral immunotherapy, biological treatment (omalizumab, dupilumab), and educational programs for patients and their families. Developing personalized, safe, and patient-friendly approaches is crucial for improving quality of life and reducing the risk of severe reactions. An informed approach to diagnosis and monitoring, combined with interdisciplinary coordination of care, is key to optimizing outcomes in children with food allergies. Therefore, optimizing the treatment of food allergies requires a multidisciplinary approach, personalized treatment regimens, and a national strategy for creating an anaphylaxis registry and implementing modern approaches to diagnosis and patient management.