УДК: 616.12-099-02:616.1[.4-099-008.6-06(616.36+616.36-002)]-003.826

В літературі описана кардіоваскулярна токсичність речовин синдрому ендогенної інтоксикації та молекул середньої маси зокрема, вміст яких підвищувався за умов хронічної серцевої недостатності та викликав кардіометаболічні ускладнення у хворих з хронічною хворобою нирок. Однак даних щодо кардіотоксичності активації синдрому ендогенної інтоксикації є недостатньо, що зумовило доцільність та актуальність нашого дослідження. З метою визначити вираженість синдрому ендогенної інтоксикації за специфічними параметрами та співставити її з структурнофункціональними характеристиками стану серця обстежено 25 пацієнтів (14 чол., 11 жін.; середній вік 63,8 рр.) з ішемічною хворобою серця, атеросклеротичним кардіосклерозом, СН І-ІІ ФК та сонографічно діагностовано жировою хворобою печінки: (19 з метаболічно асоційованим стеатозом та 6 з стеатогепатитом, групи ідентичні за гендерним складом, віком, показниками гемодинаміки та індексом маси тіла. Крім стандартних показників визначені фотометрично молекули середньої маси у крові та сечі на хвилях 238, 254, 266, 280, 288, 310 нм. Контроль – 14 здорових осіб. Результати опрацьовані статистично, рівень істотності прийнято р<0,05. Результати. У пацієнтів з хронічними формами ішемічної хвороби серця за умов обох стадій жирової хвороби печінки можна говорити про активацію синдрому ендогенної інтоксикації порівняно зі здоровими особами, що проявлялось істотним зростанням молекул середньої маси загальних (0,63 та 0,75 проти 0,34 од.; обидва р<0,05) і стосувалось молекул середньої маси крові на усіх довжинах хвиль (238, 254, 266 та 280 нм) та гідрофільних ланцюгових молекул середньої маси 238 сечі. За умов супутнього стеатогепатиту виявлені порушення геометрії серця з розтягненням усіх камер, збільшенням маси міокарда лівого шлуночка, що призвело до частішого формування діастолічної дисфункції та істотного зменшення фракції викиду (27,80% проти 56,97%, р<0,05). Стеатоз печінки на відміну від гепатиту супроводжувався істотно нижчими значеннями розмірів обох шлуночків у діастолу з нижчою масою лівого шлуночка та меншим розміром лівого передсердя з рідшою діастолічною дисфункцією, однак міжшлуночкова перетинка та задня стінка лівого шлуночка були гіпертрофовані, усі р<0,05. За кореляційним аналізом, дилятація лівого шлуночка була прямо пропорційна вмісту у крові молекул середньої маси 238,254,282, стоншення стінок шлуночків - молекул середньої маси 254,266, зменшення фракції викиду – погіршенню ниркової фільтрації молекул середньої маси 238,254. Висновок. Активація синдрому ендогенної інтоксикації за вмістом специфічних молекул середньої маси супроводжувалася структурно-функціональними змінами серця, які спостерігалися вже на стадії гепатозу і ще більше при стеатогепатиті, що є свідченням кардіотоксичності.

УДК 576.8:61:378

Анотація. Стаття присвячена актуальним питанням оптимізації викладання медичної паразитології у вищих навчальних закладах в умовах воєнного стану.

Автори підкреслюють необхідність трансформації освітнього процесу згідно з філософським принципом «усе тече, усе змінюється». У роботі обґрунтовано доцільність диференційованого підходу до підготовки студентів медичного факультету та факультету лабораторної діагностики. Для майбутніх лікарів пріоритетним визначено формування клінічного мислення, навичок збору анамнезу та диференційної діагностики «масок» паразитозів. Натомість навчання фахівців лабораторної ланки зосереджено на технологічній експертності, морфологічній ідентифікації збудників та опануванні сучасних методів діагностики ‒ ПЛР та ІФА.

Окрему увагу приділено ролі цифрової платформи MISA як інструменту забезпечення безперервності освітнього процесу в умовах безпекових викликів та обмежень енергопостачання. Аналіз результатів тестування на платформі дозволив виявити системні труднощі у студентів під час вивчення базової класифікації найпростіших на початкових етапах навчання. Водночас виявлено високі показники успішності при засвоєнні складних тем, зокрема цестодозів та паразитарної алергії. Отримані результати підкреслюють дієвість інтеграції теоретичних знань та прикладних клінічних випадків. Запропонована модель навчання сприяє подоланню розриву між теоретичною базою та вимогами практичної медицини. У підсумку встановлено, що синергія цифровізації та профільної спеціалізації методів навчання є визначальним чинником у забезпеченні якісної підготовки медичних кадрів. Такий підхід мінімізує ризики діагностичних помилок та підвищує рівень епідеміологічної безпеки в країні.

УДК: 664.579.674

Анотація.Ознакою нашого часу є інфекції різної етіології, які стали особливо небезпечними для людей та тварин з ослабленим природним імунітетом. Вони поширені в різних природних і створених людьми середовищах: від промислових умов і закінчуючи медичними приладами, де вони можуть мати як позитивний, так і негативний вплив. В огляді досліджуються питання ролі мікробних біоплівок, набуття бактеріями стійкості до речовин з антимікробною активністю в контексті здоров’я людини, її наслідки та альтернативні методи профілактики спрямовані на ці пружні структури. Зосереджено увагу на асоціації біоплівок із стійкістю до антибіотиків та біоцидів, чутливості до дезінфектантів та проблем профілактики їх утворення.

Resume.A sign of our time are infections of various etiologies, which have become especially dangerous for people and animals with weakened natural immunity. They are widespread in various natural and man-made environments: from industrial conditions to medical devices, where they can have both positive and negative effects. The review examines the role of microbial biofilms, the acquisition of resistance by bacteria to substances with antimicrobial activity in the context of human health, its consequences and alternative methods of prevention aimed at these resilient structures. The focus is on the association of biofilms with resistance to antibiotics and biocides, sensitivity to disinfectants, and problems of preventing their formation.

УДК 616-08-047.72:[616.24-002.5:615.015.8]:577

Анотація

Питання протидії туберкульозу в Україні є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров'я і соціального розвитку. Ефективне лікування – основна умова первинної профілактики ТБ. Україна продовжує впроваджувати коротші режими лікування мультирезистентного туберкульозу (МЛС-ТБ), що відповідає рекомендаціям ВООЗ. Розробка моделей прогнозування ефективності лікування дозволить вчасно коригувати етіотропну та патогенетичну терапію туберкульозу та підвищити ефективність лікування.
Мета. Визначити предикторну межу параметрів окремих біохімічних показників для прогнозу ефективності хіміотерапії («успішна» чи «неуспішна») у хворих на туберкульоз легень з множинною лікарською стійкістю (МЛС/Риф-ТБ).
Матеріал. Вивчення особливостей змін показників біохімічних процесів проведено у крові 144 хворих на туберкульоз легень з множинною лікарською стійкістю віком 33,5±2,9 роки до, під час та після завершення лікування. Хворих розподілили на дві групи – успішне (ефективне) лікування (І група – 99 хворих) і неуспішне лікування (ІІ група – 45 хворих).
Результати. Для досягнення мети, на підставі даних комплексного клініко-рентгенологічного та лабораторного обстежень, проведеного кореляційного аналізу визначено прогностично значимі параметри і розроблено критерії прогнозування успішності лікування. Проведений кореляційний аналіз між досліджуваними біохімічними тестами свідчить про предикторну інформативність більшості показників системи ПОЛ – АОЗ, протеінази – інгібітори протеіназ, МСМ – АДА, Нр, α1-АТ – АДА у відношенні вираженості деструктивних змін в легеневій тканині, рівня ендогенної інтоксикації і стану мембранозалежних процесів і, таким чином, ефективності лікування. Визначення цих показників є інформативним клініко-лабораторним доповненням до загально прийнятих методів обстеження.
Висновки. Запропоновані біохімічні критерії дозволяють здійснювати прогноз ефективності хіміотерапії хворих на МЛС/Риф-ТБ легень ще до призначення лікування, а також обґрунтовують доцільність проведення корекції лікування при несприятливому прогнозі хіміотерапії із застосуванням засобів патогенетичної дії, направлених на усунення ендогенної інтоксикації, відновлення реактивності організму, підвищення толерантності до протитуберкульозних препаратів і, відповідно, підвищення ефективності режимів хіміотерапії на стаціонарному етапі.

УДК:612.332:612.336:612.39

Анотація

У сучасній медицині та нутриціології зростає зацікавленість у проблематиці розладів харчової поведінки, ожиріння та метаболічного синдрому, що вказує на необхідність пошуку причин поза межами простого поняття «відсутності сили волі». Одним із ключових, але недостатньо вивчених аспектів є вплив ферментних систем бактерій і грибів кишкового мікробіому на біохімічні сигнали господаря, які регулюють енергетичні потреби та харчові пріоритети.
Метою дослідження було обґрунтування механізмів впливу ферментних систем мікробіоти на формування харчових вподобань людини. Актуальним є питання взаємозв’язку між енергетичним статусом бактерій, їхньою здатністю до персистенції в агресивному середовищі кишечника та опосередкованою модуляцією гормонів ситості й задоволення.
Мікробіом шлунково-кишкового тракту функціонує як потужний ендокринний орган. Для підтримки життєдіяльності в умовах перистальтики та конкуренції за субстрати бактерії витрачають значну кількість АТФ на синтез гормоноподібних та сигнальних молекул. Наприклад, β-глюкуронідаза, що продукується Bacteroides fragilis та Clostridium spp., активує інактивовані естрогени, що може призводити до циклічних гормональних коливань і формування харчових потягів, особливо до вуглеводів. Порушення балансу мікробіому може спричиняти патологічну активність ферментів і асоціюватися з ендокринними та репродуктивними порушеннями.
Харчова поведінка людини є результатом складного компромісу між власними фізіологічними потребами та метаболічними «інтересами» мікробіому. Гриби роду Candida spp. та Saccharomyces spp. здатні впливати на систему винагороди, стимулюючи викид нейротоксичних або сигнальних молекул при дефіциті цукру, що підвищує прагнення господаря до рафінованих вуглеводів. Визнання мікроорганізмів активними регуляторами харчової поведінки дозволяє розробляти терапевтичні стратегії, спрямовані не на просте обмеження харчування, а на біохімічну регуляцію мікробіому, що відкриває нові перспективи для лікування метаболічних та психоемоційних порушень.