У статті розглянуто роль цифрової компетентності, як однієї з восьми ключових життєвих навичок, визначених Європейською комісією на етапі самовдосконалення фахівця шляхом навчання впродовж життя, набуття та володіння компетенціями для навчання. Проведений аналіз поняття «компетентності» як «здатності» чи ефективності використання теоретичних знань у діяльності, прояв високого рівня професійної майстерності, майстерності та таланту; знання, навички, здібності та поведінка, які сприяють індивідуальній і організаційній ефективності. Зазначено необхідність розвитку таких компетентностей як цифрової, комунікаційної та професійної, особливо в змінних умовах навчального процесу. Викладач в умовах сьогодення завдяки окреслених компетентностей змушений оперативно переходити від онлайн навчання до офлайн навчання чи змішаної форми навчання. Визначено складові цифрової компетентності: інформаційна грамотність, комунікаційна складова, безпекова складова, вміння створювати цифровий контент. Ефективна взаємодія викладача зі студентами можлива завдяки комунікаційній компетентності. В умовах дистанційного навчання посилюється взаємовплив цифрової та комунікаційної компетентностей. Звернено увагу на поняття «професійної компетентності» викладача. Зазначено зміст професійної компетентності, який, окрім діяльнісного аспекту, включає певні характеристики особистості. Окреслено роль професійної компетентності для постійного збагачення фахових знань, дізнавання нової інформації за допомогою цифрових технологій, вміння її опрацьовувати та застосовувати у своїй діяльності, вміння складати план дій у нестандартних ситуаціях за наявності суперечливої інформації. У результаті робиться висновок, що розвиток та вдосконалення професійної та комунікаційної компетентностей є нерозривним із розвитком цифрової компетентності, оскільки кожна з описаних компетентностей взаємодоповнює та підсилює дію одна одної

Підручник англійською мовою, містить основні положення сучасного акушерства та гінекології. Висвітлені провідні чинники розвитку акушерських ускладнень та гінекологічних захворювань, сучасні прагматичні алгоритми профілактики, діагностики та лікування різноманітної патології.

Хірургічний підхід до лікування кісти селезінки у дітей досить суперечливий. Існують різні органозберігаючі операції для лікування дітей із селезінкою, ураженою кістозними ураженнями. Ці хірургічні втручання докладно обговорюються в різних джерелах.

На сьогодні понад 300 млн осіб у світі страждають на одне або кілька рідкісних (орфанних) захворювань. Бульозний епідермоліз (БЕ) – гетерогенна група спадкових захворювань, що характеризується генетичною схильністю до надчутливої реакції організму на незначне пошкодження шкіри утворенням пухирів і ерозій на шкірних і слизових покривах із наступним утворенням рубців. Є одним із найтяжчих спадкових дерматозів. При БЕ патологічні стани виникають і в ротовій порожнині. Отже, пацієнти з БЕ потребують особливого «атравматичного» підходу до виконання медичних маніпуляцій, а також проведення гігієнічного догляду, санації порожнини рота тощо.

Primary splenic cysts (SC) are rare in children and are registered with a frequency of 0.07% to 1.0% of all surgical diseases of the abdominal cavity [2, 7, 13]. Beginning in 1929, when the disease was first reported, the classification of SC changed. SC were classified based on the presence or absence of epithelial membrane, pathogenesis, etc. SC are divided into true cysts, which have an epithelial membrane (SC type 1), and false cysts (SC type 2), in which the epithelial lining is absent. A separate group consisted of pseudocysts. They are usually of post-traumatic origin and are formed in the parenchyma of the spleen or subcapsularly as a result of hematoma transformation, less often – due to an abscess or infarction of the spleen [9, 11]. Depending on the presence or absence of the pathogen, SC are divided into parasitic and non-parasitic [1, 4, 5]. Parasitic SC are usually observed in endemic areas and are caused mainly by Echinococcus granulosus[1, 6, 10]. Modern classification is based on the pathogenesis of cysts and divides non-parasitic SC into congenital, neoplastic, posttraumatic and degenerative [3]. Primary SC account for 10% of all non-parasitic SC and are observed in different pediatric age groups. Most SC are asymptomatic, so they are mostly detected by accident during examinations (ultrasound, CT or MRI). In addition, they can be detected due to complications: suppuration or splenic rupture with bleeding, which requires urgent surgery [10, 12].