Abstract. For the first time in Ukraine, our team successfully  applied  extracorporeal  blood hyperthermia (EBH) within a closed-loop circuit to manage inflammatory conditions of the lungs and pleura. Controlled warming of autologous blood to 38°C and its subsequent reinfusion produced rapid, clinically  significant  reductions  in  exudative pleurisy,  pleural  empyema,  and  paracancerous inflammatory  lesions.  Earlier,  EBH  had  been 
incorporated  into  U.S.  military  field  protocols between  2003  and  2007,  and  it  is  now  formally 
included  in  therapeutic  guidelines  across  the United  States,  Canada,  New  Zealand,  multiple European nations, and several African healthcare systems.  Our  findings  corroborate  international data  showing  that  mild  systemic  hyperthermia enhances  phagocytic  activity,  improves microcirculation  within  the  pleural  cavity,  and accelerates  resorption  of  inflammatory  exudate while  maintaining  a  favorable  safety  profile.  No severe adverse events or hemodynamic instabilities were observed during or after the procedures in our 
cohort.  Beyond  its  direct  anti-inflammatory impact, EBH may potentiate antibiotic penetration into pleural tissues, offering a valuable adjunct in the  era  of  rising  antimicrobial  resistance.  Future multicenter  trials  with  larger  patient  populations and  comparative  cost-effectiveness  analyses  are warranted  to  refine  treatment  parameters  and confirm  long-term  benefits  of  this  promising modality. 
Keywords:  inflammatory  pulmonary  pathology, treatment, extracorporeal blood hyperthermia

618.19-009.7-085

More than 82 % of women of reproductive age note pain in the mammary gland. Every fifth woman feels severe pain(mastalgia) and swelling (mastodynia) in the mammary gland. Cyclic mastalgia is combined with hyperprolactinemia.Hyperprolactinemia occurs when dopamine does not suppress pituitary function enough to reduce prolactin release. Agni castifructus, known for its dopaminergic activity, relieves pain and discomfort in the mammary glands. 50 patients were underobservation. Only 10 % of patients felt mild pain, 32 % experienced moderate pain, 50 % assessed it as severe, and 8 % experiencedextreme pain. After the treatment, the complete absence of pain was noted by 76 % of patients. The results of the conducted studiesindicate a high efficiency of 76 % and the safety of using Agni casti fructus in treating mastalgia and mastodynia. The highefficiency in the treatment of mastalgia and mastodynia with the herbal medicine Agni casti fructus without the additional use of
hormonal drugs can be explained by the fact that this drug normalizes the hormonal balance of a woman. 

Новину відредагував: library-lnmu - 28-10-2025, 15:25

UDC 618.2/.3–036.864–071.1:303.62+114=09"
Вступ. Третій триместр вагітности, зокрема його завершальний етап, характеризується високою фізіологічною і психоемоційною вразливістю жінки, що суттєво впливає на її суб’єктивне сприйняття якости життя. Саме тому оцінка якости життя у цей період є надзвичайно важливою не лише як показник суб’єктивного добробуту, а й як індикатор подальшої післяпологової адаптації. 
Мета. Проаналізувати кількісні біостатистичні показники самооцінки якости життя вагітних жінок в останні чотири тижні вагітности як передумову створення ефективних профілактичних і реабілітаційних програм у сфері материнського здоров’я на завершальному етапі гестаційного періоду. 
Матеріяли й методи. Проведено одноразове епідеміологічне аналітично-описове соціологічне дослідження серед n = 432 респонденток із-поміж породіль (∑n = 15447) віком 18–48 років, які народжували в 2024 р. у спеціялізованих закладах охорони здоров’я Львівської области. Добір анкетованих був репрезентативним із рівнем довіри Р = 95 %  та з допустимою похибкою р = ± 5 % . Дослідження виконано згідно з адаптованою версією «Короткого опитувальника ВООЗ-26 для оцінки якості життя» (World Health Organization Quality Of Life Brief - WHOQOL-BREF) з дотриманням етичних принципів і за умови отримання добровільної інформованої згоди опитаних на участь відповідно до Гельсінкської декларації Всесвітньої медичної асоціяції «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» (Гельсінкі, Фінляндія, 1964/2025) та глави II статті 5 «Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину» (Україна, 2005). Біостатистичне опрацювання отриманих даних здійснювали з використанням програмного забезпечення на базі C# (.Net 9), а також комп’ютерного пакета Microsoft Office Excel (2021), застосувавши низку наукових медично-біостатистичних методів, що базуються на принципах системности й відповідають галузі знань «I Охорона здоров’я та соціяльне забезпечення». 
Результати. Аналіз показників якости життя жінок упродовж останніх чотирьох тижнів вагітности свідчить, що Р = 72,69 %  жінок оцінили власну якість життя як незадовільну. Лише Р = 16,20 %  відчували її на високому рівні, Р = 11,11 %  – як задовільну. Індекс якости життя становив n = 0,218, що суттєво нижче за умовний середній показник (n = 0,5) і підтверджує низький рівень життєвого функціювання вагітних жінок у досліджуваному періоді. Ключовими негативними детермінантами, що впливали на якість життя, були: високий показник тривожности (P = 47,69 % ); відсутність ентузіязму у щоденних справах (P = 60,65 %); часті порушення сну (P = 56,94 %); недостатня соціяльна підтримка (P = 91,20 %), коли опитані не відчули сприяння оточення; низький рівень участи у підготовчих курсах до пологів (лише Р = 10,18 %  відвідували заняття). Більш ніж половина респонденток відчували обмеження у фінансових можливостях (Р = 54,17 %) і мали труднощі з виконанням побутових обов’язків. 
Позитивними чинниками стали висока емоційна залученість (Р = 91,2 %  респонденток відчули новий сенс життя завдяки вагітности), моральна підтримка друзів (Р = 69,91 %) та задоволення особистими стосунками (Р = 73,15 % ). Проте ці позитивні чинники не компенсували загальний тягар труднощів, пов’язаних із фізичним і психоемоційним станом у завершальному триместрі вагітности. 
Висновки. 1. Доведено, що більшість респонденток (Р = 72,69 %; n = 314 з ∑n = 432) оцінюють якість власного життя упродовж останніх чотирьох тижнів гестації як незадовільну, що й підтверджується, згідно з класифікацією WHOQOL (1998), низьким показником інтегрального індексу якости життя (n = 0,218; Р = 21,76 %), а це свідчить про ймовірне системне погіршення загального стану жінки на пізніх термінах 
вагітности внаслідок сукупного впливу низки негативних чинників. 
2. Констатовано ймовірний багатофакторний вплив біопсихосоціяльних детермінант на якість життя досліджуваної когорти жінок, серед яких виокремлено такі: недостатній рівень соціяльної підтримки (P = 91,20 %), низький рівень участи у підготовчих курсах до пологів (P = 89,82 %), дозвілля та суб’єктивна продуктивність (P = 79,89 %), психоемоційна адаптація (P = 61,23 %), відсутність ентузіязму у щоденних справах (P = 60,65 %), фізичне благополуччя (P = 60,42 %), часті порушення сну (P = 56,94 %), обмежені фінансові можливости (P = 54,17 %), високий рівень тривожности (P = 47,69 %), що разом могло спричинити погіршення суб’єктивного самопочуття та фізичного стану жінок в останній місяць вагітности. 
3. Це емпіричне спостереження слугує підґрунтям для подальшого комплексного біостатистично-матема аналізу та формування наукових гіпотез у межах парадигми доказової медицини, що уможливить визначити домінантні ревалентні чинники ризику, які впливають на якість життя вагітних жінок в останній місяць гестації, обґрунтувати необхідність створення ефективних міждисциплінарних програм підтримки вагітних жінок і плода.

УДК [616.98:616.1/.4]:314.8]:001.891
 Вступ. Демографічні процеси були й є архіактуальною проблемою, адже попри політичний і соціяльно-економічний розвиток у світі не спостерігаємо  безперервного якісного відновлення та зміни людських поколінь, що впливає на стан трудового, освітнього й оборонного ресурсу та здоров’я населення як у просторовій, так і часовій визначености. Як наслідок, аналіз сутности концепції «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) та окреслення її ролі у практичному розв’язанні проблем урегулювання природного руху й кількісного відтворення населення робить це дослідження актуальним у власному змісті.
 Мета. Проаналізувати складники концепції «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) та її роль у дослідженні проблем щодо врегулювання природного руху і кількісного відтворення населення. 
Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, ретроспективне наукове дослідження наявного та доступного масиву науково-інформаційних літературних джерел, дотичного до окресленої теми. Використано методи: ретроспективний, порівняння, узагальнення та абстрактний, а також дедуктивного усвідомлення, структурно-логічного аналізу з урахуванням принципів системности.  
Результати. З’ясовано, що концепція «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) не применшує ваги інших теорій «демографічних революцій», окреслює науковий напрям до розв’язання проблеми природного руху і кількісного відтворення населення. Доведено, що значущість аналізованого наукового нововведення Abdel Omran полягає у твердженні про радикальну зміну структури смертности з причин, коли на зміну переважання екзогенних причин смерти (інфекційні хвороби) прийшла першість ендогенних і квазіендогенних (неепідемічні хвороби), що й засвід
чило епідеміологічний перехід в стані захворюваности й смертности, коли неінфекційна патологія є основною причиною  врегулювання проблем природного руху та кількісного відтворення населення. Аргументовано, що згідно з екзо- і ендогенною природою причин смертности Абдель Омран окреслив як стадії, моделі, так і чинники / детермінанти, на які суспільство чи окремі громадяни чинять прямий вплив на  недопущення виникнення неінфекційних хвороб. Обґрунтовано, що лише через 30 років світова медична спільнота спромоглася  рекомендувати наукові 
здобутки Абделя Омрана до практичної реалізації в галузі охорони здоров’я на рівні ВООЗ, що й стало «наріжним каменем» сьогодні у напрацюванні мотивів для профілактики неінфекційних хвороб. 
Висновки. Концепція «епідеміологічного переходу» (Abdel Omran,1971) вказує на прямий шлях для світу до врегулювання проблеми природного руху та кількісного відтворення населення, де основну роль у стані захворюваности й смертности відіграють ендогенні та квазіендогенні детермінанти, що й формують групу неінфекційної патології серед населення. В Україні неінфекційні хвороби домінують у стані захворюваности й смертности порівняно з іншими країнами Європи, що вимагає безкомпромісного виконання заходів Генерального плану дій ВООЗ із «Профілактики неінфекційних захворювань та боротьби з ними на період до 2030 року».
 Ключові слова: населення, природний рух, відтворення, чисельність, концепція, теорія, демографічна революція, епідеміологічний перехід, неінфекційні хвороби, чинники ризику, детермінанти, захворюваність, смертність, лікар загальної практики – сімейний лікар.