UDC 618.2/.3–036.864–071.1:303.62+114=09"
Вступ. Третій триместр вагітности, зокрема його завершальний етап, характеризується високою фізіологічною і психоемоційною вразливістю жінки, що суттєво впливає на її суб’єктивне сприйняття якости життя. Саме тому оцінка якости життя у цей період є надзвичайно важливою не лише як показник суб’єктивного добробуту, а й як індикатор подальшої післяпологової адаптації. 
Мета. Проаналізувати кількісні біостатистичні показники самооцінки якости життя вагітних жінок в останні чотири тижні вагітности як передумову створення ефективних профілактичних і реабілітаційних програм у сфері материнського здоров’я на завершальному етапі гестаційного періоду. 
Матеріяли й методи. Проведено одноразове епідеміологічне аналітично-описове соціологічне дослідження серед n = 432 респонденток із-поміж породіль (∑n = 15447) віком 18–48 років, які народжували в 2024 р. у спеціялізованих закладах охорони здоров’я Львівської области. Добір анкетованих був репрезентативним із рівнем довіри Р = 95 %  та з допустимою похибкою р = ± 5 % . Дослідження виконано згідно з адаптованою версією «Короткого опитувальника ВООЗ-26 для оцінки якості життя» (World Health Organization Quality Of Life Brief - WHOQOL-BREF) з дотриманням етичних принципів і за умови отримання добровільної інформованої згоди опитаних на участь відповідно до Гельсінкської декларації Всесвітньої медичної асоціяції «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» (Гельсінкі, Фінляндія, 1964/2025) та глави II статті 5 «Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину» (Україна, 2005). Біостатистичне опрацювання отриманих даних здійснювали з використанням програмного забезпечення на базі C# (.Net 9), а також комп’ютерного пакета Microsoft Office Excel (2021), застосувавши низку наукових медично-біостатистичних методів, що базуються на принципах системности й відповідають галузі знань «I Охорона здоров’я та соціяльне забезпечення». 
Результати. Аналіз показників якости життя жінок упродовж останніх чотирьох тижнів вагітности свідчить, що Р = 72,69 %  жінок оцінили власну якість життя як незадовільну. Лише Р = 16,20 %  відчували її на високому рівні, Р = 11,11 %  – як задовільну. Індекс якости життя становив n = 0,218, що суттєво нижче за умовний середній показник (n = 0,5) і підтверджує низький рівень життєвого функціювання вагітних жінок у досліджуваному періоді. Ключовими негативними детермінантами, що впливали на якість життя, були: високий показник тривожности (P = 47,69 % ); відсутність ентузіязму у щоденних справах (P = 60,65 %); часті порушення сну (P = 56,94 %); недостатня соціяльна підтримка (P = 91,20 %), коли опитані не відчули сприяння оточення; низький рівень участи у підготовчих курсах до пологів (лише Р = 10,18 %  відвідували заняття). Більш ніж половина респонденток відчували обмеження у фінансових можливостях (Р = 54,17 %) і мали труднощі з виконанням побутових обов’язків. 
Позитивними чинниками стали висока емоційна залученість (Р = 91,2 %  респонденток відчули новий сенс життя завдяки вагітности), моральна підтримка друзів (Р = 69,91 %) та задоволення особистими стосунками (Р = 73,15 % ). Проте ці позитивні чинники не компенсували загальний тягар труднощів, пов’язаних із фізичним і психоемоційним станом у завершальному триместрі вагітности. 
Висновки. 1. Доведено, що більшість респонденток (Р = 72,69 %; n = 314 з ∑n = 432) оцінюють якість власного життя упродовж останніх чотирьох тижнів гестації як незадовільну, що й підтверджується, згідно з класифікацією WHOQOL (1998), низьким показником інтегрального індексу якости життя (n = 0,218; Р = 21,76 %), а це свідчить про ймовірне системне погіршення загального стану жінки на пізніх термінах 
вагітности внаслідок сукупного впливу низки негативних чинників. 
2. Констатовано ймовірний багатофакторний вплив біопсихосоціяльних детермінант на якість життя досліджуваної когорти жінок, серед яких виокремлено такі: недостатній рівень соціяльної підтримки (P = 91,20 %), низький рівень участи у підготовчих курсах до пологів (P = 89,82 %), дозвілля та суб’єктивна продуктивність (P = 79,89 %), психоемоційна адаптація (P = 61,23 %), відсутність ентузіязму у щоденних справах (P = 60,65 %), фізичне благополуччя (P = 60,42 %), часті порушення сну (P = 56,94 %), обмежені фінансові можливости (P = 54,17 %), високий рівень тривожности (P = 47,69 %), що разом могло спричинити погіршення суб’єктивного самопочуття та фізичного стану жінок в останній місяць вагітности. 
3. Це емпіричне спостереження слугує підґрунтям для подальшого комплексного біостатистично-матема аналізу та формування наукових гіпотез у межах парадигми доказової медицини, що уможливить визначити домінантні ревалентні чинники ризику, які впливають на якість життя вагітних жінок в останній місяць гестації, обґрунтувати необхідність створення ефективних міждисциплінарних програм підтримки вагітних жінок і плода.

УДК [616.98:616.1/.4]:314.8]:001.891
 Вступ. Демографічні процеси були й є архіактуальною проблемою, адже попри політичний і соціяльно-економічний розвиток у світі не спостерігаємо  безперервного якісного відновлення та зміни людських поколінь, що впливає на стан трудового, освітнього й оборонного ресурсу та здоров’я населення як у просторовій, так і часовій визначености. Як наслідок, аналіз сутности концепції «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) та окреслення її ролі у практичному розв’язанні проблем урегулювання природного руху й кількісного відтворення населення робить це дослідження актуальним у власному змісті.
 Мета. Проаналізувати складники концепції «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) та її роль у дослідженні проблем щодо врегулювання природного руху і кількісного відтворення населення. 
Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, ретроспективне наукове дослідження наявного та доступного масиву науково-інформаційних літературних джерел, дотичного до окресленої теми. Використано методи: ретроспективний, порівняння, узагальнення та абстрактний, а також дедуктивного усвідомлення, структурно-логічного аналізу з урахуванням принципів системности.  
Результати. З’ясовано, що концепція «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) не применшує ваги інших теорій «демографічних революцій», окреслює науковий напрям до розв’язання проблеми природного руху і кількісного відтворення населення. Доведено, що значущість аналізованого наукового нововведення Abdel Omran полягає у твердженні про радикальну зміну структури смертности з причин, коли на зміну переважання екзогенних причин смерти (інфекційні хвороби) прийшла першість ендогенних і квазіендогенних (неепідемічні хвороби), що й засвід
чило епідеміологічний перехід в стані захворюваности й смертности, коли неінфекційна патологія є основною причиною  врегулювання проблем природного руху та кількісного відтворення населення. Аргументовано, що згідно з екзо- і ендогенною природою причин смертности Абдель Омран окреслив як стадії, моделі, так і чинники / детермінанти, на які суспільство чи окремі громадяни чинять прямий вплив на  недопущення виникнення неінфекційних хвороб. Обґрунтовано, що лише через 30 років світова медична спільнота спромоглася  рекомендувати наукові 
здобутки Абделя Омрана до практичної реалізації в галузі охорони здоров’я на рівні ВООЗ, що й стало «наріжним каменем» сьогодні у напрацюванні мотивів для профілактики неінфекційних хвороб. 
Висновки. Концепція «епідеміологічного переходу» (Abdel Omran,1971) вказує на прямий шлях для світу до врегулювання проблеми природного руху та кількісного відтворення населення, де основну роль у стані захворюваности й смертности відіграють ендогенні та квазіендогенні детермінанти, що й формують групу неінфекційної патології серед населення. В Україні неінфекційні хвороби домінують у стані захворюваности й смертности порівняно з іншими країнами Європи, що вимагає безкомпромісного виконання заходів Генерального плану дій ВООЗ із «Профілактики неінфекційних захворювань та боротьби з ними на період до 2030 року».
 Ключові слова: населення, природний рух, відтворення, чисельність, концепція, теорія, демографічна революція, епідеміологічний перехід, неінфекційні хвороби, чинники ризику, детермінанти, захворюваність, смертність, лікар загальної практики – сімейний лікар.

UDC 616–07–08–036.8]:000.1:005.336.1
Вступ. Актуальність дослідження базується на розкритті науково обґрунтованої методології доказової медицини, де клінічна ефективність слугує основним критерієм оцінювання досягнення в очікуванні медичного результату досліджуваної інтервенції в реальних умовах простору й часу, що, власне, відображає поступ у виконанні медичних досліджень за наявности обмежених фінансових ресурсів і прагнення досягти світових 
стандартів, забезпечити отримання достовірних і науково обґрунтованих результатів для застосування до медичної практики. 
Мета. Переформатувати науково-методичний світогляд науковців від медицини до клінічної ефективности як концептуальної зміни в медичній науці через оцінку досягнення очікуваного доказового результату. 
Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, наукове дослідження наявного й доступного науково-інформаційного масиву літературних джерел із застосуванням низки наукових бібліографічних і медично-біостатистичних методів з урахуванням принципів системности. 
Результати. Обґрунтовано потребу трансформації свідомости дослідника від медицини щодо науково методичного підходу на четвертому етапі плану виконання наукової роботи на імплементацію методів оцінювання клінічної ефективности. Арґументовано зміст терміна «клінічна ефективність» у контексті  наукового медичного дослідження. Подано мотивований аналіз, наведено приклади обчислення й інтерпретації 
основних коефіцієнтів клінічної ефективности, а також охарактеризовано їхній різновид. Саме цим скеровуються науковий світогляд і розмисел дослідника до методології доказової медицини, що фінально забезпечить отримання вірогідних, доказових і практично вагомих наукових медичних доказів за реальних умов часу та простору, що будуть підтверджені біостатистичними коефіцієнтами клінічної ефективности. 
Висновок. Результати дослідження демонструють, що клінічна ефективність є важливою трансформа цією у медичній науці, яка скеровує наукове мислення дослідника до методології доказової медицини, під тверджуючи природну довершеність проведеного дослідження завдяки отриманим доказовим даним і їхній реальній практичній значущости, що безпосередньо впливатиме на вдосконалення медичної практики та забезпечен
ня високої якости медичних послуг. 
Ключові слова: медичне дослідження, доказова медицина, клінічна ефективність, трансформація, методологія, четвертий етап дослідження, результати, оцінка, біостатистичні коефіцієнти, медична практика.

УДК 615.47-114: 616-07-08; 615.03; 615.1/3, 616.036.82; 615.8 

Antibiotic therapy is one of the key methods of treating bacterial infections, including intracellular pathogens and tuberculosis. The choice of effective antibacterial drugs largely depends on their ability to penetrate cells and destroy pathogens that persist in macrophages and body tissues. Objective — to conduct ABC (Always Better Control) and VED (Vital, Essential, Desirable) analysis of antibiotics active against intracellular microorganisms and tuberculosis; to characterise the clinical and pharmacological groups of macrolides, fluoroquinolones and rifampicins, to determine their role in the pharmacotherapy of tuberculosis and other intracellular infections; to assess the feasibility of using these antibiotics, considering their effectiveness, safety, pharmacokinetic properties and compliance with modern clinical guidelines.
Materials and methods. For the study, data on annual consumption and costs of antibiotics active against intracellular microorganisms and tuberculosis were collected in the period 2020—2024. The obtained data were systematised and entered into an MS spreadsheet. Statistical analysis was carried out using the built-in statistical functions of MS Excel. ABC analysis. Annual costs for individual drugs were arranged in descending order. The total cost of all 
drugs was calculated, as well as their percentage contribution to total costs. The resulting list was divided into three categories: category A — antibiotics which account for approximately 70 % of the total cost of consumption; category B — drugs accounting for about 20 % of costs; category C — antibiotics with the lowest level of costs (about 10 %). VED analysis. The assessment of the criticality of antibiotics was carried out by classifying drugs into three 
groups: vital (V), essential (E) and desirable (D). To determine the criticality of medicines, the following were conducted: a survey of doctors involved in pharmacotherapy of patients with intracellular infections and tuberculosis; a survey of pharmacists regarding the availability of medicines on the Ukrainian pharmaceutical; regulatory analysis. Group V includes medicines that are critically important for the survival of patients and must be available at any time. Group E includes medicines whose short-term absence will not lead to serious complications. Group D includes antibiotics with the least criticality, the absence of which will not have a significant impact on the treatment process. The final distribution of antibiotics by VED categories was discussed by an expert group consisting of physicians, surgeons, pulmonologists, phthisiologists and clinical pharmacists.
Results and discussion. In the process of conducting ABC and VED analysis, a group of antibiotics active against intracellular microorganisms and tuberculosis was considered. This group includes drugs from different pharmacological classes, in particular: macrolides (erythromycin, spiramycin, clarithromycin); fluoroquinolones (levofloxacin, moxifloxacin); rifampicins (rifampicin combinations). The selection of medicines for the treatment of tuberculosis and intracellular infections was carried out by a multidisciplinary commission consisting of doctors and pharmacists. When selecting drugs, the commission considered the following key criteria: the presence of state registration in Ukraine; form of release; concentration of the active substance; pharmacological features. 42 antibiotics were selected. For each medicine, its trade name, dosage form, composition of the active substance, manufacturer and registration certificate in Ukraine are indicated. All drugs have valid licenses and registrations, which confirms their availability for medical use.
Conclusions. Analysis of the distribution of antibiotics by categories A, B, C and VED allows us to assess the effectiveness of their use and the costs of pharmacotherapy in the treatment of intracellular infections and tuberculosis. The highest costs are for category A drugs, which confirms their importance in the treatment of these diseases. Category B drugs occupy the middle position in terms of costs, and category C account for the smallest share. The analysis also showed that most antibiotics are essential, which highlights their critical role in medical treatment. This allows for cost optimisation and improved pharmacotherapy in medical institutions.Keywords Tuberculosis, intracellular infections, ABC-VED analysis, pharmacotherapy, cost-effectiveness, optimisation of antibiotic selection, treatment of infections. 

UDC 611.316-018-06:615.212.7]-092.9

This study is dedicatedted to the identification and description of structural changes in the mandibular gland
of rats after two and three weeks of opioid administration. The widespread use of opioids and the rapid growth in
the number of drug addicts, together with significant economic, social, and moral difficulties, make the problem of
drug addiction one of the most pressing in most countries of the world. These circumstances confirm the relevance
of further study of the effects of opioids on the human body.
The aim is to identify structural changes in the submandibular gland after two and three weeks of opioid exposure and to assess the relationship between the duration of opioid administration and the level of organ destruction. The study used a method of modeling the effect of opioids on the body of white rats and a histological method to study the microstructure of the submandibular gland of rats under the influence of opioids. The first signs of structural changes in the submandibular gland were detected after 2 weeks of intramuscular administration of the opioid (nalbuphine) at a dose of 8 mg/kg in the first week and 15 mg/kg in the second week. Capillary stasis was noted, and edema of the interlobular connective tissue was observed. After three weeks of administration of an opioid analgesic at a dose of 8 mg/kg in the first week, 15 mg/kg in the second week, and 20 mg/kg in the third week in the submandibular gland preparations of white rats, an increase in destructive changes in serocytes was observed, in particular the development of necrosis of secretory cells in the terminal protein and mixed sections. Alterative processes were noted in the parenchymal elements of the organ and the further development of discirculatory changes, namely, further dilatation of arterioles and venules, mainly due to their overflow with erythrocytes. Already after 2 weeks of intramuscular administration of the opioid, the first changes in the structure of the submandibular gland are detected. There is a clear relationship between the depth of structural changes in the submandibular gland of the white rat, including its hemomicrocirculatory bed, and the duration of administration of an opioid analgesic.
Key words: salivary gland, experimental opioid influence, white rat.

Це дослідження присвячене вияву та опису структурної перебудови піднижньощелепної залози щура на дво- та трьох тижневого введення опіоїду. Широке застосування опіоїдів та стрімке зростання кількості наркозалежних, разом з значними економічними, соціальними і моральними складностями, роблять проблему наркоманії однією з найактуальніших у більшості країн світу. Наведені обставини підтверджують актуальність подальшого вивчення впливу опіоїдів на організм людини.
Мета – виявити структурні зміни піднижньощелепної залози за дво- та трьох тижневого впливу опіоїду та оцінити взаємозв’язок між тривалістю введення опіоїду та рівнем деструкції органу У роботі використано метод моделювання впливу опіоїду на організм білого щура та гістологічний
метод – для вивчення мікроструктури піднижньо-щелепної залози щура за умов впливу опіоїду. Перші ознаки структурних зміни піжнижньощелепної залози виявляли вже через 2 тижні внутрішньом’язевого введення опіоїду (налбуфін) у дозі І тиждень – 8 мг/кг, ІІ тиждень – 15 мг/кг. У капілярах відмічали явище стазу, спостерігали набряк міжацинарної, а також міжчасточкової сполучної тканини. Через три тижні введення опіоїдого анальгетика в дозі І тиждень – 8 мг/кг, ІІ тиждень – 15 мг/кг, ІІІ тиждень – 20 мг/кг у препаратах піднижньощелепної залози білих щурів спостерігали наростання деструктивних змін сероцитів, зокрема розвиток некрозу секреторних клітин кінцевих білкових та
змішаних відділів. Відзначали альтеративні процеси у паренхіматозних елементах органу та подальший розвиток дисциркуляторних змін, а саме подальше розширення артеріол та венул, переважно за рахунок переповнення їх еритроцитами. Вже через 2 тижні внутрішньом’язевого введення опіоїду виявляються перші зміни у структурі піжнижньощелепної залози. Відстежується чіткий зв’язок між глибиною структурних змін
піднижньощелепної залози білого щура, у тому числі і її гемомікроциркуляторного русла та тривалістю введення опіоїдного анальгетика.
Kлючові слова: слинна залоза, експериментальний опіоїдний вплив, білий щур.