616. 2 - 008. 4 -008. 843. 5 - 02 : 618. 33 ] – 038

У статті узагальнені дані про відомі чинники ризику синдрому аспірації меконію (САМ) і ті, що продовжують вивчатись, з метою підвищення ефективності організації й надання первинної реанімаційної допомоги щойно народженій дитині, інтенсивної допомоги новонародженим зі САМ, профілактики аспіраційної пневмонії й ускладнень, асоційованих зі САМ, у тому числі, раннього та пізнього неонатального сепсису. САМ не втрачає своєї актуальності впродовж останніх років, незважаючи на дослідження даної проблеми на усіх континентах та майже в кожній країні світу, що пов’язане із достатньо високою частотою розвитку САМ, аспіраційної пневмонії, синдрому персистуючої легеневої гіпертензії, пневмотораксу. Частота появи меконію в навколоплідних водах складає від 10 до 24 %, реалізація синдрому аспірації меконію відбувається у 3-12% випадків. САМ збільшує частоту антенатальної, інтранатальної загибелі плоду, а також неонатальної смертності до 4,2% у випадку важкої меконіальної аспірації. Незважаючи на науково-доведений зв’язок появи меконіальних навколоплідних вод з окремими факторами, серед яких переношена вагітність, інфекція та гіпоксія, які відіграють ключову роль у розвитку САМ, ступінь впливу даних факторів у різні терміни вагітності все ще вивчається. Зокрема, дослідження впливу гіпоксії та інфекції на порушення рівноваги між внутрішньоутробною дефекацією, сечовипусканням, ковтанням, секрецією респіраторного тракту та кліренсом амніотичної рідини. Показані відмінності між значенням фізіологічної внутрішньоутробної дефекації і патологічним відходженням меконію внутрішньоутробно на тлі інфекційного процесу у матері (мікробна колонізація амніотичної порожнини, фунізит), фетального дистресу. Підкреслена роль переношеної вагітності, інфекції та гіпоксії під час вагітності у розвитку САМ з акцентом на хронічний перебіг цих процесів. Виділено, що гестаційний вік понад 41 тижнів не може розглядатись як першочерговий чинник, ризик розвитку САМ і те, що маса тіла при народженні також має значення у появі навколоплідних вод, забруднених меконієм й розвитку САМ. Якщо у вагітної жінки наявна мікробна інвазія амніотичної порожнини: хоріоамніоніт, фунізит, то розвиток САМ можливий у дитини, що народилась передчасно. Підкреслено діагностичне значення внутрішньоутробного інфікування – чинника ризику САМ через збільшення понад норму низки медіаторів запалення, визначених у пуповинній крові. Зазначений вплив циркуляторних порушень, що виникають в організмі внутрішньоутробної дитини під впливом стресових та шокових чинників (функціональних порушень в системі «мати-плацента-плід», артеріальної гіпертензії, пізнього гестозу у матері, маловоддя, інфекції, метаболічних порушень, шкідливих звичок). Потребує додаткового зосередження увага лікарів-неонатологів з метою забезпечення об’єктивного моніторингу стану внутрішньоутробної дитини у пологових стаціонарах під час брифінгу, прогнозування перебігу САМ матиме недостатнє обґрунтування показань до застосування окситоцину. Вчасно виявленні нові чинники ризику САМ, доповнення їх значень у розвитку САМ допоможуть удосконалювати й вчасно оновлювати протоколи ведення пологів, за наявності навколоплідних вод, забруднених меконієм, реанімаційної і постреанімаційної допомоги новонародженим, оптимізувати клінічні маршрути пацієнта.

RATIONALE: Precision allergy molecular diagnostics allows assessment of cross-reactivity between pollen and food allergens using multiplex
measurement arrays.
METHODS: Data from 8016 ALEX tests performed in different regions of Ukraine in 2017-2019 were assessed in patients from 1 to 78 years old.Correlation analysis was performed by the Spearman method.
RESULTS: Cross-reactions were mostly seen with Betulaceae pollen groups. Sensitization to Alnus, Betula and Corylus pollen alone expressed cross-reactivity to other pollen types in 55-60 % of cases. 51 % of pateints sensitive to Bet v 2 profilin were sensitized to olive pollen profilin Ole e 2 and of date palm profilin Pho d 2. 51-53 % of patients were sensitized to PR-10 Bet v 1 of Betula pollen and Ara h 8 peanut allergen. 52 to 60 % of patients were sensitized to birch and alder pollen PR-10 allergens and to Mal d 1 of apple from the same group. Cross-reaction between alder and celery PR-10 allergens (Aln g 1 and Api g 1) was 50 %. 50 % of patients reacted to profilins of birch and latex (Bet v 2 and Hev b 8).
CONCLUSIONS: Pollen-targeted allergen-specific immunotherapy may possibly impact pollen-food oral allergy syndromes based upon allergen
cross-reactivit.

УДК: 614.2:005.311.11

Aim. The medical care quality remains one of the most pressing issues of the health care system, especially at the stage of reforming of the medical sector. Medicalstatistical information comprising reporting forms is the basis for analyzing the status of medical care quality and incorporating management decisions to improve it.
Material and Methods. The study was performed by the means of analysis of the annual reports of the Urology Department of Municipal Non-profit Enterprise "Lviv Clinical Emergency Hospital" over a ten-year period: from 2010 to 2019. Statistical analysis included the analysis of average and relative values, as well as the calculation of indicators of the dynamic range: growth rate and absolute increase.
Results and Discussion. Analysis of the use of bed stock of the Urology Department of MNELCEH during 2010- 2019 showed that the average quantity of inpatient days is 251.12-340.18 days per year. Inpatient turnover was in the range of 30.28-36.55 patients per year. The indicator of surgical activity increased by 5.4 percentage points (from 33.0% in 2010 to 38.4% in 2019). There was also a positive tendency of decrease of the duration of post-surgery stay of patients at the inpatient department of the Urology Department (from 9.25 in 2010 to 8.55 in 2019). During the study period of 2010-2019, the ratio of post-surgical complications remained relatively stable and did not exceed 5.1% (the indicator is in the range of 4.38% -5.09%). The analysis of the total mortality among all treated patients was in the range of 0.06%-0.65%.
Conclusion. The indicators analyzed in the annual reports make it possible to identify the main problematic issues in the work of the department. In order to provide professional specialized care, quality and rational use of property and human resources, algorithms should be developed to increase treatment of patients with malignant tumors and urolithiasis at the department, as in recent years we could observe an outflow of patients with these
diagnoses to other healthcare establishments. There is a need for individual analysis of the causes of post-surgical complications and mortality. These issues can be resolved by introducing clinical audit into the work of the departmen.

УДК: 616.411-002.9-085-053.2

     Погляди хірургів щодо лікувальної тактики при кістах селезінки (КС) у дітей широко дискутуються в літературі. Окремими питаннями є показання та методика консервативного (неінвазивного) ведення (спостереження) пацієнтів з КС.
Мета – розробити раціональні тактичні підходи консервативного (неінвазивного) ведення пацієнтів дитячого віку з КС.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз консервативного (неінвазивного) ведення 90 (33,96%) із 265 пацієнтів дитячого віку з КС.

    Не оперували дітей за наявності в селезінці кістозного утворення діаметром менше 20 мм (n=61). Їм проводили УЗД спочатку 2 рази на 6 місяців, після цього – 2 рази на рік, до досягнення пубертатного віку. Прогресування росту кіст у цих дітей ми не спостерігали.

     Також не оперували тих дітей, у яких розміри кіст в селезінці були від 20 до 62 мм, мали безсимптомний перебіг і батьки не давали згоди на хірургічне лікування (n=29). Це найскладніша група пацієнтів для аналізу, оскільки у більшості із них відсутня інформація щодо динаміки. За результатами динамічного спостереження у 19 із 29 обстежених пацієнтів регресу кіст у селезінці не відмічено, що в наступному слугувало показанням до хірургічного лікування.
Результати та висновки. За наявності кіст у селезінці можливий вибір хірургічного лікування або консервативного (неінвазивного) ведення. Лікувальна тактика при КС у пацієнтів дитячого віку – строго індивідуальна і залежить від розмірів і локалізації ураження паренхіми. При КС діаметром до 20 мм раціональним є консервативне (неінвазивне) ведення, що підтверджено відсутністю прогресування росту кіст у цих дітей. Динамічне спостереження пацієнтів з КС діаметром більше 20 мм підтверджує відсутність регресу таких кіст, що в наступному служить показанням до хірургічного лікування.

    Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей.

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Background and Aims: Intraabdominal hypertension (IAH) is poorly diagnosed condition that cause splanchnic hypoperfusion
and abdominal organs ischemia and can lead to multiple organ failure. There are no scientific data regarding effect of intraabdominal pressure (IAP) on splanchnic circulation in children.
Material and Methods: Ninety‑four children after surgery for appendicular peritonitis were enrolled in the study. After IAP measurement children were included in one of two groups according IAP levels: “without IAH” (n = 51) and “with IAH” (n = 43). Superior mesenteric artery (SMA) and portal vein (PV) blood flows (BFSMA, BFPV, mL/min) were measured, and SMA and PV blood flow indexes (BFISMA, BFIPV, ml/min*m2) and abdominal perfusion pressure (APP) were calculated in both groups.
Results: Median BFISMA and BFIPV in group “with IAH” were lower by 54.38% (P ˂ 0.01) and 63.11% (P < 0.01) respectively compared to group “without IAH”. There were strong significant negative correlation between IAP and BFISMA (rs  = –0.66; P ˂ 0.0001), weak significant negative correlation between IAP and BFIPV (rs = –0.36; P = 0.0001) in group “with IAH” and weak significant negative correlation between IAP and BFISMA (rs = –0.30; P = 0.0047) in group “without IAH”. There were no statistically significant correlations between IAP and BFIPV in group “without IAH”, between BFISMA and APP in both groups and between BFIPV and APP in both groups.
Conclusion: Elevated IAP significantly reduces splanchnic blood flow in children with appendicular peritonitis. BFISMA and BFIPV negatively correlate with IAP in these patients. There is no correlation between BFISMA/BFIPV and APP in children with IAH due to appendicular peritonitis.