SARS-CoV-2 and side effects of SARS-CoV-2 vaccination show tropism to nervous system structures. Neurological side effects from the central and peripheral nervous systems have been observed quite rarely after vaccination against COVID-19 compared to a large number of vaccinated individuals. The article presents a clinical case of simultaneous damage to the central and peripheral nervous systems in the form of acute autoimmune inflammatory encephalomyelopolyradiculoneuropathy, which occurred after receiving the first dose of the BNT162b2 mRNA vaccine. The severe course of encephalomyelopolyradiculoneuropathy with peripheral tetraplegia, sensory disturbances, bulbar syndrome, and dysautonomia, followed by the occurrence of pneumonia, secondary bacterial meningoencephalitis, the need for longterm mechanical ventilation led to the occurrence of pneumothorax and multiple organ failure, which caused the patient’s death after one and a half months of intensive therapy. Thus, the acute autoimmune inflammatory encephalomyelopolyradiculoneuropathy can be considered as a probable rare neurological complication of SARS-CoV-2 vaccination with mRNA-based vaccines. Encephalomyelopolyradiculoneuropathy can have a severe course, accompanied by multiple complications and leading to death. Establishing of the causal relationships of the occurrence of rare neurological pathological conditions close in time to vaccination against SARS-CoV-2 with mRNA-based vaccines requires additional further researches. 

The literature data of the last three decades on the problem of comorbidity of multiple sclerosis (MS) and epilepsy have been analyzed, such as issues of pathogenesis, clinical course, prognosis, and treatment of this dual pathology. Epileptic seizures occur in 2–3% to 5.9% of patients with MS, which is 3–6 times more common than in the general population. The incidence of epilepsy raises with increasing duration and severity of MS, with its
progressive course, and also depends on the effect of drugs for the treatment of MS. There is no unanimity in the literature on the age and gender characteristics of the occurrence of  epileptic seizures in MS. Probable mechanisms of MS comorbidity and epilepsy are analyzed. Data on certain common pathophysiology of MS and epilepsy and the concept according to which the model of epilepsy in MS is considered as a network disease are presented. Data on clinical manifestations and diagnosis of comorbid MS with epilepsy are presented. Epileptic seizures can occur at any stage of MS: before the clinical manifestations, at the onset of the disease, in the late stages, or can indicate exacerbation of MS. Types of epileptic seizures with a dual diagnosis (MS + epilepsy) are diverse. The majority of patients (up to 87.5%) have focal seizures (aware or unaware) or focal seizures to bilateral tonic-clonic, and a small share of patients have seizures of unknown origin. Most researchers believe that patients with MS and epilepsy have a more severe MS course and a worse long-term prognosis. The main directions of MS treatment and the impact of such treatment on the development of epileptic seizures are highlighted. Data on the effect of some disease-modifying drugs for the treatment of MS on the course of epilepsy and, on the other hand, on the impact of some antiseizure medications on the course of MS are presented. It is concluded that patients with MS have individual profiles and interindividual variability of epileptogenicity. The principles of treatment of epileptic
seizures/epilepsy in patients with MS are proposed.

УДК 616.988:578.834-036.21:616.832-004.2:616.832-002]-07-08

Майже 2 роки пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) значною мірою вплинули на світову медицину та наукові дослідження. Ажіотаж, спричинений новим коронавірусом SARS-CoV-2, може стимулювати дослідження демієлінізувальних захворювань (розсіяний склероз, гострий розсіяний енцефаломієліт), а поглиблення знань про патогенез демієлінізації та його зв’язок з вірусними інфекціями — дослідження імунопатогенезу COVID-19. Технологічні досягнення, які були швидко освоєні для боротьби із SARS-CoV-2, незабаром можуть бути використані для вирішення проблем розсіяного склерозу. Яскравим прикладом є потенційне застосування технології на основі мРНК для розробки толерантних вакцин, які пригнічують автоімунітет центральної нервової системи (ЦНС). Тривають клінічні випробування для оцінки інтерферону-B, фінголімоду, диметилфумарату, масітинібу (інгібітора тирозинкінази, який показав ефективність у дослідженнях ІІІ фази для первинно-прогресивного розсіяного склерозу), як потужних інгібіторів коронавірусу.
Описано клінічний випадок гострого розсіяного енцефаломієліту, пов’язаного із SARS-CoV-2 у 39-річної жінки, яка перебувала на обстеженні та лікуванні у Львівській обласній клінічній лікарні. Жінка скаржилася на виражене головокружіння, періодичне затерпання язика, уповільнену мову. З анамнезу відомо, що з 07.05.2020 до 20.05.2020 р. лікувалася з приводу підтвердженої інфекції COVID-19 у Львівській обласній інфекційній лікарні. Стан середньої тяжкості. Отримувала оксигенотерапію. Неврологічно: горизонтальний ністагм в обидва боки, високі сухожилкові та періостальні рефлекси на всіх кінцівках, двобічний симптом Бабінського, інтенційний тремор при виконанні пальце-носової проби з обох боків. Діагноз демієлінізувального захворювання (можливо, спричиненого COVID-19) установлено на підставі серологічних досліджень (полімеразна ланцюгова реакція до SARS-CoV-2), клінічних виявів, даних магнітно-резонансної томографії (множинне супра- та інфратенторіальне вогнищеве ураження білої речовини головного мозку). Відзначено позитивний вплив застосування кортикостероїдів при лікуванні гострого розсіяного енцефаломієліту, пов’язаного із SARS-CoV-2. Таким чином, точна діагностика і своєчасне лікування гострої демієлінізувальної хвороби, спричиненої вірусом SARS-CoV-2, мають важливе клінічне значення. 

УДК 616.831-005.1-06:618.3:618.7]-036

Резюме. Актуальність. Цереброваскулярна хвороба, пов’язана з вагітністю, є серйозним ускладненням вагітності й післяпологового періоду. Етіологія і патологічні механізми цереброваскулярних захворювань у жінок є складними і включають зміни в серцево-судинній, ендокринній та імунній системах. Материнська смертність з причини інсульту становить 5–38 %. Залишковий неврологічний дефіцит спостерігається в 42–63 % пацієнток, які перенесли інсульт під час вагітності. У багатьох випадках ця проблема залишається недооціненою як лікарями, так і хворими, проте значною мірою впливає на якість їхнього життя.

Мета: провести аналіз судинних подій у вагітних, які перебували на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні (ЛОКЛ) за річний період часу.

Матеріали та методи. Виконано ааліз клінічних випадків хворих вагітних і породіллі, які перебували на стаціонарному обстеженні й лікуванні в неврологічному відділі ЛОКЛ.

Результати. Розглянули судинні події у вагітних і породіллі, які перебували на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні ЛОКЛ. Протягом річного періоду під нашим спостереженням перебували 3 пацієнтки: дві вагітні та одна породілля,
у яких діагностовано різні варіанти ішемічного інсульту.

Висновки. Мозковий інсульт — тяжке й небезпечне ускладнення при вагітності та пологах. Інсульт при вагітності розвивається нечасто, але значно
збільшує материнську й перинатальну смертність. При підозрі на мозковий інсульт необхідне проведення нейровізуалізації (магнітно-резонансна томографія). Необхідно вжити заходів для запобігання інсульту в жінок за допомогою індивідуалізованого (пацієнтоцентрованого) підходу з координацією можливостей кількох спеціалістів, які включають численні індивідуальні стратегії для досягнення цільових результатів.
Вчасна діагностика й правильне лікування вказаної категорії пацієнтів дозволить зменшити ризик виникнення повторного інсульту і знизити рівень інвалідизації пацієнтів. Профілактика інсульту має бути спрямована на жінок, з акцентом на тих, хто входить до групи ризику. Управління факторами ризику інсульту для жінок є aктивним процесом протягом усього життя.