Резюме. Постковідний синдром є мультисиндромальним клінічним станом унаслідок залучення багатьох систем людського організму, ураження яких відбувається навіть після легкого чи безсимптомного перебігу гострого COVID-19. У статті висвітлено класифікацію та критерії діагностики постковідних станів, їх основні клінічні прояви, патогенетичні механізми розвитку ускладнень і напрямки реабілітації пацієнтів. Ключові слова: коронавірусна хвороба, постковідний синдром, ускладнення, реабілітація, вірус SARS-CoV-2.

Abstract. Post-COVID syndrome is a multi-syndromal clinical condition, involving many systems of the human body, even after a mild or asymptomatic course of acute COVID-19. The article provides an overview of the classification and diagnostic criteria of post-COVID conditions, the main clinical manifestations, pathogenetic mechanisms of the development of complications and directions for rehabilitation of patients. Keywords: coronavirus disease, post-COVID syndrome, complications, rehabilitation, SARS-CoV-2 virus.

Мета дослідження — вивчити показники якості життя пацієнтів із гострим інфарктом міокарда (ГІМ) за наявності надмірної маси тіла (НМТ) та ожиріння із використанням міжнародного опитувальника EuroQol-5D-5L для оцінки якості життя. Матеріал і методи. Обстежено 158 пацієнтів із ГІМ з елевацією сегмента ST (ГІМелST) віком від 32 до 86 років. Усі пацієнти були розподілені на 3 групи: першу групу становили 52 особи з ІМ із нормальною масою тіла (індекс маси тіла (ІМТ) — 18,5-24,9 кг/м2), другу групу — 51 пацієнт з ІМ та НМТ (ІМТ — 25,0-29,9 кг/м2), третю групу — 55 осіб з ІМ та ожирінням І-ІІІ ступенів (ІМТ≥30,0 кг/м2). Результати. Порівняння результатів окремих показників опитувальника показало, що при госпіталізації суб’єктивні показники усіх компонентів опитувальника були достовірно гіршими в пацієнтів ІІ і ІІІ груп порівняно з особами І групи (p<0,05). Виявлено, що через 10 днів після початку лікування суб’єктивні показники догляду за собою не відрізнялися (р>0,05) між групами. Рухливість, звичайна повсякденна діяльність, біль/дискомфорт та тривога/депресія достовірно більше турбували пацієнтів ІІІ групи, порівняно з хворими І групи (р1-3<0,05), достовірної різниці між цими показниками при порівнянні осіб ІІ і ІІІ груп не виявлено (р2-3>0,05). При госпіталізації достовірно більше пацієнтів групи ІІ (з НМТ) та ІІІ (з ожирінням) відмічали наявність помірної тривоги або депресії порівняно з особами групи І (з нормальною масою тіла) (р1-2<0,01, р1-3<0,01). На 10-й день спостереження достовірно більше пацієнтів із нормальною масою тіла (78,85% — група І) відзначили, що не відчувають тривоги або депресії порівняно з особами з НМТ (50,93% — група ІІ) та ожирінням (46,94% — група ІІІ) (р1-2<0,01, р1-3<0,01). Висновки. Ожиріння і надмірна маса тіла є важливими чинниками погіршення якості життя при гострому інфаркті міокарда з елевацією сегмента ST навіть після ефективно проведеної реперфузійної терапії. Перебіг інфаркту міокарда за наявності надмірної маси тіла та ожиріння супроводжується більш вираженими проявами тривоги/депресії, тому, імовірно, слід використовувати методи психокорекції з метою підвищення ефективності лікування й покращення якості життя таких пацієнтів.

The aim of the study was to examine the quality of life in patients with AMI in the presence of overweight and obesity using the international questionnaire EuroQol-5D-5L to assess quality of life. Material and methods. 158 patients with ST-elevation myocardial infarction (STEMI) age from 32 to 86 years were examined. All patients were divided into 3 groups: first group consisted of 52 people with normal body weight (body mass index (BMI) — 18.5-24.9 kg/m2), second group — 51 people with overweight (BMI 25.0-29.9 kg/m2), third group — 55 people with obesity of I-III stages (BMI≥30.0 kg/m2). Results. Comparison of the questionnaire individual indicators results showed that when hospitalized the patients of the groups II and III presented significantly worse subjective indicators results in all components of the questionnaire than the patients of the group I (p<0.05). It was found that 10 days after the start of the treatment, subjective indicators of self-care did not differ (p>0.05) between the groups. Mobility, normal daily activities, pain/discomfort and anxiety/depression were probably more disturbing for patients of the group III than for patients of group I (p1-3<0.05), no significant difference between these indicators was found when comparing persons of the groups II and III p2-3>0.05). At hospitalization, significantly more patients of the group II (overwight) and III (obesity) noted the presence of moderate anxiety or depression compared with persons of the group I (normal body weight) (p1-2<0.01, p1-3<0.01 ). On the 10th day of the follow-up, significantly more patients with normal body weight (78.85% — group I) reported that they did not experience anxiety or depression compared to persons with overwight (50.93% — group II) and obesity (46.94% — group III) (p1-2<0.01, p1-3<0.01). Conclusions. Obesity and overweight are important factors in the deterioration of quality of life in acute myocardial infarction with ST-segment elevation, even after effective reperfusion therapy. The course of acute myocardial infarction in the presence of overweight and obesity is accompanied by a more severe depression, so it is likely to use psychocorrection methods to improve the effectiveness of treatment and improve a quality of life of such patients.

У статті досліджено фактори ризику ускладненого перебігу ІМ у пацієнтів із нормальною масою тіла, які
курять та мають ІХС в анамнезі.
Мета роботи — проаналізувати вплив окремих чинників на ризик виникнення несприятливих подій (гостра
аневризма лівого шлуночка, гостра серцева недостатність (ІІІ-ІV ФК за Killip), порушення ритму та провідності серця, рання післяінфарктна стенокардія, тромбоз стента) у ранньому післяінфарктному періоді в пацієнтів із різною масою тіла.
Матеріал і методи. Пацієнтів (n=158) із гострим інфарктом міокарда з елевацію сегмента ST (STEMI) було розподілено на 3 групи залежно від індексу маси тіла (ІМТ): І групу становили 52 пацієнти з нормальною масою тіла (середній вік — 60,83±11,94 року); ІІ групу — 51 пацієнт із надмірною масою тіла (НМТ) (середній вік — 62,04±8,55 року); ІІІ групу — 55 пацієнтів з ожирінням І-ІІІ ступенів (середній вік — 60,96±11,31 року) (р>0,05).
Результати. Встановлено, що відносний ризик виникнення ускладнень у пацієнтів зі STEMI та нормальною масою тіла (І група), які курять, є в 1,48 раза більшим, ніж у пацієнтів без цієї шкідливої звички (RR=1,48, при 95% довірчому інтервалі (ДІ) від 0,77 до 2,82, р=0,014), а в осіб, що мають хронічну ішемічну хворобу серця в анамнезі, цей ризик є більшим на 25% (RR=1,25, при 95% ДІ від 0,55 до 2,83, p=0,050). З’ясовано, що в І групі пацієнтів за наявності одночасно 5-6 факторів ризику (ФР) ризик виникнення ускладнень зростає на 43% (RR=1,43 [0,19; 10,57], р=0,021). Запізніла госпіталізація (12 год від початку STEMI) збільшує цей ризик у пацієнтів із нормальною масою тіла на 43% (RR=1,43 [0,19; 10,57], р=0,021).
У групі осіб із НМТ відносний ризик виникнення ускладнень у 2,26 раза більший при абдомінальному ожирінні
(АО), ніж у пацієнтів без АО (RR=2,26 [0,52; 9,80], р=0,025), а в осіб, що мають дисліпідемію, цей ризик є більшим на 42% (RR=1,42 [0,87; 2,32], p=0,031). Ризик виникнення ускладнень у цій групі збільшується за наявності професійно-шкідливої праці (ПШП) у 2,15 раза (RR=2,15 [0,67; 6,87], р=0,016). Доведено (р=0,016), що за наявності в пацієнтів ІІ групи 5-6 ФР, відносний ризик виникнення ускладнень є більшим у 2,58 раза (RR=2,58 [0,61; 10,94]), а при госпіталізації після 12 годин — в 1,61 раза (RR=1,61 [0,89; 2,93], р=0,046). У пацієнтів ІІ групи відносний ризик виникнення 2 і більше ускладнень в осіб віком 60-69 років зростає на 33% (RR=1,33 [0,46; 3,91], р=0,048), а в осіб чоловічої статі — на 45% (RR=0,88 [0,35; 2,38], р=0,043).
У хворих зі STEMI та ожирінням відносний ризик виникнення ускладнень, пов’язаний із віком 60-69 років, є в
1,45 раза більшим, ніж у пацієнтів молодшого віку (RR=1,45 [0,77; 2,73], р=0,024), а в осіб, старших від 70 років,
цей ризик є більшим на 28% (RR=1,28 [0,07; 1,20], p=0,46). Також встановлено, що в цій групі пацієнтів при значенні індексу вісцерального ожиріння (ІВО) ≥1,1 ризик ускладнень зростає на 12% (RR=1,12 [0,99; 1,26], р=0,042). Доведено (p=0,017), що відносний ризик виникнення ускладнень за наявності дисліпідемії є в 1,23 раза більшим, ніж у пацієнтів без дисліпідемії (RR=1,23, при 95% ДІ від 0,91 до 1,65). Водночас наявність цукрового діабету 2-го типу збільшує цей ризик на 37% (RR=1,37 [0,83; 2,28], р=0,021), а куріння — аж у 8,37 раза (RR=8,37 [2,11; 33,16], р<0,001).
Висновки. У ранньому післяінфарктному періоді в усіх пацієнтів зі STEMI, незалежно від ІМТ, ризик виникнення
серцево-судинних ускладнень достовірно зростає за наявності поєднання 5-6 ФР. Цей ризик достовірно зростає в пацієнтів із нормальною масою тіла, які курять та мають ІХС в анамнезі. Такі чинники, як АО, госпіталізація після 12 год від початку захворювання, ПШП та дисліпідемія, достовірно збільшують ризик виникнення ускладнень в осіб із НМТ. А в пацієнтів із ожирінням І-ІІІ ступенів цей ризик достовірно зростає за наявності старшого віку, чоловічої статі, пізньої госпіталізації, ІВО ≥1,1, куріння, цукрового діабету 2-го типу та обтяженої спадковості.