УДК: 616.89:[616.988:578.834.1]-036

   As the COVID-19 pandemic progresses, the observed increase in mental health issues requires more and more clinical attention. Mental disorders have become a major cause for disturbances in social adjustment, primarily due to disorders that fall into three clusters: prolonged fatigue (asthenia) with cognitive impairment; anxiety disorders with sleep disorders; and depression. The last two are also found in individuals who have not contracted SARSCoV-2; they are seen as a result of their exposure to the stress of the pandemic. Therefore, to successfully manage the consequences of the pandemic, it is necessary to develop a cohesive clinical interpretation of mental disorders related to COVID-19 infection. Our proposed model would encompass all the above manifestations as follows: а) for the general population — by the triad of ‘nosogenic reactions’ with excessive (hyper-), normal (normo-) or ignoring (hyponosognostic) psychological responses to stress related to the semantics and individual signifi cance of the SARS-CoV-2 diagnosis (nosos); b) for long COVID — by the biopsychosocial model as a typical combination of neurotoxic asthenia with cognitive impairment (Bonhoeff er’s neurobiological factor) that exacerbates ‘nosogenic’ anxiety and sleep disorders (psychological factor) and thus provokes a depressive response (as a social maladaptive factor).

   З прогресуванням пандемії COVID-19 спостерігається зростання проблем з психічним здоров’ям, що вимагає дедалі більшої уваги клініцистів. Саме ці проблеми призводять до основних порушень соціальної адаптації, передусім через розлади, розподілені на три «кластери»: тривалу астенію (втому) з когнітивними порушеннями, тривожні розлади з розладами сну та депресії. Останні виявляються також в осіб, які не хворіли на SARS-CoV-2, та оцінюються як результат впливу стресу внаслідок пандемії. Щоб успішно подолати наслідки пандемії необхідно випрацювати цілісну клінічну інтерпретацію психічних розладів, пов’язаних із коронавірусною інфекцією COVID-19. Запропонована у нашому дослідженні модель охопила б усі вищезазначені прояви в такий спосіб: а) для загальної популяції — тріадою «нозогенних реакцій» з надмірним (гіпер-), нормальним (нормо-) або іґноруючим (гіпо-нозогностичним) психологічним реагуванням на стрес, пов’язаний зі смислом та особистою значимістю діагнозу «SARS-CoV-2» (нозосом); б) для лонг COVID: біопсихосоціальною моделлю, як типовою комбінацію нейротоксичної астенії з когнітивними порушеннями за К. Бонгофером (нейробіологічний фактор), яка посилює «нозогенну» тривогу і порушення сну (психологічний фактор), що в низці випадків провокує депресію (як фактор соціальної дезадаптації).

УДК: 616.89-008.441.14: 616.716.8-018.46-002]-036-099

   Appropriate surgical tactics and pathogenetic therapy are of great importance for toxic osteomyelitis in drug addicts. Therefore, in our study, with long-term integrated treatment, systemic and pathogenetically conditioned drug therapy was used, and appropriate surgical treatment, aimed at removal of necrotized areas of the mandibular bone, was performed. We believe that due to the treatment, despite the total destruction of the mandible, it was possible to stop the destructive bone processes and to preserve life for such a patient and to create conditions for subsequent reconstructive operations. The treatment was aimed at reducing the disability of patients with the persistent rejection of substance abuse.

УДК: 616.89-008.441.13:159. 922.1

Значне підвищення довготривалого стресового навантаження населення України, спричинене нестабільністю політичної, економічної ситуації, соціальною напруженістю, трудовою еміграцією, війною, пандемією Covid-19, є сьогодні тією низкою найнесприятливіших факторів, які провокують психічні розлади та призводять до зростання рівня зловживання психоактивними речовинами, зокрема алкоголем. Стресогенна ситуація зумовлює розвиток численних емоційних розладів клінічного та субклінічного рівнів у осіб, які брали участь у бойових діях. Зниження впливу негативних емоцій відбувається у багатьох із них через втечу в ілюзійний простір, далекий від реальності. І тоді адиктивний агент (сигарета, алкоголь, наркотик) «приходить на допомогу», штучно змінюючи стан свідомості особи, узалежнюючи її як тілесно, так і психологічно, що серйозно порушує її психологічний стан, зменшує адаптаційний потенціал. Беручи до уваги, що усвідомлене мислення, сприйняття, очікування мають на меті подолати стресову ситуацію, адаптуватись через зміну особистісних думок, досягти дієвішого рівня психологічної стійкості, особливої значущості набуває проблема адаптації учасників бойових дій до мирного життя. Психологічна стійкість, або гнучкість, є «процесом опору складним обставинам, зусиллям, яке людина докладає, щоб розв’язати особистісні й міжособистісні проблеми, бажанням підкорити собі, мінімізувати, скоротити чи перетерпіти стресову ситуацію. Кожний індивід має власний, неповторний стиль психологічної пружності, який є комбінацією навичок боротьби зі стресом, що поступово формується протягом життя». Згідно з аналізом наукових джерел, докладно вивчені передумови виникнення та чинники формування девіантної поведінки, діагностика тяжких когнітивних розладів (делірію, вираженої деменції, амнестичних розладів), розроблені й апробовані методи психокорекції та психопрофілактики алкогольного узалежнення. Однак це ніяк не вплинуло на статистику алкогольної залежності, яка, за сучасними реаліями, становить загрозу для нації. Вважаємо, що в цьому разі мало вивченим є вплив незначних когнітивних порушень на алкогольне узалежнення, асоційоване з депресією, що є проблемою адаптації учасників бойових дій.

УДК: 616.89: 616-009. 7]-07

Психодіагностика болю є важливим показником при дослідженні пацієнтів із больовими синдромами. Тому рекомендовано фізіологічні показники використовувати у поєднанні з психологічними шкалами, оскільки існує чимало причин, що можуть спотворити їх інтерпретацію. Психологічне тестування доповнює клінічне обстеження пацієнта об’єктивними критеріями, що збільшує достовірність діагностики больового синдрому на ранніх стадіях його прояву.