UDC 616–093+547.789

Aim. Synthesis, structure determination, in vivo study of anti-inflammatory (anti-exudative) and ulcerogenic activity, estimation of an impact of novel pyrazolin-5-one bearing thiazolidin4-ones on liver function. Methods. Organic synthesis: multicomponent reactions (MCRs), [2+3]-cycloaddition reactions. Spectral methods: IR, LC-MS, 1H NMR. Biological methods: study of anti-cancer activity (NCI NIH, USA) protocol for 3-cell line panel); carrageenin-induced inflammatory paw edema model of white rats, biochemical laboratory tests (ALT, AST, ALP, γ-GGT levels determination); evaluation of ulcerogenic action. Results. The series of novel C-5 and N-3 substituted 2-[(1,5-dimethyl-3-oxo-2-phenyl-2,3-dihydro-1H-pyrazol-4-yl) amino/imino]thiazolidin-4-ones had been synthesized using MCR and [2+3]-cycloaddition reactions as potential biologically active compounds. The results of screening anti-exudative activity revealed that the tested derivatives possess promising anti-inflammatory effect. The SARs were formed and possible mechanisms of their action were discussed. Conclusions. The results presented in paper suggest that the design and synthesis of new pyrazolin-5-on/ thiazolidin-4-one hybrids as potential molecules are an attractive area for the search for novel agents with promising pharmacological properties.
K e y w o r d s: antipyrine, pyrazolin-5-one, thiazolidin-4-one, hybrids, multicomponent reactions, tautomers/rotamers; anticancer/anti-inflammatory activity

УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.6):612.014.484:616.45-092:612.015.11:615. 274]-092.9

Мета дослідження – з’ясувати особливості змін перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи в наднирниках тварин за умов експериментального пародонтиту (ЕП) та іммобілізаційного стресу (ІС) та оцінити ефективність застосування тіоцетаму. Дослідження проводили на морських свинках (самцях) з подальшим моделюванням ЕП та ІС і визначенням вмісту малонового діальдегіда, дієнових кон’югатів, супероксиддисмутази, каталази та глутатіонпероксидази в тканинах наднирників до та після використання тіоцетаму. Встановлено посилення процесів ліпопероксидації на тлі пригнічення антиоксидантної системи на всіх етапах розвитку ЕП і ІС, що вказувало на наявність оксидантного стресу. Застосування тіоцетаму призводило до антиоксидантного впливу за умов ЕП і ІС.
Висновки. Встановлено розвиток оксидативного стресу у разі ЕП і ІС, який посилює перебіг пародонтиту і стресу, та доведено антиоксидантну дію тіоцетаму 

УДК: 616.248+616.33-002.44]-092: 612.015.11: 615.274
Лікарі практичної охорони здоров’я досить часто спостерігають різне поєднання захворювань, які, безперечно, обтяжують перебіг цих недуг та лікування, у тому числі трапляються випадки бронхіальної астми, що розвинулися за умов виразкової хвороби шлунка.
Метою даного дослідження стало з’ясування особливостей змін процесів ліпопероксидації і антиоксидантного захисту в легенях за умов розвитку експериментальної бронхіальної астми (ЕБА) та експериментальної виразкової хвороби шлунка (ЕВХШ) до та після застосування антиоксиданта тіотриазоліну.
Матеріал і методи дослідження. Експериментальні дослідження проводились на 64 морських свинках (самцях) масою 180 — 220 г, поділених на 6 груп по 9 тварин у кожній, крім першої (10 тварин). До І групи (контроль) відносили інтактні морські свинки, до ІІ- тварини з ЕБА та ЕВ ХШ (5-а доба), до ІІІ — морські свинки на
19-у добу поєднаного модельного процесу, до ІV — тварини з ЕБА та ЕВХШ (26-а доба), до V — мурчаки на 33-ю добу ЕБА та ЕВХШ (до лікування) та VІ група — морські свинки з ЕБА та ЕВХШ після лікування тіотриазоліном впродовж 10 діб (з 24-ї по 33-ю доби) експерименту. З метою детального аналізу та інтерпретації показників прооксидантної та антиоксидантної систем у різні доби експерименту виділяли умовно два періоди розвитку ЕБА та ЕВХШ: ранній (5-а та 19-а доби експерименту) і пізній (26-а та 33-я доби).
Експериментальна модель БА відтворювалась на морських свинках за методом В.І. Бабича (1979), виразкову хвороб у шлунка моделювали за методом В. И. Комарова. Тіотриазолін вводили внутрішньом’язово дозою 100 мг на 1 кг маси щодня з 24-ї по 33-ю добу експерименту.
Забір матеріалу для дослідження проводили під ефірним наркозом.
Висновки: Підсумовуючи отримані результати дослідження, можна стверджувати, що усі періоди розвитку ЕБА та ЕВХШ характеризуються порушенням функціонального стану проксидантної і антиоксидантної систем, яке проявляється надмірним накопиченням продуктів ПОЛ в легенях (зростає рівень ДК і МДА) та зниженням активності ферментів СОД, КТ, ГПО, що свідчить про порушення клітинного гомеостазу та розвиток оксидативного стресу, особливо на 33-ю добу дослідження, що посилює запальний процес і водночас ініціює каскад інших механізмів пошкодження. Застосування антиоксиданту тіотриазоліну показало його коригуючий вплив на змінені показники вільнорадикального окиснення, які зазнавали суттєвого зниження, помітну активацію антиоксидантного захисту в легенях морських свинок за умов розвитку експериментальної бронхіальної астми та експериментальної виразкової хвороби шлунка.