УДК: 616.411-089.12-053.2

На сьогодні хірургія селезінки є досить актуальною проблемою дитячої хірургії. Існують захворювання, при яких тільки спленектомія дозволяє дитині жити повноцінним життям. До таких відносять: серповидно- клітинну анемію, ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру, спадковий мікросфероцитоз (хвороба Мінковського- Шоффара), таласемію, аутоімунну гемолітичну анемію. Селезінка вражається при тупій травмі живота у дітей в 25 % – 30 % випадків. Втрата більше 45 % обʼєму циркулюючої крові призводить до нестабільного гемодинамічного стану дитини. Питання хірургічного лікування і збереження селезінки при гемоперитонеумі внаслідок її ушкодження є життєво необхідними.

INTRODUCTION AND OBJECTIVE:

Access to renal transplantation in children with severe chronic kidney disease can be endangered in dangerous sociopolitical environments. Despite such challenges, we established the very first adult and pediatric renal transplantation program in Ukraine in 2021 during an ongoing war and the COVID-19 pandemic, which caused significant delays and difficulties, including disrupted supply chains and shortages of critical medical supplies and equipment and availability and access to transplant resources and personnel. Here, we describe our experience with establishing and conducting a pediatric renal transplantation program during wartime and a pandemic in Ukraine.

METHODS:

We conducted a retrospective cohort study of 20 pediatric patients who underwent renal transplantation between January 2021 and September 2023 at two large-volume pediatric care centers in Lviv. Due to Ukrainian laws, donations could not be taken from soldiers and military personnel or civilians who suffered due to hostilities. We managed immunosuppressive medications and antibiotic prophylaxis or treatment post-transplant, and nearly all patients were on dialysis prior to transplantation.

RESULTS:

Our program constituted 23% (189/821) of all transplants performed in Ukraine in the last three years, and we have expanded our efforts to Western Ukraine. The majority of our patients did not undergo native nephrectomy, and most patients were on dialysis prior to transplantation. Average age at the time of transplant was 12.6 +4.5 (years), and average length of time on dialysis was 18 months. Overall, 30-day graft survival was 95%. Two patients experienced acute rejection that was successfully managed medically, while one had graft thrombosis requiring nephrectomy on the day of surgery.

CONCLUSIONS:

Despite the challenges of establishing a renal transplantation program during wartime and the impact of COVID-19, we have successfully started a pediatric renal transplantation program in Ukraine with a 95% 30-day graft survival rate. Our efforts have constituted 23% of all transplants performed in Ukraine in the last three years, and we have expanded our program to Western Ukraine. Our experience highlights the importance of access to necessary care in challenging environments and the need for continued support and collaboration in these settings.

На сьогодні понад 300 млн осіб у світі страждають на одне або кілька рідкісних (орфанних) захворювань. Бульозний епідермоліз (БЕ) – гетерогенна група спадкових захворювань, що характеризується генетичною схильністю до надчутливої реакції організму на незначне пошкодження шкіри утворенням пухирів і ерозій на шкірних і слизових покривах із наступним утворенням рубців. Є одним із найтяжчих спадкових дерматозів. При БЕ патологічні стани виникають і в ротовій порожнині. Отже, пацієнти з БЕ потребують особливого «атравматичного» підходу до виконання медичних маніпуляцій, а також проведення гігієнічного догляду, санації порожнини рота тощо.

Primary splenic cysts (SC) are rare in children and are registered with a frequency of 0.07% to 1.0% of all surgical diseases of the abdominal cavity [2, 7, 13]. Beginning in 1929, when the disease was first reported, the classification of SC changed. SC were classified based on the presence or absence of epithelial membrane, pathogenesis, etc. SC are divided into true cysts, which have an epithelial membrane (SC type 1), and false cysts (SC type 2), in which the epithelial lining is absent. A separate group consisted of pseudocysts. They are usually of post-traumatic origin and are formed in the parenchyma of the spleen or subcapsularly as a result of hematoma transformation, less often – due to an abscess or infarction of the spleen [9, 11]. Depending on the presence or absence of the pathogen, SC are divided into parasitic and non-parasitic [1, 4, 5]. Parasitic SC are usually observed in endemic areas and are caused mainly by Echinococcus granulosus[1, 6, 10]. Modern classification is based on the pathogenesis of cysts and divides non-parasitic SC into congenital, neoplastic, posttraumatic and degenerative [3]. Primary SC account for 10% of all non-parasitic SC and are observed in different pediatric age groups. Most SC are asymptomatic, so they are mostly detected by accident during examinations (ultrasound, CT or MRI). In addition, they can be detected due to complications: suppuration or splenic rupture with bleeding, which requires urgent surgery [10, 12].

УДК: 616.411-002.9-085-053.2

     Погляди хірургів щодо лікувальної тактики при кістах селезінки (КС) у дітей широко дискутуються в літературі. Окремими питаннями є показання та методика консервативного (неінвазивного) ведення (спостереження) пацієнтів з КС.
Мета – розробити раціональні тактичні підходи консервативного (неінвазивного) ведення пацієнтів дитячого віку з КС.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз консервативного (неінвазивного) ведення 90 (33,96%) із 265 пацієнтів дитячого віку з КС.

    Не оперували дітей за наявності в селезінці кістозного утворення діаметром менше 20 мм (n=61). Їм проводили УЗД спочатку 2 рази на 6 місяців, після цього – 2 рази на рік, до досягнення пубертатного віку. Прогресування росту кіст у цих дітей ми не спостерігали.

     Також не оперували тих дітей, у яких розміри кіст в селезінці були від 20 до 62 мм, мали безсимптомний перебіг і батьки не давали згоди на хірургічне лікування (n=29). Це найскладніша група пацієнтів для аналізу, оскільки у більшості із них відсутня інформація щодо динаміки. За результатами динамічного спостереження у 19 із 29 обстежених пацієнтів регресу кіст у селезінці не відмічено, що в наступному слугувало показанням до хірургічного лікування.
Результати та висновки. За наявності кіст у селезінці можливий вибір хірургічного лікування або консервативного (неінвазивного) ведення. Лікувальна тактика при КС у пацієнтів дитячого віку – строго індивідуальна і залежить від розмірів і локалізації ураження паренхіми. При КС діаметром до 20 мм раціональним є консервативне (неінвазивне) ведення, що підтверджено відсутністю прогресування росту кіст у цих дітей. Динамічне спостереження пацієнтів з КС діаметром більше 20 мм підтверджує відсутність регресу таких кіст, що в наступному служить показанням до хірургічного лікування.

    Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей.

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.