УДК 616.24:612.1]-06

Leptin, a hormone produced by white adipose tissue and recognised as an inflammatory biomarker, has an undefined role in the progression of chronic obstructive pulmonary disease (COPD). Objective — to evaluate the leptin level and its correlations with the levels of clinical, functional and anamnestic indicators in COPD patients.
Materials and methods. This study employed a case-control design involving 42 patients experiencing acute exacerbation of COPD and 20 control subjects. The patients were examined according to the standard protocol. Additionally, the examination included ultrasonic scanning of the abdominal cavity, evaluation of the serum leptin level, scoring of the anxiety and depression and quality of life.
Results and discussion. It was revealed that hyperleptinemia in the patients with acute exacerbation of COPD occurred significantly more frequently than in the healthy persons ((73.8 ± 6.8) vs (40.0 ± 11.0) %; р < 0.05). Besides, the COPD patients manifested increased leptin levels much more frequently than normal levels ((73.8 ± 6.8) vs (26.2 ± 6.8) %; р < 0.01). Hyperleptinemia was found to co-occur with severe COPD 
cases belonging to E clinical group ((51.6 ± 9.0) vs (18.2 ± 11.6) % in group with normal leptin level; р < 0.05). Kendall correlation analysis established that elevated circulating leptin levels were associated with an increased body mass index ( = 0.3; р = 0.02), female gender ( = 0.3; р = 0.01), non-smoking history ( = – 0.2; р = 0.03), stronger manifestation of such symptoms as shortness of breath ( = 0.3; р=0.01), disturbed home ( = 0.3; р = 0.002) and out-of-home activities ( = 0.3; р = 0.02) and lack of energy ( = 0.3; р = 0.01). It also correlated with increased severity of pulmonary insufficiency ( = 0.3; р = 0.003) and decreased forced vital capacity (= – 0.2; р = 0.04), elevated systolic blood pressure ( = 0.2; р = 0.02), elevated cholesterol ( = 0.3; р = 0.01) and -lipoproteins levels ( = 0.2; р = 0.04), pronounced depression ( = 0.3; р = 0.002) and lowered quality of life ( = 0.3; р = 0.01).
Сonclusions. COPD patients with elevated leptin levels manifest not only with an increased body weight, but also with arterial hypertension, disturbed lipid metabolism, more pronounced pulmonary insufficiency, depressive disorders and lowered life quality with more severe subjective respiratory symptoms.
Keywords. Chronic obstructive pulmonary disease, leptin, hyperleptinemia

УДК: 616.1/.4:004.9(042.4)(100),,2"

9–11 травня у Кракові (Польща) відбулася міжнародна конференція 9th McMaster International Review Course in Internal Medicine (MIRCIM 2024). Цей захід є освітньою ініціятивою факультету медицини Університету МакМастера, відомого своєю діяльністю в галузі доказової медицини та проблемно-орієнтованого навчання, і Польського інституту доказової медицини. MIRCIM 2024 організували спільно з Європейською федерацією внутрішньої медицини, Міжнародним товариством внутрішньої медицини, Медичним коледжем Ягеллонського університету й Центром післядипломної медичної освіти (Польща) у партнерстві з понад 40 національними товариствами внутрішньої медицини з усього світу.

Мета конференції – поділитися клінічним досвідом, висвітлити видатні наукові досягнення і сучасні рекомендації щодо діягностики та лікування внутрішніх хвороб.

Триденний курс інтенсивного навчання охопив лекції провідних експертів з Північної Америки і Європи, конкурс клінічних кейсів, практичні семінари у невеликих групах, жваві дискусії та спілкування з колегами з усього світу.

Перший день конференції присвятили фінальному етапу конкурсу на найцікавіший випадок у внутрішній медицині. – Clinical Cases in Internal Medicine: Learning Through Practice, яка є частиною Best Case Report Contest. Національні товариства внутрішньої медицини з усіх куточків  світу делегують  молодих лікарів, які презентують цікаві випадки зі своєї клінічної практики. Науковці Львівського національного університету імени Данила Галицького, який є партнером заходу, також подали дві постерні доповіді: «Інфаркт міокарда у жінки» (С. Гута, О. Радченко, Р. Гута) та «Ніколи не пізно діягностувати целіакію» (О. Фаюра, М. Абрагамович, Л. Циганик).

Другого дня слухали лекції й обговорювали менеджмент лікування  хворих ревматологічного профілю.

Зокрема, проф. Bhaskar Dasgupta (Southend University Hospital, UK) доповідав про вдосконалення діягностики ревматичних хвороб за допомогою ультрасонографії скелетно-м’язової системи. Якщо бракує класифікаційних критеріїв для діягнозу, за допомогою ультразвуку можна знайти додаткові аргументи для підтвердження або спростування наявности певної ревматичної хвороби. Наприклад, за наявности ревматоїдного артриту такими додатковими ультразвуковими критеріями можуть бути теносиновіїт і синовіїт, дрібні крайові ерозії, кристалічного артриту – подвійний контур, агрегація мікрокристалів, ревматичної поліміяльгії – піддельтоподібно-підактоміяльний бурсит, псоріязного артриту – ентезити, дактиліти,  гігантоклітинного артеріїту – потовщення стінки скроневої артерії тощо. Також ультразвук може бути корисним для оцінювання ефективности лікування. Система оцінювання виражености синовіїту й посилення кровоплину уможливлює запідозрити  загострення хвороби та скоригувати лікування.

Проф. Sharon L. Kolasinski (University of Pennsylvania – Perelman School of Medicine, USA) розповіла про особливости менеджменту остеоартриту. Біль, функціональна недостатність суглобів, утома, депресія – ознаки остеоартриту, через які погіршуються продуктивність і якість життя. Однак, попри зростання фармацевтичного ринку в сегменті хондропротекторів і протизапальних препаратів, найефективнішою рекомендацією   нехірургічного лікування є фізичні вправи. Аеробіка, розтягнення, нейром’язові вправи принаймні по 20 хв тричі на тиждень допомагають збільшити обсяг рухів у суглобах, зміцнити м’язову силу, зменшити ризик падіння. Доцільно застосовувати 1st CMC orthoses, tibio-femoral knee brace, cane (hip, knee). Рекомендовано також нестероїдні протизапальні засоби, якщо є гострий біль, зі застереженням, що доза лікарського засобу й термін його використання мають бути якомога меншими. Для послаблення системного впливу нестероїдних протизапальних засобів варто застосовувати їхні топічні форми. За умови запалення великих суглобів із внутрішньосуглобововим випотом можна призначати локальні ін’єкції пролонгованим глюкокортикостероїдом. Якщо є протипоказання до нестероїдних протизапальних засобів і немає змоги здійснити хірургічне лікування, рекомендують ацетамінофен, дулоксетин, трамадол і акупунктуру. До переліку лікарських засобів, неефективних для лікування остеоартриту, віднесли бісфосфонати, глюкозаміну сульфат, хондроїтину сульфат і їхні комбіновані форми, hydroxychloroquine, methotrexate. Не рекомендовано також лікування за допомогою ін’єкцій  плазми, збагаченої тромбоцитами, і стовбурових клітин. Метааналіз досліджень ефективности внутрішньосуглобового введення гіалуронової кислоти для лікування остеоатриту колінних суглобів показав відсутність переваг порівняно з плацебо. Якщо біль і функціональна дисфункція суглобів виражені так сильно, що не допомагає консервативне лікування, пацієнтові пропонують оперативне лікування.

Проф. Kim Legault (McMaster University, Canada) виокремила ознаки паранеопластичних артритів, а саме – високий індекс запалення, серонегативність за ревматоїдним чинником, появу специфічних маркерів дифузного ураження сполучної тканини, недостатню ефективність лікування, особливо глюкокортикоїдами. Зокрема,  Remitting Seronegative Symmetric Synovitis with Pitting edema (RS3PE) характеризується набряком тильної поверхні кистей і стіп, збільшенням вмісту металопротеїнази 3 в сироватці крови. Palmar Fasciitis and Polyarthritis Syndrome  (PFPAS) переважно асоціюється з урогенітальним раком, особливо аденокарциномою яєчників, і характеризується симетричним поліяртритом і пальмарним чи плантарним фасціїтом, згинальними контрактурами. Симптомами Pancreatic Panniculitis and polyarthritis (PPP) є поліяртрит із переважним ураженням надп’ятково-гомілкових суглобів, erythema nodosum. Як випливає із назви, виникає у хворих на рак підшлункової залози. Паранеопластичний васкуліт  найчастіше супроводжує мієлодисплазію, лімфоми, солідні пухлини легень, грудної залози, яєчників. Науковиця розповіла також про зміни у класифікації ідіопатійних запальних міопатій. Так, відповідно до особливостей клінічної маніфестації і специфічних автоантитіл виокремлюють п’ять класів міозитів: дерматоміозит, антисинтетазний синдром, оверлап міозит, імуноопосередкована некротична міопатія,  міозит із включеннями. Хворі  на ідіопатійну запальну міопатію мають проходити онкоскринінг із урахуванням віку та чинників ризику онкозахворювання. Чинниками  високого ризику є наявність дерматоміозиту, вік понад 40 років, дисфагія, некроз і виразкування шкіри, персистенція високої активности, незалежно від лікування, низького – феномен М. Рейно та інтерстиційна хвороба  легень.

Проф. Florence Roufosse (Universite Libre de Bruxelles, Belgium) презентувала лекцію про практичний підхід інтерністів до еозинофілії. Вона  зазначила, що в разі гіпереозинофілії вміст еозинофілів у крови й у тканинах не обов’язково може корелювати. Причиною гіпереозинофілії зазвичай є паразитарна інвазія або алергійна реакція, і лише якщо вплив цих етіологічних чинників виключили, варто запідозрити гіпереозинофільний синдром. Для лікування гіпереозинофілії рекомендовано використовувати глюкокортикоїди і/або іматиніб месилат.

Проф. Leszek Czupryniak (Medical University of Warsaw, Poland) зазначив, що кількість хворих на цукровий діябет другого типу зростає, а ожиріння є основним етіологічним чинником. Мета  лікування має бути чіткою, щоб уникнути подальших ускладнень. Модифікація способу життя для людей молодого віку є вагомішим етапом лікування, ніж для людей старшого віку. Для лікування хворих віком менше  18 років застосовують лише метформін, ліраглютид чи інсулін.

Проф. Rene Rodrigues-Gutierrez (Autonomous University of New Leon, Mexico) презентував лекцію про діябетичні невідкладні стани. Зокрема, він зазначив, що діябетичний кетоацидоз у хворих на цукровий діябет трапляється частіше, ніж гіперглікемійний гіперосмолярний стан. Для діягностування діябетичного кетоацидозу немає потреби визначати вміст глюкози в сироватці крови, він може бути у межах норми, визначальними є вміст кетонів і pH < 7,3. Для лікування діябетичного кетоацидозу легкого ступеня варто використовувати інсулін підшкірно, а для діябетичного кетоацидозу середнього і тяжкого ступеня – внутрішньовенно, більшість пацієнтів виписується додому з поліпшенням стану і з рекомендаціями застосовувати свої звичні пероральні протидіябетичні засоби.

Проф. Marianna Arvanitakis (Universite Libre de Bruxelles, Belgium) запропонувала рекомендації щодо лікування хворих із хронічним панкреатитом, а саме те, що надзвичайно важливо коригувати дієту, екзо- і ендокринну недостатність, больовий синдром. Однією з важливих діягностичних процедур для цієї категорії хворих є  гастрофіброскопія, а за наявности псевдокист – дренування.

Проф. Paul Moayyedi (McMaster University, Canada) зазначив у  доповіді, що гастроезофагальнорефлюксну хворобу діягностують за допомогою езофагогастродуоденоскопії і/або моніторингу pH, а інгібітори протонової помпи (ІПП) переважно призначають раз на день. Тривале безперервне вживання ІПП рекомендовано для пацієнтів зі стравоходом Барретта.

Проф. Margarita Brida (Medical Faculty University of Rijeka, Croatia) у  лекції про інфекційний ендокардит здійснила порівняльний аналіз протоколів лікування пацієнтів 2015 і 2023 років. Зокрема, у новому протоколі описано, що профілактика включає гігієнічні заходи для всіх хворих і антибіотикопрофілактику у пацієнтів із високим ризиком, які проходять лікування стоматологічне лікування. У деяких пацієнтів лікування антибіотиками можна завершити амбулаторно  парентерально або вживати пероральні антибіотики до шести тижнів. Амбулаторне парентеральне лікування антибіотиками варто починати лише після того, як стан пацієнта стабілізується.

Проф. Bram Rochwerg (McMaster University, Canada) у доповіді на тему «Лікування сепсису: практичні поради для лікарів-нереаніматологів» рекомендував застосовувати пріоритетно цільові рідини й антибіотики. Доповідач також зазначив, що варто надавати перевагу кристалоїдним розчинам над альбуміном, вазопресори використовувати якомога раніше. Важливу роль у лікуванні пацієнтів із таким станом мають кортикостероїди.

Проф. Somia Iqtadar (King Edward Medical University, Pakistan) наголосив на важливости індивідуальних консультацій із медицини для подорожей, із урахуванням профілю здоров’я мандрівника та конкретних планів подорожі. Науковець також нагадав про дотримання рекомендованих щеплень і запобіжних заходів для мандрівників. Індивідуальні консультації з медицини для подорожей відіграють надважливу роль у зміцненні здоров’я та безпеки. Спеціяльні поради та профілактичні заходи можуть допомогти мандрівникам досягти своєї мети у подорожах, мінімізувати ризики для здоров’я.

Наведено лише короткий опис найцікавіших доповідей, а загалом на конференції одночасно проводили декілька сесій із доповідями.

Львівський національний університет імени Данила Галицького є партнером заходу вже декілька років. Працівники катедр неврології (професорка Т. Негрич), внутрішньої медицини № 1 (доцентка С. Гута, доцентка О. Фаюра, доцентка Л. Циганик), внутрішньої медицини № 2  (професорка О. Радченко, асистентка Р. Гута), клінічної імунології та алергології (професор В. Чоп’як, професор С. Зубченко), променевої діягностики ФПДО (професор Н. Орищич) брали участь у конференції, наукових дискусіях і практичних семінарах. Зокрема, Т. Негрич увійшла до складу експертного журі конкурсу «Клінічні випадки внутрішньої медицини: навчання на практиці», а також традиційно надала декілька коротких інтерв’ю за різною тематикою, які згодом будуть опубліковані у відповідних розділах порталу для лікарів (Empendium).

Науковці нашого університету представили дві постерні доповіді: «Інфаркт міокарда у жінки» (С. Гута, О. Радченко, Р. Гута) та «Ніколи не пізно діягностувати целіакію» (О. Фаюра, М. Абрагамович, Л. Циганик).

Викладачі університету взяли участь у сателітній сесії, присвяченій методології викладання медицини (Medical Education Forum).

Працівники катедр терапевтичного профілю Львівського національного медичного університету імени Данила Галицького, а також лікарі-інтерни й аспіранти брали участь у  конференції онлайн.

Отримані знання та практичний досвід щодо діягностики та лікування  внутрішніх хвороб, а також методології викладання медичних дисциплін будуть втілені в педагогічну  та лікувальну роботу.

The aim: To evaluate the structural changes of the brain in relation to the formation of cognitive disorders (CD) in patients with arrhythmias

Materialsand methods: 147 patients with different clinical forms arrhythmias against the background of ischemic heart disease were examine. At the first stage, all patients with arrhythmias assessed cognitive functions. At the second stage, patients were distributed divided into two groups: the main group patients with CD, control – patients without CD. These groups underwent computed tomography examination of the brain.

Results:CD were established in 83% patients with arrhythmias. Mild CD were more often diagnosed in patients with persistent form of atrial fibrillation (AF), severe CD – in patients with permanent form of AF and atrioventricular blockade ІI-III degrees. Neuroimaging changes were found in 73.8% patients with CD and in 36% patients without CD. They were manifested by atrophic changes of the cortex, internal hydrocephalus, a decrease in the density of the brain sub- stance of the periventricular area. In patients with CD, compared to patients without CD, showed lacunar foci with predominant localization in the parietal and frontal lobes of the brain, periventricular and subcortical leukoaraiosis. Multiple correlations were established between CD and structural changes of the brain.

Conclusions: The increase in the severity of CD in patients with arrhythmias is associated with atrophic changes at the cortical-subcortical level, accompanied by the phenomena of internal hydrocephalus, periventricular and subcortical LA, lacunar foci, with a predominant localization in the frontal-temporal-occipital lobes, in the visual hump and basal ganglia of both cerebral hemispheres.

UDC 616.12-008.313:073.96:616.89-008.45/.46/.47

Background. The purpose of our work was to find out the dependence of changes in the cognitive sphere on the features of the structural and functional state of the heart and central hemodynamics in patients with arrhythmias.

Material and methods. We have examined 139 patients with different clinical forms of arrhythmias. All of them underwent extended neuropsychological testing and central hemodynamic studies. The state of central hemodynamics was assessed by an ultrasound examination of the heart. The state of intracardiac hemodynamics, structural changes in various parts of the heart were evaluated; based on this, the type of heart remodeling was determined. Correlations of hemodynamic indicators with the results of neuropsychological testing were evaluated.

Results. In patients with mild cognitive disorders (CD), the left ventricular myocardial contractility index did not differ significantly from that in patients without CD, but in people with moderate CD it was 9.6 % lower (p = 0.044). With moderate CD, the dilatation of the left parts of the heart increased (end-diastolic volume — by 16.5 %, p = 0.049; left atrium — by 9.9 %, p = 0.049), which, along with increased hypertrophy of the interventricular septum by 12.8 % (p = 0.048) and of the left ventricular posterior wall by 12.9 % (p = 0.048), led to an increase in the pulmonary artery pressure by 24.8 % (p = 0.015). Among patients with CD, concentric (42.2 %) and eccentric (22.6 %) left ventricular hypertrophy was more often detected (p = 0.048 and p = 0.027); in those without CD, concentric remodeling of the left ventricle prevailed (p = 0.037). In patients with mild CD, higher stroke volume was recorded — by 8.3 % (p = 0.049) compared to those without CD. However, according to indicators of cardiac output, cardiac index and total peripheral vascular resistance, differences were unreliable (p > 0.05). Patients with moderate CD reported an increase in stroke volume and cardiac output by 7.6 (p = 0.043) and 14.9 % (p = 0.014), respectively, compared to those without CD. Indicators of central hemodynamics had the greatest impact on the sphere of attention, regulatory functions, visual-spatial and mnestic deficits. The highest odds ratio for the development of CD were found for left ventricular ejection fraction (2.52, 95% confidence interval: 1.82–3.29, p < 0.001).

Conclusions. The identified associations of cognitive dysfunction, central hemodynamics and heart remodeling are important for optimizing an individualized approach to patient management and predicting the development of CD.

Значну частину проблем, які існували на початках впровадження онлайн-навчання, подолано, однак продовжують виникати питання щодо можливостей покращення дистанційного навчання. Метою цієї роботи стало виявлення відмінностей у сприйнятті різними групами респондентів основних аспектів дистанційного навчання. Було проведено анонімне добровільне онлайн-опитування, результати якого було оброблено за допомогою пакета програм Statistica 12. Технічне забезпечення онлайн-навчання, актуальність тематики занять та новизну тем визнали хорошими/відмінними більшість учасників, однак 59,3 % опитаних вважають, що дистанційне навчання є гіршим за очну форму, а продовжувати онлайн-навчання хотіли би лише 33,5 % респондентів. Порівняння результатів опитування студентів-медиків та лікарів-курсантів показало, що студенти достовірно нижче оцінили технічне забезпечення занять, актуальність тематики, обсяг та новизну знань, професійний рівень викладачів. Лікарі-курсанти та викладачі однаково високо оцінили актуальність тематики занять, але викладачі поставили істотно нижчі оцінки технічному забезпеченню занять, обсягу знань, їх новизні і навіть власному професійному рівню. Загалом курсанти були більш задоволені онлайн-навчанням, ніж викладачі. Студенти-медики надали достовірно нижчі оцінки актуальності, обсягу та новизні знань, а також професійному рівню викладачів, ніж викладачі. Респонденти віком понад 40 років дали вищу оцінку актуальності, обсягу та новизні знань, натомість визнали істотно гірший рівень володіння комп’ютером. Відмінностей за статтю виявлено не було. Респонденти позитивно оцінили дистанційну освіту, однак лише третина опитаних бажала продовжувати такий формат. Студенти гірше оцінили актуальність, обсяг та новизну знань, ніж лікарі-курсанти та викладачі. Викладачі були найменш задоволені онлайн-навчанням серед усіх респондентів. В осіб віком понад 40 років спостерігався нижчий рівень володіння комп’ютером, ніж у молодших респондентів.