Поліпрагмазія – одна з найбільш трудних проблем сучасної медицини. Впродовж життя людина приймає велику кількість медичних препаратів. Все починається з дитинства, коли з метою профілактики чи надмірної опіки батьки дають своїм діткам без потреби вітаміни, пробіотики, імуностимулятори, омега-3-поліненасичені жирні кислоти та багато інших “важливих” препаратів. Більше того, під час вірусних інфекцій, які завжди супроводжують дитячий вік, батьки самостійно або за безпідставним призначенням лікаря невиправдано використовують у лікуванні діток антибактеріальні препарати. Зокрема, згідно результатів дослідження, проведених протягом останніх років, в Європі близько 30% призначень антибіотиків є невиправданим.

Людина зростає, і з віком усе частіше виникають проблеми з серцево-судинною системою, травним каналом, нирками, суглобами тощо. Усі ці проблеми диктують потребу застосування різноманітних груп препаратів, які, безперечно, полегшують симптоми захворювання, але водночас можуть призводити до розвитку інших хвороб. Треба завжди пам’ятати народну мудрість: «Ліки завжди одне лічать, а друге - калічать». Не існує медикаментів без побічних ефектів, хоча на фармацевтичному ринку іноді з’являються «чудодійні ліки», однак ми всі розуміємо їх походження і рівень доказових досліджень щодо  ефективності та безпеки. Згідно результатів досліджень, у пацієнтів, які приймають до 5 препаратів одночасно, ризик розвитку побічних реакцій на ліки становить близько 5%; якщо ж пацієнт під час лікування вживає 6 і більше препаратів, ризик зростає до 25%. Нераціональне використання препаратів, тривалий прийом або застосування їх у невиправдано високих дозах може призвести до розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема медикаментозного вовчаку.

УДК 616.1[.4-099-008.6-06:616.36-003.826

Вступ. Одним з найбільш невизначених у патогенезі багатьох хвороб є синдром ендогенної інтоксикації (СЕІ) – підвищення вмісту найрізноманітніших сполук, більшість з яких відноситься до молекул середньої маси (middle mass molecules, MMM) масою 500-2000 D, вміст яких за умов метаболічно- асоційованого стеатозу печінки (МАСП) як початкової стадії її жирової хвороби дотепер не встановлений.
Мета. Визначити вміст молекул середньої маси загальних та їх фракцій у крові та сечі пацієнтів з МАСП обстежено 25 пацієнтів (14 чол., 11 жін.; середній вік 63,8 рр.) з ішемічною хворобою серця (ІХС), атеросклеротичним кардіосклерозом, серцевою недостатністю І-ІІ ФК та сонографічно діагностовано жировою хворобою печінки (19 з МАСП та 6 з стеатогепатитом (СГ)), в яких додатково визначені МММ загальні та на хвилях довжин 238, 254, 266 та 282 нм у крові та у сечі на 238, 254, 266, 280, 288, 310 нм; розраховані коефіцієнти ароматичності, пептидно- нуклеотидний, розподільний; індекси де Рітіса та гепато- стеатозний, відношення АСТ/тромбоцити. Результати опрацьовані статистично, поріг істотності р<0,05.
Результати. У пацієнтів з хронічними формами ІХС за умов супутнього МАСП був істотно вищим вміст МММ загальних (0,63±0,06 проти 0,34±0,02; р<0,05), який корелював з рівнем високочутливого С-реактивного білка (r=0,86; р<0,05). Це стосувалось зростання МММ на усіх довжинах хвиль у крові (238, 254, 266 та 280 нм) та гідрофільних ланцюгових МММ238 сечі і супроводжувалось істотно вищими значеннями коефіцієнтів ароматичності (2,14±0,23 проти 1,60±0,05) та пептидно- нуклеотидного (2,65±0,37 проти 1,38±0,05), усі р<0,05. Від пацієнтів з коморбідним СГ група з супутнім МАСП істотно відрізнялась лише за нижчим вмістом гідрофільних МММ238 сечі (1,92±0,18 проти 2,30±0,03; р<0,05).
Висновок. Метаболічно- асоційований стеатоз печінки супроводжується активацією синдрому ендогенної інтоксикації із збільшенням вмісту МММ у крові та сечі, що відбувається паралельно синдрому системного запалення.

Introduction. The basic aspects of the endogenous intoxication syndrome (EIS) in the pathogenesis of many diseases are still poorly understood – an increase in the content of a wide variety of compounds, most of which belong to middle mass molecules (MMM) with a mass of 500-2000 D, the content of which under the conditions of metabolically associated steatosis of the liver (MASL) as the initial stage of the fatty disease has not been yet established.
The aim. To determine the content of molecules of average mass of total and their fractions in the blood and urine in patients with MASL, 25 patients were examined (14 men, 11 women; average age 63,8 years) with coronary artery disease (CAD), atherosclerotic cardiosclerosis, heart failure of I-II FC and sonographically diagnosed fatty liver disease (19 with MACL and 6 with steatohepatitis (SH)), in which MMMs were additionally determined at 238, 254, 266 and 282 nm in blood and urine at 238, 254, 266, 280, 288, 310 nm; coefficients of aromaticity were calculated, peptide- nucleotide, distributive; de Ritis indices and hepatosteatosis, AST/ platelet ratio. The results were calculated statistically. The level of significance is p<0,05.
The results. In patients with chronic forms of coronary artery disease, under the conditions of concomitant MASL, the content of total MMM was significantly higher (0,63±0,06 vs 0,34±0,02; p<0,05), which correlated with the level of high-sensitivity C-reactive protein (r=0,86; p<0,05). It was accompanied by the elevation of MMM at all wavelengths in the blood (238, 254, 266, and 280 nm) and hydrophilic chain MMM238 in urine and was associated by significantly higher values of aromaticity coefficients (2,14±0,23 vs 1,60±0,05) and peptidenucleotide (2,65±0,37 vs 1,38±0,05), all p<0,05. The group with concomitant MASL differed from patients with comorbid SH significantly only in the lower content of hydrophilic MMM238 in urine (1,92±0,18 vs 2,30±0,03; p<0,05).
Conclusion. Metabolic- associated steatosis of the liver is accompanied by the activation of the endogenous intoxication syndrome with an increase of the content of MMM in the blood and urine, which occurs in parallel with the syndrome of systemic inflammation.

УДК: 546.3:616-056.3-07

У всьому світі з кожним роком зростає кількість пацієнтів з клінічними проявами алергії. Найпоширенішими алергенами є побутові та пилкові, однак з’являється все більше відомостей про збільшення кількості людей з підвищеною чутливістю до металів. Основними клінічними симптомами її є стоматити, гінгівіти, синусити, однак у частини пацієнтів спостерігаються й системні прояви: хронічна кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхіальна астма. Поширеність алергії на метали висока серед загальної популяції і, за оцінками фахівців, до 20 % населення Європи і до 17 % населення США страждають від алергії на нікель, 4 % мають підвищену чутливість до хрому і близько 7-9 % населення сенсибілізовані до кобальту. Клінічні прояви алергії на метали можуть проявлятись не відразу в перші дні чи навіть тижні після встановлення металевих конструкцій. Через особливість імунної відповіді ознаки захворювання можуть проявлятись нетипово і важко піддаються діагностиці. У пацієнтів після заміни кульшового чи колінного суглоба алергічна реакція може проявлятись не у вигляді кропив’янки чи алергічного риніту, а у вигляді асептичного бурситу чи тривалого поганого загоєння післяопераційної рани, некрозу м’язів, болю в місці оперативного втручання. Кобальт може індукувати місцевий апоптоз і лімфоцитоз, що призводить до помітного місцевого пошкодження тканин. У нашої пацієнтки симптоми алергії на стоматологічні імпланти проявлялись впродовж двох років, однак маскувались під ларинготрахеїт, синусит, обструктивний бронхіт. Після тривалого неефективного лікування у отоларинголога, пульмонолога, вона звернулась на консультацію до алерголога, де після детального збору анамнезу було проведено патч-тестування та підтверджено алергію на метали. Отримавши результати діагностики було вирішено видалити імплант та призначити десенсибілізуючу терапію. Через 2 тижні після зняття металевої конструкції та на даний час скарги та клінічні прояви ларинготрахеїту, синуситу та бронхіту у пацієнтки відсутні. Таким чином, патч-тестування є простим та достовірним методом діагностики контактної алергії.

Respiratory pathology in the recent years remains an urgent problem in clinical pediatrics. The aim of the research was to improve primary prophylactic measures associated with the development and progression of recurrent bronchial obstruction syndrome in young children, who had suffered respiratory disorders in neonatal period. Algorithm of primary prophylactic measures implied adequate balanced nutrition, sanation of living conditions, restriction of contact with infectious agents, sanation of chronic foci of infection, systematic training and general fitness. 

The investigation included 160 young children (1 day – 3 years of age). The basic group (n=80) involved children, who had experienced respiratory disorders in neonatal period and received appropriate respiratory therapy (artificial ventilation and / or spontaneous breathing with continuous positive airway pressure and supply of free oxygen), control group – children, who did not have respiratory disorders and respiratory therapy (n=80). 

Conducted investigation throughout 12-month monitoring enabled to record the development of recurrent bronchial obstruction syndrome in 43 children (respectively, 30 – 37.50% patients of the basic group versus 13 – 16.25% of control group; p<0.05). However, the results, which would confirm the efficacy of suggested primary rehabilitation measures (р>0.05), could not be obtained. 

Conclusions: comparative analysis within groups did not show a reliable difference in the development of recurrent bronchial obstruction syndrome in children (р>0.05), which can be explained by partial following of doctor’s recommendations. There is the need in further study of the issue involving more patients for a longer period of monitoring.