УДК 616.72-002.77-06:[616.71-018.4:612.015.7]-073.48-73.75

Вступ. Ревматоїдний артрит (РА) – хронічна системна хвороба сполучної тканини нез’ясованої етіології складного автоімунного патогенезу, яка часто ускладнюється вторинним остеопорозом (ОП), що погіршує перебіг і прогноз основної хвороби.
Мета. Дослідити частоту й характер уражень кісток у хворих на ревматоїдний артрит, виявлених за допомогою ультразвукової та рентгеностеоденситометрії, з’ясувати їх діагностичну цінність для оцінки мінеральної щільности кісткової тканини. 
Матеріали й методи. У дослідження в рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за наявністю РА, діагностованого згідно з критеріями Американської колегії ревматологів та Європейської ліги проти ревматизму (2010) у жінок пременопаузального періоду та чоловіків зрілого віку, включено 74 хворих (62 жінки (84,93 %) і 12 чоловіків (15,07 %) віком від 38 до 60 років (середній вік на час обстеження жінок – 48,67 ± 2,34 року, чоловіків – 45,42 ± 2,78 року)), що лікувалися, вживаючи метилпреднізолон (4,0–24,0 мг/добу) та не отримуючи лікарські засоби для лікування ОП, у ревматологічному відділі Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» з 2013 по 2019 рік (дослідна група – ДГ). Контрольну групу (КГ) створено з 29 здорових осіб (22 жінки (75,86 %) та 7 чоловіків (24,14 %), середній вік жінок на час обстеження 44,95 ± 2,12 року, чоловіків – 40,71 ± 2,75 року) аналогічних статі й віку. Усім хворим проведено оцінку МЩКТ за допомогою ультразвукової кісткової денситометрії п’яткової кістки та рентгеностеоденситометрії кисти.
Результати. Виявлено міцний кореляційний зв’язок між результатами ультразвукової денситометрії п’яткової кістки та рентгеностеоденситометрії кисти, що дає підстави рекомендувати діагностувати зміни МЩКТ обома методами, причому, чутливішим виявився метод рентгеностеоденситометрії. 
Висновки. Застосування обох методів діагностики ОП, а саме – ультразвукової денситометрії п’яткової кістки та рентгеностеоденситометрії кисти у хворих на ревматоїдний артрит є науково обґрунтованим. 

УДК 616.36-004-036-06:616.12-008.1]-079.4

Liver cirrhosis is a common disease occurring mainly among people of working age and frequently resulting in lethal outcomes. The causes of such epidemiology of liver cirrhosis are syntropic comorbid lesions, in particular lesions of the circulatory system organs. The study was carried out in three consecutive steps, namely: in the first phase the proportion of patients with liver cirrhosis with extrahepatic cardiovascular lesions  was revealed, in the second, the frequency of each  individual cardiovascular disease in patients was evaluated, and in the thirdphase the frequency of cardiovascular system lesions in every severity class of liver cirrhosis in accordance with C.G. Child-R.N. Pugh criteria and correlation between their incidence and class of cirrhosis were revealed. 81.3 % of patients with liver cirrhosis have lesions of the circulatory system, among which cirrhotic cardiomyopathy and disorders in the system of blood pressure regulation with the emergence of persistent arterial hypotension have common pathogenetic mechanisms with liver cirrhosis, namely, they are syntropic, whilst postinfarction cardiosclerosis, angina pectoris,

 acquired heart defects, and painless form of coronary heart disease are concomitant

УДК: 616.5-002.525.2-031.81-06:616.126.421]-073.432.1

Вступ. Системний червоний вовчак (СЧВ) – автоімунна недуга, що характеризується ураженням різних органів і систем організму. Доведено, що серцево-судинні події пропорційно частіше фіксують у хворих на СЧВ порівняно зі загальною популяцією відповідних віку й стати. Найчастіше, з огляду на широку доступність, безпечність для діагностики уражень серця та магістральних судин, використовують ехокардіографію.

Мета. З’ясувати характер і частоту коморбідних уражень серця у хворих на системний червоний вовчак, що їх діагностовано за допомогою ехокардіографії, виявити й охарактеризувати їхні синтропічні варіанти.

Матеріяли й методи. У дослідження включено 125 хворих на СЧВ, серед яких 110 жінок (88,00 %) та 15 чоловіків (12,00 %) віком від 18 до 74 років (середній вік 42,48 ± 1,12 року). Їх стратифіковано на п’ять груп, на основі  оцінки активности СЧВ (шкала Systemic Lupus Erythematosus Disease Activity Index – SLEDAI).

Під час двоетапного дослідження з’ясовували характер і частоту коморбідних уражень серця у хворих на СЧВ, виявлених за допомогою ехокардіографії з елімінуванням та характеристикою синтропічних уражень.

Результати. У близько половини хворих на СЧВ із коморбідними ураженнями серця, виявленими за допомогою ехокардіографії, є недостатність мітрального клапана (МК), майже у третини – ущільнення стулок МК, діастолічна дисфункція лівого шлуночка (ЛШ). Зі спадною частотою фіксували ущільнення стулок клапана аорти (КА), збільшення товщини міжшлуночкової перегородки, перикардіальний випіт, збільшення порожнини лівого передсердя, збільшення порожнини правого шлуночка, збільшення товщини задньої стінки ЛШ в діастолу, пролапс МК, легеневу гіпертензію, недостатність трикуспідального клапана, збільшення діаметра висхідної аорти, недостатність КА, систолічну дисфункцію ЛШ, збільшення порожнини ЛШ в діастолу.  Виявлено лише по одному випадку мітрального стенозу й стенозу устя аорти.

З’ясовано, що деякі з коморбідних уражень серця у хворих на СЧВ статистично достовірно залежать від активности хвороби. Тому ущільнення стулок МК, легеневу гіпертензію, перикардіальний випіт, недостатність МК вважаємо синтропічними ураженнями серця у хворих на СЧВ.

Висновки. У хворих на системний червоний вовчак серед коморбідних уражень серця, діагностованих за допомогою ехокардіографії, домінують недостатність мітрального клапана, ущільнення стулок мітрального клапана, діастолічна дисфункція лівого шлуночка, ущільнення стулок клапана аорти, збільшення товщини міжшлуночкової перегородки, перикардіальний випіт. Синтропічними ураженнями серця у хворих на системний червоний вовчак, діагностованих за допомогою ехокардіографії, є ущільнення стулок мітрального клапана, легенева гіпертензія, перикардіальний випіт та недостатність мітрального клапана.