Стаття присвячена ефективності проведення післяопераційного знеболювання в хірургічних стаціонарах України. Описано багатоцентрове дослідження ефективності післяопераційного знеболення в Україні з використанням парацетамолу в хірургічних стаціонарах – “РОЗУМ”. Визначено ефективність мультимодальної аналгезії та інших методів знеболювання в післяопераційному періоді. Виявлено предик­тори виникнення неадекватного знеболювання хірургічних хворих, оцінено ризики розвитку больового син­дрому у хірургічному стаціонарі. Проведено оцінку використання парацетамолу в схемах мультимодаль­ної аналгезії в післяопераційному періоді.

У цьому клінічному дослідженні порівнювали ефективність Парацетамолу +ММА, НПЗП + опіоїди та опіоїдів у лікуванні болю, пов’язаного з хірургічними втручаннями. Біль, який відчуває пацієнт, є, як правило, різної інтенсивності, що вимагає призначення препаратів та схем, здатних боротися з помірним та інтенсивним болем. Станом на сьогодні парацетамол залишається найчастіше вживаними препаратом для знеболення з добовою дозою до 4000 мг [4]. Для збільшення ефективності даних препаратів їх часто комбінують з центрально діючими опіатними анальгетиками, такими як кодеїн або гідрокодон. Останні, хоч і мають адитивну дію, також помітно збільшують частоту побічних ефектів [20]. Результати даного багатоцентрового подвійного дослідження Багатоцентрове дослідження ефективності післяопераційного знеболення в Україні з використанням Парацетамолу в хірургічних стаціонарах – "РОЗУМ". Чутливість обраної моделі болю підтверджується тим фактом, що обидва види активного лікування були достовірно ефективніші, ніж опіоїдів. При оцінці показників тяжкості й ослаблення болю в кожній із точок часу, так само як і при оцінці сумарних 4 і 6год показників, ефективність схеми Парацетамолу+ММА чітко перевищувала показники у групах опіоїдів та НПЗП+опіоїди. Парацетамол у складі ММА переносився добре. Частота ускладнень у трьох групах склала 10, 10 і 14 % відповідно. Найчастіше спостерігалися побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту; їх часто-та була однаковою при всіх трьох видах терапії. При виконанні цього дослідження в кожному з 20 медичних центрів були задіяні спеціально навчені медсестри. Валідність отриманих результатів пов’язана з великою кількістю чинників. Найважливішим з них є той факт, що всі медичні сестри були спеціально навчені і перебували під управлінням однієї науково-дослідної групи. Ми об’єднали дані, отримані в різних медичних центрах, оскільки, незважаючи на географічне розділення місць дослідження, в кожному з них за основу було взято один і той же протокол дослідження і однакову структуру проведення дослідження. Можливість об’єднання даних була також підтверджена статистично, оскільки показники ефективності,зареєстровані в різних дослідницьких центрах, були узгоджені між собою. Порівнянність і поєднуваність даних, отриманих у семи дослідних центрах, є хорошим аргументом на користь того, що дані цього дослідження можуть бути поширені на загальну популяцію всіх пацієнтів, що піддаються вищезгаданим видам оперативних втручань.

Висновок. Парацетамол (Інфулган) для післяопераційного знеболення може з успіхом використовуватися в практичній роботі відділень ІТ та профільних хірургічних відділеннях при різних інтенсивностях больового синдрому, а безпечною добовою дозою є 4 грами і тривалість використання до повного купірування больового синдрому. Даний препарат володіє власним достатньо вираженим знеболюючим ефектом. А його використання в схемі ММАяк базового компонента дає достатній ефект у лікуванні больових відчуттів у ранньому після-операційному періоді. Преемптив-аналгезія з Парацетамолом (Інфулганом) за 30 хв до операції сприяє:●стабільнішому рівню знеболення;●зниженню загальної дози опіоїдних анальгетиків;●менш вираженій стрес-реакції;●меншій інтенсивності болю в ранньому після -операційному періоді

Мета. Вивчити характер та особливості патогістологічних змін тканин підшлункової залози на аутопсійному матеріалі, зокрема, її ендокринного апарату при гострому некротичному панкреатиті та з’ясувати зв'язок між встановленими змінами і виникненням гіперглікемії. Матеріали і методи. Здійснено патогістологічне дослідження 48 препаратів підшлункової залози на аутопсійному матеріалі 11 померлих пацієнтів із гострим некротичним панкреатитом методом світлової мікроскопії. Результати. Встановлено мікроструктурні порушення ацинарного апарату підшлункової залози з наявністю різного ступеня поширеності та глибини некрозу паренхіми органа, а також парапанкреатичної клітковини. Констатовано появу елементів сполучної тканини та вогнищевого і дифузного склерозування з початком формування несправжніх кіст. При цьому структура панкреатичних острівців (острівців Лангерганса) залишалась незмінною. Висновки. Прояви гіперглікемії в перебігу захворювання імовірно не пов’язані з руйнуванням ендокринного апарату органа. Ключові слова: гострий некротичний панкреатит; мікроструктурні зміни; екзо– і ендокринний апарат залози; гіперглікемія.