УДК: 617.52-002.36-002.3-085.262.1.454.1-36

Слободян Р. В. Клініко-експериментальне обґрунтування застосування гідрогелевих пов’язок при лікуванні одонтогенних флегмон та абсцесів: ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Р. В. Слободян. - Львів, 2025. - 199 с. - Бібліогр.: с. 165-191. (218 назв).

У дисертаційній роботі запропоновано та експериментально і клінічно обґрунтовано актуальне практичне завдання – вдосконалення місцевого лікування одонтогенних абсцесів та флегмон у післяопераційному періоді. Розпрацьовано та вивчено ефективність застосування гідрогелевих пов’язок, насичених іонами срібла та антиоксидантним препаратом, безпосередно на ранову поверхню.

1. Експериментально доведено, що застосування гідрогелевих пов’язок, насичених іонами срібла та антиоксидантним препаратом, пришвидшує загоєння запальних ран на всіх стадіях. На етапі альтерації та ексудації, при переважанні процесів гідратації та набряку, більшу роль відіграє дія іонів срібла, які здійснюють локальну антимікробну, протизапальну та бактерицидну дії. Насичення гідрогелевих пов’язок іонами срібла створює оптимальні умови для початку процесів дегідратації та епітелізації ран. При початку процесів дегідратації та грануляції поверхні рани, допоміжну роль відіграє глибокий вплив в тканини антиоксидантного препарату, який зменшує інтенсивність запального процесу на всіх стадіях, а також сприяє очищенню рани та швидшому формуванню продуктивних процесів і досягненню стану прооксидантно-антиоксидантної рівноваги.
2. Активне утворення вільнорадикальних сполук найактивніше відбувається у ранні терміни запального процесу. Антиоксидантно-прооксидантний індекс мав чіткі відмінності між тваринами, яким в схему місцевого лікування не було включено антиоксидантний препарат. Застосування для місцевого лікування антиоксидантних препаратів, які пролонговано виділяються в ранову поверхню, сприяє активації антиоксидантного захисту та пригнічує процеси вільнорадикального утворення. Найвищою концентрація інтерлейкіну-6 була на третю добу запального процесу. Найменше падіння вмісту інтерлейкіну-10 фіксували у дослідній групі № 3 – 4,0±0,1 пг/мл. З отриманих результатів видно, що на третю добу запальні реакції яскраво виражені, а компенсаторна протизапальна відповідь пригнічена. На 7-му добу індукується активний запуск протизапальних механізмів та синдром компенсаторної протизапальної відповіді.

     У піддослідних тварин, яким застосовували гідрогелеві пов’язки, насичені іонами срібла та антиоксидантним препаратом, відзначено ранній початок формування грануляційної тканини, зокрема, ангіогенез і синтез еластичних волокон розпочався на третю добу. На сьому добу були відзначені ознаки фіброплазії. На 10-ту добу краї рани були епітелізовані, у поверхневих шарах спостерігався рубець клітинного типу із домінуванням фібробластів і фіброцитів, тоді, як у глибині, було значне нагромадження колагену, що свідчить про ранній початок регенерації.

3. При візуальному огляді виявлено, що виділення гнійного ексудату припинялося приблизно на 1,5 доби швидше у хворих основної групи (2,5±0,4 доба), ніж у хворих групи порівняння (3,9±0,5 доба). Поодинокі грануляції з’являлися на 4,80,3 добу у пацієнтів, яким застосовували для перев’язок гідрогелі, насичені лікарськими речовинами. Виповнення зрілою грануляційною тканиною відбувалося на 5,9±0,6 добу у основній групі та на 7,8±0,5 - у групі порівняння. Поява краєвої епітелізації у пацієнтів, яким для місцевого лікувального впливу використовували іони срібла та антиоксидантний препарат, відмічалася на 6,7±0,5 добу, що майже на дві доби швидше, ніж у групі порівняння (8,9±0,3 доба). У пацієнтів, яким застосовували запропонований метод місцевої терапії, процеси загоєння скоротилися в середньому на 25 % у порівнянні з класичним лікуванням.

     Отримані результати вмісту епідермального фактора росту в динаміці ранового процесу показали, що показники в двох групах мали стійку тенденцію до зростання впродовж післяопераційного періоду.   Максимальними показники EGF були в основній групі пацієнтів на 7-му добу (997,0±19,2 пг/мл у чоловіків та 1053,8±20,4 пг/мл у жінок) , що підтверджує взаємозв’язок процесів епітелізації запальних ран з секрецією EGF у сироватці крові та доводить позитивну роль гідрогелів, насичених лікарськими речовинами, у стимуляції процесів загоєння.

4. Аналіз цитограм виявив наявність більшої кількості еритроцитів та значне зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів у основній групі, ніж у групі порівняння на другу добу після операції. В тяжах фібрину відмічали скупчення поодиноких макрофагів, гістіоцитів, фіброцитів та моноцитів. Тобто, у цитограмах пацієнтів основної групи відмічається стан незавершеного фагоцитозу, на відміну від пацієнтів групи порівняння, де переважали явища завершеного фагоцитозу. При аналізі цитограм на четверту-шосту добу спостерігали зростання кількості еритроцитів, гістіоцитів, фібробластів, майже повну відсутність нейтрофільнх гранулоцитів та поодинокі макрофаги у основній групі, що свідчить про формування грануляційної тканини та пришвидшений початок процесів проліферації. На сьому добу у пацієнтів основної групи майже не відмічалося нейтрофілів та відсутні ознаки запального процесу, на відміну від пацієнтів групи порівняння.

     В усіх хворих з одонтогенними абсцесами та флегмонами відмічалося зростання локальної температури в ділянці вогнища запалення в усі терміни спостереження в порівнянні з показником норми. На 5-ту та 7-му доби показники локальної термометрії починали значуще відрізнятися у хворих з традиційним методом лікування (36,3±0,13°С) від показників пацієнтів основної групи (34,8±0,48°С).

5. Підсумовуючи усі отримані результати, можна визнати, що розпрацювання та застосування методики місцевого лікування одонтогенних запальних процесів показало себе з позитивного боку. За допомогою експериментального та клінічного дослідження було науково обґрунтовано терапевтичний ефект гідрогелів, насичених іонами срібла та антиоксидантним препаратом «Кверцетин». Доведено, що їх застосування скорочує терміни лікування та реабілітації, сприяє ранньому початку процесів проліферації та регенерації, посилює секрецію епідермального фактора росту у сироватці крові пацієнтів, пришвидшує формування грануляційної тканини та початок процесів проліферації. Перевага гідрогелевих асептичних пов’язок полягає в їх атравматичності, тобто, під час перев’язки не виникає капілярної кровотечі, не пошкоджується новоутворений епідерміс; у відсутності адгезії до рани, що дозволяє не застосовувати попередньої анестезії для проведення перев’язки.

     Застосування гідрогелевих пов’язок, насичених іонами срібла та антиоксидантним препаратом, здійснює позитивний ефект на загоєння одонтогенних абсцесів та флегмон, що достовірно доведено клінічними, біохімічними, цитологічними та термометричними методами дослідження. Поєднана дія обох речовин, якими насичені пов’язки, створює умови для швидшого та якіснішого загоєння, що дозволяє рекомендувати їх для широкого використання в практичній медицині

Клінічно-інструментальне обґрунтування ефективності реєстраційних матеріалів для встановлення міжщелепових співвідношень у пацієнтів при незнімному протезуванні / Clinical and instrumental substantiation of the effectiveness of registration materials for the establishment of inter-maxillary relations in patients with fixed restoration

УДК: 616.314-77:(616.314-71+616.314.21/.22)-071-072

  Глушко Тарас Романович. Клінічно-інструментальне обґрунтування ефективності  реєстраційних матеріалів для встановлення міжщелепових співвідношень у  пацієнтів при незнімному протезуванні : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Т. Р. Глушко - Львів, 2022. - 223 с. - Бібліогр.: с. 194-207 (150 назв).

    У сучасній ортопедичній стоматологічній практиці діагностика порушень горбково­ямкових контактів у пацієнтів з інтактними зубними рядами та при їх одно­ та двосторонніх дефектах має проводитися шляхом поєднання клінічно­лабораторного обстеження й інструментального функціонального визначення цифровими способами просторово­часових характеристик максимальної інтеркуспідації стоматогнатичної системи з репрезентативною фіксацією міжщелепового положення пропонованими способами індивідуалізованого застосування реєстраційних матеріалів Futar D, металізований віск і Консіфлекс.
    Результати проведених досліджень виявили особливості порушення статичного та динамічного позиціювання максимального горбково­ямкового контакту через втрату зубів, формування включених і кінцевих дефектів бічних відділів зубних рядів (відповідно до систематизації Eichner A2, A3 класів), що зумовлює необхідність диференційованого підходу до застосування способів встановлення міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації та вибору матеріалу для реєстрації максимальної інтеркуспідації.
    При виконанні порівняльних досліджень клінічних показників біометричного відхилення міток зубів­антагоністів у фронтальній і бічних ділянках зубних рядів, величин відхилень цих показників на гіпсових моделях у положенні максимальної інтеркуспідації встановлено, що при застосуванні реєстраційного матеріалу Futar D у хворих контрольної групи вони складали 0,04±0,05 мм, 1­ї основної – 0,04±0,04 мм, 2­ї основної – 0,03±0,03 мм; Консіфлекс – 0,07±0,06 мм, 0,06±0,05 мм, 0,06±0,04 мм відповідно; металізованого воску – 0,07±0,06 мм, 0,06±0,05 мм, 0,06±0,04 мм відповідно. Отримані результати дають підставу засвідчувати фактичну тотожність клінічних і лабораторних значень біометричного відхилення міток, що об’єктивно підтверджує практичні можливості використання застосовуваних реєстраційних матеріалів у пацієнтів як з інтактними зубними рядами, так і при їх одно­ та двосторонніх дефектах.
    У результаті порівняльних досліджень інструментальних показників застосованих методик реєстрації максимальної інтеркуспідації та встановлення міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації досліджуваними матеріалами в пацієнтів контрольної групи виявлено, що після використання металізованого воску медіана значень
параметра симетричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації становила 5,80 %, інтеркуспідації – 8,00 %, ∆ – 19,20 % при тривалості оклюзійного змикання зубів у міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації 0,33 с. При застосуванні матеріалу Futar D порівняно з металізованим воском значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів пацієнтів зростали при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації вдвічі (11,80 %), інтеркуспідації – в 1,53 раза (12,20 %), ∆ – 2,64 раза (50,60 %) при подовженні тривалості оклюзійного змикання в міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації в 1,2 раза до 0,41 с. При використанні реєстраційного матеріалу Консіфлекс порівняно з металізованим воском значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних дуг хворих збільшувалися при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації у 2,3 раза (13,40 %), інтеркуспідації – 1,05 раза (8,40 %), ∆ – 2,2 раза (42,00 %) при подовженні тривалості оклюзійного змикання в міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації в 1,15 раза (0,38 с). Застосування реєстраційних матеріалів Futar D і Консіфлекс і їх клінічно­інструментальне порівняння з металізованим воском дозволило встановити зростання значень показників оклюзійних просторових положень інтеркуспідації, максимальної інтеркуспідації, ∆ у 2­2,64 раза та часових параметрів оклюзійного змикання зубів у максимальній інтеркуспідації порівняно з інтактними зубними рядами в 1,15­1,2 раза, що об’єктивно підтверджує доцільність практичного використання реєстраційного матеріалу металізований віск при збереженій цілісності зубних рядів у хворих у ході ортопедичної модифікації оклюзійних поверхонь зубів способами мікропротезування. 
    У результаті проведення порівняльних досліджень інструментальних показників застосованих способів визначення та фіксації максимальної інтеркуспідації реєстраційними матеріалами в пацієнтів основної та контрольної груп було встановлено, що після застосування металізованого воску медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації зростала вдвічі та становила 11,6 %, інтеркуспідації – 1,83 раза (14,60 %) і лише при ∆ знижувалася до 9,00 %. При використанні матеріалу Futar D порівняно з даними, отриманими в контрольній групі, показники медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів хворих основної групи при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації мали більші значення в 1,25 раза та складали 14,80 %, інтеркуспідації – 1,1 раза (14,40 %), ∆ – менші в 3,3 раза (15,20 %).
    При застосуванні реєстраційного матеріалу Консіфлекс порівняно з даними, одержаними в контрольній групі, значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів пацієнтів основної групи при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації збільшувалися в 1,6 раза та становили 21,00 %, інтеркуспідації – 1,8 раза (15,20 %), ∆ – зменшувалися в 1,53 раза (27,40 %).
    Отримані результати порівняльних значень просторової симетричності цифрових показників оклюзії в основній групі хворих дозволяють об’єктивно стверджувати про переваги рекомендованих способів використання реєстраційного матеріалу Futar D порівняно з Консіфлексом і металізованим воском при включених і кінцевих дефектах бічних відділів зубних рядів A2, A3 класів за класифікацією Eichner.
    Проведеним порівняльним аналізом клінічно­інструментальних показників пацієнтів основної групи до та після завершення протезування незнімними протезними конструкціями встановлено, що при використанні реєстраційного матеріалу Futar D медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації зменшувалася у 2,3 раза (до 10,00 %), інтеркуспідації – 1,17 раза (19,00 %), ∆ – 1,38 раза (до 28,60 %). При застосуванні матеріалу Консіфлекс медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації знижувалася у 2,26 раза (до 10,00 %), інтеркуспідації – 1,38 раза (до 17,00 %), ∆ – 1,32 (до 17,00 %). При використанні металізованого воску медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації, навпаки, збільшувалася в 1,63 раза (до 15,40 %), інтеркуспідації – 1,08 раза (до 10,20 %), ∆ – 5,11 раза (до 26,60 %). Отже, порівняльні клінічні та цифрові інструментальні дослідження застосовуваних способів і матеріалів реєстрації максимальної інтеркуспідації дозволили об’єктивно встановити, що використання реєстраційних матеріалів Futar D і Консіфлекс у вказаній послідовності достатньо ефективно забезпечує стабільність просторово­часових параметрів цифрових характеристик оклюзії у міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації для незнімного протезування хворих з включеними та кінцевими дефектами зубних рядів.
    Проведені порівняльні наукові дослідження дозволили обґрунтувати диференційований підхід до вибору способів реєстрації міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації та використання реєстраційних матеріалів, комплексно розпрацювати практичні рекомендації їх застосування в сучасній стоматологічній практиці, що суттєво покращує якість і підвищує ефективність кінцевого клінічного результату незнімного протезування хворих з дефектами зубних рядів.