616.314-007.285-089.29-634-17]-036].004.6

Гуньовський Ярослав Романович. Клінічне та лабораторне обґрунтування застосування акрилових та безмономерних базисних пластмас в ортопедичному лікуванні пацієнтів з частковими дефектами зубних рядів: : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Я. Р. Гуньовський. - Львів, 2023. - 233 с. - Бібліогр.: с. 191-221 (257 назв). 

Анотація

   У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення практичного завдання ‒ підвищення ефективності ортопедичного лікування хворих з частковою втратою зубів з використанням акрилових і термопластичних знімних протезів, завдяки дослідженню методом акустичної емісії стійкості до руйнування базисних матеріалів та порівняльному аналізу їх фізико-механічних властивостей,  структури і шорсткості їх поверхні при застосуванні різних полірувальних паст та  ступеню адгезії мікроорганізмів.

   1. За допомогою експериментальних досліджень з використанням методу акустичної емісії для визначення механічних параметрів матеріалів базисів знімних протезів та особливостей їх руйнування під дією квазістатичного навантаження показали, що акриловий полімер Villacryl H Plus має найбільшу межу міцності s_B (78,00±2,88) та напруження під час руйнування σ_ff, (73,33±3,05), які майже на 40% перевищують відповідний показник Vertex™ ThermoSens ‒ s_B (73,33±8,82), σ_ff (43,33±14,53). У випадку напружень остаточного руйнування σ_ff, отримали такий порядок матеріалів: Vertex™ ThermoSens (43,33 кН) < Фторакс (71,33кН) < Villacryl H Plus (73,33кН). За критерієм Tьюкі статистично різниця між значеннями визначених параметрів для всіх матеріалів незначна (p>0,05). Хоча межа міцності термопластичного полімеру виявилася не найбільшою, для її досягнення потрібно у 4-4,5 рази більше часу навантаження зразків, ніж для акрилових полімерів.

   Поява сигналів акустичної емісії під час розтягу зразків свідчить, про зародження у матеріалі ділянок руйнування, при тому матеріал Фторакс руйнується крихко, Villacryl H Plus ‒ пружно-пластично, а Vertex™ ThermoSens характеризується значною в’язкістю. Як результат, відносне видовження всіх матеріалів значно відрізняється (p<0,01): Фторакс (), Villacryl H Plus (), Vertex™ ThermoSens (). Найбільше відносне видовження мав термопластичний полімер Vertex™ ThermoSens. Термопластичний полімер характеризується значною пластичністю під час розтягу, а макропоказник в’язкості його руйнування вдвічі перевищує аналогічний параметр акрилового полімеру. Відповідно частковий знімний протез виготовлений з термопластичного матеріалу добре протидіє руйнуванню, що сприяє збільшенню терміну користування знімним протезом.

У результаті порівняльного аналізу міцнісних характеристик базисні полімери розташувались у такому порядку: Villacryl H Plus, Vertex™ ThermoSens, Фторакс, а за макропоказником в’язкості руйнування К_ІС – Vertex™ ThermoSens, Фторакс, Villacryl H Plus.

   2. За електронно-фрактографічним аналізом поверхні досліджуваних матеріалів для базисів знімних протезів встановлено, що внаслідок обробки поверхні полімеру Фторакс фінішними пастами її шорсткість зменшується (без обробки (1,79±0,095) ˃ Blue Shine (0,66±0,056) ˃ ThermoGloss (0,39±0,023) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою Thermogloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується в 4 – 4,5 рази. Вивчення полімеру Villacryl H Plus показали, що внаслідок обробки поверхні фінішними пастами її шорсткість зменшується (без обробки (1,77±0,066) ˃ Blue Shine (0,57±0,061) ˃ ThermoGloss (0,49±0,055) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою Thermogloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується майже в 4 рази. Дані вивчення шорсткості пластмаси Vertex™ ThermoSens показали, що внаслідок обробки поверхні фінішними пастами її шорсткість значно зменшується (без обробки (2,02±0,099) ˃ Blue Shine (1,21±0,13) ˃ ThermoGloss (0,88±0,079) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою ThermoGloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується в 2 – 2,5 рази. Встановлено, що полірування фінішною пастою ThermoGloss забезпечує меншу шорсткість поверхні, ніж пастою Blue Shine, для всіх типів базисних полімерів, що сприяє покращенню якості знімних протезів.

   3. У результаті мікробіологічного дослідження визначено, що ступінь мікробної адгезії до вивчених штамів був помірним порівняно з контрольним матеріалом (склом) (p˂0,001), і не залежав від виду базисного матеріалу. Аналіз індексу адгезії мікроорганізмів до базисних пластмас виявив найменшу адгезивну здатність до поверхні полімеру Vertex™ ThermoSens з фінішною обробкою пасти ThermoGloss. У термопластичних полімерівVertex™ ThermoSens рівень адгезії E. coliбув меншим на 19,6% (p˂ 0,05), C. albicansзменшувався на 18,5 % (p˂0,05), S.aureusна 4,4% (p˃0,05), E. oralisна 4,1% (p˃0,05)  порівняно з матеріалом оброблених пастою Blue Shine.

Натомість у акрилових полімерівVillacryl H Plus  рівень адгезії E. coliпри обробці пастоюVertex™ThermoGloss є меншим на 12,9% (p˂0,05), C. albicansзменшувався на 10,3 % (p˂0,05), S.aureusна 6,1% (p˃0,05), E. oralisна 5,9% (p˃0,05) порівняно з матеріалом оброблених пастою Blue Shine. Отримані дані дозволяють зробити висновок, що взірці з полімерних матеріалів для виготовлення базисів протезів суттєво відрізняються за ступенем адгезії бактерій, та грибів роду Candida. Відмінності колонізаційної резистентності до формування мікробної біоплівки при використанні полімеру в клінічних умовах залежить від структури поверхні матеріалу, способу полірування, та вибору полірувальних паст.

   4. У результаті аналізу гігієнічного стану, через один місяць використання, часткових знімних протезів з досліджуваних термопластичних та акрилових полімерів оброблених полірувальними пастами Blue Shine і Vertex™ThermoGloss, виявлено значне збільшення показників індексу гігієни ортопедичних конструкцій (p˂0,05) з коливаннями у межах декілька відсотків у досліджуваних групах. У пацієнтів у процесі 12-місячного користування зубними протезами виготовленими з термопластичного матеріалу Vertex™ThermoSens полірованими пастою ThermoGloss «задовільний» стан гігієни становив 80%, натомість рівень гігієни протезів ‒ «задовільний», виготовлених з акрилових пластмас полірованих пастою ThermoGloss  становив  67,0% (р˂0,05).

 5.Найбільше значення площ запалення слизівки (55-89%) зареєстровано серед пацієнтів другої групи, проти пацієнтів першої групи у якій максимальна площа становила (30-70%). Встановлено більш швидку динаміку зниження реакції запального процесу слизової оболонки протезного ложа у пацієнтів першої групи, другої підгрупи. Через сім діб після накладання часткового знімного протезу клінічна картина дещо змінилась у другій групі, потреба у корекції в першій та другій підгрупах склала відповідно 53,4% та 46,7% пацієнтів і це було істотно менше в порівнянні з першою добою. Виявлена істотна тенденція до зменшення суб’єктивних відчуттів у пацієнтів першої групи: у першій підгрупі 26,7%, другій підгрупі 13,4%. Зменшення кількості корекцій пояснюється зниженням інтенсивності запалення, а швидка адаптація і відсутність необхідності у корекції практично у всіх пацієнтів першої групи свідчить про більш комфортні умови користування термопластичними протезами.

Встановлено більш швидку динаміку зниження реакції запального процесу слизової оболонки протезного ложа у пацієнтів, що користуються термопластичними знімними протезами полірованими пастою ThermoGloss, що підтверджує важливість наявної якісної поверхні знімної конструкції зубного протеза і свідчить про перевагу фінішної обробки протеза полірувальною пастою ThermoGloss.

Середній показник кількості відвідувань для корекції протезів склав: у першій групі 1 підгрупі – 0,80±0,11, у першій групі 2 підгрупі – 0,73±0,12, у другій групі 1 підгрупі – 1,13±0,09, у другій групі 2 підгрупі – 0,93±0,07.

Отже, використання пасти ThermoGloss для кінцевого полірування полімерів дозволило знизити запальну реакцію слизової оболонки протезного ложа та підвищити її резистентність до негативної дії часткового знімного протеза в період адаптації.

Клінічно-інструментальне обґрунтування ефективності реєстраційних матеріалів для встановлення міжщелепових співвідношень у пацієнтів при незнімному протезуванні / Clinical and instrumental substantiation of the effectiveness of registration materials for the establishment of inter-maxillary relations in patients with fixed restoration

УДК: 616.314-77:(616.314-71+616.314.21/.22)-071-072

  Глушко Тарас Романович. Клінічно-інструментальне обґрунтування ефективності  реєстраційних матеріалів для встановлення міжщелепових співвідношень у  пацієнтів при незнімному протезуванні : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Т. Р. Глушко - Львів, 2022. - 223 с. - Бібліогр.: с. 194-207 (150 назв).

    У сучасній ортопедичній стоматологічній практиці діагностика порушень горбково­ямкових контактів у пацієнтів з інтактними зубними рядами та при їх одно­ та двосторонніх дефектах має проводитися шляхом поєднання клінічно­лабораторного обстеження й інструментального функціонального визначення цифровими способами просторово­часових характеристик максимальної інтеркуспідації стоматогнатичної системи з репрезентативною фіксацією міжщелепового положення пропонованими способами індивідуалізованого застосування реєстраційних матеріалів Futar D, металізований віск і Консіфлекс.
    Результати проведених досліджень виявили особливості порушення статичного та динамічного позиціювання максимального горбково­ямкового контакту через втрату зубів, формування включених і кінцевих дефектів бічних відділів зубних рядів (відповідно до систематизації Eichner A2, A3 класів), що зумовлює необхідність диференційованого підходу до застосування способів встановлення міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації та вибору матеріалу для реєстрації максимальної інтеркуспідації.
    При виконанні порівняльних досліджень клінічних показників біометричного відхилення міток зубів­антагоністів у фронтальній і бічних ділянках зубних рядів, величин відхилень цих показників на гіпсових моделях у положенні максимальної інтеркуспідації встановлено, що при застосуванні реєстраційного матеріалу Futar D у хворих контрольної групи вони складали 0,04±0,05 мм, 1­ї основної – 0,04±0,04 мм, 2­ї основної – 0,03±0,03 мм; Консіфлекс – 0,07±0,06 мм, 0,06±0,05 мм, 0,06±0,04 мм відповідно; металізованого воску – 0,07±0,06 мм, 0,06±0,05 мм, 0,06±0,04 мм відповідно. Отримані результати дають підставу засвідчувати фактичну тотожність клінічних і лабораторних значень біометричного відхилення міток, що об’єктивно підтверджує практичні можливості використання застосовуваних реєстраційних матеріалів у пацієнтів як з інтактними зубними рядами, так і при їх одно­ та двосторонніх дефектах.
    У результаті порівняльних досліджень інструментальних показників застосованих методик реєстрації максимальної інтеркуспідації та встановлення міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації досліджуваними матеріалами в пацієнтів контрольної групи виявлено, що після використання металізованого воску медіана значень
параметра симетричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації становила 5,80 %, інтеркуспідації – 8,00 %, ∆ – 19,20 % при тривалості оклюзійного змикання зубів у міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації 0,33 с. При застосуванні матеріалу Futar D порівняно з металізованим воском значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів пацієнтів зростали при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації вдвічі (11,80 %), інтеркуспідації – в 1,53 раза (12,20 %), ∆ – 2,64 раза (50,60 %) при подовженні тривалості оклюзійного змикання в міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації в 1,2 раза до 0,41 с. При використанні реєстраційного матеріалу Консіфлекс порівняно з металізованим воском значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних дуг хворих збільшувалися при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації у 2,3 раза (13,40 %), інтеркуспідації – 1,05 раза (8,40 %), ∆ – 2,2 раза (42,00 %) при подовженні тривалості оклюзійного змикання в міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації в 1,15 раза (0,38 с). Застосування реєстраційних матеріалів Futar D і Консіфлекс і їх клінічно­інструментальне порівняння з металізованим воском дозволило встановити зростання значень показників оклюзійних просторових положень інтеркуспідації, максимальної інтеркуспідації, ∆ у 2­2,64 раза та часових параметрів оклюзійного змикання зубів у максимальній інтеркуспідації порівняно з інтактними зубними рядами в 1,15­1,2 раза, що об’єктивно підтверджує доцільність практичного використання реєстраційного матеріалу металізований віск при збереженій цілісності зубних рядів у хворих у ході ортопедичної модифікації оклюзійних поверхонь зубів способами мікропротезування. 
    У результаті проведення порівняльних досліджень інструментальних показників застосованих способів визначення та фіксації максимальної інтеркуспідації реєстраційними матеріалами в пацієнтів основної та контрольної груп було встановлено, що після застосування металізованого воску медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації зростала вдвічі та становила 11,6 %, інтеркуспідації – 1,83 раза (14,60 %) і лише при ∆ знижувалася до 9,00 %. При використанні матеріалу Futar D порівняно з даними, отриманими в контрольній групі, показники медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів хворих основної групи при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації мали більші значення в 1,25 раза та складали 14,80 %, інтеркуспідації – 1,1 раза (14,40 %), ∆ – менші в 3,3 раза (15,20 %).
    При застосуванні реєстраційного матеріалу Консіфлекс порівняно з даними, одержаними в контрольній групі, значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів пацієнтів основної групи при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації збільшувалися в 1,6 раза та становили 21,00 %, інтеркуспідації – 1,8 раза (15,20 %), ∆ – зменшувалися в 1,53 раза (27,40 %).
    Отримані результати порівняльних значень просторової симетричності цифрових показників оклюзії в основній групі хворих дозволяють об’єктивно стверджувати про переваги рекомендованих способів використання реєстраційного матеріалу Futar D порівняно з Консіфлексом і металізованим воском при включених і кінцевих дефектах бічних відділів зубних рядів A2, A3 класів за класифікацією Eichner.
    Проведеним порівняльним аналізом клінічно­інструментальних показників пацієнтів основної групи до та після завершення протезування незнімними протезними конструкціями встановлено, що при використанні реєстраційного матеріалу Futar D медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації зменшувалася у 2,3 раза (до 10,00 %), інтеркуспідації – 1,17 раза (19,00 %), ∆ – 1,38 раза (до 28,60 %). При застосуванні матеріалу Консіфлекс медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації знижувалася у 2,26 раза (до 10,00 %), інтеркуспідації – 1,38 раза (до 17,00 %), ∆ – 1,32 (до 17,00 %). При використанні металізованого воску медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації, навпаки, збільшувалася в 1,63 раза (до 15,40 %), інтеркуспідації – 1,08 раза (до 10,20 %), ∆ – 5,11 раза (до 26,60 %). Отже, порівняльні клінічні та цифрові інструментальні дослідження застосовуваних способів і матеріалів реєстрації максимальної інтеркуспідації дозволили об’єктивно встановити, що використання реєстраційних матеріалів Futar D і Консіфлекс у вказаній послідовності достатньо ефективно забезпечує стабільність просторово­часових параметрів цифрових характеристик оклюзії у міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації для незнімного протезування хворих з включеними та кінцевими дефектами зубних рядів.
    Проведені порівняльні наукові дослідження дозволили обґрунтувати диференційований підхід до вибору способів реєстрації міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації та використання реєстраційних матеріалів, комплексно розпрацювати практичні рекомендації їх застосування в сучасній стоматологічній практиці, що суттєво покращує якість і підвищує ефективність кінцевого клінічного результату незнімного протезування хворих з дефектами зубних рядів.