За останні роки у загальній структурі професійної захворюваності спостерігається збільшення захворювань хімічної етіології таких як: контактний дерматит, токсична енцефалопатія, хронічні респіраторні стани, викликані хімічними речовинами, газами, димами і парами, бронхіальна астма, флюороз, злоякісні новоутворення, порушення крові і кровотворних органів тощо. Усі ці захворювання реєструються у невеликій кількості, проте для більшості з них характерний тривалий і важкий перебіг та втрата працездатності. Характер професійних хвороб визначається особливостями механізму дії шкідливих виробничих факторів, їх поєднань на організм людини, а також силою і тривалістю дії. Чисельний контингент працюючих з хімічними речовинами у медицині зазнає професійного ризику. Ступінь токсичностi хiмiчних речовин та характер викликаних ними патологiчних вiдхилень залежать вiд низки факторiв: хiмiчної структури речовини (чим вища дисперснiсть, тим глибше i швидше вони проникають у дихальнi шляхи); розчинностi у біологічних рiдинах (чим вища розчиннiсть, тим токсичнiша хiмiчнa речовинa); концентрацiї у повiтрi (чим вища концентрацiя хiмiчної речовини, тим швидше настає отруєння); тривалостi дiї хiмiчних речовин.
Найголовнішим чинником, що визначає токсичність речовини є доза. Для медичних препаратів відомі основні типи доз: терапевтичні, токсичні, летальні. Вiдповідь органiзму на токсичну дiю хiмiчної речовини характеризується метаболiчними, функцiональними, морфологiчними та клiнiчними проявами, якi пов’язанi з патогенетичними механізмами дiї отрути. Багатьом хімічним речовинам притаманна місцево-резорбтивна дія та сильнi алергеннi властивостi. Хiмiчна алергiя може мати перебiг як реакцiя негайного типу (бронхiальна астма, астмоїдний бронхiт, ринiт, кон’юнктивiт, набряк Квiнке) або як реакцiя уповiльненого типу (дерматит, екзема). За умов дiї вiдносно малих концентрацiй шкiдливих речовин важливе значення має накопичення токсичних речовин або їх ефектiв в органiзмі. Медичним працівникам доводиться контактувати з аерозолями лікарських речовин, дезінфікуючими і наркотичними засобами, тому ця професійна когорта складає особливу групу ризику на професійну захворюваність. Важливою особливістю дії хімічних речовин на медичних працівників є їх комплексний та комбінований характер.
Кількість професійних захворювань у цієї категорії зростає, за рахунок туберкульозу органів дихання (67,6 %), захворювань алергічного генезу (11,9 %), захворювань шкіри (3,3 %) та сироваточного гепатиту (2,8%). За даними МОЗ України професійні захворювання медичних працівників реєструються у більшості в закладах (88,7%). Повітря багатьох виробничих приміщень лікувально-профілактичних закладів (аптек, операційних, лабораторій, процедурних, стоматологічних кабінетів, тощо) забруднене хімічними речовинами. Особливе місце серед них належить лікарським речовинам. Вони часто надходять в повітря робочих приміщень безпосередньо при виготовленні лікарських форм, проведенні тих чи інших лікувальних процедур, маніпуляцій, використанні інструментів, при дезінфекції приміщень та ін. Хімічні сполуки можуть коливатись у межах ГДК, наростаючи при виконанні тих чи інших маніпуляцій і знижуючись після їх завершення. Контакт з металами, токсичними хімічними речовинами у різних агрегатних станах у стоматологічній практиці, при роботі з несправними вимірювальними приладами, використання препаратів, що містять ртуть (мазі, присипки) викликає у медичних працівників ураження нервової системи, шлунково-кишкового тракту та інших органів.
Проблема професійної захворюваності медичних працівників потребує вивчення, наукового обгрунтування характеру дії хімічних речовин на організм працюючих та впровадження нових технологій з оцінки керування професійними маршрутами.

УДК: 616.89-082.3+614.253.8/.83

Мета: встановити частоту нозогенних реакцій при шизофренії, алкогольній залежності, їх роль у процесі формування комплаєнсу пацієнта з визначенням терапевтичної стратегії і тактики.

Об’єкт і методи дослідження. У дослідженні взяли участь 46 хворих із алкогольною залежністю та 24 — з діагнозом «шизофренія».

Результати. Розкрито зміст терапевтичних взаємовідносин «лікар–пацієнт–психотерапевт» під час надання психіатричної допомоги. Проаналізовано та встановлено типи нозогенних реакцій у пацієнтів у процесі формування комплаєнсу. Гіпернозогностичний тип реагування виявлено у 45,8% пацієнтів із діагнозом «шизофренія». Із 70 пацієнтів двох груп за шкалою тривоги Спілбергера — Ханіна високий рівень тривоги (≥45 балів) зафіксовано у 16 пацієнтів, що становить 22,86%.

Висновок. На особливості формування ставлення до хвороби впливають високий рівень тривоги, низький ступінь задоволення собою та хронізація процесу, що підсилює гіпернозогностичні тенденції, які безпосередньо впливають на терапевтичні взаємовідносини. 

Опис «Концепції оновлення медичного капеланства Української Православної Церкви  (Православної Церкви України)» (період 2024 – 2030 рр.) авторства протоієрея Сергія Кирилюка

УДК: 159.9:316.6

У дослідженні взяли участь 612 здобувачів вищої освіти закладів ІІІ та IV рівнівакредитації м. Львова (середній вік 20,31 ± 2,99 років), з них: 351 чоловік та 261 жінка.Усі респонденти самостійно заповнювали два опитувальники: опитувальник Порівняльногоіндексу почуття неповноцінності (для визначення наявності чи відсутності феноменавласної неповноцінності) та 10-пунктовий опитувальник рис особистості (для визначеннята вимірювання глибинних психологічних рис).Метою роботи було досліджування рис особистості залежно від феномена власноїнеповноцінності.У результаті проведеного дослідження встановлено, що у групі осіб з індексом над-цінності феномена власної неповноцінності були найнижчі середні бали чотирьох рисособистості: екстраверсії, дружелюбності, добросовісності та емоційної стабільності(p < 0,05 проти осіб без феномена зміненої самооцінки).Середні значення щодо відкритості новому досвіду достовірно не відрізнялись між ана-лізованими групами, а найбільше значення виявлено в групі осіб з індексом надцінностіфеномена власної неповноцінності.Отримані унікальні результати, що важливі для практичного застосування, зокрема,для розроблення ефективних стратегій психотерапії та психологічної підтримки людей,які стикаються з феноменом власної неповноцінності, залежно від змінених рис особистості.