Поліпрагмазія – одна з найбільш трудних проблем сучасної медицини. Впродовж життя людина приймає велику кількість медичних препаратів. Все починається з дитинства, коли з метою профілактики чи надмірної опіки батьки дають своїм діткам без потреби вітаміни, пробіотики, імуностимулятори, омега-3-поліненасичені жирні кислоти та багато інших “важливих” препаратів. Більше того, під час вірусних інфекцій, які завжди супроводжують дитячий вік, батьки самостійно або за безпідставним призначенням лікаря невиправдано використовують у лікуванні діток антибактеріальні препарати. Зокрема, згідно результатів дослідження, проведених протягом останніх років, в Європі близько 30% призначень антибіотиків є невиправданим.

Людина зростає, і з віком усе частіше виникають проблеми з серцево-судинною системою, травним каналом, нирками, суглобами тощо. Усі ці проблеми диктують потребу застосування різноманітних груп препаратів, які, безперечно, полегшують симптоми захворювання, але водночас можуть призводити до розвитку інших хвороб. Треба завжди пам’ятати народну мудрість: «Ліки завжди одне лічать, а друге - калічать». Не існує медикаментів без побічних ефектів, хоча на фармацевтичному ринку іноді з’являються «чудодійні ліки», однак ми всі розуміємо їх походження і рівень доказових досліджень щодо  ефективності та безпеки. Згідно результатів досліджень, у пацієнтів, які приймають до 5 препаратів одночасно, ризик розвитку побічних реакцій на ліки становить близько 5%; якщо ж пацієнт під час лікування вживає 6 і більше препаратів, ризик зростає до 25%. Нераціональне використання препаратів, тривалий прийом або застосування їх у невиправдано високих дозах може призвести до розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема медикаментозного вовчаку.

Багато міфів сьогодні породжує проблема харчової гіперчутливості, яка об’єднує велику кількість патологічних станів, зумовлених різними варіантами патогенезу. Попри прогресивне зростання поширеності даної патології у дитячій популяції, представлені в літературі епідеміологічні дані мають великий діапазон коливань. Водночас розуміємо, що оцінити реальну поширеність харчової гіперреактивності серед дітей у нашій країні на сьогодні складно, оскільки масштабні епідеміологічні дослідження з вивчення даної патології поодинокі. Насамперед, така ситуація пояснюється труднощами проведення якісних епідеміологічних досліджень й отриманням статистичних даних переважно на підставі звернень за медичною допомогою, а не на активного виявлення патології.

Наслідки реваскуляризації у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) продовжують вивчатись, однак дослідження, присвячені аналізу прогнозу виживання після реваскуляризації міокарда, нечисленні і нетривалі, що зумовило доцільність та актуальність нашого дослідження.

Мета – оцінити прогностичне значення параметрів ехокардіографії (ЕхоКГ) у хворих на ІХС впродовж 60 місяців залежно від лікувальної тактики гострого коронарного синдрому (ГКС): реваскуляризація чи медикаментозна терапія.

Матеріали та методи. Обстежено 101 пацієнт з ІХС, ГКС з елевацією ST та Q (48 %), з елевацією ST без Q (28 %), без елевації ST (24 %); з них 84 чоловіка та 17 жінок, середній вік 58,6±4,2 рр. Пацієнти поділені на групу після реваскуляризації міокарда (n=71) та групу стандартного медикаментозного лікування ГКС (n=30). Впродовж 5 років крім стандартних клінічно-лабораторних обстежень оцінювали динаміку ЕхоКГ–параметрів серця. Цифрові дані оброблені методом Каплана – Меєра, за подію приймали випадок госпіталізації з приводу повторного ГКС, нестабільної стенокардії чи декомпенсації хронічної серцевої недостатності, рівень істотності р<0,05. Результати. На 5-річний прогноз після перенесеного ГКС у пацієнтів з ІХС істотно не впливали розміри міжшлуночкової перетинки, кінцеводіастолоічний розмір лівого шлуночка (ЛШ) та індексована маса міокарда ЛШ. Через 60 місяців після хірургічної реваскуляризації спостерігався істотно кращий прогноз за умов певних несприятливих вихідних структурних параметрів серця: збільшення правого шлуночка ³ 2,5 см (37,5 % проти 30,7 %, р=0,008), розширення діаметру аорти ³ 3,0 см (57,2 % проти 34,3 %, р=0,02), розтягнення лівого передсердя ˃ 4,0 см (43,8 % проти 24,7 %, р=0,046). Крім того, реваскуляризація супроводжувалась кращим довготривалим виживанням за умов нормальної маси міокарда лівого шлуночка >< 250 г (75,8 % проти 49,1 %, р=0,05), у пацієнтів без потовщення стінок ЛШ (66,9 % проти 30,5 %, р=0,047) і за відсутності систолічної дисфункції ЛШ (87,7 % проти 59,9 %, р=0,046). Не було виявлено істотних відмінностей у виживанні пацієнтів з вихідним хірургічним чи консервативним лікуванням за умов різних значень діастолічного розміру ЛШ, різної товщини стінок ЛШ, а також зменшення фракції викиду ЛШ < 50 %. Навпаки, ми відмітили, що реваскуляризація міокарда сприяє кращому прогнозу вже за наявності несприятливих структурних змін.

Висновки. Реваскуляризація міокарда супроводжувалась істотно кращим прогнозом виживання через 60 місяців за умов збільшення правого шлуночка (³ 2,5 см) та лівого передсердя (˃ 4,0 см), розтягнення кореня аорти (³ 3,0 см), але за умов нормальної маси міокарда лівого шлуночка (< 250 г) без гіпертрофії стінок і без систолічної дисфункції.

УДК 616.717+616.718)–085825.2

Вступ. Тракція в динамічному режимі (кінезотракція) – новий напрям, захищений патентами України, в якому поєднуються процедура витягнення та рухова діяльність. Тракційне лікування хребта в динамічному режимі відіграє важливу роль у лікуванні опорно-рухового апарату, тому важливо розуміти будову, механізми роботи й особливості використовуваних конструкцій, зокрема, й розробленої нами ванни.
Мета. Ознайомити з конструкцією ванни для підводного горизонтального полісегментарного кінезотракційного лікування уражень хребта й нижніх кінцівок, методиками її застосування.
Матеріали й методи. Використано контент-аналіз, метод системного та порівняльного аналізів, бібліосемантичний метод вивчення актуальних наукових досліджень, присвячених конструкціям ванн для підводного горизонтального полісегментарного кінезотракційного лікування уражень хребта й нижніх кінцівок, методикам їх використання. Пошук джерел здійснено у наукометричних базах інформації PubMed, Medline, Springer, Google Scholar, Research Gate за ключовими словами: кінезотракція, опорно-руховий апарат, підводне горизонтальне лікування хребта, витягнення, тракційна система. Відібрано й проаналізованo 22 джерела англійською та українською мовами, у яких висвітлено цю проблему. Використано опис ванни для підводного горизонтального полісегментарного тракційного лікування в динамічному режимі уражень хребта й нижніх кінцівок (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на науковий твір № 99985, 25.10.2020 р.).
Результати. Розроблена нами конструкція для підводного полісегментарного кінезотракційного лікування уражень хребта й нижніх кінцівок (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на науковий твір № 99985, 25.10.2020 р.) призначена для лікування хвороб опорно-рухового апарату, внутрішніх органів, порушень функцій систем життєдіяльности у водному середовищі через вплив дозованих рухових і тракційних навантажень. Конструкція містить ванну з водою, опори для рук, ручки, опорний майданчик для ніг, стійки, систему блоків шийного відділу, систему блоків грудного відділу, систему блоків поперекового відділу, ремінь-підголовник, нагрудний пояс, тазовий пояс, гомілковий ремінь, трос, вантаж. За допомогою ванни можна проводити тракції шийного, грудного, поперекового відділів хребта, їх комбінацій, нижніх кінцівок або ж тотальну тракцію.
Висновки. Тракційне лікування хребта в динамічному режимі відіграє важливу роль у лікуванні опорно-рухового апарату, позаяк ефективніше, ніж статичне. Розуміння будови, методик і особливостей використання конструкцій, зокрема й розробленої нами ванни для підводного горизонтального полісегментарного гідрокінезотракційного лікування уражень хребта й нижніх кінцівок, що має на меті коригування порушень
у нервовій, кістково-суглобовій системах, спричинених змінами морфологічних, біохімічних, фізіологічних механізмів стимуляції функцій систем життєдіяльности, процесів регенерації, є важливою складовою ефективного лікування хвороб опорно-рухового апарату.
Ключові слова: кінезотракція, опорно-руховий апарат, підводне горизонтальне лікування хребта, витягнення, тракційна система.

УДК 616–002.525.2–031.81:616.12–008(048.8)

Introduction. The prevalence and incidence of systemic lupus erythematosus (SLE) in the world is significant. In recent years, there has been a tendency of the SLE prevalence increase. Despite the undoubted progress in understanding the etiology and pathogenesis of SLE, its diagnosis and treatment, the mortality of patients, including ones at young and working age, is higher than in the general population, and circulatory system lesions are ones of
its main reasons in these cases.
The aim of the study. To analyze the literature, devoted to the modern view on the problem of systemic lupus erythematosus with and without comorbid lesions of the circulatory system, describe the clinical case.
Materials and methods. Content analysis, method of system and comparative analysis, bibliosemantic method of studying the current scientific studies on modern principles of diagnosis and treatment of patients with SLE are used. A clinical case is described.
Results. A clinical case of a 43-year-old patient S., who was hospitalized for SLE, she considers herself ill for eighteen years and she has been constantly taken outpatient and periodically inpatient treatment due to the frequent deteriorations in her general condition, clinical and laboratory parameters, is described. Based on the received results of the examinations, applying the method of determining the functional class of SLE, the patient was diagnosed
with a clinical diagnosis indicating comorbid lesions of various organs and systems (skin, joints, kidneys, vessels, heart, blood system, immune system, eyes). The generally accepted basic medical complex of the patient includes drugs, taking into account the lesions to the circulatory system. The conducted complex pathogenetic treatment gave a positive result.
Conclusions. In the described clinical case demonstrated the development of comorbid lesions of many organs and systems, including circulatory system, in a patient with systemic lupus erythematosus. Inclusion in the treatment complex in addition to basic and drugs for the treatment lesions of circulatory system has improved the general condition of the patient, stabilized clinical and laboratory parameters, as evidenced by a prospective study during
three years. The information provided in our clinical case is consistent with the results of the literature review. Systemic lupus erythematosus needs further in-depth study due to its widespread prevalence among young and people of working age, lack of accurate knowledge about the etiology and pathogenesis of the disease, comorbid lesions of many organs and systems, including circulatory system, the development of severe and often life-threatening manifestations, the lack of clear recommendations that would predict the differentiated use of drugs taking into account comorbid syntropic lesions.
Keywords: SLE, circulatory system lesions, atherosclerosis, diagnosis and treatment of SLE.