Aim: The study aimed to determine the peculiarities of the micro- and ultrastructural organization of the skin under conditions of a four-week administration of an opioid to experimental animals.
Materials and Methods: The study material included skin samples of white rats with injected vascular beds, histological preparations, and ultrathin skin
sections. The research methods involved injection techniques, histological analysis, electron microscopy, morphometric measurements, and statistical analysis.
Results: The results of the study revealed that after four weeks of nalbuphine administration to experimental animals, blood stasis was observed in the lumen of the capillaries and venules, along with perivascular edema and perivascular infiltrates consisting of neutrophils, lymphocytes, macrophages, and tissue basophils. The electron density of the nuclei and cytoplasm of the granular layer keratinocytes was reduced, keratinocytes in the stratum spinosum acquired a rounded shape, with some nuclei appearing shrunken and hyperchromatic, and their cytoplasm exhibiting vacuolization. In the reticular layer, thickened bundles of collagen fibers were observed, with localized swelling and fragmentation of the collagen fibers. Excessive formation of scales was noticed in the stratum corneum. The papillary layer of the dermis contained numerous mast cells and lymphocytes near blood vessels. The shape of sebaceous and sweat gland cells was altered, with swollen cytoplasm, and lymphohistiocytic infiltration was observed around them. A decrease (p<0.05) in the density of capillary loops in the subpapillary vascular plexus of the skin in the gluteal region of white rats after four weeks of nalbuphine administration, along with an increase (p>0.5) in the trophic activity index of the skin, confirms profound destructive changes in the vascular architecture of the skin.
Conclusions: Four weeks of nalbuphine administration induces irreversible pathological processes in all skin components.

УДК: 611.77-018.7-08:615.212.7.:613.83

Резюме. Встановлення механізмів репаративних процесів є однією з найактуальніших наукових та практичних проблем сучасної медицини.
Питання загоєння ран, формування рубців, розвиток флегмон тощо викликають особливий інтерес медиків. Сучасна медицина, на жаль, не може
обійтись без застосування опіоїдів з лікувальною метою. Для успішної корекції перебігу репаративного процесу при застосуванні опіоїдів важливо
розуміти морфологічні особливості перебудови шкіри під час загоєння ранизумовлені впливом опіоїду.
Мета роботи: встановити особливості мікроструктурної організації та кровоносного русла шкіри в динаміці процесу репарації за умов тривалого
застосування Налбуфіну в експерименті.
Методи. Матеріалом дослідження слугували гістологічні зрізи шкіри в ділянці множинної колотої рани 32 білих щурів-самців репродуктивного
віку. Під час виконання роботи використані такі методи дослідження: гістологічне дослідження, морфометрія ланок гемомікроциркуляторного русла
шкіри білого щура, статистичне опрацювання результатів дослідження за допомогою пакета прикладних програм на комп’ютері, моделювання три-
валого впливу опіоїду на організм білого щура.
Результати. Репаративні процеси в шкірі як контрольних, так і експериментальних тварин найперше пов’язані з перебудовою її ангіоархітек-
тоніки. Процеси репарації множинної постін’єкційної рани контрольних тварин мають всі характерні для ранового процесу фази. Деякі ранові
дефекти перебувають у стані виразної запальної інфільтрації і судинної реакції, виявлено інтенсивну проліферацію, ангіогенез, судини перепов-
нені кров’ю, тканини шкіри інфільтровані лейкоцитами і макрофагами, багато фібробластів. У деяких ранових дефектах значно зменшена запаль-
на інфільтрація, виявлено ознаки продуктивної реакції з переважанням в інфільтраті проліферативних фібробластів. Більшість ранових дефектів
повністю закриті, регенерат повноцінний, що підтверджується наявністю волосяних фолікулів потових і сальних залоз. Введення Налбуфіну протягом двох тижнів незначно впливає на репаративні процеси в шкірі щура. Після 4-тижневого введення Налбуфіну процеси загоєння рани сповільнюються, подекуди ускладнюються формуванням мікроабсцесів. Через 6 тижнів опіоїдного впливу в ранових дефектах у фазі запалення виявлено набряк, інфільтрацію лейкоцитами і макрофагами, кровоносні судини переповнені кров’ю, венули тромбовані. У ранових дефектах у фазі проліферації епідерміс потовщується, ущільнюється сітка сполучнотканинних волокон. У регенерованому епідермісі наявні ознаки гіперкератозу, перинуклеарний набряк основних та шипуватих епідермоцитів. У деяких ранових дефектах посилюються запальні процеси, надмірна міграція нейтрофільних гранулоцитів, лімфоцитів, макрофагів. Редукуються волосяні фолікули, зменшується кількість сальних залоз.
Висновки. Репаративні процеси в шкірі як контрольних, так і експериментальних тварин найперше пов’язані з перебудовою її ангіоархітектоніки.
Процеси репарації множинної постін’єкційної рани контрольних тварин мають всі характерні для ранового процесу фази. Введення Налбуфіну
протягом двох тижнів незначно впливає на репаративні процеси в шкірі щура. Після 4-тижневого введення Налбуфіну процеси загоєння рани спо-
вільнюються, подекуди ускладнюються формуванням мікроабсцесів. Після введення щурам опіоїду протягом 6 тижнів виявлено глибокі деструктивні зміни шкіри, що зі свого боку зумовлює неможливість утворення повноцінного регенерату множинної постін’єкційної рани.

UDC 611.6:572.1/4

The clinical spectrum of congenital anomalies of the kidneys and urinary tract (CAKUT) includes common congenital malformations that have a significant impact on the future life of patients. The aim of the work was to determine changes in the structural organization of the kidneys of individuals of the І and ІІ generations in conditions of congenital pyelectasis complicated by pyelonephritis in the mother in childhood. The object of the study was medical history, ultrasoundnand X-ray findings of individuals of the І and ІІ generations with pyelectasis. The research methods were ultrasound examination, X-ray examination. In the study of three clinical cases, pyelectasis was observed in both the son and daughter, representatives of the ІІ generation. Both offspring were diagnosed with left-sided pyelectasis in utero, since the diameter of the renal pelvis was >7 mm after the 28th week of pregnancy. Comparison of the results of the study of two generations of patients with pyelectasis allowed us to establish that pyelectasis was diagnosed in the 1st generation at the age of 6 years, in the 2nd generation in utero; the mother had chronic pyelonephritis, and the child (daughter) had acute pyelonephritis; in the 1st generation, hypoplasia of the left kidney occurred as a result of chronic pyelonephritis; in the 2nd generation, no changes in the size of the kidneys were observed; in the 1st generation, the systemic nature of the disease was revealed, while in the 1st generation there were longer periods
of remission; in both cases (in the mother and daughter) there was a significant increase in the amount of salts, the occurrence of urolithiasis; in the mother, the function of the left kidney was significantly impaired, in the daughter, the kidney function was moderately impaired, in the son, the functions of both kidneys were preserved.
Thus, in the study of three clinical cases, changes in the anatomy of the kidney were observed in the І and ІІ generations, which led to pyelonephritis in two cases. In the ІІ generation, pyelectasis was detected intrauterine, which led to the occurrence of complications, in particular, vesico-pelvic reflux, urolithiasis and pyelonephritis. This study indicates the importance of medical examination and systematic monitoring of the condition of the organs, especially in cases where their developmental defects are inherent in the closest relatives.

Клінічний спектр вроджених аномалій нирок і сечовивідних шляхів (CAKUT) охоплює поширені вроджені вади, що мають значний вплив на подальше життя пацієнтів. Метою роботи було визначення змін структурної організації нирок осіб І та ІІ покоління за умов вродженої пієлоектазії, ускладненої перенесеним пієлонефритом матері у дитячому віці. Об’єктом дослідження слугували історії хворіб, заключення УЗД та Х-променевого дослідження осіб І та ІІ покоління з пієлоектазією. Методи дослідження – аналіз архівних документів, ультразвукове дослідження, Х-променеве дослідження. При дослідженні трьох клінічних випадків пієлоектазію спостерігали як в сина, так і в доньки, представників ІІ покоління. Ще внутрішньоутробно обом нащадкам було встановлено наявність лівобічної пієлоектазії, оскільки діаметр ниркової миски становив >7мм після 28 тижня вагітності. Порівняння результатів дослідження двох поколінь пацієнтів з пієлоектазією дозволило встановити у І поколінні пієлоекстазію, діагностовану у віці 6 років, у ІІ поколінні – внутрішньоутробно; в матері – хронічний пієлонефрит, у дитини (дочки) – гострий пієлонефрит; у І поколінні внаслідок хронічного пієлонефриту виникла гіпоплазія лівої нирки, у ІІ поколінні змін розміру нирок не спостерігали; у І поколінні виявили системний характер хвороби, в той час як у ІІ поколінні були довші періоди ремісії; в обох випадках (у матері і дочки) наявне значне збільшення кількості солей, виникнення сечокам’яної хвороби; у матері функція лівої нирки значно порушена, у дочки функції нирок помірно порушені, у сина функції обох нирок збережені.
Таким чином, при дослідженні трьох клінічних випадків спостерігали зміни анатомії нирки у І та ІІпоколінні, які призводили у двох випадках до пієлонефритів. У ІІ поколінні внутрішньоутробно було виявлено пієлоектазію, яка зумовила виникнення ускладнень, зокрема чашко-мискового рефлюксу, сечокам’яної хвороби та пієлонефриту. Дане дослідження вказує на важливість медичного обстеження та систематичного контролю стану органів, особливо у випадках коли вади їх розвитку притаманні найближчим родичам.

Попередні результати спільного міжнародного дослідження свідчать, що історія кафедри анатомії у Львові була частиною загальноєвропейської, а точніше – загальногабсбурзької історії наукових мереж і обміну знаннями. Зокрема, проведені нами дослідження свідчать, що, по-перше, академічна мобільність в Габсбурзькій імперії справді вплинула на відновлення медичного факультету Львівського університету.

По-друге, наші архівні дослідження, проведені у Львівському обласному державному архіві (ДАЛО), Центральному державному історичному архіві України у Львові (ЦДІАЛ), Австрійському державному архіві (ÖStA) та Національному архіві в Кракові (ANK) підтверджують гіпотезу довготривалих і тісних міжнародних контактів між Львовом та іншими європейськими містами, зокрема, Лейпцигом, Краковом, Віднем та Прагою.

А по-третє, європейські академічні мережі того часу формували університетське життя, враховуючи одночасно аспекти навчання, досліджень, публікацій, соціальних зв’язків, організації інституцій і навіть архітектурного дизайну. Історичний аналіз будівельних планів, архівних джерел, музейних об’єктів, сучасних гравюр, фотографій та інших візуальних джерел з Відня, Кракова та Львова потверджує схожість або ідентичність багатьох архітектурних та організаційних складових, зокрема щодо викладання анатомії. Цьогорічні ювілеї вкотре підкреслюють важливість міжнародного співробітництва у сфері медичної

УДК 611:616;073.756.8:378.147

Розуміння морфології мозку має важливе значення для радіологів, неврологів і нейрохірургів. Історично вивчення анатомії мозку базувалося на препаратах ex vivo. Сучасні КТ і МРТ головного мозку in vivo забезпечують можливості просторової тривимірної візуалізації структур мозку, необхідні для діагностики захворювань, планування операцій і моніторингу прогресу лікування. Незважаючи на прогрес у візуалізації, існує розрив між традиційним вивченням анатомії та сучасною практичною радіологією.
Мета: проілюструвати анатомію мозку ex vivo, порівнюючи з відповідними зображеннями мозку на КТ та МРТ як для навчання молодих лікарів, так і для повторення знань з анатомії мозку для досвідчених радіологів. Подано макроскопові, КТ та МРТ зображення головного мозку для свідчення важливості раннього доступу студентів до вивчення радіологічної анатомії з потребою впровадження практичних занять радіологічної анатомії під час занять з анатомії в медичних закладах.
Матеріали і методи. У дослідженні використано фіксовані у формаліні зразки мозку та відповідні зображення КТ та МРТ мозку.
Результати. КТ і МРТ головного мозку забезпечують відповідні анатомічні деталі для розуміння складних просторових взаємозв’язків та вивчення функціональних можливостей. Переваги інтеграції радіологічних зображень: неінвазивна візуалізація, детальна анатомічна роздільна здатність, тривимірні реконструкції.
Висновок. Інтеграція радіологічних зображень у дослідження нейроанатомії є значним прогресом у медичній науці. Методи КТ і МРТ забезпечують достатню деталізацію, візуалізацію просторовості, що робить їх незамінними інструментами в сучасній нейрорадіології. Існує потреба включити вивчення радіології під час навчання анатомії, щоб допомогти майбутнім лікарям у швидшому оволодінні радіологічною анатомією з практичним її використанням.

Brain morphology understanding is essential for radiologists, neurologists, and neurosurgeons. Historically, anatomical learning of brain relied on ex vivo specimens. Modern in vivo brain CT and MRI provide spatial, three&dimensional imaging capabilities crucial to help diagnose diseases, plan surgeries, and monitor treatment progress. Despite the advancements in imaging, a disconnect exists between traditional anatomical education and contemporary radiological practices.
Objective. This short report aims to illustrate brain anatomy ex vivo, on CT and MRI, to both navigate young doctors and to refresh the knowledge of experienced radiologists in brain anatomy. Furthermore, a few examples of the macroscopic, CT and MRI of the brain testify to the importance of early access to the radiological study of anatomy and pathology for the new generations of physicians, asking the schools of medicine to implement practical radiological anatomy sessions during anatomy teaching.
Material and methods. The study utilized formalinfixed brain specimens and corresponding brain CT and MRI images.
Results. Brain CT and MRI imaging modalities provide unparalleled anatomical detail and functional insights, enhancing the comprehension of complex spatial relationships. The advantages of the integrating of radiolographical images are: non&invasive visualization, detailed anatomical resolution, three&dimensional reconstructions.
Conclusion. The integration of radiology images into the study of neuroanatomy represents a significant advancement in medical science. CT and MRI imaging modalities provide unparalleled detail, functional insights, and educational value, making them indispensable tools in modern neuroradiology. There is a need to include radiology during anatomy studies, helping future physicians better understand anatomy and recognize this clinical discipline
early on.