SARS-CoV-2 and side effects of SARS-CoV-2 vaccination show tropism to nervous system structures. Neurological side effects from the central and peripheral nervous systems have been observed quite rarely after vaccination against COVID-19 compared to a large number of vaccinated individuals. The article presents a clinical case of simultaneous damage to the central and peripheral nervous systems in the form of acute autoimmune inflammatory encephalomyelopolyradiculoneuropathy, which occurred after receiving the first dose of the BNT162b2 mRNA vaccine. The severe course of encephalomyelopolyradiculoneuropathy with peripheral tetraplegia, sensory disturbances, bulbar syndrome, and dysautonomia, followed by the occurrence of pneumonia, secondary bacterial meningoencephalitis, the need for longterm mechanical ventilation led to the occurrence of pneumothorax and multiple organ failure, which caused the patient’s death after one and a half months of intensive therapy. Thus, the acute autoimmune inflammatory encephalomyelopolyradiculoneuropathy can be considered as a probable rare neurological complication of SARS-CoV-2 vaccination with mRNA-based vaccines. Encephalomyelopolyradiculoneuropathy can have a severe course, accompanied by multiple complications and leading to death. Establishing of the causal relationships of the occurrence of rare neurological pathological conditions close in time to vaccination against SARS-CoV-2 with mRNA-based vaccines requires additional further researches. 

The literature data of the last three decades on the problem of comorbidity of multiple sclerosis (MS) and epilepsy have been analyzed, such as issues of pathogenesis, clinical course, prognosis, and treatment of this dual pathology. Epileptic seizures occur in 2–3% to 5.9% of patients with MS, which is 3–6 times more common than in the general population. The incidence of epilepsy raises with increasing duration and severity of MS, with its
progressive course, and also depends on the effect of drugs for the treatment of MS. There is no unanimity in the literature on the age and gender characteristics of the occurrence of  epileptic seizures in MS. Probable mechanisms of MS comorbidity and epilepsy are analyzed. Data on certain common pathophysiology of MS and epilepsy and the concept according to which the model of epilepsy in MS is considered as a network disease are presented. Data on clinical manifestations and diagnosis of comorbid MS with epilepsy are presented. Epileptic seizures can occur at any stage of MS: before the clinical manifestations, at the onset of the disease, in the late stages, or can indicate exacerbation of MS. Types of epileptic seizures with a dual diagnosis (MS + epilepsy) are diverse. The majority of patients (up to 87.5%) have focal seizures (aware or unaware) or focal seizures to bilateral tonic-clonic, and a small share of patients have seizures of unknown origin. Most researchers believe that patients with MS and epilepsy have a more severe MS course and a worse long-term prognosis. The main directions of MS treatment and the impact of such treatment on the development of epileptic seizures are highlighted. Data on the effect of some disease-modifying drugs for the treatment of MS on the course of epilepsy and, on the other hand, on the impact of some antiseizure medications on the course of MS are presented. It is concluded that patients with MS have individual profiles and interindividual variability of epileptogenicity. The principles of treatment of epileptic
seizures/epilepsy in patients with MS are proposed.

29 вересня – 1 жовтня 2022 р. у Кракові (Польща) відбулася міжнародна конференція 7th McMaster International Review Course in Internal Medicine (MIRCIM 2022). Цю престижну зустріч лікарів, які спеціалізуються на внутрішніх хворобах, щорічно організовують Польський інститут доказової медицини (Polski Instytut Evidence Based Medicine) та McMaster University (Канада) – батьківщина доказової медицини (EBM) і проблемно-зорієнтованого навчання (PBL) у співпраці з European Federation of Internal Medicine, International Society of Internal Medicine, Collegium Medicum Ягеллонського університету, American College of Physicians, Центром післядипломної медичної освіти у Варшаві, Польським товариством внутрішньої медицини, видавництвом Medycyna Praktyczna та 44 товариствами внутрішньої медицини з усього світу. Мета конференції – поділитися практичним досвідом, поглибити знання з певних медичних напрямів, що корисні на будь-якому рівні медичної освіти. Експерти з Європи та Північної Америки прочитали лекції про останні розробки в методології викладання медицини. 

УДК 617.731-007.23-02-036.1-07-08(048.8)

У статті представлено огляд та аналіз наукових праць щодо проблематики хронічної рецидивуючої запальної оптичної нейропатії, критеріїв її діагностики та методів лікування. Хронічна рецидивуюча запальна оптична нейропатія, уперше описана в 2003 році, – це автоімунне запальне захворювання зорового нерва невідомої етіології, що супроводжується частими больовими епізодами оптичного невриту, з чіткою реакцією на стероїдну терапію та рецидивами після її відміни. Проведено аналіз закордонних праць, опублікованих у базах даних E-Library, CrossRef, PubMed, Web of Science, Scopus з метою систематизації даних щодо етіології, патогенезу, клінічних проявів, діагностичних критеріїв, диференційної діагностики та лікування цього патологічного стану. Установлено, що хронічна рецидивуюча запальна оптична нейропатія є рідкісною, рецидивуючою, кортикостероїдно-залежною зоровою нейропатією, при якій відсутній інший неврологічний дефіцит, не виявляється етіологічний чинник та є діагнозом виключення. Важливість виявлення таких пацієнтів зумовлена тим, що призначення відповідної імуносупресивної терапії спричинює ремісію захворювання. 

УДК 617.761.41:616.8-009.3:615.213

Міокімія верхнього косого м’яза ока — це рідкісне ідіопатичне захворювання, яке характеризується раптовими самовільними ритмічними однобічними скороченнями верхнього косого м’яза ока і типово виявляється монокулярною осцилопсією та диплопією. Цей патологічний стан найчастіше вражає пацієнтів середнього віку без супутніх системних захворювань. Метою роботи було вивчити особливості клінічного перебігу, діагностики та методів лікування міокімії верхнього косого м’яза ока на прикладі клінічного випадку. Наведено клінічний випадок міокімії верхнього косого м’яза ока у пацієнта 1983 року народження. Діагноз установлено на підставі клінічних виявів у вигляді раптових епізодів вертикальної осцилопсії та диплопії у полі зору правого ока, що виникали як самовільно при тривалій роботі за комп’ютером, водінні транспортного засобу, так і у відповідь на стимуляцію світлом. Пацієнт описував хворобу як наявність періодичних нападів, під час яких виникали розмитість зору, подвоєння та рухливість предметів у полі зору правого ока протягом 2 — 3 с, після чого зір повертався до норми.
Кількість нападів становила до 100 на добу і суттєво погіршувала якість життя хворого. Під час проведення неврологічного огляду виявлено появу епізоду вертикальної осцилопсії з диплопією при скеруванні світла на праве  око. Не спостерігали інших патологічних змін з боку нервової системи, ока та решти систем і органів, що підтверджено лабораторними та інструментальними методами дослідження, оглядами і консультаціями суміжних спеціалістів. У пацієнта відзначено позитивний терапевтичний ефект при лікуванні міокімії верхнього косого м’яза ока прегабаліном у дозі 150 мг/добу. Важливе значення мали рекомендації щодо зменшення тривалості роботи за комп’ютером та дотримання здорового способу життя. Міокімія верхнього косого м’яза ока — рідкісний патологічний стан, що виявляється раптовими епізодами монокулярної вертикальної осцилопсії та диплопії. Прегабалін може бути розглянутий як препарат вибору при лікуванні цього захворювання. Необхідно провести додаткові дослідження для створення уніфікованих протоколів лікування.