Лапароскопічна холецистектомія (ЛХЕ) стала золотим стандартом лікування гострого та хронічного холециститу і є однією з найчастіших операцій, які виконуються в загальній хірургії. Водночас вона все ще є високотехнічною процедурою, оскільки хірург може зіткнутися з гостро за
паленим або гангренозним жовчним міхуром (ЖМ), щільними спайками в печінково-міхуровому трикутнику (ПМТ), фіброзним і зморщеним ЖМ, 
холецистоентеральною норицею, синдромом Mirizzi, аномаліями жовчних проток і/або судин. Це може бути причиною жахливих періопераційних наслідків, зокрема витоку жовчі, пошкодження загальної жовчної протоки (ЗЖП) або артеріальної системи печінки. Згідно з систематичним оглядом та аналізом об’єднаних даних на підставі понад 500000 ЛХЕ, загальна частота ускладнень, конверсія до відкритої холецистектомії (ВХЕ), пошкодження жовчної протоки та смертність становлять 1,6–5,3%, 4,2–6,2%, 0,320,52% і 0,08–0,14% відповідно. R. Függer встановив, що нині 1 із 6 холецистектомій є важкою. Складна ЛХЕ (СЛХЕ) означає хірургічне видалення ЖМ за умов, коли зміни в самому органі, суміжних структурах або специфічний стан пацієнта перешкоджають гладкій, швидкій та комфортній дисекції під час операції. Проте існує необхідність досягти консенсусу щодо визначення ЛХЕ як «складної». Виконання СЛХЕ вимагає підвищеного хірургічного досвіду та потребує прийняття критичних рішень, відмінних від звичайних методів, із метою зменшення ризиків для пацієнта. Передопераційне прогнозування СЛХЕ важливе для хірурга, для визначення операційної стратегії, кращої організації роботи в операційній, зниження витрат на лікування, а також для пацієнта, для його своєчасного інформування, надання згоди на операцію та кращого психологічного стану, підготовки до можливої ВХЕ. Коли холецистектомія починається лапароскопічно і закінчується лапаротомним способом, тоді йдеться про «конверсію» , частота якої коливається від 1 до 15%.